Постанова

від 12.08.2019 по справі 441/2006/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/2006/18 Головуючий у 1 інстанції: Малахова -Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/1213/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 21 лютого 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

в листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визначення додаткового строку три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є єдиним спадкоємцем після смерті матері, а тому 06.11.2018 року звернувся в Городоцьку державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено на підставі ст. 1272 ЦК України, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Посилався на те, що у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся у зв`язку з тривалим стаціонарним лікуванням через незадовільний стан здоров`я, що вважає поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 21 лютого 2019 року у позові ОСОБА_1 до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської про визначення додаткового строку на прийняття спадщини у три місяці після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що саме у визначений законом шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви прийняття спадщини після смерті матері, у позивача загострилась гіпертонічна хвороба другого ступеню, що підтверджується записами в амбулаторній картці за період, починаючи з 2015 року. Суд не врахував те, що прогресуюче захворювання погіршувало стан його здоров`я, у зв`язку з чим він вимушений періодично проходити курс лікування під наглядом лікаря, яке продовжувалось протягом 2016 -2017 років. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції погодився з тим, що лікування розпочалось саме 16 квітня 2015 року, однак такі докази судом оцінено як такі, що не свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та визначення йому додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Суд першої інстанції невірно зазначив, що зазначені обставин не свідчать про наявність об`єктивних, незалежних від нього причин, які б перешкоджали йому подати протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пожати заяву до нотаріальної контори. Посилання суду на те, що він мав можливість, однак не відправив заяву до нотаріуса поштою, вважає безпідставним, оскільки у цей період часу для нього було важливішим стан його здоров`я. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з 14.11.2014 року, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, в тому числі неможливості направити відповідну заяву нотаріусу поштою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.(ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Частина 1 ст. 1272 ЦК України передбачає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правовими підставами для визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини може бути поважність його пропуску, тобто, об`єктивні причини, які перешкоджали спадкоємцю своєчасно звернутися до нотаріуса на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини.

При вирішенні спорів про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Відповідно до роз`яснень абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, як на поважність причин пропуску ним строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на те, що після смерті матері він захворів, досить часто періодично проходив курс стаціонарного лікування, і за станом здоров`я він фізично не міг подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що свідчить про поважність причин пропуску строку для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вважає, що зазначені ним причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , підтверджується, що земельна ділянка площею 1,0604 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області, при житті, належала - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а відтак, спадкоємцем післ смерті ОСОБА_3 є її син, ОСОБА_1 .

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №53952483 від 06.11.2018 року, після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа нотаріусом не заводилася.

Згідно з довідкою Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області №1066 від 19.11.2018 року, ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована одна на АДРЕСА_1 .

Спадкодкодавець ОСОБА_3 та спадкоємець ОСОБА_1 на день відкриття спадщини разом не проживали, а відтак для прийняття спадщини спадкоємцю ОСОБА_1 слід було звернутись у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, тобто, з 14 листопада 2014 року до 13 травня 2015 року.

Однак, як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося позивачем, він у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, такий строк ним пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи, листом державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області Шаравари В.В. №1967/01-16 від 06.11.2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Разом з тим, частина 3 ст. 1272 ЦК України гарантує спадкоємцю право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Враховуючи, що закон не обмежує спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини будь-яким строком для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для прийняття спадщини повинні існувати саме протягом встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Наявність таких причин повинна бути належним чином доведена позивачем, та підтверджена відповідними доказами.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.

Отже, поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, те, що причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, має бути доведена відповідними доказами,

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як на доказ своїх тверджень про погіршення стану здоров`я після смерті матері, тривалість його стаціонарного лікування, його періодичність, позивач надав виписку із медичної карти амбулаторного хворого від 10.09.2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався до лікаря 16.04.2015 року; 26.11.2015 року; 25.04.2016 року; 17.09.2016 року; 31.03.2017 року; 21.10.2017 року; 20.02.2018 року; 18.07.2018 року.

Даючи оцінку виписці із медичної карти амбулаторного хворого від 10.09.2018 року, як доказу, на який посилається позивач, як на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, колегія суддів звертає увагу на те, що у виписці відсутня інформація про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, у ній зазначена інформація про дати звернення до лікаря, встановлені діагнози, а також інформація про амбулаторне лікування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена у виписці інформація щодо захворювань позивача та його амбулаторного лікування, не є доказом поважності причини пропуску позивачем строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оскільки не містить даних про хворобу, яка б безспірно перешкоджала йому, починаючи з дня відкриття спадщини, а саме, з 14. 11.2014 року, подати таку заяву, чи унеможливила його звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, зазначені позивачем причини пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він за станом здоров`я не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а посилання позивача, як на поважність причини пропуску ним шестимісячного строку, на загострення гіпертонічної хвороби, періодичними лікуванням, не є достатніми та безспірними доказами підтвердження поважності пропуску цього строку, оскільки такі не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій, оскільки лікуючись амбулаторно чи стаціонарно, в період між лікуванням позивач не був позбавлений можливості подати заяву до нотаріальної контори.

Даючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску ним шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, які, на його думку, є поважними, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами позивачки на вчинення цих дій, а відтак не є поважними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав можливість надіслати заяву поштою, що передбачено п. 3.5 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, однак позивач такою можливістю не скористався.

Колегія суддів вважає, що у спадкоємця ОСОБА_1 було достатньо часу для того, щоб подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважає, що при бажанні він мав можливість подати таку заяву особисто або направити її поштою до нотаріальної контори.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З врахуванням правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені позивачем причини пропуску ним шестимісячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є такими, що не залежали від його волі, не є непереборними та такими, що створювали для нього істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що з дня смерті спадкодавця і до часу звернення з позовом до суду минуло чотири роки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони були предметом дослідження судом першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства,і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску ОСОБА_1 встановленого законом шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Єропейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 21 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22.08.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.