Постанова

від 14.08.2019 по справі 921/147/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р. Справа №921/147/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Желік М.Б.

Мирутенка О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд б/н від 27.02.2019

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 (повне рішення складено та підписано 05.02.2019, м. Тернопіль, суддя Гевко В.Л.)

у справі № 921/147/18

за позовом: ОСОБА_1 , смт. Смига Дубенського району Рівненської області

та ОСОБА_2 , с. Жолоби Кременецького району Тернопільської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , с. Жолоби, Кременецького району Тернопільської області

до відповідача-2: ОСОБА_3 , м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецької райдержадміністрації, м.Кременець Тернопільської області

про

- визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд № 3 від 15.12.2015 року;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд привести Статут Товариства у відповідність до розміру часток кожного із учасників Товариства;

- зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Кременецької районної державної адміністрації провести державну реєстрацію необхідних змін у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , а саме розміру часток усіх учасників Товариства у його Статутному капіталі, в зв`язку з поверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток по 15 % від розміру Статутного капіталу Товариства;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частку у розмірі по 15 % кожному від Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , додатково до існуючих у кожного з них часток в розмірах по 15 % від Статутного капіталу Товариства.

за участю представників:

від позивача:- ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - ордер серії РН-465 № 123 від 03.06.2019; ОСОБА_2 , ОСОБА_2

від відповідача-1: Яворський А.В. - ордер серії ТР № 021089 від 14.08.2019;

від відповідача-2: ОСОБА_8 - ордер серії ТР № 042687 від 25.06.2019;

від третьої особи з боку відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , у якій просили суд (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог 14612 від 30.07.2018):

- визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд №3 від 15 грудня 2015;

- зобов`язати ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд привести статут товариства у відповідність до розміру часток кожного із учасників товариства;

- зобов`язати державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Кременецької районної державної адміністрації провести державну реєстрацію необхідних змін у статутному капіталі ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , а саме розміру часток усіх учасників Товариства у його Статутному капіталі, в зв`язку з поверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток по 15 % від розміру статутного капіталу товариства;

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частки у розмірі по 15% кожному від статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , додатково до існуючих у кожного з них часток в розмірах по 15% від статутного капіталу товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що 15 грудня 2015 року на позачергових зборах ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд було прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 15.12.2015, яким виключено із числа учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивачі вважають, що підстава їх виключення з учасників Товариства не є такою, яка б могла бути правомірною для їх виключення, так як їх як на попередні збори так і на збори на яких їх виключили, не викликали або викликали з порушенням процедури скликання зборів. На думку позивачів, позачергові збори проводились без кворуму.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 у справі №921/147/18 позов задоволено частково. Суд виніс рішення, яким визнав недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд від 15 грудня 2015 року, оформлене протоколом №3 від 15 грудня 2015; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частки у розмірі по 15% кожному від статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , додатково до існуючих у кожного з них часток в розмірах по 15% від статутного капіталу товариства; зобов`язав ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд привести статут ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд у відповідність до розміру часток кожного із учасників товариства. В частині позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Кременецької районної державної адміністрації провести державну реєстрацію необхідних змін у статутному капіталі ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , а саме розміру часток усіх учасників товариства у його статутному капіталі, в зв`язку з поверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток по 15 % від розміру Статутного капіталу товариства відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд подало апеляційну скаргу б/н від 27.02.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин норми п.п 8.6 та 8.7. статуту ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд за якими збори вважаються повноважними, якщо на них присутні усі учасники товариства або їх представники, а рішення зборів учасників вважаються прийнятими лише за умови, що за його прийняття проголосувати усі учасники товариства. Апелянт вважає, що до даних правовідносин підлягає застосування виключно ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарській товариства , в редакції від 13.12.2015, відповідно до якої загальні збори учасників вважаються повноважними якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотків.

Крім цього, апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення є належними доказами, які підтверджують, що позивач був повідомлений про час, місце та дату проведення загальних зборів учасників товариства. Скаржник вказує на те, що ані Закон України Про господарські товариства , ані статут ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд не містить обов`язкової вимоги про отримання учасником повідомлення про скликання зборів, а лише ст. 61 Закону України Про господарські товариства визначено, що про повідомлення проведення загальних зборів товариства повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, що і було дотримано товариством.

Позивачами подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.06.2019, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Учасником товариства ОСОБА_3 подано до суду пояснення б/н і дати (вх № 01-04/1620/19 від 19.07.2019), в яких стверджує, що судом невірно застосовано ст. 392 ЦК України, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати ст. 388 ЦК України.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2012 року рішенням зборів засновників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд (протокол №4) було включено до його складу учасників (засновників) ОСОБА_2 , усіх інших учасників (засновників) було за їхніми заявами виключено із складу товариства. Таким чином, ОСОБА_2 став єдиним 100 % учасником (засновником) 100% вищевказаного товариства.

04 листопада 2013 року рішенням зборів учасника товариства ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд до складу товариства включено ще двох учасників, а саме: ОСОБА_1 з часткою - 15 % та ОСОБА_6 - частка 70% від загального розміру Статутного капіталу Товариства. Відповідно частка ОСОБА_6 становила - 70 %, що у грошовому еквіваленті - 233 310,00 грн. Частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - по 15%, що в грошовому еквіваленті по 49 995,00 грн. (кожен).

Товариством неодноразово скликались позачергові збори учасників, зокрема, на 24.09.2015 (протокол № 1), на 01.11.2015 (протокол № 2) та на 15.12.2015 (протокол № 3).

Проте, позивачі участі у вказаних зборах не брали.

В подальшому, 15 грудня 2015 року на позачергових зборах ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд було прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 15.12.2015, яким виключено із числа учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Саме вказане рішення зборів є предметом позовних вимог та позивачі просять визнати його недійсним.

Із змісту поданого суду протоколу зборів №3 від 15.12.2015, вбачається, що присутнім на зборах був один учасник товариства - ОСОБА_6 , який володів 70 % голосів від статутного капіталу товариства, саме він приймав усі рішення з питань порядку денного одноголосно.

На вказаних зборах учасників товариства були прийняті наступні рішення:

1. Виключити із складу учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд ОСОБА_1.

2. Виключити із складу учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд ОСОБА_2.

3. Здійснити виплати частки у статутному капіталі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно на умовах і в терміни передбачені статутом товариства.

4. Затвердити даним протоколом статут ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд у новій редакції.

5. Затверджені і завірені документи подати державному реєстратору для їх державної реєстрації учаснику ОСОБА_6 .

28 грудня 2015 р. було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зареєстровано нову редакцію статуту товариства.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами той факт, що на момент винесення оскаржуваного рішення позачергових зборів товариства від 15.12.2015 позивачі мали у власності частку у розмірі 30% від його статутного капіталу по 15 % кожен.

Пізніше, 30 грудня 2015 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у розмірі 15% (49 995,00 грн.) статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд .

У подальшому, ОСОБА_2 за рішенням зборів товариства від 30.12.2015 (протокол № 5 від 30.12.2015) включено до складу товариства, шляхом купівлі корпоративних прав в розмірі 15% статутного капіталу.

У свою чергу, 20 листопада 2017 року між ОСОБА_9 , як продавцем з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як покупцем з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у розмірі 15% (49 995,00 грн.) статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд .

У подальшому, ОСОБА_1 за рішенням зборів товариства від 20.11.2017 (протокол № 4 від 20.11.2017) включено до складу товариства, на підставі договору купівлі - продажу корпоративних прав в розмірі 15 % статутного капіталу.

12.09.2017 ОСОБА_6 уступив свою частку у розмірі 85 % ОСОБА_9 , про що внесено відповідні зміни до статуту товариства та в ЄДР.

05.06.2018 зборами учасників товариства (протокол №5/2018) було прийнято до уваги договір відступлення часток ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 та перерозподілено розмір часток.

Таким чином, ОСОБА_3 , як учаснику ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд стало належати 233310,00 грн., що становить 70% від розміру статутного капіталу товариства.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу прийняття зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю рішення про виключення учасників з товариства та перерозподілу їх часток між іншими учасниками та з приводу визнання права власності на частки учасників.

У першу чергу, позивачами оспорюється рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд від 15 грудня 2015 року, оформлене протоколом №3 від 15 грудня 2015 року, яким їх виключили із складу учасників товариства.

Згідно до статті 61 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно до статті 58 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Відповідно до статті 59 Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

З змісту статті 60 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 15.12.2015) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Із змісту п.п. 8.6., 8.7. статуту товариства, який діяв у редакції зареєстрованій 07.11.2013 за записом № 16401050012000039 станом на момент проведення зборів від 15.12.2015, збори вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники ттовариства або їх представники. Рішення зборів учасників вважається прийнятим лише за умови, що за його прийняття проголосували всі учасники товариства.

У свою чергу, згідно редакції Закону України Про господарські товариства (у редакції до 13.12.2015) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Згідно до статті 100 ЦК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Відповідно до статті 64 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Статті 54 цього Закону визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Із змісту судової практики яка склалась під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.

У рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов`язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.

Як вбачається із тексту рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд від 15 грудня 2015 року, оформлене протоколом №3 від 15 грудня 2015 року, що основною підставою для виключення позивачів із учасників товариства стала неодноразова їх неявка на попередні позачергові збори учасників товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що інший учасник ОСОБА_6 , який володів станом на 2015 р. 70 % від статутного капіталу товариства вносив декілька раз пропозицію скликання позачергових зборів учасників для внесення додаткових вкладів, про що було описано в порядку денного позачергових зборів учасників, які були призначені на 24 вересня 2015 року та 01 листопада 2015 року, відповідно. Проте, як він стверджує і це зафіксовано у протоколі зборів від 15.15.2015 № 3 позивачі, як учасники, проігнорували зазначені збори чим зашкодили інтересам товариства, так як, він не зміг зреалізувати своє право як учасник на збільшення статутного капіталу та покращення діяльності товариства. Зазначена неявка позивачів на збори стала підставою для їх виключення.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 ГК України, пункту "а" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники юридичної особи мають право брати участь в управлінні справами товариства.

Участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов`язком учасника.

Незалежно від кількості часток, якими володіє учасник, у господарського суду немає підстав для прийняття рішень про спонукання учасника зареєструватися та взяти участь у загальних зборах.

Аналогічна правова позиція про те, що участь учасника у зборах є його правом а не обов`язком неодноразово відображалась у судовій практиці, зокрема, і у п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин .

Також, не є обов`язком і право учасника взяти участь і у збільшенні статутного капіталу так як і це є його правом, а не обов`язком .

А відтак, відсутність учасників на зборах товариства не могла бути правомірною підставою для виключення позивачів з числа учасників товариства.

Крім того, суд вважає, помилковим твердження апелянта про те, що в результаті неявки позивачів, які володіли 30% статутного капіталу nовариства інший учасник хоч і володів 70 % голосів не міг зреалізувати своє право на управління. Так як, в силу положень п.п. 8.6.,8.7. статуту, який діяв у редакції станом на 2015, у тому числі станом на 24.09.2015 та 01.11.2015, коли призначались позачергові збори учасників, збори вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники товариства або їх представники. Рішення зборів учасників вважається прийнятим лише за умови, що за його прийняття проголосували всі учасники товариства.

Із змісту положень Закону України Про господарські товариства , які діяли до 13.12.2015 року учасник товариства ОСОБА_6 , який сукупно володів 70 % відсотками голосів в силу положень закону міг приймати будь-які рішення, у тому числі і щодо збільшення статутного капіталу, і інші учасники не були йому в цьому перешкодою.

Однак, 24.11.2015 року було прийнято Закон України Про внесення змін до статті 60 Закону України Про господарські товариства щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Зазначений закон набрав чинності з 13.12.2015 року.

Ним внесено зміни до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" частину першу та зазначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними".

Таким чином з 13.12.2015 у товариствах з обмеженою відповідальністю встановлювався, якщо у них відсутня держчастка, той кворум, який був визначений у Статуті товариства і він міг бути і більшим ніж визначений законом.

Аналогічна позиція знайшла своє відображення і у п. 2.21. Постанови Пленуму від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Станом на момент проведення зборів 15.12.2015 та прийняття на них рішень у Товаристві діяв статут зареєстрований 07.11.2013 р. згідно п.п. 8.6., 8.7. якого передбачалось, що збори вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники товариства або їх представники . Рішення зборів учасників вважається прийнятим лише за умови, що за його прийняття проголосували всі Учасники Товариства.

При цьому державна частка у товаристві була відсутня (учасниками були фізичні особи).

Таким чином, статут товариства станом на 15.12.2015 визначав кворум для зборів у 100% присутніх на зборах учасників.

Як вбачається із протоколу зборів № 3 від 15.12.2015 на зборах зареєструвався і був присутнім лише учасник ОСОБА_6 , який володів 70% від статутного капіталу Товариства.

Таким чином, вказані збори 15.12.2015 протокол № 3 відбулись за відсутності кворуму визначеному законом та статутом товариства, що є безумовною підставою для скасування рішення. Аналогічна позиція щодо безумовності скасування рішення з цих підстав викладена і в п. 2.13. Постанови Пленуму від 25.02.2016 № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин .

Одночасно, суд вважає доведеним позивачами та не спростованим відповідачами той факт, що позивачів неналежним чином повідомлено про збори 15.12.2015, в силу чого вони не могли взяти у них участь, що також є підставою для визнання недійсним рішень зборів учасників від 15.12.2015 протокол № 3.

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2015 не вбачається що відповідачем 1 було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів, призначених на 15.12.2015.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції що позовні вимоги про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд від 15 грудня 2015 року, оформлене протоколом №3 від 15 грудня 2015 року підлягають до задоволення.

В частині вимог щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частки у розмірі по 15% кожному від статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , додатково до існуючих у кожного з них часток в розмірах по 15% від статутного капіталу товариства та зобов`язання ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд привести статут ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд у відповідність до розміру часток кожного із учасників товариства, то колегія суддів вважає, що вказані вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, судом встановлено, що позивачів 15.12.2015 безпідставно виключено з числа учасників товариства та їх частка перерозподілена серед інших учасників, а саме учасника - ОСОБА_6 шляхом зарахування йому 100 % від статутного капіталу товариства такої.

Враховуючи, що вказане рішення зборів учасників від 15.12.2015 судом визнається недійсним, подальше ефективне відновлення прав позивачів потребує повернення їм у власність часток з якими їх виключили з товариства у розмірі 15 % кожному. Зазначене потребує також, приведення товариством у відповідність часток інших учасників товариства.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що такі частки уже повернуто позивачам і їх права в цій частині не порушені. Адже, із змісту договорів купівлі-продажу корпоративних прав на частку у розмірі 15 % статутного капіталу товариства, заяв ОСОБА_9 від 20.11.2017, ОСОБА_10 від 30.12.2017 та протоколів зборів від 30.12.2015 та від 20.11.2017 року вбачається, що позивачі таким чином уклали правочини про купівлю нових часток у учасників товариства і саме на підставі цих правочинів їх було включено у учасники Товариства.

Твердження апелянта про покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в тій частині, що розрахунки за укладеними правочинами з ними та позивачами не були проведені, судом оцінюються критично. Адже, розрахунки за укладеними договорами мають відбуватись належним чином обома їх сторонами, у випадку якщо ж інша сторона не виконує взяті на себе зобов`язання, то інша не позбавлена права вимагати від неї виконання такого свого зобов`язання примусово в судовому порядку. Відсутність розрахунків за договорами не спростовує у даному випадку факту укладення таких договорів та включення позивачів саме на їх виконання у склад учасників товариства.

Також, суд зазначає, що із змісту показів свідків вбачається, що з їх боку мало місце укладення так званих правочинів під впливом помилки - стаття 229 ЦК України, або обману - стаття 230 ЦК України, або фіктивного правочину - стаття 234 ЦК України чи удаваного - стаття 235 ЦК України, або іншого з подібними ознаками. Матеріали справи не містять відомостей про те, що вказані договори визнані недійсними.

Необґрунтованими є твердження відповідача 2 про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення мав керуватись на ст. 388 ЦК України, якою регламентовано право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Адже, предметом позову у даній справи, зокрема, є визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, а не витребування майна.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивачів про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частки у розмірі по 15% кожному від статутного капіталу ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд додатково до існуючих у кожного з них часток в розмірах по 15% від статутного капіталу товариства підлягають до задоволення, відтак, позовні вимоги позивачів в частині зобов`язання ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд привести статут у відповідність до розміру часток кожного із учасників товариства також підлягаю до задоволення, оскільки є похідними.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Кременецької районної державної адміністрації провести державну реєстрацію необхідних змін у статутному капіталі ТзОВ Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд , а саме розміру часток усіх учасників товариства у його Статутному капіталі, в зв`язку з поверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток по 15 % від розміру Статутного капіталу Товариства рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи та висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 276, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Еко-Буд від 27.02.2019 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2018 у справі № 921/147/18 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.08.2019.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Мирутенко О.Л.

суддя Желік М.Б.