Ухвала

від 08.08.2019 по справі 129/1033/13-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

8 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 129/1033/13-ц

Провадження № 14-400цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Колективного підприємства Гайсинська меблева фабрика (далі - підприємство) , Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області (далі - Гайсинське РУЮ), Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області (далі - Тростянецьке МУЮ) про визнання недійсними рішень

за касаційною скаргою підприємства на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року та

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом, в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив :

- визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства від 5 червня 2012 року, згідно з яким позивач звільнений з посади директора й обраний виконавчий комітет (далі - рішення від 5 червня 2012 року);

- визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства від 24 липня 2012 року, яким залишене в силі рішення від 5 червня 2012 року, позивач повторно звільнений з посади директора підприємства, новим директором обраний ОСОБА_2 , а позивач позбавлений права оренди приміщень, які він орендував у підприємства (далі - рішення від 24 липня 2012 року);

- визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства від 5 березня 2013 року про затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, про зміну юридичної адреси підприємства, про затвердження змін до його статуту, відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства, обрання директором ОСОБА_2 , обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - державний реєстр), надання повноважень ОСОБА_2 на підписання статуту в новій редакції (далі - рішення від 5 березня 2013 року);

- зобов`язати Гайсинське РУЮ внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про ОСОБА_2 як директора підприємства і включення відомостей про ОСОБА_1 як директора;

- зобов`язати Тростянецьке МУЮ скасувати: запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 21 січня 2013 року № 11771070013000417, запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14 лютого 2013 року № 11771070014000417, запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14 березня 2013 року № 11771070015000417, запис про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників від 29 березня 2013 року № 11771050016000417.

Мотивував позов такими обставинами:

- 3 березня 2010 року за рішенням загальних зборів співвласників підприємства позивач призначений на посаду директора, а 29 березня 2010 року відповідні відомості внесені у державний реєстр;

- 5 червня 2012 року співвласників підприємства провели позачергові загальні збори, на яких прийняли рішення про звільнення позивача з посади директора й обрали виконавчий комітет;

- згідно зі статутом підприємства у редакції 1996 року вищим органом управління підприємства є загальні збори працюючих співвласників, які мають майновий сертифікат та вклад (долю) в колективній власності;

- за змістом протоколу, яким оформлене рішення від 5 червня 2012 року, квота представництва на зборах трудового колективу не визначалась;

- станом на 5 червня 2012 року на підприємстві було 6 працюючих співвласників: ОСОБА_3 (старший контролер), ОСОБА_4 (контролер), ОСОБА_5 (контролер), ОСОБА_6 (контролер), ОСОБА_7 (контролер), ОСОБА_1 (директор), які участь у зборах не брали;

- з огляду на вказане загальні збори співвласників підприємства, проведені 5 червня 2012 року, були неповноважними через недотримання процедури їх проведення та відсутність кворуму для прийняття рішень. Крім того, питання про звільнення позивача від виконання обов`язків директора підприємства не було включене до порядку денного;

- 14 липня 2012 року відбулися скликані позивачем загальні збори працюючих співвласників підприємства, на яких прийняли рішення про зміну відомостей щодо місцезнаходження підприємства, затвердили його статут у новій редакції, а позивача обрали директором підприємства. Згідно з новою редакцією статуту підприємства вищим органом його управління є загальні збори працюючих співвласників;

- 24 липня 2012 року відбулися позачергові загальні збори співвласників підприємства, у порядку денному яких були одні питання, а розглянули інші: залишили в силі рішення від 5 червня 2012 року, повторно звільнили позивача з посади директора підприємства, обрали директором ОСОБА_2 , а позивача позбавили права оренди приміщень, які він орендував у підприємства;

- у позачергових загальних зборах співвласників підприємства 24 липня 2012 року не брали участі працюючі співвласники підприємства, а тому ці збори є неповноважними;

- 5 березня 2013 року відбулися загальні збори співвласників підприємства, на які знову не були запрошені працюючі співвласники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і позивач. Учасники цих зборів прийняли рішення про: затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати; зміну юридичної адреси підприємства; затвердження змін до його статуту; відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства; обрання директором ОСОБА_2 ; обрання представника для внесення змін до державного реєстру; надання повноважень ОСОБА_2 на підписання статуту у новій редакції;

- рішення від 5 березня 2013 року є недійсними через порушення порядку скликання та проведення загальних зборів співвласників підприємства, відсутність необхідного кворуму та повноважень .

28 жовтня 2014 року Гайсинський районний суд Вінницької області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Рішення суд першої інстанції мотивував так:

- спір пов`язаний з оскарженням рішень органів управління підприємства про звільнення (усунення, відсторонення), а тому його слід розглядати за правилами цивільного судочинства як трудовий спір;

- оскільки позивач фактично оспорює звільнення з посади директора підприємства, він обрав неналежний спосіб захисту прав;

- позивач не довів, що він є співвласником підприємства та те, що оскаржені рішення були прийняті загальними зборами співвласників підприємства з недодержанням вимог його статуту і порушують права позивача як спадкоємця померлих працівників підприємства, який успадкував право на майнову частку у статутному фонді підприємства;

- за відсутності підстав для визнання рішень недійсними немає підстав покладати обов`язки вчинити певні дії на співвідповідачів.

