Рішення від 27.08.2019 по справі 140/1930/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1930/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука Віталія Антоновича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука Віталія Антоновича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №065826 від 28.01.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрито виконавче провадження ВП №58846690 від 10.04.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є боржником у даному виконавчому провадженні та має сплатити штраф у розмірі 1700,00 грн., а також виконавчий збір у розмірі 170,00 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала оскаржувана постанова №065826 від 28.01.2019 року, про яку позивачу стало відомо 05.06.2019 року, після ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт може бути застосовано виключно до автомобільних перевізників - суб`єктів господарювання, яким позивач не є. Також позивач зазначає, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, а тому він був позбавлений законного права бути присутнім під час розгляду справи, подавати відповідні докази, висловлювати свої заперечення. Також вказує на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що 02.01.2019 року під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що о 16 год. 05 хв. на автостанції №1 ПрАТ ВОПАС , що знаходиться по вулиці Конякіна у м. Луцьку, був зупинений транспортний засіб марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб був обладнаний розпізнавальним ліхтарем таксі 579 інформаційно-диспетчерської служби Оптимальне Таксі , який був встановлений на даху автомобіля. В салоні автомобіля перебувало два пасажири. Рейдовою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , який є власником транспортного засобу, що використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, не забезпечив наявність ліцензії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, відповідач зазначає, що позивача листом №13/21-19 від 08.01.2019 року, який був направлений простою кореспонденцією, запрошено на розгляд справи, однак, на вказану дату позивач не прибув, відтак розгляд справи проводився за наявними матеріалами без його участі. Вказує, що направлення запрошення на розгляд справи простою кореспонденцією не може бути єдиною та самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки факт порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлений та не нічим не спростований. При цьому відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що він не є суб`єктом господарювання, а тому не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є невірним, оскільки Закон України Про автомобільний транспорт не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця. Також відповідач зазначає, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2019 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення не має преюдиційного значення для вирішення даного спору, оскільки у справі №161/2133/19 суд встановив відсутність перевезення ОСОБА_1 пасажирів з метою отримання доходу, а також того, що така діяльність здійснюється останнім регулярно та постійно, що є обов`язковими для складу правопорушення передбаченого статтею 164 КУпАП. У свою чергу оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф за відсутність ліцензії на здійснення перевезень пасажирів на таксі. При цьому факт відсутності отримання перевізником доходу за перевезення не є обов`язковою ознакою для настання відповідальності за встановлене правопорушення. Вважає, що факт перевезення ОСОБА_1 пасажирів без ліцензії на таксі підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. За вказаних підстав представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02.01.2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок у період з 02.01.2019 року по 06.01.2019 року (а.с.31) та направлення на рейдову перевірку від 29.12.2018 року №011678 (а.с.32), проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт від 02.01.2019 року №103971 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.33).

У даному акті зафіксовано, що 02.01.2019 року о 16 год. 05 хв. на вулиці Конякіна в м. Луцьку при перевірці транспортного засобу марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 , облаштованого розпізнавальним ліхтарем 579 Таксі Оптимальне , який належить ОСОБА_1 , останній надавав послуги з перевезення 2-х пасажирів без наявності ліцензії, чим порушив статтю 39 Закону України Про автомобільний транспорт .

Водій з актом проведення перевірки ознайомлений, однак з даним актом не згідний, про що зроблено у акті відповідний запис.

08.01.2019 року за вих. №13/21-19 ОСОБА_1 надіслане відповідачем простою кореспонденцією повідомлення про те, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлених під час рейдової перевірки буде розглядатися 28.01.2019 року в приміщенні управління (а.с.39). Позивач на вказану дату до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не прибув, відтак розгляд справи проводився за наявними матеріалами без його участі.

На підставі вищевказаного акту перевірки та за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 28.01.2019 року винесено постанову №065826 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с.15).

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Частиною першою статті 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України (частина шоста статті 39 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно зі статтею 6 цього Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

Державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

При цьому графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).

Порядком №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 (далі - Правила №176).

Ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Згідно з пунктом 86 Правил №176 автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - послуги таксі), повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо перевезення пасажирів.

Водночас чинним законодавством передбачено також обов`язок автомобільного перевізника чи водія таксі мати і пред`являти на вимогу контролюючих органів відповідні документи, що засвідчують його право на здійснення перевезення пасажирів.

З матеріалів перевірки вбачається, що в ході рейдової перевірки перевірявся легковий автомобіль марки Ford, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , який був облаштований ліхтарем таксі 579 інформаційно-диспетчерської служби Оптимальне Таксі на даху транспортного засобу, що підтверджується фотокопією транспортного засобу, наданою відповідачем (а.с.34). Жодних пояснень щодо спростування даного факту позивачем ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив зазначено не було.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено той факт, що в ході рейдової перевірки перевірялася наявність у водія автомобіля, облаштованого як таксі, усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника на таксі, у свою чергу водій ОСОБА_1 не пред`явив ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезень пасажирів на таксі, а також реєстраційних документів на даний транспортний засіб.

До того ж, позивачу відповідачем було надано можливість надати пояснення щодо результатів даної рейдової перевірки, оскільки ОСОБА_1 було запрошено повідомленням №13/21-19 від 08.01.2019 року на 28.01.2019 року на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що свідчить журнал реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.40-44). У зв`язку з цим, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, крім того, позивач ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не зазначає коли саме він отримав дане повідомлення. У свою чергу, надіслання позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт простою кореспонденцією не спростовує факту встановленого порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що 07.05.2015 року його підприємницька діяльність припинена, а отже він не є суб`єктом господарської діяльності та автомобільним перевізником, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки 02.01.2019 року у ОСОБА_1 була відсутня ліцензія на перевезення пасажирів у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, про що свідчить додаток №1 до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.08.2017 року №758 Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій , яким визначений перелік анульованих ліцензій (а.с.35-38).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водночас статтею 29 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Тобто, виходячи з буквального тлумачення змісту вищезазначеної норми Закону, наявність статусу суб`єкта господарювання є обов`язковою ознакою автомобільного перевізника.

Проте відсутність такого статусу не звільняє позивача від відповідальності, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що ним здійснювались пасажирські перевезення на таксі, а частина перша статті 60 Закону України №2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких за визначенням статті 1 цього Закону належить і ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, відображеною в ухвалі від 24.06.2014 року у справі №К/9991/78086/11.

Крім того, суд вважає, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2019 року у справі №161/2133/19, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.11-12), не має преюдиційного значення для вирішення даного спору з огляду на таке.

В силу вимог частин шостої та сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Зі змісту постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2019 року у справі №161/2133/19 вбачається, що в ході розгляду даної справи суд встановив відсутність перевезення ОСОБА_1 пасажирів з метою отримання доходу, а також того, що така діяльність здійснюється останнім регулярно та постійно, що є обов`язковими ознаками для складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті164 КУпАП.

Водночас, оскаржуваною постановою застосовано до ОСОБА_1 штраф за відсутність ліцензії на здійснення перевезень пасажирів на таксі. При цьому факт відсутності отримання перевізником доходу за перевезення не є обов`язковою ознакою для настання відповідальності за встановлене правопорушення, оскільки в силу вимог статті 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення пасажирів, зокрема, і за власний кошт.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги статті 39 Закону України №2344-ІІІ, оскільки послуги з перевезення пасажирів на таксі надавались позивачем без оформлення документів, які передбачені статтею 39 Закону №2344-ІІІ, а саме: за відсутності відповідної ліцензії.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Закон №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що на момент перевірки у перевізника (позивача) була відсутня ліцензія на перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, а тому застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є правомірним.

Зважаючи на встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку, що факт перевезення ОСОБА_1 пасажирів без ліцензії на таксі підтверджується належними та допустимими доказами, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України №2344-III.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про автомобільний транспорт , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука Віталія Антоновича (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кільцева, 1) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко