Постанова

від 27.08.2019 по справі 646/12358/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Харків

Справа № 646/12358/16

Провадження № 22-ц/818/ 3807 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Хорошевського О.М.

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

сторони справи:

позивач - Комунальне підприємство Харківські теплові мережі ,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 поданої в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 червня 2019 року

у справі за позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води,-

у с т а н о в и в:

У липні 2016 року КП Харківські теплові мережі звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому після остаточних уточнень просило стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2010 року по 31.03.2015 року в сумі 15951,11 грн., 3% річних в сумі 518,40 грн. та інфляційні втрати у сумі 4867,03 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Харківські теплові мережі заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 04.08.2012 по 31.03.2015 в сумі 9569,82 (девять тисяч пятсот шістдесят девять) грн., 3% річних в сумі 518,40 (пятсот вісімнадцять) грн. та інфляційні втрати у розмірі 4867,03 (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. за період листопад 2013 року грудень 2015 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позивач протягом багатьох років надавав відповідачу послугу неналежної якості, про що складено відповідні акти. В позовній заяві позивач жодним чином не підтвердив та обґрунтував яким чином вираховано наявність заборгованості у сумі 19499,05 грн.

Також судом невірно застосовані положення закону про позовну давність.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з поданням 04.08.2015 заяви про видачу судового наказу позовна давність перервалася та рахується саме з дати подання заяви, а тому поза межами строків позовної давності заявлено позовні вимоги за період з 01.05.2010 по 03.08.2012, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період 04.08.2012 по 31.03.2015 в сумі 9569,82 грн., та в повному обсязі вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 518,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4867,03 грн. за період листопад 2013 року грудень 2015 року.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 25 серпня 2015 року за заявою КП Харківські теплові мережі Червонозаводським судом м. Харкова видано судовий Наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з опалення за гарячу воду в розмірі 18757,49 грн. а також стягнуто з боржника судовий збір в розмірі 121,80 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25.12.2015 скасовано судовий наказ, виданий 25 серпня 2015 року за заявою КП Харківські теплові мережі .

КП Харківські теплові мережі у липні 2016 року звернулося до суду із позовом з якого вбчається, що за період з травня 2010 року по березень 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість за спожиту теплову енергію, з урахуванням коливань температури, в розмірі 15951,11 грн. Вказана сума розрахована у відповідності до діючих тарифів.

Як на підставу позовних вимог, КП Харківські теплові мережі посилалося на те, ОСОБА_1 має заборгованість за спожиту теплову енергію, яку в добровільному порядку не сплачує.

Ч.2, ч.3 ст. 162 ЖК УРСР передбачає, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Матеріали справи свідчать про те, відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 23.12.1998 №1407 позивач КП Харківські теплові мережі є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

Відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту №178/2016 від 09.02.2011 (а.с.65-66), проведеного за зверненням мешканця кв. 5 встановлено, що система опалення однотрубна з верхньою подачею теплоносія. Житловий будинок та всі інженерні мережі знаходяться на балансі та експлуатуються ЖСК Вчений . КП Харківські теплові мережі подає теплоносій відповідно температурному графіку та режимній карті роботи тепловводів. При дослідженні квартири встановлено: в квартирі здійснено перепланування, прибрані міжкімнатні перегородки, що призвело до збільшення кутової площі квартири та необхідністю більших витрат теплової енергії на її підігрів. Стояки і опалювальні прилади замінені, від замірів температури в приміщенні мешканці відмовилися, оскільки у них тепло. Стояки опалення замінені на стояки з екопласту та закриті в стіні. В приміщенні контори ЖСК Вчений , що розташовано на 2-му поверсі під квартирою відповідача, в 2009 році було здійснено демонтаж всіх опалювальних приладів, що призвело до порушення теплового балансу на верхньому поверсі в квартирі АДРЕСА_1 . Надано приписи ЖСК Вчений .

Листом КП Харківські теплові мережі №47/41 від 11.02.2011 відповідача повідомлено, що параметри теплоносія на вводі в будинок відповідають режимній карті роботи теплових вводів та температурному графіку. При дослідженні квартири встановлено, що квартира реконструйована з 4-кімнатної в 2-кімнатну, знесені перегородки між кімнатами, що призвело до збільшення кутової кімнати та необхідності більше витрачати теплової енергії на підігрів, оскільки температура в кутових кімнатах передбачена не нижче +20о С. Стояки та опалювальні прилади в квартирі замінено при виконанні ремонтних робіт на нові, при цьому стояки, передбачені проектом, замінені на стояки з екопласту та знаходяться в штробі в стіні, тобто тепловіддача від цих стояків в квартирі відсутня, наслідком чого є зниження температури повітря. Також зазначено, що в приміщенні контори ЖСК Вчений , що розташовано на 2-му поверсі під квартирою відповідача, в міжопалювальний сезон в 2009 році було здійснено демонтаж всіх опалювальних приладів, що також призводить до порушення теплового балансу в квартирі. Правлінню ЖСК Вчений в акті №178/1917 від 15.12.2010 було надано припис про поновлення опалювальних приладів в 2-тиждневий період, який виконано не було. Голові ЖСК повторно видано припис на поновлення опалювальних приладів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача про неякісне надання послуг судова колегія відхиляє та зазначає, що Акти претензії складені протягом 2008 та 2010 року про невідповідність температурного режиму в квартирі АДРЕСА_2 набережній санітарним стандартам, вказані акти складені в період на який розповсюджується положення закону про позовну давність, тому вони не входять до періоду за яким судом першої інстанції було стягнуто заборгованість, отже посилання на них є безпідставним.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем надається неякісна послуга.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Крім того частиною 1 статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено обов`язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9569,82 гривень за період з 04 серпня 2012 року по 31 березня 2015 року, а також інфляційних втрат у сумі 4867,03 грн. та 3% річних в розмірі 518,40 грн. відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що станом на 18.11.2016 року строк позовної давності про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води за період 3 01.01.2010 по 18.11.2012 слипнув не ґрунтується на положеннях діючого законодавства.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З ч.2 ст.264 ЦК України вбачається, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову (заяви) матиме місце у разі не будь-якого подання позову (заяви), а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону.

Днем подання позову (заяви) слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається заява (а в разі подання її безпосередньо до суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З реєстру заяв про видачу судового наказу вбачається, що заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18757,49 грн. подано до канцелярії суду 04.08.2015 (а.с.67).

Відповідно до вимог ч.3 ст.118 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви про видачу судового наказу, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (в тому числі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості) може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Отже з поданням позивачем 04.08.2015 заяви про видачу судового наказу позовна давність перервалася та рахується саме з цієї дати, а тому поза межами строків позовної давності заявлено позовні вимоги за період з 01.05.2010 по 03.08.2012.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.М. Хорошевський

Судді: П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повне судове рішення виготовлено 27.08.2019 року.