Рішення

від 26.08.2019 по справі 420/3538/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3538/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мельника Ю.В.,

представника позивача та третьої особи Туманова Д.С. (за довіреностями),

представника відповідача Мельник Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія «Одеський Іподром» ДП «Конярство України» про зобов`язання провести реєстрацію за місцем фактичного проживання, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач або ОСОБА_1 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (надалі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія «Одеський Іподром» ДП «Конярство України» (надалі по тексту третя особа), в якому позивач просить зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

07.06.2019 року позивач звернувся до департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради для проведення виписки та прописки «реєстрації», за місцем основного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , однак відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації, з тих підстав, що позивач не подав документів або інформації «відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі». Однак, позивач зазначає, що ним було надано оригінал паспорту та коду ІПН разом з військовим квитком, також було надано оригінал договору житлового найму №010519 від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та філією «Одеський іподром» ДП «Конярства України». Таким чином, позивач вважає висновки відповідача щодо ненадання ним необхідних для реєстрації документів такими, що не відповідають дійсності у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 25.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 17 липня 2019 року.

Ухвалою судді від 25.06.2019 року витребувано у розпорядника майна ДП «Конярство України» арбітражного керуючого Атаманенко Світлани Вікторівни (вул. Набережна, 1б, с. Новострільцівка, Міловський район, Луганська область) належним чином засвідчені копії Положення та статутних документів філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України», а також належним чином оформлену інформацію, з наданням підтверджуючих доказів, відносно того: чи знаходиться на балансі філії «Одеський Іподром» ДП «Конярство України» будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6; чи має повноваження філія «Одеський Іподром» ДП «Конярство України» укладати договори найму житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 .

17 липня 2019 року ухвалою суду на місці, яка занесена до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи відзив на позов (вхід. №25602/19 від 16.07.2019 року), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

17 липня 2019 року ухвалою суду на місці, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради в задоволенні заяви щодо розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження (вхід. №25256/19 від 15.07.2019 року).

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач зазначає, що позивач не подав під час реєстрації документи, що підтверджують право філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» розпоряджатися житлом за адресою: АДРЕСА_1 . Також, станом на дату звернення до Департаменту, а саме 07.06.2019 року, строк дії ордеру наданого представником позивача від 22.05.2019 року сплинув. Окрім вказаного, відповідач також зазначає, що договір найму житла в будинку гуртожитку від 22.05.2019 року про надання у безстрокове користування приміщень, що знаходиться у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , був укладений з неналежною стороною, а саме з філією «Одеського іподрому» ДП «Конярство України» замість Міністерства аграрної політики та продовольства України. Дії третьої особи щодо укладання зазначеного правочину спрямовані на незаконне володіння, розпорядження та надання права користування третім особам об`єктом права державної власності. Таким чином, на думку відповідача, адміністратор Департаменту керуючись чинним законодавством України, правомірно відмовив позивачу у наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

07 червня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах позивача звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14).

До заяви було надано:

- квитанцію про сплату адміністративного збору (т.1 а.с.13);

- договір найму житлового приміщення №010519 від 22.05.2019 року (т.1 а.с.15-17);

- форму ордера на жилу площу від 22 травня 2019 року (т.1 а.с.18).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Державного підприємства «Конярство України» порушено провадження про банкрутство у справі №910/21682/15. Розпорядником майна боржника призначено ОСОБА_3 (а.с.111-133).

07 червня 2019 року адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Мереженко М.В. відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання, зазначивши: «особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі)» (т.1 а.с.14).

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про зобов`язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання.

Джерела права та висновки суду

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11 грудня 2003 року (надалі Закон №1382-ІV), Цивільним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» №207 від 02 березня 2016 року (надалі Постанова №207) та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст.379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Так, Закон №1382-ІV відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 2 Закону №1382-ІV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 6 Закону №1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі, якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Статтею 9-1 Закону №1382-ІV передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до статті 58 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), підставою вселення в неприватизоване житлове приміщення є ордер на жиле приміщення, що видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинках державного житлового фонду виконавчим комітетом міської ради.

Пунктом 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470 передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Судом було встановлено, що до заяви про реєстрацію місця проживання, представником позивача, зокрема було надано форму ордера на жилу площу від 22 травня 2019 року.

При цьому, з зазначеною заявою представник звернувся 07 червня 2019 року.

Таким чином, суд критично відноситься до посилання представника відповідача на те, що 30 денний строк дії ордеру сплинув на час звернення до відповідача з відповідною заявою.

Відповідно до статті 10 Закону №1382-ІV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вказані правила затверджено постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 Постанови №207 ці правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктами 3-4 Постанови №207 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до пункту 8-9 Постанови №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України:

у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2;

у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.

Пунктом 11 Постанови №207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Згідно з пунктом 18 Постанови №207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

За правилами пункту 19 Правил № 207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Судом було встановлено, що адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Мереженко М.В. у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 07.06.2019 року було відмовлено у зв`язку з тим, що: «особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі) (т.1 а.с.14).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Конярство України» (код ЄДРПОУ 37404165) є юридичною особою, яке засноване Міністерством аграрної політики та продовольства України та основним видом діяльності якого є розведення коней та інших тварин родини конячих (01.43) (т.2 а.с.111-133).

Відповідно до даних про відокремлені підрозділи юридичної особи, ДП «Конярство України» має в своєму складі філії, однією з яких є: філія «Одеський Іподром» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 37727958), яке знаходиться за адресою: 65000, Одеська область, місто Одеса, Малиновський район, вулиця Фонтанська дорога, будинок 6 (т.2 а.с.115-116).

Суд також зазначає, що відповідно до передавального акту майна та немайнових прав державним підприємством «Одеський державний сільськогосподарський іподром» державному підприємству «Конярство України» складеного в м. Києві в 2011 році та затвердженого заступником міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_4 до основних активів третьої групи, тобто будівлі та споруди, були передані на баланс філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України житлові будинки та гуртожитки, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 6 (т.1 а.с.160-165).

Відповідно до меморіального ордеру №13 філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» дані будівлі рахуються на основних засобах підприємства і є власністю ДП «Конярство України» (т.2 а.с.58-60).

Відповідно до Акту №01-02-17/1446 від 22.05.2019 року філією «Одеський іподром» було передано до Департаменту надання адміністративних послу» Одеської міської ради (ДНАП) в особі заступника начальника відділу Стайловській Н.М. картотеку осіб, що зареєстровані у житловому фонді, який є власністю ДП «Конярство України» та перебуває на балансі філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6. (т.1 а.с.169-172).

Відповідно до зазначеного Акту в фонді зареєстровано 117 осіб. Враховуючи те, що вищенаведений фонд перебуває в оперативному управлінні філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» та є власністю ДП «Конярство України», то відповідно бухгалтерією філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» проживаючим та зареєстрованим нараховується сплата за використання зазначених житлових приміщень за комунальні послуги, які сплачуються зареєстрованими і проживаючими шляхом перерахування коштів на розрахунок філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України».

На підтвердження сплати комунальних послуг позивачем в матеріалах справи наявні також зведені відомості та нарахування комунальних послуг (т.1 а.с.203-214).

Суд також зазначає, що відповідно до контракту, який укладено між ДП «Конярство України» та керівником філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України», останньому надається право оперативного управління філією, розпорядженням її майном, укладання договорів в межах контракту та довіреності без права відчуження майна філії, оскільки укладання таких договорів як відчуження майна або купівлі - продаж яка виходить за рамки суми передбаченої контрактом керівника філії має бути погоджена безпосередньо з директором ДП «Конярство України» та розпорядником майна. За таких обставин укладаючи договір житлового найму, керівник філії не виходить за рамки своїх повноважень, а тому суд не приймає до уваги твердження відповідача, що договір найму житла про надання у безстрокове користування приміщень, що знаходяться у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 був укладений з неналежною стороною, а саме з філією «Одеського іподрому» ДП «Конярство України» замість Міністерства аграрної політики та продовольства України (т.1 а.с.148-154).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що реєстрація за адресою місця проживання позивача повністю узгоджується зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання відповідачем покладених на нього Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» обов`язків призводить до порушення прав позивача. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших цивільних, громадських та політичних прав позивача, які підлягають безумовному захисту.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Верховенство права закріплено у частині першій статті 8 Конституції України як загальноправовий принцип: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права». За змістом це один із найбагатогранніших правових принципів. Один із елементів принципу верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції звичаї тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність осіб.

Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб`єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб`єктів владних повноважень (п.27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24 квітня 1990 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, суд зазначає, що прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Кожен громадянин України не може бути позбавлений права на освіту, медицину, участі у виборах та інших прав, які встановлено та гарантовано Конституцією України та законодавчими актами держави.

Враховуючи конституційний принцип верховенства права, суд вважає, що право особи на свободу вибору місця проживання та можливість користування правами та свободами, які закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, не може бути обмеженим.

Отже, відмовляючи у проведенні реєстрації за вказаним позивачем місцем проживання, відповідач фактично обмежує реалізацію зазначених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02.06.1998 року за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 768 грн. 40 коп., сплачені згідно квитанції №22 від 24.06.2019 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія «Одеський Іподром» ДП «Конярство України» про зобов`язання провести реєстрацію за місцем фактичного проживання задовольнити.

Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 02.06.1998 року) за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 27 серпня 2019 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.