Постанова

від 20.08.2019 по справі 397/1557/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року м. Кропивницький

справа № 397/1557/18

провадження № 22-ц/4809/1217/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А. М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

за участю секретаря Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянського фермерського господарства Дєдов ,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , Відділ в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний департамент група компаній Колос , Сектор реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Колос 14 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року, у складі судді Мирошниченка Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Селянського фермерського господарства Дєдов (далі СФГ Дєдов ), в якому просив визнати недійсним договір оренди укладений між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов , зареєстрований Відділом Держкомзему в Олександрівському районі за № 352050004001250 від 29.12.2011.

В обґрунтування позову зазначив, що 08.10.2018 при отриманні адміністративної позовної заяви, позивачем в якій було СФГ Дєдов , йому стало відомо про існування зареєстрованого договору оренди за № 352050004001250 від 29.12.2011, укладеного між померлою ОСОБА_3 (його бабою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та СФГ Дєдов .

Згідно відповіді Відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, реєстрація договору оренди за життя ОСОБА_3 не проводилася.

Власник земельної ділянки ОСОБА_3 померла у квітні 2011 року, а державна реєстрація договору оренди землі відбулася у грудні 2011 року, тобто після її смерті, тому, за відсутності цивільної правоздатності, у власника не могло виникнути жодних прав та обов`язків за даним договором оренди. Крім того, не була здійснена передача земельної ділянки за актом приймання - передачі.

Також у договору оренди не зазначено істотну умову договору, а саме кадастровий номер земельної ділянки.

04.10.2011 (до реєстрації спірного договору) спадщину прийняв його батько ОСОБА_4 , після смерті якого, він разом з братом отримали у спадок земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_1 , площею 3,8012 га. Як співвласники вказаної земельної ділянки, вони з братом вирішили розділити її з виділенням кожному окремо частки в натурі.

Крім того, у вказаному договорі оренди відсутні істотні умови, а саме - кадастровий номер земельної ділянки. Оригінал договору від відповідача він не отримував.

Позивач вважає, що вказаний договір порушує його права як власника земельної ділянки, тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та просить визнати договір оренди земельної ділянки недійсним, з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені цивільним законодавством.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд прийшов до висновку, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його недійсність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував виконуватися й позивачем, який набувши права власності на земельну ділянку, отримував орендну плату за землю від відповідача.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач вважає, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не дослідив та не надав належної оцінки наявним доказам, що є в матеріалах справи, що і призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду є незаконними та необґрунтованим.

Зазначає, що суд не звернув увагу на те що при реєстрації (29.12.2011 року) спірного договору був відсутній суб`єкт правочину, сторони ОСОБА_3 на момент реєстрації не існувало (так як вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Також на підставі ст. 17 Закону України Про оренду землі , передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, а відповідно до п.20 спірного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк 10 днів після державної реєстрації. Виходячи з закону та договору оренди землі, орендодавець не міг передати земельну ділянку, так як 08.04.2011 вона померла, а відповідно і орендар не прийняв дану земельну ділянку, так як не було суб`єкта передачі, тобто порушена істотна умова договору на момент реєстрації.

Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції не досліджував оригінал договору, оскільки відповідач його не надав, посилаючись на належно завірену копію.

Суд не взяв до уваги, що цей доказ є неналежним, так як в ньому йде мова про договір оренди землі від 29.12.2011, а оспорюється договір оренди від 01.04.2011.

Також в рішенні зазначається, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , але по даній справі він є спадкоємцем ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Вважає помилковим висновок суду стосовно того, що він як позивач своїми діями визнав спірний договір.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник СФГ Дєдов зазначив, що дії позивача, який знав про перебування земельної ділянки в оренді, наявність укладеного договору оренди, написав заяву про визнання права оренди щодо земельної ділянки, отримував орендну плату за користування нею, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 01 квітня 2010 року недійсним, суперечить його попередній поведінці (визнанням права оренди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.

Договір оренди землі від 01 квітня 2010 року є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов та передачі земельної ділянки за актом приймання-передачі, а це відбулося 01 квітня 2010 року за життя орендодавця і за її підписом і підстав вважати спірний договір недійсним немає.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний департамент група компаній Колос та Товариство з обмеженою відповідальністю Колос 14 у своїх відзивах підтримали доводи апеляційної скарги та вважають, що рішення районного суду підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов укладено договір оренди землі б/н від 01.04.2010 (оригінал якого досліджено у судовому засіданні), за яким ОСОБА_3 надала, а СФГ Дєдов прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 3,80 га, яка розташована на території Староосотської сількьської ради. Договір зареєстрований у Олександрівському офісі КРФЦЗКД 29.12.2011 за № 352050004001250 (а.с. 4-5).

Пунктом 40 вказаного Договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для змін умов або розірвання Договору.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 78).

Після її смерті зазначену земельну ділянку успадкував її син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.11.2011 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_4 , зазначену земельну ділянку в розмірі по 1/2 частці успадкували його сини - ОСОБА_1 (позивач по справі) та ОСОБА_2 (третя особа по справі), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.04.2016 року (а.с. 7).

Відповідно ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даному випадку, оспорюваний договір укладено у письмовій формі, підписаний сторонами (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі , укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а відповідно до ст. 18 цього Закону Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, державна реєстрація спірного договору відбулася 29.12.2011 і ніким не скасовувалася.

29.12.2011 договір оренди землі б/н від 01.04.2010 набрав чинності, і строк дії цього договору закінчується, виходячи з умов договору 29.12.2026 року.

Заявою позивача, адресованій голові СФГ Дєдов від 08.11.2017, підтверджується факт визнання ним дійсності укладеного договору між СФГ Дєдов та ОСОБА_3 (його бабою) та його умов (а.с. 50).

Згідно платіжних доручень № 3226 від 19.09.2016, № 4938 від 29.11.2017 та № 4937 від 29.11.2017 підтверджується факт отримання позивачем та його братом ОСОБА_2 (третя особа по справі) орендної плати за землю у 2016-2017 роках (а.с. 51-53).

Зазначену вище заяву та факт отримання орендної плати позивачем та його представником у судовому засіданні не спростовано, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач визнав вказані факти.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судове засідання апеляційного позивач та треті сторони, які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника СФГ Дєдов , який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди землі був укладений за життя орендодавця, а після її смерті було зареєстровано право оренди у встановленому законодавством порядку. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, тому немає підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У силу вимог частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У статті 13 Закону України Про оренду землі надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, у статті 16 Закону України Про оренду землі зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Аналіз вищевикладеної норми, дає підстави для висновку про те, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними`судам роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ст.20 Закону України Про оренду землі , у редакції на час укладення договору, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а відповідно до ст.18 цього Закону Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, державна реєстрація спірного договору відбулася 29.12.2011 і ніким не скасовувалася.

Незважаючи на смерть орендодавця і не підписання ним акту передачі приймання земельної ділянки, 29.12.2011 договір оренди землі б/н від 01.04.2010 набрав чинності, держава офіційно визнала цей договір і строк дії цього договору закінчується, виходячи з його умов - 29.12.2026.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України (Постанова від 18.01.2017 року № 6-2777 цс16).

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Отже, смерть орендодавця на час реєстрації договору оренди земельної ділянки та не підписання ним акту передачі - приймання земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Також не є підставою для визнання договору недійсним і відсутність в ньому кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки на час його укладення це не було передбачено Законом України Про оренду землі , а вже у редакції від 07.07.2011 до ст. 15 цього Закону були внесені зміни щодо обов`язкового зазначення в назві об`єкта оренди його кадастрового номеру.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що на момент укладення спірного договору його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, що свідчить про безпідставність позовних вимог у даній справі.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин рішення суду підлягає залишенню без змін з підстав передбачених ч.1 ст. 375 ЦПК України, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що при вирішенні справи суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права не грунтуються на доказах та законі,

Зокрема, не можна вважати обґрунтованими посилання апеляційної скарги на положення ч.2 ст. 640 ЦК України, оскільки чинним законодавством не передбачено що для укладення договору оренди землі необхідні також передання майна або вчинення іншої дії. Відтак, підписання акту передачі - приймання земельної ділянки це стадія виконання договору оренди, яка була передбачена ст. 17 Закону України Про оренду землі в редакції на момент його укладення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Про судові витрати

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Представник відповідача надав документи на підтвердження того, що СФГ Дєдов понесли витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Разом з тим, наведені розрахунки цих витрат є неповними і підтверджують надання правничої допомоги тільки у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського фермерського господарства Дєдов 3000 грн, компенсації судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 серпня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

С.А. Кіселик