Постанова

від 21.08.2019 по справі 357/10996/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Київ

Справа № 22-ц/824/7937/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Ярмола О.Я.

Унікальний №357/10996/18 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтухової Жанни Сергіївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (далі - ТОВ Матюші ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (далі - ТзДВ Шамраївський цукровий завод ), Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В., Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтухової Ж.С. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Просило визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 26 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26 грудня 2017 року; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39027350 від 28 грудня 2017 року 14:02:11; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 2,1502 га з кадастровим номером 3220483500 :01: 010 :0019 ; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Желтухової Ж.С. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39117635 від 05 січня 2018 року 11:49:19 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилалось на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1502 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0019 , яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші" було укладено договір оренди землі № б/н, за яким власник передала товариству в оренду свою земельну ділянку строком на 10 років.

20 лютого 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 19512437.

Наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, від 26 грудня 2017 року.

Повідомлення про розірвання було мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2016-2017 роки, у зв`язку з чим орендодавець розриває укладений договір на підставі пункту 33 цього договору.

Підстав для розірвання даного договору оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки ТОВ Агрофірма "Матюші" належним чином сплачувало відповідачу орендну плату.

В лютому 2018 року позивачу стало відомо, що 28 грудня 2017 року на підставі повідомлення про розірвання державним реєстратором Янчук С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку з індексним номером 39027350.

29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено договір оренди, за яким остання передала в оренду земельну ділянку, та 05 січня 2018 року було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39117635.

Вважає такі дії відповідачів незаконними просив позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2019 року позов було задоволено, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 26 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26 грудня 2017 року; скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39027350 від 28 грудня 2017 року 14:02:11; визнано недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500: 03 : 002 :0019 ; скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтухової Ж.С. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 391176335 від 05 січня 2018 року 11:49:19; стягнуто з ОСОБА_1 , ТзДВ Шамраївський цукровий завод , Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав , Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу на користь ТОВ Матюші судові витрати по справі в розмірі 34 418,32 грн. (по 8 604,58 грн. з кожного).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 15 квітня 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, не з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилалась на те, що відповідно до ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, може бути підставою для розірвання такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року в справі № 6-146цс12 та постанові Верховного Судом від 27 червня 2018 року в справі № 614/805/16-ц.

В п.33 договору оренди від 26 серпня 2014 року сторони передбачили можливість його розірвання в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

ТОВ Агрофірма Матюші не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати, в тому числі у 2016-2017 роках, що змусило апелянта скористатись положенням п.33 укладеного між сторонами договору.

Апелянт наголошувала на тому, що в договорі від 26 серпня 2014 року не було визначено спосіб розірвання договору в разі несвоєчасної сплати орендної плати, а тому обраний нею спосіб є належним та обґрунтованим.

Як наголошував у своїй постанові Верховний Суд від 21 лютого 2018 року в справі №420/557/16-ц, одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду, отже в силу самого факта такої відмови договір вважається розірваний.

Розглядаючи заяву апелянта щодо припинення права оренди державним реєстратором було перевірено всі надані документи та не встановлено обставин, які б давали підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

Після внесення державним реєстратором відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, апелянт не була обтяжена договірними відносинами з позивачем, та мала всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, перешкоди для реалізувати її волевиявлення були відсутні.

Надані позивачем документи, а саме відомості на реалізацію, накладні, відомості на виплату грошових коштів за 2016-2017 роки, є неналежними доказами виконання позивачем своїх зобов`язань, оскільки не містять обов`язкових реквізитів первинного документа: відсутні дати проведення виплат, аркуші із зазначенням на них прізвищ, взагалі не містять назву документу, господарської операції, а також прізвища та підпису апелянта.

У своїй постанові від 13 лютого 2019 року в справі №335/8855/15-ц Верховний Суд вказує на неможливість прийняття до уваги бухгалтерського документа, який не містить всіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637, зокрема,податкового коду підприємства, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, суми, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами).

Отже додані до позовної заяви відомості не відповідають відомостям, які застосовуються при відображенні в обліку операцій.

Наявні на деяких документах підписи здійснені від імені апелянта, відрізняються один від одного, не містять посилань на договір оренди укладений між сторонами, бланки відомостей виконані друкарським способом із застосуванням відповідної техніки, з дописуванням у деяких з них призначення в рахунок оренди .

Дані документи не дають можливості встановити дійсні правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно висновку економічної експертизи №483 від 28 лютого 2019 року документально первинними документами та нормативними актами, здійснення господарської операції згідно договору оренди землі б/н від 26 серпня 2014 року щодо своєчасного та повного розрахунку з орендної плати, не підтверджується.

Посилання суду першої інстанції на належне підтвердження позивачем виконання обов`язку по сплаті орендної плати є необґрунтованим та безпідставним. Як вбачається між сторонами існує спір щодо розрахунків, однак звірка взаємного розрахунку сторонами не здійснювалась, акт як результат її проведення позивачем не складався та на адресу апелянта не направлявся.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено прийняте державним реєстратором рішення про припинення права оренди, не встановлено чим саме керувався реєстратор приймаючи таке рішення та не досліджено відповідну реєстраційну справу. Ухвала суду про витребування відповідних доказів у державного реєстратора була залишена без виконання, а сам факт її невиконання залишений поза увагою суду першої інстанції.

Визнання договору оренди недійсним є самостійною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію відповідного речового права, і вирішення зазначеного питання в судовому порядку без попереднього звернення до реєстратора за вчиненням відповідної реєстраційної дії є невиправданим та необґрунтованим.

Розмір стягнутих судом першої інстанції судових витрат є не доведеним, завищеним та не співмірним із складністю справи. Позивачем не надано доказів розумності розміру витрат, понесених на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник ТОВ "Агрофірми "Матюші" заперечували проти апеляційної скарги просила її відхилити, а рішення суд першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники процесу повідомлялись судом належним чином про дату, час, і місце розгляду справи по суті, причини своєї неявки суду не повідомили.

Повторне клопотання ОСОБА_6 представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, колегією суддів визнано зловживанням процесуальними правами та залишено без задоволення, оскільки посилаючись на неможливість явки у судове засідання у зв`язку з хворобою ОСОБА_6 , о 12.00 особисто здав клопотання про відкладення до канцелярії Київського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, представника ТОВ "Агрофірми "Матюші", вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1502 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0019 , що розташована в межах Матюшивської селищної ради Білоцірковського району.( а.с. 14)

26.08.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма Матюші в оренду земельну ділянку площею 2,1502 га, кадастровий номер3220483500:01 :010:0019 , яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (а.с.10-11).

До договору оренди додано Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.12), а також, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.15).

Згідно п.5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років.

Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно п.6 Договору оренди землі від 26.08.2014 року орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Також, даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, матеріальна допомога в разі смерті.

Відповідно до п.п.32,33 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив що, відповідно до положень п. в ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеній нормі процесуального закону.

Судом встановлено, 26.08.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма Матюші в оренду земельну ділянку площею 2,1502 га, кадастровий номер3220483500:01 :010:0019 , яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (а.с.10-11).

До договору оренди додано Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.12), а також, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.15).

З дня укладення договору оренди землі від 26.08.2014 року по 2017 рік, включно, позивач користувався земельною ділянкою та належно сплачував орендодавцю орендну плату.

28.12.2017 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:01:010:0019 , площею 2,1502 га, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Желтухова Ж.С. 05.01.2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за вказаним договором.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 02.01.2018 року державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтухова Ж .С . прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" і розпочала реєстраційні дії, та 05.01.2018 року прийняла рішення, яким зареєструвала за ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку.

Частиною третьою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (№ 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" державні реєстратори Янчук С .В . та Желтухова Ж.С. залишили поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку, не перевірили відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняли рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV, а натомість, держреєстратор Желтухова Ж.С. прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди. Також, реєстратор не перевірила та залишила поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, направивши позивачу, лише, заяву без будь-яких доказів та не надала часу ТОВ Агрофірма Матюші для відповіді чи заперечення таких вимог, і подала на реєстрацію відразу новий договір оренди з ТДВ Шамраївський цукровий завод , що підпадає під ознаки перевищення стороною договору /орендодавцем/ меж здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України.).

Пунктом 33 Договору оренди від 26.08.2014 року передбачено розірвання договору оренди в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Положеннями даного договору оренди не передбачено процедуру розірвання договору. Однак, сторона договору має право на час для заперечення чи оскарження розірвання договору в односторонньому порядку. А в даному випадку, орендодавець 26.12.2017 р. подала орендарю заяву про розірвання договору, а через день, 28.12.2017 р. державний реєстратор Янчук С.В. на підставі цього повідомлення вже зареєструвала припинення права оренди позивача. Такі дії орендодавця не відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 205 ЦК України передбачено форму правочину та способи волевиявлення.

При цьому слід зазначити, що повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора Янчук С.В. не було.

Підстав та причин розірвання договору оренди від 26.08.2014 року з орендарем ТОВ Агрофірма Матюші суду першої інстанції не надано.

Доказів систематичного порушення договору оренди земельної ділянки з боку ТОВ Агрофірма "Матюші" відповідач ОСОБА_1 не надала.

Відповідно до п.33 договору оренди від 26 серпня 2014 року сторони дійсно передбачили можливість його розірвання в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором, але апелянтом не надано належних доказів не виконання з боку ТОВ Агрофірма Матюші належним чином зобов`язання по сплаті орендної плати.

Доводи апелянта, про те, що в договорі від 26 серпня 2014 року не було визначено спосіб розірвання договору в разі несвоєчасної сплати орендної плати, а тому обраний нею спосіб є належним та обґрунтованим не заслуговує на увагу.

Натомість, позивачем надано суду першої інстанції докази отримання орендодавцем орендної плати в більшому розмірі, ніж передбачено п.6 договору оренди, а також, позивач заперечив надходження від орендодавця будь-яких заяв, прохань, клопотань щодо виконання додаткових умов договору /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті/. А пунктом 6 Договору оренди від 26.08.2014 року чітко передбачено, що додаткові умови договору щодо орендної плати /оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,3 га, надання автомобіля для доставки хворого до лікарні, допомога на лікування та ін./ виконується при наявності документів і заяви орендодавця.

Посилання апелянта на те, що на деяких документах підписи здійснені від імені апелянта, відрізняються один від одного, не містять посилань на договір оренди укладений між сторонами, бланки відомостей виконані друкарським способом із застосуванням відповідної техніки, з дописуванням у деяких з них призначення в рахунок оренди , колегія суддів не приймає оскільки їх не достовірність апелянтом не підтверджена.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; Частину першу статті 31 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008 ;набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; Частину першу статті 31 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009 припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Частину першу статті 31 доповнено абзацом дев`ятим згідно із Законом № 2404-VI від 01.07.2010 Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. Статтю 31 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016 .

За ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до положень п. в ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач не є стороною договору оренди від 29.12.2017 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Зазначене повністю співпадає, з правовим висновком Верховного Суду України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів також погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позову в частині скасування державної реєстрації договору оренди від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989).

З доводами суду першої інстанції щодо судових витрат колегія суддів повністю погоджується.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає. що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належіть залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2019 року без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 27 серпня 2019 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль