Постанова

від 07.08.2019 по справі 823/750/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/750/16

Провадження № 11-87апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Тальнівське районне управління юстиції), треті особи: ТОВ ВП Імпульс плюс , ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішення

за касаційною скаргою ТОВ ВП Імпульс плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року (суддя Гарань С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (судді Коротких А. Ю., Ганечко О. М., Літвіна Н. М.),

УСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ТОВ Айова звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського управління юстиції від 29 січня 2016 року, індексний № 27986434, про державну реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди земельної ділянкиз кадастровим номером 7124083600:01:001:0198 , яка належить ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач зазначив, що на час реєстрації права оренди за ТОВ ВП Імпульс плюс зазначена земельна ділянка вже перебувала в оренді ТОВ Айова на підставі належним чином укладеного з ОСОБА_1 і зареєстрованого договору оренди землі від 20 травня 2006 року, строк дії якого на час ухвалення відповідачем рішення не минув. Отже, державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції всупереч вимогам чинного законодавства було допущено подвійну реєстрацію права оренди земельної ділянки за двома суб`єктами господарювання.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 1 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позов задовольнив.

У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі обставини.

20 травня 2006 року ОСОБА_1 і ТОВ Айова уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,38 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер 7124083600:01:001:0198 , що належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з державним актом від 30 грудня 2003 року.

11 травня 2010 року ОСОБА_1 і ТОВ Айова уклали додатковий договір № 106 до основного договору оренди землі.

Відповідно до пункту 2 додаткового договору термін дії договору становить 6 років з моменту державної реєстрації додаткового договору. Державну реєстрацію додаткового договору проведено 26 листопада 2010 року відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300235.

29 січня 2016 року державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції прийняв рішення, індексний номер 27986434, про реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на згадану вище земельну ділянку на підставі укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ ВП Імпульс плюс договору оренди від 15 вересня 2015 року № 96.

Визнаючи протиправним і скасовуючи зазначене рішення державного реєстратора, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав на те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Однак, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ ВП Імпульс плюс , державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиціїне врахував уже зареєстроване право оренди на цю ж земельну ділянку за ТОВ Айова .

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ ВП Імпульс плюс подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому в додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначає, що спір у цій справі має приватноправовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Айова просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (права оренди земельної ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди стосується реєстрації права третьої особи

(ТОВ ВП Імпульс плюс ), а не позивача.

Визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою (ТОВ ВП Імпульс плюс ) є способом захисту права позивача на спірну земельну ділянку від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

ТОВ Айова , зазначаючи про протиправність дій відповідача при здійсненні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, фактично вказує на наявність такого права у нього та його відсутність у третьої особи, і, як наслідок, відсутність у ТОВ ВП Імпульс плюс правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди шляхом здійснення державної реєстрації та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки ТОВ Айова не було заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства та чи заявлено вимогу про зобов`язання відповідачів зареєструвати аналогічне речове право за позивачем.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на цю ж земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

За частиною шостою статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс , ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішення - закрити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С. Ткачук В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська