Ухвала

від 12.08.2019 по справі 577/1571/19

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/1571/19

Провадження № 2/577/792/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2019 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Степановій І.О.

з участю прокурора Круш Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп цивільну справу за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Конотопської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

Конотопська місцева прокуратура звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Конотопської міської ради Сумської області недоотримані доходи у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів у сумі 82952 грн. 33 коп.; стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Суд виніс на обговорення питання стосовно повноважень Конотопської місцевої прокуратури щодо подання вказаної позовної заяви.

Прокурор Круш Я.О. в судовому засіданні пояснила, що у даному випадку Конотопська місцева прокуратура має право звернення до суду.

Представник Конотопської міської ради Федченко А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду виходячи з наступного.

Порядок та умови звернення прокурора до суду щодо захисту інтересів держави врегульовані, зокрема, положеннями Законом України від 05.11.91 N 1789-ХІІ Про прокуратуру та відповідними нормами Цивільного процесуального кодексу.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Крім того, згідно ст. 35 Закону України Про прокуратуру підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим законом та процесуальним законодавством.

У відповідності до ст. 36-1 ЗУ Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави у зв`язку з цим, прокурор має право в т.ч. звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями) та брати участь у розгляді цих справ.

Обираючи вказану форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до п. 2 наказу Генерального прокурора України N 6гн від 28.05.2015 Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень (діючи під час звернення прокурора до суду), захист інтересів держави у випадках порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 5 цього наказу, передбачено, що прокурор при зверненні до суду з позовом (заявою, поданням) повинен обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави та визначити орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі його відсутності звертатися у статусі позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, зміст позовної заяви прокурора не містить в собі висновків, які б надавали змогу встановити, які саме державні інтереси порушено відповідачем, прокуратурою не доведено, що Конотопська міська рада не мала змоги звернутися до суду з позовною заявою. Відсутність коштів у Конотопської міської рада не є підставою щодо необхідності звернення прокуратури з позовом.

Тобто, виходячи з вказаних норм у сукупності вбачається, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави не обґрунтував в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, необхідність захисту від таких порушень, а також й визначено відповідний державний орган, який за законом здійснює відповідні правомочності від імені держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (п.,п. 2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії також включають подання прокурором позову, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Таким чином, з матеріалів позовної заяви та вказаних норм матеріального права вбачається, що прокурором в порушення ст. 36-1 ЗУ Про прокуратуру та норм ЦПК України не вказано органу, на який покладено державний контроль в сфері земельних правовідносин та враховуючи наявність у цього органу права на самостійне звернення до суду з позовом, неправильно визначено свій статус, в якості позивача у даній справі.

Згідно до ст. 9 ЗУ Про судоустрій та статус суддів , ст. 12 ЦПК України, правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (п.30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Росії , п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції ).

Разом з тим, у своїй постанові Європейський Суду з прав людини по справі Бацанін проти Росії від 26.05.2009 р. зазначив: вказуючи на свою попередню прецендентну практику, що стосуються ролі прокурорів поза сфери кримінального правосуддя, Європейський Суд знову підтверджує, що по ряду справ він роз`яснив, що звичайна присутність прокурора чи посадової особи прирівняної до нього на засіданні суду по справі хоч воно активне чи пасивне - розглядається як порушення пункту 1 статті 6 Ковненції (див. постанову Великої Палали Європейського Суду з прав людини Мартіні проти Франції [Martinie v. France] (скарга № 58675/00).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 р. у справі № 927/800/17, який в силу ч. 6 ст. 13 ЗУ Про судоустрій та статус суддів має враховуватись при здійсненні судочинства в інших справах.

Отже, з огляду на вищевказане, всупереч вимог ЦПК України (судочинство у цивільний справах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), прокурор доказів на підтвердження своїх позовних вимог у статусі позивача не надав.

Згідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, що набрав чинності з 15.12.2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року) визначає випадки за яких позовна заява підлягає поверненню, зокрема, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

В свою чергу, згідно роз`яснень порядку застосування вказаних норм процесуального права, Верховний Суд України у Пленумі від 12.06.2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини , від 5 листопада 1991 року N 1789-ХІІ Про прокуратуру , від 25 червня 1991 року N 1264-ХІІ Про охорону навколишнього природного середовища , від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ Про захист прав споживачів (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-ІV), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР Про рекламу (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-ІV).

Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають. У разі надходження такого звернення суддя повертає заяву на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 ЦПК (заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи), а якщо такий характер звернення встановлено у попередньому судовому засіданні або під час судового розгляду суд залишає заяву без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 207 ЦПК України.

Також, на практиці наявна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 р. у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 р. у справі №911/3407/15, де судова колегія Вищого господарського суду України обґрунтувала своє рішення тим, що прокурор не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву Конотопської місцевої прокуратури про стягнення недоотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без розгляду позовну заяву за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Конотопської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ. А. Буток