23 січня 2015 року Апеляційний суд Вінницької області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін, мотивуючи тим, що останнє є законним й обґрунтованим.

3 червня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2015 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу суд касаційної інстанції мотивував так :

- висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не є співвласником підприємства, суперечить судовому рішенню Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 червня 2009 року у справі № 2-235/09, який визнав за позивачем право на майнову частку в статутному фонді підприємства у порядку спадкування після смерті матері;

- суди не врахували, що вказане право належить позивачу з часу відкриття спадщини, а також те, що після цього він працював на підприємстві;

- позивач обрав правильний спосіб захисту порушеного права, вважаючи незаконним його звільнення (відсторонення) з посади на підставі оскаржених рішень загальних зборів співвласників підприємства.

1 липня 2015 року Гайсинський районний суд Вінницької області постановив ухвалу, якою справу передав Ладижинському міському суду Вінницької області.

19 листопада 2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Просив суд визнати рішення від 5 червня 2012 року, від 24 липня 2012 року та від 5 березня 2013 року недійсними, а решту позовних вимог залишити без розгляду.

19 листопада 2015 року Ладижинський міський суд Вінницької області ухвалив рішення, яким визнав недійсними рішення від 5 червня 2012 року, від 24 липня 2012 року та від 5 березня 2013 року.

Рішення суд першої інстанції мотивував так :

- Гайсинський районний суд Вінницької області визнав за позивачем право на Ѕ частину майнової частки у статутному фонді підприємства, яка належала батькові позивача (рішення від 3 жовтня 2005 року у справі № 2-119/2005), та право на майнову частку 0,1287 % в статутному фонді підприємства у порядку спадкування після смерті матері позивача (рішення від 22 червня 2009 року у справі № 2-235/09);

- загальні збори співвласників підприємства від 5 червня 2012 року, від 24 липня 2012 року та від 5 березня 2013 року проведені всупереч порядку, передбаченому статутами підприємства у редакції 1996 та 2012 років (кворум слід було визначати, враховуючи участь у загальних зборах лише працюючих співвласників, які якраз і наділені правом ухвалювати рішення);

- станом на 5 червня 2012 року, як і на час проведення інших загальних зборів співвласників підприємства, рішення яких позивач просить визнати недійсними, на підприємстві було шість працюючих співвласників, які взагалі не брали участі у зборах 5 червня 2012 року, 24 липня 2012 року та 5 березня 2013 року;

5 квітня 2016 року Ладижинський міський суд Вінницької області постановив ухвалу, якою вимоги позивача до Гайсинського РУЮ, Тростянецького МУЮ про зобов`язання вчинити дії залишив без розгляду.

18 травня 2016 року Апеляційний суд Вінницької області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував так :

- суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права ;

- позивач є працюючим співвласником підприємства, оскільки набув права на майнову частку в статутному фонді підприємства у порядку спадкування після смерті батька та матері, а надалі був обраний керівником підприємства. Проте вказані обставини не впливають на законність чи незаконність прийнятих загальними зборами непрацюючих співвласників підприємства оскаржених рішень, оскільки всупереч положенням статуту підприємства у редакції 1996 та 2012 років (єдиного акта, що визначає порядок прийняття таких рішень за відсутності законодавчого регулювання відповідних питань щодо колективних підприємств) рішення прийняв неповноважний неіснуючий колегіальний орган - збори звільнених працівників підприємства;

- наявність кворуму неможливо встановити, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, хто саме був присутній на зборах 5 червня 2012 року, 24 липня 2012 року та 5 березня 2013 року, а також, чи мають ці особи частки у статутному фонді підприємства;

- рішення від 5 червня 2012 року, від 24 липня 2012 року та від 5 березня 2013 року слід визнати недійсними, оскільки їх прийняли всупереч статуту підприємства у редакції 1996 та 2012 років та з порушенням процедури.

У червні 2016 року підприємство подало до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржиться на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу мотивує так :

- позивач не набув права на участь в управлінні підприємством, оскільки таке право не переходить до спадкоємця автоматично, а обрання особи директором теж не є способом набуття права на участь в управлінні підприємством;

- у позові немає ні підстав для визнання незаконним звільнення позивача як найманого працівника-керівника підприємства, ні відповідної вимоги;

- спір є корпоративним, оскільки позивач, вважаючи себе учасником підприємства, оскаржує прийняті його органами рішення.

15 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі.

19 вересня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою призначив справу до судового розгляду.

3 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з довідкою відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління забезпечення автоматизованого документообігу Великої Палати Верховного Суду з 15 липня до 2 серпня 2019 року визначення колегії суддів Великої Палати для розгляду справи (вирішення питання про прийняття її до розгляду) не здійснювалося через недостатню кількість суддів (відсутність кворуму).

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

З огляду на те, що підприємство оскаржує рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства Гайсинська меблева фабрика , Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання недійсними рішеньза касаційною скаргою Колективного підприємства Гайсинська меблева фабрика на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 4 вересня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима Судді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська