Рішення

від 23.08.2019 по справі 520/7070/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.08.2019 р. справа №520/7070/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Кощій О.В.,

представника відповідача, ГУ ДФС у Харківській області - Іхненко Я.В.,

представника відповідача, ГУ ДКС України в Харківській області - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про 1) визнання бездіяльності протиправною, 2) стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Імпекс (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень) про 1) визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування з бюджету 217.326,00грн. податку на додану вартість на лютий 2015р.; 2) стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Харківській області 217.326,00грн. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015р.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що процедура узгодження прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість завершилась як подією відхилення апеляційної скарги ДПІ, так і подією відхилення касаційної скарги ДПІ на відповідні судові рішення. Однак, висновку на відшкодування суми ПДВ контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України не подано, що є протиправною бездіяльністю і зумовлює потребу у стягненні заборгованості у судовому порядку.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що судових рішень у справі про скасування податкового-повідомлення рішення контролюючий орган не одержував, а тому не має обов`язку формувати і направляти до органів ДКС України відповідний висновок на повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився, подав заяву про слухання справи у відсутність свого представника.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявником до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була подана декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період - лютий 2015р. , у рядку 30 якої була заявлена до відшкодування з Державного бюджету України на рахунок платника в установі банку сума в розмірі 217.326,00грн.

20.03.2015р. у картці особового рахунку заявника з податку на додану вартість була проведена облікова операція з відображення 217.326,00грн. у якості суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в установі банку.

У період 20.03.2015р.-03.05.2015р. частина цієї суми у розмірі 3.327,91грн. була за самостійним рішенням ДПІ використана для погашення поточних зобов`язань заявника за винесеними податковими повідомленнями - рішеннями.

Проведена ж заявником оплата податкових повідомлень - рішень у розмірі 3.327.91грн. була облікована ДПІ як надмірна сплата податку.

Таким чином, станом на 03.05.2015р. з суми відображеного у декларації з ПДВ за лютий 2015р. показника бюджетного відшкодування ПДВ - 217.326,00грн. залишилась існувати сума - 213.998,09грн., обставини фізичної наявності якої визнані контролюючим органом і станом на дату судового засідання.

ДПІ була проведена перевірка правильності обчислення цієї суми бюджетного відшкодування з ПДВ, про що складено акт від 26.05.2015р. №2323/20-30-15-01-10/31149603 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту податковою інспекцією були відображені судження про вчинення Товариством порушень п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту з ПДВ на 217.326,00грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. на 217.326,00грн.

09.06.2015р. з посиланням на згаданий Акт податковою інспекцією було видано податкове повідомлення - рішення №0003871501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн.

За позовом Товариства у межах справи №820/6273/15 назване податкове повідомлення - рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р.

Скарга ДПІ на указану постанову була повернута ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р.

Однак, за повторно поданою ДПІ скаргою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. скарга ДПІ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15 була відхилена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (як юридичного та фактичного правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) на судові рішення по справі №820/6273/15.

Як з`ясовано, судом у картці особового рахунку Товариства з податку на додану вартість облікова операція із поновлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн. не проводилась

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (станом на дату виникнення спору) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (станом на дату виникнення спору) було передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Згідно з п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст.200 Податкового кодексу України було визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилом абз.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України у кореспонденції з приписами ст.254 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.) та приписами ст.ст.255 і 325 КАС України (у редакції з 15.12.2017р.) днем закінчення процедури судового оскарження рішення контролюючого органу поза розумним сумнівом слід визнати дату прийняття судом рішення за апеляційною скаргою учасника справи.

У спірних правовідносинах має місце дві події, котрі підпадають під ознаки моменту закінчення процедури судового оскарження рішення контролюючого органу, а саме: дата прийняття ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р. про повернення скарги ДПІ та дата прийняття ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. про відхилення скарги ДПІ.

Пунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Окрім того, розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли моментом закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.06.2015р. №0003871501 є дата першого рішення адміністративного суду апеляційної інстанції за скаргою ДПІ, тобто 11.11.2015р.

Обставини продовження подальшого оскарження ДПІ результатів вирішення спору по справі №820/6273/15 і в апеляційному порядку, і в касаційному порядку свідчать про обізнаність контролюючого органу з фактом існування відповідних рішень суду та призводять до наявності у діяннях ДПІ ознак бездіяльності з приводу вирішення питання про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, суд зважає, що після винесення Вищим адміністративним судом України ухвали від 11.04.2017р., якою була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган не мав взагалі жодних ані юридичних, ані фактичних підстав вважати процедуру судового узгодження такою, що триває та не виконувати обов`язок із формування та подачі до органу Державної казначейської служби України відповідного висновку на повернення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р.

З огляду на викладене, бездіяльність ДПІ слід визнати протиправною.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

У ході розгляду справи Головним управлінням ДФС України (як юридичним та фактичним правонаступником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) не спростовано обставин наявності неповернутого Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р. у сумі 213.998,09грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт - контролюючий орган при вирішенні питання про повернення Товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у сумі 213.998,09грн. не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, допустивши протиправну бездіяльність.

У цій частині позов підлягає задоволенню із прийняттям рішення про стягнення коштів, позаяк саме такий спосіб захисту відповідає правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019р. по справі №826/7380/15.

Між тим, до правовідносин з повернення у власність заявника решти суми - 3.327.91грн. мають бути застосовані приписи ст.43 Податкового кодексу України як до надмірно сплаченого податку, що не є предметом даного спору.

Тому у цій частині позов до задоволення не підлягає.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) з бюджету 213998,09 грн. податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) 213998 (двісті тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 09 коп. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість на лютий 2015 р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 27 серпня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.