Рішення
від 21.08.2019 по справі 520/4012/19
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 р. № 520/4012/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Соловйової О.В.,

представників відповідача - Саблукова Д.Є., Кірноса А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, не взяли до уваги положення чинного цивільного і податкового законодавства, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано встановлено сплив строку позовної давності по відношенню до зобов`язань перед деякими його контрагентами, та у зв`язку з цим, неправомірно віднесено цю кредиторську заборгованість до безнадійної. Крім того, позивач зазначає, що ним були включені отримані від контрагентів ТОВ Жерман плюс та ТОВ Атлега грошові кошти за реалізацію власних товарів до складу доходів 2015 року і сплачено всі податки, повторне віднесення цих коштів до складу доходів суперечить вимогам чинного законодавства. Також, позивач стверджує, що всі його витрати було безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю, тому виключення зі складу витрат відповідного періоду витрат понесених на оплату послуг ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа , ФОП ОСОБА_1 є незаконним. Підприємство відхиляє доводи відповідача щодо реалізації товарів за ціною, нижчої їх собівартості, відображення в обліку завищеної ціни було помилковим, і вказану помилку позивачем було самостійно усунене вчасно і це не призвело до порушень у визначенні об`єкту оподаткування. Підприємство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого до суду відзиву на позов (а.с.187-194 т.1) в контексті того, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовано в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ПНВФ Анкор-Теплоенерго (ідентифікаційний код юридичної особи - 32762338) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки складений Акт від 07.02.2019 р. № 341/20-40-14-02-07/32762338, висновки якого свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, 6, 7 П(С)БО 16 Витрати , п. 5, 7, 15, 21 П (С)БО 15 Дохід , п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання , пп. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14, 44, п.120-1.1, п. 120-1.2 ст.120-1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1.1 ст. 192, абз г п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 43-100, т.1).

На підставі висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області були складені податкові повідомлення-рішення (а.с. 40-42 т.1): податкове повідомлення-рішення № 00000951402 від 12.03.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 6069077,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 818621,25 гривень, всього 6887698,25 гривень; податкове повідомлення-рішення № 00000961402 від 12.03.2019 року, донараховано податок на додану вартість в розмірі 399419,00 гривень, штрафних санкцій 99854,75 гривень, всього на суму 499273,75 гривень; податкове повідомлення-рішення № 00000981402 від 12.03.2019 року, яким застосовано штрафні санкції за відсутність складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних у розмірі 89954,21 гривень.

По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, стали висновки про: 1) заниження об`єкту оподаткування, внаслідок не включення до складу інших доходів сум отриманих на поточний рахунок грошових коштів, які не пов`язані реалізацією товарів; 2) заниження об`єкту оподаткування внаслідок проведення операцій з дефектами первинних документів, і можливості нереальності цих господарських операцій; 3) заниження об`єкту оподаткування, внаслідок не включення до складу доходів зобов`язань зі сплинувшим строком позовної давності і ліквідації контрагентів; 4) заниження об`єкту оподаткування внаслідок збільшення витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю товариства; 5) реалізацію товарів власного виробництва нижче за ціну їх собівартості; 6) несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Стосовно висновків ГУ ДФУ у Харківській області про порушення позивачем п.п. 5, 7 П(С)БО Дохід , п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були укладені договори у спрощений спосіб 29 травня 2015 року з ТОВ Жерман плюс шляхом виставлення рахунку-фактури № СФ-15-139 від 29.05.2015 року на оплату та постачання товару за видатковою накладною № РН-2905.1. від 29.05.2015 року та 09.06.2015 року з ТОВ Атлега на підставі рахунку-фактури № СФ-15-147 від 09.06.2015 року, видаткової накладної на відвантаження товару № РН-2306.2 від 23.06.2015 року. Розрахунки за реалізовані товари між сторонами відбулися в повному обсязі. Вказані суми коштів позивачем було включено до складу доходів 2015 року, що не оспорюється відповідачем. Технічна пропозиція та замовлення свідчать про те, що ТОВ Жерман плюс було придбано товар для ТОВ ПКП Гура , а ТОВ Атлега - для ТОВ Аскіріс , тобто для подальшої реалізації.

Як визначено Законом № 996-XIV, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт реальності господарської операції з ТОВ Жерман плюс підтверджується копіями первинної документації, які складались сторонами при оформленні господарської операції: видаткова накладна № РН-2905.1. від 29.05.2015 року, довіреність № 12 від 29.05.2015 року на отримання ТМЦ, рахунок-фактура № СФ-15-139 від 29.05.2015 року, банківські виписки, які свідчать про рух коштів між позивачем та контрагентом, оборотно-сальдові відомості, замовлення, технічна пропозиція. Факт реальності господарської операції з ТОВ Атлега підтверджується наступними копіями первинної документації: видаткова накладна № РН-23.06.2 від 23.06.2015 року, довіреність № 06181 від 23.06.2015 року на отримання ТМЦ, рахунок-фактура № СФ-15-147 від 09.06.2015 року, банківські виписки, які свідчать про рух коштів між позивачем та контрагентом, оборотно-сальдові, замовлення, технічна пропозиція.

Зазначені докази містяться у справі ( а.с.104-116 т.2, а.с. 26-27 т.25)

Відповідач погоджується, що від ТОВ Жерман плюс та ТОВ Атлега надійшли на поточні рахунки позивача грошові кошти в сумі 76830,00 грн. у повному обсязі, і були включені до складу доходів підприємства 2015 року з відповідним податковим навантаженням. Проте, висновки контролюючого органу щодо заниження бази оподаткування за операціями з ТОВ Жерман плюс засновані на тому, що відносно директора ТОВ Жерман плюс ОСОБА_15. є в наявності обвинувальний вирок Печерського районного суду м.Києва у справі № 757/40842/15-к від 06.11.2015 року щодо визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК, ч. 1 ст. 358 КК України ( т.1 а.с.195-199), а щодо операції з ТОВ Атлега - на тому, що відносно посадових осіб даного суб`єкта господарювання нібито наявна кримінальна справа у провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 335/15/17 від 16.02.2017 року. Отже, на думку контролюючого органу, придбати товар ТОВ Жерман плюс і ТОВ Атлега у позивача не могли, відповідно перераховані позивачеві грошові кошти не пов`язані з постачанням товарів.

Суд не погоджується із зробленими висновками податкового органу, оскільки сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Суд зобов`язаний перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили. Вказана правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 29.03.2018 року по справі N 826/3498/15, від 17.04.2018 у справі N 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі N 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі N 2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 року по справі № 826/15028/17.

З урахуванням дослідження первинних та інших документів господарських операцій позивача з реалізації товарів ТОВ Жерман плюс та ТОВ Атлега , підтвердження відповідачем факту включення до складу доходів 2015 року отриманих від контрагентів грошових коштів в сумі 76830,00 грн, суд приходить до висновку, що позивач не повинен був включати додатково до задекларованих в 2015 році доходів ці суми отриманих коштів до складу інших доходів 2015 року, а твердження контролюючого органу не відповідають чинному податковому законодавству.

Що стосується висновку ГУ ДФС у Харківській області про порушення позивачем п. 5 П(С)ПО 11 Зобов`язання , п. 5, 21 П(С)БО Дохід , п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг від 03.11.2016 № 1724-VIII такий реквізит як місце складання документів в якості обов`язкового було законодавцем виключено.

Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року N 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ч. 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності (ч. 1 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").

Частиною 8 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" встановлено, що у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П (С)БУ16)).

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П (С)БУ16)).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П (С)БУ16)).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П (С)БУ16)).

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Пунктом 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Суд вказує, що наведені норми свідчать про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З огляду на викладене недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з контрагентами фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а тому й обґрунтованість визначення позивачу його податкових зобов`язань.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувався тим, що: документи не містять місця складання документів; товарно-транспортні накладні щодо транспортування ТМЦ не відповідають подорожнім листам автомобілів, якими здійснювалось транспортування, оскільки в останніх не зазначено витрати палива на перевезення ТМЦ від вказаних контрагентів, завданням водіям на таке перевезення, маршрути прямування автомобілів за адресами навантаження та розвантаження; господарські операції з вказаними контрагентами - підприємцями можуть свідчити про нереальність їх здійснення у зв`язку з тим, що: відповідно до податкової звітності вказаних фізичних осіб-підприємців не встановлено джерело походження ТМЦ, які реалізовано на позивача; позивач придбану продукцію і сам мав змогу виготовляти; вказані фізичні особи-підприємці не мають найманих працівників тощо.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує проти наявності первинних документів по виконанню договорів з контрагентами фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вони містять достатню кількість первинних та інших документів для підтвердження реальності господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Так, матеріали справи підтверджують, що господарські операції із вказаними контрагентами виникли на підставі виконання договорів поставки товарів № 0110-1к від 01.10.2012 року, № 0107 від 01.07.2010 року, № 0107-1к від 01.07.2009 року, № 3 від 01.07.2010 року, № 4 від 01.07.2010 року, № 0104 від 01.04.2010 року.

В межах згаданих правочинів були проведені господарські операції з придбання у власність товарів з металовиробів, які оформлені видатковими накладними (різноманітні листи, рами, піддони, кожухи, фланці, рами, труби, прокладки, патрубки тощо).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 201 "Виробничі запаси" Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами, товарно-транспортними накладними власним вантажним транспортом позивача.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: оборотними відомостями та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зобов`язання по оплаті товару були виконані шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями.

За наслідками здійснення господарських операцій з цими підприємцями позивачем задекларовано витрати на загальну суму 26 238 536,00 гривень.

Придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: було списано у виробництво теплообмінників, що підтверджується актами списання. Готова продукція (теплообмінники) була реалізована іншим контрагентам, за продаж яких було отримано підприємством дохід.

Від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем отримано прибуток в розмірі 172 144 463,00 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року.

Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.117-248, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-246, т.5 а.с.1-233, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-238,т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-245, т.10 а.с. 1-250, т.11 а.с.1-248, т.12 а.с.1-249, т.13 а.с.1-250, т.14 а.с.1-201, т.15 а.с.1-227, т.16 а.с.1-250, т.17 а.с.1-207, т.18 а.с.1-249, т.19 а.с.1-236, т.20 а.с.1-250, т.21 а.с.1-227, т.22 а.с.1-21).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що придбання товарів було обумовлено господарською необхідністю та мало на меті отримання платником економічного прибутку при вступі у господарські правовідносини з постачальниками цих товарів, а укладені з ними договори підтверджені виробничою потребою та характером діяльності позивача.

Суд не приймає до уваги твердження контролюючого органу про наявність дефекту в первинних документах, а саме щодо відсутності реквізиту місце складання та про невідповідність ТТН подорожнім листам оскільки в останніх не зазначено витрати палива на перевезення ТМЦ від вказаних контрагентів. Суд зауважує, що реквізит місце складання в первинних документах позивача не вказується з початку 2017 року, що відповідає вимогам законодавства на день виникнення відповідних операцій, а подорожні листи підприємство оформляло на кожний виїзний день транспортного засобу, з коротким описом маршруту за весь день, за яким прямував транспортний засіб з зазначенням місць зупинок. Законодавство не зобов`язує по кожній поставці, по кожній поїздці окремо вираховувати кілометраж та відповідне списання палива на кожне окреме відрядження по місту. Отже, жодних невідповідностей у первинних документах по операціям з вказаними операціями не вбачається, а висновки ревізорів, на думку суду, не мають правового підґрунтя.

Щодо такої ознаки нереальності операцій як відсутність у фізичних осіб-підприємців найманих працівників, то суд погоджується з позивачем, що діяльність з оптової торгівлі та посередництва у торгівлі не обов`язково вимагає наявність інших трудових ресурсів, а тому сама лише відсутність найманих працівників у контрагента не свідчить про неможливість здійснення ним діяльності з оптової торгівлі. Суд також зазначає, що доводи відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації, наявній у податковому органі, суд вважає безпідставними, оскільки формування витрат суб`єктом господарювання по господарським операціям поставки товару не може ставитись у пряму залежність від додержання контрагентом вимог трудового або іншого законодавства, яке крім того, не покладає обов`язку на контрагента здійснювати перевірку інформації щодо дотримання звітної дисципліни контрагентом тощо. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 810/2689/17.

Щодо такої ознаки нереальності, на думку ревізорів, як неможливість встановлення джерела походження ТМЦ, суд зазначає, що чинне законодавство України не зобов`язує платника податків при закупівлі товарів у контрагентів встановлювати джерело походження цих товарів за їх ланцюгом і не пов`язує це з можливістю віднесення витрат з придбання у фізичних осіб-підприємців до складу витрат підприємства відповідного періоду з метою визначення результатів до оподаткування. Підприємство самостійно визначає для себе коло партнерів в різних сферах господарської діяльності, воно не обмежено будь-якими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності. Правомірність набуття у власність постачальником товару, поставку якого він здійснює, належить виключно до його відповідальності і жодним чином не може стосуватись покупця. Крім того, в акті перевірки не міститься жодного посилання на проведення зустрічних перевірок або перевірок вказаних суб`єктів господарювання.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо вказаних операцій позивача, які, на думку контролюючого органу, не підтверджені доказами, спростовується наданими матеріалами справи.

Щодо податкового правопорушення, передбаченого п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України суд враховує наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.3 ст. 1 П(С)БО № 1 термін зобов`язання визначено, як заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до п. 5 П(С)БО №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, передбачено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

На субрахунку 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності. (Наказ від 30.11.1999р. № 291 Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ).

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та припинено юридичну особу внаслідок її ліквідації.

Суд вказує, що правовідносини стосовно порядку перебігу строку позовної давності не є податковими та регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з акту перевірки позивача, що не заперечується сторонами по справі, на момент проведення перевірки ПНВФ Анкор-Теплоенерго мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед контрагентами-постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки , які або було ліквідовані у встановленому порядку, або по відношенню до якої сплив строк позовної давності, або перебували в процедурі банкрутства. Таким чином, контролюючим органом визначено, що залишок протермінованої кредиторської заборгованості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками складає 3644561,00 грн.

Судом встановлено, що сплив строку позовної давності відбувся по відношенню до наступних контрагентів: АВД на суму 3697,20 грн., ТОВ Будмайданпроект на суму 37276,42 грн., ФОП ОСОБА_8 на суму 1026,20 грн., ФОП ОСОБА_9 на суму 2312,52 грн., ФОП ОСОБА_10 на суму 2050,00 грн., ТОВ Підприємство Молот на суму 3241,07 грн., ВАТ ХЗТД на суму 643,61 грн., ПП Медична лабораторія Аналітика на суму 750,00 грн. Всього заборгованість на суму 50997,02 грн.

По відношенню до інших контрагентів, які були відображені в акті перевірки позивача, строк позовної давності не настав.

Так, контрагент ПАТ Завод напівпровідників 24 листопада 2016 року Господарським судом Запоріжської області по справі № 908/6036/14 було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру (т. 22 а.с.22-26).

Згідно ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, повноваження щодо формування ліквідаційної маси та пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість автоматично включається до ліквідаційної маси банкрута. Строк для ліквідатора пред`явлення вимог кредиторам банкрута законодавством не визначений.

Що стосується контрагента GEA Ecoflex GmbH, то аргументи контролюючого органу зводяться до того, що за відомостями даних реєстрів ФРН, викладених у відкритому доступі у мережі Інтернет, GEA Ecoflex GmbH ліквідовано і виконати зобов`язання позивач не має змоги. Матеріалами справи спростовуються дані твердження відповідача. За відомостями з офіційного сайту реєстраційного порталу федеральних земель Німеччини www.handelsregister.de вбачається, що GEA Ecoflex GmbH змінило статут та компанію, нова компанія - Kelvion PHE GmbH. Тобто, у компанії GEA Ecoflex GmbH є правонаступник і ним є Kelvion PHE GmbH. Вказане підтверджується витягом з порталу реєстрації www.handelsregister.de з перекладом на українську мову, підпис перекладача нотаріально посвідчено. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що укладеними договорами з цим контрагентом строк позовної давності сторонами був встановлений у 15 років ( т.22 а.с.88-111).

Що стосується виданих позивачем простих векселів ПФ ТТВ і ПП СТ-Індустрія (т. 22 а.с. 112-124 т.25 а.с.19-25), то суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки (а.с.56 т.1 - арк.14 акту перевірки) визначена дата погашення векселів 13.07.2019 року. Відповідач в обґрунтування своїх висновків та прийнятого рішення посилається на те, що ПП ТТН припинено 29.06.2010 року, ПП СТ-Індустрія припинено 21.04.2010 року. Також ревізори посилаються на ст.ст. 23, 77, 78 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, як на обов`язок пред`явлення векселя протягом року з моменту його видачі (тобто до 2010 року) для відмітки, що на думку перевіряючих зроблено не було, і відповідно, здійснити платіж за цими векселями вже неможливо (і, не зважаючи на строк виконання грошових зобов`язань у 2019 році за цими векселями, це в будь-якому випадку є безнадійною заборгованістю).

Суд не може погодитися з цими твердження відповідача враховуючи наступне.

Згідно ст. 14 Закону України Про цінні папери і фондовий ринок вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Вексель простий - вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.33 Конвенції векселі можуть бути видані із таким строком платежу:

за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Положення ч. 2 ст. 78 Конвенції щодо вимоги пред`явлення векселів для відмітки, на які посилається як на підставу прийнятого рішення відповідач, регулюють особливості обігу простих векселів зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення . До векселів зі строком платежу на визначену дату , які мають місце в спірній ситуації, ці вимоги не розповсюджуються.

Що стосується кредиторської заборгованості за укладеними договорами з ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 ( т.22 а.с.27-87) судом встановлено, що строк виконання зобов`язання не настав в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. З матеріалів вбачається, що, платником податків учинялися дії, що свідчать про визнання ним свого боргу за цими контрагентами, і відповідно відбувалося переривання строків позовної давності і відлік починався спочатку. Отже, підстав для визнання цієї заборгованості безнадійною не існує.

Таким чином, визначення контролюючим органом кредиторської заборгованості як безнадійної у взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами: ПАТ Завод напівпровідників , виданих позивачем простих векселів ПФ ТТВ і ПП СТ-Індустрія , GEA Ecoflex GmbH (Kelvion PHE GmbH), ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 , є передчасним та безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність не включення позивачем до складу інших операційних доходів спірних сум за відсутності у підприємства безнадійної заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, передбаченої п.п. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем задекларованих доходів з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3593563,98 грн., вважає його не безпідставним та таким, що не відповідає фактичним матеріалам справи.

Щодо порушень ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, 6, 7 П(С)БО 16 Витрати , п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України по взаємовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. п. 14.1.185 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

На підставі п.п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу кодексу.

Згідно з п. 7 П (С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Інформаційно-консультаційні послуги, що пов`язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є адміністративними витратами підприємства, які обліковуються на рахунку 92 "Адміністративні виграти" і накопичуються протягом року.

Документами, що підтверджують фактичне отримання інформаційно-консультаційних послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звіти про надані послуги, про проведення певних досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на інформаційно-консультаційні послуги при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 23.09.2016 року між позивачем та ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа було укладено договір № 15-04/2016 про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно умов якого позивач оплачує, а виконавець (ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа , код 31608498) зобов`язується надати інформаційно-консультаційні послуги позивачеві або його представнику у строки та на умовах, передбачених договором. Під інформаційно-консультаційними послугами розуміється: організація і проведення консультацій, добір та підготовка інформаційних матеріалів; проведення консультацій (консультаційна сесія) за кордоном з питань сучасних методів управління компаніями, ознайомлення з методикою оцінки ефективності менеджменту, особливостей різних стратегій та факторів розвитку підприємств, пріоритетних можливостей розвитку бізнесу в сучасних умовах, консультування професорами та експертами з економічних питань, аналіз ринкового становища компаній світових лідерів конкурентоспроможних галузях. Послуги надаються поетапно, згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість усіх послуг за цим договором складає 1460000,00 грн з ПДВ. Також, 15.06.2017 року між позивачем та ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа було укладено договір № 9318ЛШТМ про надання інформаційно-консультаційних послуг, за яким позивав оплачує, а ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа надає послуги в період з 05.07.2017 року по 09.07.2017 року за напрямом: Школа тотального маркетингу . Послуги надаються в приміщенні ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа за графіком, погодженим сторонами. Вартість послуг - 16740,00 грн з ПДВ.

Позивачем протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2018 року були отримані інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується актами надання послуг за напрямками стратегії бізнесу, інвестиційного менеджменту, підходи управління командами, візуальні комунікації, фінансовий та управлінській облік, бізнес-комунікації, вихід на глобальні ринки, фонди ЄС, право, стратегія та трансформація, маркетинг та бренд-менеджмент, аналітичні інструменти підвищення ефективності бізнеса, зміна бізнес-моделей та вплив ролей, операційна ефективність, принципи управління командою під час змін, бізнес моделі, фінансовий менеджмент корпорацій тощо. Реальність перебування виконавчого директора та співробітників позивача у відрядженні саме для участі у місті Києві, що проводилися за місцезнаходженням ТОВ Києво-Могилянська бізнес школа , підтверджено наявними наказами на відрядження працівників, посвідченням про відрядження, звітами про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, розрахунковими квитанціями на придбання білетів на проїзд та проживання в готелі . Зобов`язання по оплаті послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями .

За наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа задекларовано витрат у 2016 році на суму 109500, 00 грн, у 2017 році на суму 928040,00 грн, у 2018 році на суму 128250,00 грн.

Ці господарські операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства наступним чином: Д-т 92 Адміністративні витрати К-т 631 розрахунки з постачальниками , Д-т 79 Фінансові результати 92 Адміністративні витрати .

Необхідність укладення позивачем вказаних вище договорів з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа пов`язана зі зміною моделі управління підприємством, що пов`язане зі зростанням прибутків. Після отримання інформаційно-консультаційних послуг позивачем було змінено організаційно-управлінську схему керування підприємством, змінено штатний розклад, перезавантажено трудові функції, змінено системи заохочення та стимулювання спеціалістів, професіоналів та виробничого персоналу, змінено маркетингову стратегію, схеми продаж. В результаті було збільшено продаж продукції позивача, виросли покази прибутку і рентабельності, від проведення господарських операцій позивачем отримано прибуток в рази вище ніж в порівнянні з попередніми періодами. Зазначене вбачається з доповідних записок, наказів, звіту про фінансові результати.

Відповідні докази наявні в матеріалах справи ( т.22 а.с.125-250, т.23 а.с.1-25).

Отже, суд погоджується з позивачем, що отримання ним вказаних інформаційно-консультаційних послуг обумовлено необхідністю використання останніх у власній господарській діяльності та безпосередньо пов`язано із забезпеченням такої діяльності підприємства.

Суд критично ставиться до висновку контролюючого органу, про неможливість включення витрат у зв`язку з тим, що згідно інформації, викладеної на офіційній веб-сторінці ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа у мережі Інтернет, вказаний суб`єкт господарювання фактично є створеною при Національному університеті Києво-Могилянська академія бізнес-школою, яка займається освітніми/навчальними програмами для фізичних осіб - програмами стратегічного розвитку, програмами управлінського розвитку, корпоративними програмами, але ніяк не консультуванням юридичних осіб. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний); код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 58.11 видання книг; код КВЕД 58.14 видання журналів і періодичних видань; код КВЕД 73.11 рекламні агентства; код КВЕД 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Таким чином, твердження про надання цим контрагентом саме освітніх послуг для фізичних осіб не відповідають дійсності.

Що стосується порушень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14

Аргументи відповідача зводяться до наступного: відповідно до наявних в інформаційних базах даних органів ДФС відомостей відсутня інформація про використання ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 в ході здійснення господарської діяльності будь яких основних засобів, транспортних засобів та трудових ресурсів; перевіркою питань використання у діяльності праці найманих осіб встановлено, що ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 не використовували працю найманих осіб; відсутність реального джерела походження послуг, оскільки на момент проведення таких операцій у ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_14 був відсутній сам актив - відсутність основних засобів та трудових ресурсів, що були предметом надання послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що 3 жовтня 2016 року між позивачем та ФОП ОСОБА_13 було укладено договір № 0310-МО, згідно предмету якого ФОП ОСОБА_13 прийняв на себе зобов`язання здійснити оброблення деталей заготівок позивача згідно його замовлень. Оброблення полягало у поліруванні металевих виробів. Заготівки для виконання замовлення передавалися на підставі актів прийому-передачі. По мірі оброблення деталей ФОП ОСОБА_13 передавав готові деталі позивачу згідно акту приймання-передачі готових виробів. Зобов`язання по оплаті товару були виконані позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів згідно з банківськими виписками.

За наслідками здійснення господарських операцій з цим ФОП ОСОБА_13 позивачем задекларовано витрат на загальну суму 1196000,00 грн.

Вказане підтверджується матеріалами справи ( т.23 а.с.139-205).

Між ФОП ОСОБА_14 та позивачем було укладено чотири договори підряду на ремонтні роботи виробничого цеху та офісних приміщень: договір № 1 від 10 серпня 2015 року, договір № 2 від 12 січня 2016 року, договір № 3 від 10 січня 2017 року, договір № 4 від 2 липня 2018 року на виконання ремонтних робіт з капітального ремонту виробничого корпусу та офісу позивача. Розрахунки підтверджуються платіжними дорученнями, виконання робіт - актами прийому-передачі виконаних робіт. Як вбачається з наданих документів, ремонтні роботи проводилися з серпня 2015 року по жовтень 2018 року.

Ці господарські операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства наступним чином: на збільшення вартості основних засобів 467710,32 грн віднесено на рахунок 152 Капітальні інвестиції , 1407486,23 грн віднесено на рахунки 91 Загальновиробничі витрати та 92 Адміністративні витрати . Витрати в сумі 1407486,23 грн (які віднесено на рахунки 91 Загальновиробничі витрати та 92 Адміністративні витрати ) не були пов`язані з переоснащенням будівлі, з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, а пов`язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції.

Зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.23 а.с.206-249, т.24 а.с.1-181).

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7 Основні засоби витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Суд вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність основних засобів у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не ґрунтуються на будь-яких достовірних та належних доказах. Об`єми виконаних робіт і тривалі строки їх виконання свідчать про цілком реальність виконання замовлень позивача самостійно цими суб`єктами, без залучення найманих працівників. Крім того, суб`єкти господарювання вправі здійснювати підприємницьку діяльність використовуючи приміщення для виробничих потреб та відповідне обладнання на умовах оренди на власний розсуд. При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням ревізорів у контрагентів власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій. Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати і посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі N 826/1398/14, від 15.05.2018 у справі N 810/4391/16.

Крім того, суд підкреслює, що доводи відповідача, які ґрунтуються лише на інформаційних базах даних органів ДФС, не можна вважати обґрунтованими і достовірними, адже ці бази даних не містять інформацію про використання як об`єктів нерухомого та рухомого майна на умовах оренди, лізингу, прокату, користування, позички тощо.

Щодо податкового порушення по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

Судом з`ясовано, що 7 листопада 2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 14/17 про надання послуг, згідно умов якого контрагент позивача зобов`язався надати інформаційні та консультаційно-довідкові послуги, а саме: удосконалення системи управлінського обліку позивача - аналіз поточного стану облікової системи, планування та автоматизації бізнесу; аналіз бізнес-процесів; постановка управлінського обліку - розробка системи первинного обліку, розробка методики розрахунку собівартості, розробка форм управлінських звітів, розробка матриці відповідальності за формування управлінської звітності, розробка Положення про облікову політику ; визначення центрів фінансової відповідальності, розробка фінансової структури компанії; моделювання бізнес-процесів бюджетування - розробка видів бюджетів і звітів по процесам бюджетування, розробка матриці відповідальності бюджетування і контролю в стандарті IDEF0; постановка річного і місячного бюджетування: розробка форматів операційних і фінансових бюджетів компанії в Excel, створення взаємопов`язаної електронної моделі річного та місячного бюджетування в Excel, розробка Положення з бюджетування ; розробка системи фінансових показників, за допомогою яких буде оцінюватися діяльність компанії; розробка економічної моделі бізнесу і, на її основі, електронної моделі фінансового планування, що враховує: сезонність продаж, темп падіння/зростання ринку, зміни курсу національної валюти, цільові значення оборотності запасів, цільові значення оборотності дебіторської заборгованості, цільові значення оборотності кредиторської заборгованості, темп інфляції; розробка програми в середовищі MS Excel для діагностики і моніторингу діяльності підприємства, що містить: дерево формування вартості бізнесу, контрольні карти щомісячної діагностики фінансових показників, проведення навчального семінару Система планування та звітності компанії Анкор-Теплоенерго для співробітників компанії.

Загальна вартість наданих послуг по договору складає 195000,00 грн без ПДВ. Оплата підтверджується платіжними дорученнями.

В період з жовтня 2016 року по березень 2018 року ФОП ОСОБА_1 надав, а позивач прийняв інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт № від 04.06.2018 року (прийняття етапу № 1), № 2 від 04.06.2018 року (прийняття етапу № 2), № 3 від 04.06.2018 року (прийняття етапу № 3). В кожному акті здачі-приймання виконаних робіт повністю деталізовані надані послуги по кожному етапу. В результаті отриманих послуг для позивача ФОП ОСОБА_1 було розроблено наступні документи: Положення про управлінській облік, Регламент планування продаж, Регламент обліку ТМЦ, Система управлінського обліку та бюджетування, та розроблені програми в середовищі MS Excel, формати операційних і фінансових бюджетів компанії в Excel, електронна модель річного та місячного бюджетування в Excel, модель річного та місячного бюджетування в Excel, програма в середовищі MS Excel для діагностики і моніторингу діяльності підприємства, проведено семінар для економістів та бухгалтерів тощо.

В результаті отриманих послуг впроваджена система забезпечила всім підрозділам можливість планування своєї господарської діяльності в єдиній системі за загальними правилами, до мінімізування додаткового навантаження на працівників, автоматизації розрахунків та іншим технічним рішенням, зменшення витрат праці адміністративно-управлінського апарату.

Зазначене вбачається з матеріалів справи ( т.23 а.с.26-138).

Таким чином, суд приходить до висновку про безпосередній зв`язок таких витрат з господарською діяльністю позивача та підтвердження їх первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено до валових витрат суми коштів сплачених за отримання послуг від ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_1 , оскільки ці витрати пов`язані безпосередньо із здійсненням його господарської діяльності, є реальними та документально підтвердженими.

Щодо податкових порушень зі сплати податку на додану вартість.

Податковим повідомлення-рішенням від 12.03.2019 року № 00000961402 збільшено зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 399419,00 грн, яке відбулося внаслідок встановлення податковим органом таких порушень: за господарськими операціями з ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча внаслідок реалізації готової продукції за ціною, нижчою його собівартості; в результаті взаємовідносин з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа (з підстав, викладених вище); в результаті не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму бензину понад його фактичного списання.

Суд зазначає, що на підставі п.185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Звичайна ціна, згідно з пп.14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Тобто, у розумінні норм Податкового кодексу України, звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ і операцій з постачання самостійно виготовленої продукції (послуг) є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Позивач на підставі укладеного договору мав господарські відносини з ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча з виготовлення на замовлення контрагента обладнання. Зазначене підтверджується договором № 1430 від 27.08.2015 року, замовленням № 133, видатковою накладною № РН-0705 від 07.05.2016 р.

Згідно пояснень позивача, за даними бухгалтерського обліку та звітності станом на 31.03.2016 року на підприємстві не було завершено виконання декілька замовлень від різних контрагентів, на виконання яких в першому кварталі 2016 року було понесено витрати в розмірі 890 000,00 грн. При проведенні інвентаризації актом від 31.01.2016 року вказані витрати були визнані незавершеним виробництвом з відображенням їх в бухгалтерському обліку в Дт б/р 23 Незавершене виробництво з наступним розподілом їх на виробничу собівартість в періоді (відповідному місяці) фактичного випуску готової продукції. Баланс підприємства станом на 31.03.2016 року підтверджує ці дані. У другому кварталі 2016 року вказане незавершене виробництво помилково було віднесено на замовлення ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча . В червні 2016 року цю помилку було виявлено і усунуто бухгалтерською довідкою. Ця неточність не призвела до скривдження результатів фінансової звітності за 1 квартал 2016 року.

Згідно п. 4.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Матеріалами судової справи підтверджується, що в бухгалтерському обліку платником податків було усунено вказану помилку самостійно, без наслідків для визначення об`єкту оподаткування.

Висновки відповідача про здійснення позивачем реалізації товарів нижче їх собівартості (звичайної ціни) та відповідно заниження бази оподаткування податком на додану вартість не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. В акті перевірки відсутні посилання на дослідження контролюючим органом конкретних первинних та/або інших документів на підставі яких відповідач дійшов висновку про реалізацію позивачем своїх товарів нижче рівня собівартості (звичайних цін).

Поряд з цим, за приписами положень п. 4, 5 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ПНВФ Анкор-Теплоенерго відсутнє порушення пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зазначене підтверджується матеріалами справи ( т.24 а.с.182-204).

Що стосується висновків відповідача про заниження податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України) виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

На підставі пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.7 ст. 207 Податкового кодекс України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

В силу п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На думку суду, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження фактичного отримання цих послуг і їх не пов`язання з господарською діяльністю позивача спростовані матеріалами справи та доводами, викладеними вище. Отже, виходячи зі змісту господарських операцій, наявності первинних документів, позивач мав всі законні підстави віднести ці суми до складу податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа .

Проте, суд погоджується з контролюючим органом про безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ на суму в розмірі 7125,00 грн. на підставі наступного.

У силу вищенаведених приписів п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, суд вказує, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, відсутність документів первинного обліку, що підтверджують отримання товарів та послуг позбавляє покупця права на отримання податкового кредиту.

Як стверджується позивачем ним було включено до складу податкового кредиту ПДВ сум в розмірі 7125,00 грн. на підставі здійсненої попередньої оплати послуг в сумі 42750,00 гр. Водночас, доказів здійснення такої оплати на рахунки контрагента або доказів підтвердження отримання послуг на таку суму, позивачем не надано. За таких обставин суд вважає безпідставним факт виписки податкової накладної ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа № 432 від 30.04.2018 року на суму 42750,00 грн. , у т.ч. 7125,00 грн. ПДФ, а дії відповідача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про порушення порядку сплати ПДВ стосовно витрат на придбання пального.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Так, матеріалами справи підтверджено, що у власності позивача є транспортний засіб марки Porsche Panamera, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Для заправки вказаного транспортного засобу позивач придбавав у ТОВ С КАРД СЕРВІС пальне з урахуванням ПДВ, який було включено до складу податкового кредиту з ПДВ.

Ревізорами під час перевірки було встановлено фактичне невикористання у господарській діяльності позивача придбаного пального в загальному розмірі 1604 літра бензину. В судовому засідання представником позивача цей факт не заперечувався.

Проте, позивач вважає незаконним розрахунок знятого податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 22110 грн. з відповідним розміром штрафних санкцій з підстав їх необґрунтованості.

Судом перевірено розрахунок донарахованого податкового зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 22110 грн., штрафних санкцій в розмірі 5527,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 00000961402 від 12.03.2019 року, та штрафних санкцій в розмірі 11055 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00000981402 від 12.03.2019 року, та встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що в 2017 році позивачем було завищено показання спідометру автомобіля Porsche Panamera НОМЕР_1 , про що свідчить подорожній лист за період 01.12.2017-31.12.2017 року (показання спідометра станом на 31.12.2017 року 56519 км). Разом з тим, Актом виконаних робіт № 1957 від 14.12.2017 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля пробіг вказаного автомобіля визначений 40480 км. Тобто, позивачем перевищено відомості про фактичний пробіг автомобіля на 16039 км. Згідно встановленої норми позивачем списується 10 л бензину на 100 км пробігу вказаного автомобіля. Відповідач в Акті перевірки зазначає, що з огляду на вказану різницю відбулося фактичне не використання у господарській діяльності 1604 л бензину А-95. Позивач не заперечує цей факт.

З акту прийому-передачі товару № СККВ-00018587 від 31.12.2017 року вбачається, що вартість бензину складала 29,93 грн за 1 л, з акту прийому-передачі товару № СККВ-00008107 від 30.06.2017 року - 27,52 грн. за 1 л.

У зв`язку з тим, що неможливо встановити в який саме час відбулося у 2017 році не вірне зазначення пробігу цього автомобіля, суд при перевірці розрахунку приймає до уваги вартість бензину за його найвищою ціною, а саме за ціною 29,93 грн за 1 л.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вірним повинен бути розрахунок донарахованого зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 8001,28 грн ((1604 л х 29,93 грн):6), штрафних санкцій в сумі 2000,32 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00000961402 від 12.03.2019 року, та штрафних санкцій в розмірі 4000,64 грн за податковим повідомленням-рішенням № 00000981402 від 12.03.2019 року.

Зазначене також вбачається з матеріалів справи ( т.25 а.с. 116-120).

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування ПДВ на суму 22110 грн, штрафних санкцій на суму 5527,50 грн. та штраф за не реєстрацію податкових накладних з ПДВ в розмірі 11055,00 грн. є незаконними.

Щодо решти порушень, суд виходить з наступного.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення грошових та податкових зобов`язань врегульований главою 4 Податкового кодексу України. Так, визначення грошових та податкових зобов`язань відбувається або самостійно платником податку або за рішенням контролюючого органу.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень за податковими зобов`язаннями з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Києво-Могилянська Бізнес Школа , відповідно застосування штрафних санкцій в розмірі 50% за відсутність реєстрації ПН за податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2019 року № 00000981402 є необґрунтованим.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у спосіб, а саме шляхом скасування податкових повідомлень - рішень: № 00000951402 від 12.03.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежами з податку на прибуток у розмірі 6059898,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 818529,00 гривень, всього 6878427,00 гривень; № 00000961402 від 12.03.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежами з податку на додану вартість у розмірі 382175,72 гривень, штрафних санкцій у розмірі 95543,93 гривень, всього 477719,65 гривень; № 00000981402 від 12.03.2019 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 85953,57 гривень.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" (вул. Кашуби, буд. 10,Харків,61034, код ЄДРПОУ 32762338 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.03.2019 року № 00000951402, № 00000961402, № 00000981402, які винесені відносно Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" (вул. Кашуби, буд. 10,Харків,61034, код ЄДРПОУ 32762338 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. ( дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.

СудХарківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.08.2019
Оприлюднено28.08.2019
Номер документу83848735
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —520/4012/19

Ухвала від 01.04.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Бершов Г.Є.

Ухвала від 31.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Бершов Г.Є.

Постанова від 18.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 17.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 19.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 12.03.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 03.03.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 15.01.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Бершов Г.Є.

Ухвала від 23.12.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Бершов Г.Є.

Ухвала від 23.12.2019

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Бершов Г.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні