Постанова

від 21.08.2019 по справі 924/1149/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа №924/1149/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"

до Приватного підприємства "Подільські інтелектуальні системи"

про стягнення 230118,61 грн.

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Мєлєкєсцев О.І., довіреність №18/2019 від 24.06.2019р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18 задоволено частково позов Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" до Приватного підприємства "Подільські інтелектуальні системи" про стягнення 230118,61 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Подільські інтелектуальні системи" на користь Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" 98670,59 грн. основного боргу, 3774,74 грн. пені, 4344,94 грн. 3% річних, 14145,42 грн. інфляційних втрат, 1814,04 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№1312/19 від 27.05.2019р.).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що листування, яке відбувалося між сторонами в червні 2017 року, було щодо розірвання договору, тобто припинення дії договору за згодою сторін. Це чітко можна встановити проаналізувавши зміст листа відповідача до АТ «Чернівціобленерго» №21/01-06 від 01.06.2017р., в якому вказано: «Приватне підприємство «Подільські інтелектуальні системи» просить розірвати договір №721 від 16.08.2016р. з 01.06.2017р.» .

Оскільки розірвання договору за згодою сторін і припинення дії договору у зв`язку із закінчення строку дії з відмовою від пролонгації відповідно до законодавства та Договору - є різними формами припинення дії договору, то даним висновком суд невірно трактував листування сторін, вказавши, що лист відповідача щодо розірвання договору є відмовою від пролонгації договору.

Зазначає, що станом на день подання апеляційної скарги, волоконно-оптичні лінії зв`язку розташовані на опорах повітряних ліній АТ «Чернівціобленерго» відповідач не демонтував та не надав жодного доказу демонтажу, надалі користується послугою позивача відповідно до Договору №721-ю про використання опор повітряних ліній напругою 0.4/10 кВ для сумісного підвішування волоконно-оптичних ліній зв`язку. Тобто, Договір є чинним та не припинив свою дію.

Також апелянт стверджує, що суд порушив норми процесуального права, прийнявши до уваги та долучивши до матеріалів справи відзив на позовну заяву від ПП Подільські інтелектуальні системи , який був поданий із порушенням процесуальних строків.

На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги АТ «Чернівціобленерго» в повному обсязі.

Скарга надійшла безпосередньо до суду апеляційної інстанції 27.05.2019р. (згідно відмітки канцелярії суду).

Листом від 27.05.2019р. №924/1149/18/2356/19 матеріали справи №924/1149/18 витребувано з місцевого господарського суду.

Матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 31.05.2019р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019р. поновлено Акціонерному товариству "Чернівціобленерго" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 25 червня 2019р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4 .

Ухвалою суду від 24.06.2019р. у зв`язку з перебуванням судді Миханюк М.В. у відпустці у період з 24.06.2019р. по 11.07.2019р. включно, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.19р. у справі №924/1149/18 до свого провадження колегією суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Демидюк О.О.

У судовому засіданні 25.06.2019р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Представник відповідача частково погодився з апеляційною скаргою, надав пояснення по справі; зауважив, що не встиг надати відзив по справі, оскільки розпочав представляти інтереси відповідача з 24.06.2019р.

Ухвалою суду від 25.06.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.08.2019р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

07.08.2019р. на адресу суд від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№28225/19 від 07.08.2019р.).

У відзиві, зокрема, зазначає, що з 01.06.2017р. на опорах позивача відсутнє будь-яке майно, яке б належало відповідачу. Фактично з 01.06.2017р. відповідач не використовує опори ПЛ позивача; волоконно-оптичний кабель та інше обладнання, які належать відповідачу, на опорах ПЛ позивача відсутні.

В зв`язку із даною обставиною відповідач направив позивачу лист від 01.06.2017р. №21/01-06, в якому просив розірвати Договір з 01.06.2017р. У своїй відповіді на даний лист позивач не заперечив щодо розірвання Договору за умови погашення наявної заборгованості.

Дане листування, на переконання відповідача, можна трактувати як досягнення згоди щодо дострокового розірвання договору, як це передбачено абз.1 п.7.3. Договору.

Також зазначає, що якщо позивач вважає, що відповідач станом на 01.06.2017р. мав заборгованість, тобто порушував умови Договору, то цей Договір автоматично вважається припиненим з моменту порушення його умов в силу абзацу 3 пункту 7.3. Договору.

Вважає, що Договір припинив свою дію з 01.06.2017р., а відтак жодних правових підстав для подальшого нарахування платежів за Договором у позивача не було та немає на сьогоднішній день.

Звертає увагу, що в матеріалах справи, та у відповідача, немає жодного акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за спірний період, у позивача немає жодного доказу виготовлення та направлення відповідачу таких актів, що об`єктивно вказує на відсутність надання передбачених Договором послуг відповідачу, а відтак і відсутність обов`язку здійснювати оплату за послуги та відсутність будь-якої заборгованості.

Відсутність актів вказує на ненадання послуг та відсутність підстав для їх оплати, а також підтверджує факт дострокового припинення дії Договору, інакше позивач виготовляв та направляв би відповідачу відповідні акти.

Крім того, згідно п.2.6 Договору по закінченню кожного календарного року в межах терміну дії Договору сторони проводять звірку взаєморозрахунків по всім оплатам.

Відповідач стверджує, що відсутність в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків за спірні періоди додатково свідчить про дострокове припинення Договору та відсутність будь-якої заборгованості з боку відповідача.

На підставі викладеного відповідач просить суд частково задовільнити апеляційну скаргу АТ Чернівціобленерго , скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив у якій апелянт зазначає, що відповідач, всупереч п.п.3.3.2, 3.6. Договору жодним чином не повідомляв позивача про бажання здійснити демонтаж ВОЛЗ та відповідно, не отримував на це дозвіл, як наслідок, ВОЛЗ відповідача не були демонтовані, що свідчить про те, що відповідачу і надалі надається послуга сумісного підвішування ВОЛЗ.

Відповідач вказує на те, що в своєму листі позивач не заперечив щодо розірвання Договору за умови погашення наявної заборгованості та зазначає, що даний лист можна трактувати як досягнення згоди щодо дострокового розірвання Договору, але оскільки відповідачем не була погашена наявна заборгованість прописана в листі, то згоди досягнуто не було, тому Договір залишився діючим.

Вважає, що керуючись пунктом 7.2 Договору можна зробити висновок, що дострокове розірвання договору у разі невиконання або порушення Замовником умов Договору можливе лише в односторонньому порядку за ініціативи власника мереж.

Посилаючись на п.2.2.Договору, звертає увагу, що обов`язок відповідача оплатити надану послугу не виникає на підставі Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відповідач самостійно зобов`язаний був перераховувати кошти на рахунок позивача в строки, які вказані в Договорі.

Ухвалою суду від 25.06.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.08.2019р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань № 4.

Розпорядженням керівника апарату від 20.08.2019р. №01-04/414 у зв`язку перебуванням у відпустці судді-члена колегії у справі №924/1149/18 - Коломис В.В. у період з 22.07.2019р. по 23.08.2019р. включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії - Демидюк О.О. у період з 19.08.2019р. по 06.09.2019р. включно., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів - членів колегії у справі №924/1149/18.

Згідно витягу з Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019р. визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1149/18 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою суду від 20.08.2019р. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18 до свого провадження колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.

Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" не забезпечило явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції 21.08.2019р., хоч про дату, час та місце розгляду було повідомлене у встановленому законом порядку (арк.справи 184).

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.08.2019р. представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2019р. у справі №924/1149/18 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

16.08.2016р. між Акціонерним товариством "Чернівціобленерго" (власник мереж) та Приватним підприємством "Подільські інтелектуальні системи" (замовник) укладено договір про використання опор повітряних ліній напругою 0,4/10 кВ для сумісного підвішування волоконно-оптичних ліній зв`язку №721-ю (арк.справи 13-20).

Згідно пункту 1.1 договору замовник замовляє та оплачує, а власник мереж надає право використовувати на території Кіцманського району Чернівецької області місця на упорах ліній електропередач 0,4-10 кВ для сумісного підвішування ліній волоконно-оптичного кабелю зв`язку, з необхідним комутаційним та іншим обладнанням (BOЛЗ, ЛЗ), у

відповідності з умовами даного договору.

За підпунктом 1.2 договору загальна кількість опор ліній електропередач 0,4-10 кВ, місця на яких використовуються для сумісного підвішування волоконно-оптичного кабелю зв`язку, визначається проектною документацією та затверджується шляхом підписання сторонами акту фактичної протяжності ПЛ (ПЛІ, ПЛЗ) 10-0,4кВ із сумісним підвісом волоконно-оптичної лінії зв`язку.

Вартість використання замовником однієї опори повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ встановлюється відповідно до протоколу узгодження договірної ціни. Загальна вартість Договору встановлюється шляхом підписання сторонами протоколу узгодження договірної ціни. Щомісячно до 20 числа поточного місяця, замовник зобов`язується перераховувати власнику кошти за строкове платне використання опор ПЛ з сумісними підвісками ВОЛЗ згідно до акту фактичної протяжності ПЛ (ПЛІ, ПЛЗ) 10/0,4кВ із сумісним підвісом волоконно-оптичної лінії зв`язку за розрахунковий місяць відповідно п.4.1. (п.2.1-2.2 договору).

Як погоджено пунктами 2.3, 2.4 договору оплата здійснюється у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок власника мереж, зазначений в рахунку. Замовник сплачує рахунок до 20-го числа місяця, в якому рахунок був сформований власником мереж. Сторони щомісячно засвідчують факт надання послуг документом "акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)".

Відповідно до пункту 4.1 договору у разі недотримання строків оплати рахунків зазначених в п.2.2 та п. 2.3 даного договору, замовник сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу включно до дати фактичної повної оплати такої заборгованості.

Згідно п.7.1 даний договір набуває чинності з "01" липня 2016р. та діє до 31.12.2016 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Сторони домовилися, що згідно ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з " 01" липня 2016 р. Оплата з "01" липня 2016 р. по "31" липня 2016 р. Виконується одним платежем, з розрахунку вказаного в п.1.2. та 4.1. даного договору одноразово.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток.

Сторонами укладено додаток №1 до договору від 16.08.2016р. - акт фактичної протяжності ПЛ (ПЛІ, ПЛЗ) 0,4-10 кВ із сумісним підвісом волоконно-оптичної лінії зв`язку (ВОЛЗ) по Кінманському районному підрозділу ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго". У акті зазначено про досягнення згоди про кількість опор ліній електропередач 0,4-10 кВ, право користування якими надано Замовнику для підвішування ліній волоконно-оптичного кабелю зв`язку: опори - 0,4кВ 1260 штук, загальна протяжність ШІ-0,4кВ - 44,10 км., опори 10 кВ - 32 штук, загальна протяжність ПЛ-10кВ - 2,08 км.

Сторонами погоджено додаток №2 до договору від 16.08.2016р. - протокол узгодження договірної ціни, у якому зазначено, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни у сумі - 8914,80 грн., в т.ч. ПДВ - 1485,80 грн., на місяць за користування опорами ліній електропередач 0,4-10 кВ для сумісної підвіски ліній волоконно-оптичного кабелю зв`язку на - 1292 опорах з урахуванням вартості використання місця на одній опорі повітряних ліній електропередачі 0,4 - 10 кВ в сумі 6,9 грн., в т.ч.ПДВ - 1,15 грн. на місяць. Дійсний протокол є підставою для взаємних розрахунків і платежів між Власником мереж і Замовником.

У листі вих.№21/01-06 від 01.06.2017р. Приватне підприємство Подільські інтелектуальні системи просить розірвати договір №721 від 16.08.2016р. з 01.06.2017р.

У листі №9/2141 від 30.06.2017р. позивач повідомив відповідача про те, що 26.06.2017р. ПрАТ "ЕК" "Чернівціобленерго" отримало його лист щодо розірвання договору №721ю від 16.08.2016р. з 01.06.2017р. У листі також зазначається, що відповідачем порушено умови договору №721ю від 16.08.2016р. щодо проведення розрахунків: станом на 26.06.2017р. не перераховано Власнику мереж кошти за строкове платне використання опор ПЛ в сумі 58410,20 грн. Враховуючи, що повідомлення про припинення дії Договору отримане Товариством 26.06.2017р. ПрАТ "ЕК" "Чернівціобленерго" погоджується припинити дію Договору №721ю від 16.08.2016р. про використання опор повітряних ліній напругою 0,4/10 кВ для сумісного підвішування волоконно-оптичних ліній зв`язку з 30.06.2017р. за умови оплати заборгованості в сумі 58410,20 грн.

Відповідач здійснив наступні проплати: 30.09.2016р. в розмірі 5000,00 грн., 31.10.2016р. в розмірі 3783,70 грн., 22.12.2016р. в розмірі 8783,70 грн., 13.01.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 02.02.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 06.03.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 10.04.2017р. в розмірі 5000,00 грн., 18.05.2017р. в розмірі 6000,00 грн., 07.06.2017р. в розмірі 8000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, заперечення на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу та статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір, який за своєї правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 193 ГК України.

Як було зазначено, відповідно до пункту 7.1 договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на відсутність будь-яких заперечень від сторін, договір був пролонгований на 2017 рік, тобто по 31.12.2017р.

У листі вих.№21/01-06 від 01.06.2017р. Приватне підприємство Подільські інтелектуальні системи просить розірвати договір №721 від 16.08.2016р. з 01.06.2017р.

У листі позивача №9/2141 від 30.06.2017р. зазначається про отримання позивачем листа щодо розірвання договору №721ю від 16.08.2016р. з 01.06.2017р.

Оскільки договір на час вищезазначеного листування був пролонгований по 31.12.2017р., а положення договору не передбачали дострокового розірвання договору, таке розірвання не могло відбутись односторонньо з 01.06.2017р.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, договір діяв з 16.08.2016р. по 31.12.2017р.

В свою чергу, з огляду на листування сторін та те, що відповідачем було заявлено про припинення дії договору, враховуючи положення п.7.1 договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір припинив свою дію з 01.01.2018р.

Сторони передбачили у додатку №2 до договору від 16.08.2016р. (протокол узгодження договірної ціни), що розмір договірної ціни складає 8914,80 грн. на місяць.

При цьому, сторони погодили у додатку до договору (протокол узгодження договірної ціни), що такий протокол є підставою для взаємних розрахунків і платежів між власником мереж і замовником.

Договір підписано 16.08.2016р., при цьому, в договорі відсутні положення, з яких би вбачалось, що відповідач зобов`язаний здійснити оплату за попередні періоди використання опор повітряних ліній, отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач безпідставно заявив у доданому до позову розрахунку про нарахування, здійснені за липень 2016 року в розмірі 8783,70 грн., а також повний місяць серпень 2016 року в розмірі 8783,70 грн.

Відповідно, правомірними є нарахування, здійснені у період з 16.08.2016р. (дати укладення договору) по 31.12.2017р. (останній день дії договору - з огляду на лист позивача від 30.06.2017р. №9/2141, у якому зазначається про отримання 26.06.2017р. листа відповідача щодо розірвання договору №721ю від 16.08.2016р.) з врахуванням договірної ціни у розмірі 8914,80 грн.

Таким чином, з врахуванням протоколу узгодження договірної ціни, за яким ціна за місяць складає 8914,80 грн., ціна за серпень 2016 року складає 4601,19 грн. (пропорційно кількості днів наданих послуг в серпні 2016р.), ціна за усі наступні місяці - 8914,80 грн.

Також враховуються сплати відповідача, здійснені: 30.09.2016р. в розмірі 5000,00 грн., 31.10.2016р. в розмірі 3783,70 грн., 22.12.2016р. в розмірі 8783,70 грн., 13.01.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 02.02.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 06.03.2017р. в розмірі 4000,00 грн., 10.04.2017р. в розмірі 5000,00 грн., 18.05.2017р. в розмірі 6000,00 грн., 07.06.2017р. в розмірі 8000,00 грн., загалом - 48567,40 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, за вирахуванням здійснених відповідачем проплат, загальна сума заборгованості відповідача за договором №721-ю від 16.08.2016р. складає: 147237,99 - 48567,40 = 98670,59 грн. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 98670,59 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що договір припинив свою дію 01.01.2018р., а будь-яке подальше використання відповідачем опор повітряних ліній здійснювалось в позадоговірному порядку, з огляду на підстави звернення до суду з позовом та наведене в позові правове обґрунтування, у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 102376,41 грн. відмовлено правомірно - з огляду на необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.6 ст.231 Господарського кодексу України , що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Як встановлено пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено особливості порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі №909/514/16.

За п.4.1 договору сторони передбачили, що у разі недотримання строків оплати рахунків зазначених в п.2.2 та п.2.3 даного договору, замовник сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу включно до дати фактичної повної оплати такої заборгованості.

Колегія суддів, враховуючи положення договору, дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3774,74 грн. пені розрахована в межах можливих нарахувань, є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В рекомендаціях Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., встановлено, що визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. по справі №910/23359/15.

Як було зазначено та враховується колегією суддів, згідно пункту 2.1 договору відповідач зобов`язався щомісячно до 20 числа поточного місяця перераховувати позивачу кошти за строкове платне використання опор.

Таким чином, 4601,19 грн. ціни за серпень 2016 року (пропорційно кількості днів наданих послуг в серпні 2016р.) відповідач мав сплатити до 20 числа поточного місяця, відповідно, з 20.08.2016р. у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язань за договором.

З 20.09.2016р., з врахуванням договірної ціни, до вказаної заборгованості додалася заборгованість за вересень 2016 року в розмірі 8914,80 грн., разом - 13515,99 грн. В подальшому, з врахуванням здійснених відповідачем проплат, заборгованість зменшувалась на суму таких проплат та збільшувалась з 20 числа кожного поточного місяця на 8914,80 грн.

Позивач здійснював нарахування 3% річних з 21.09.2016р. по 20.11.2018р., інфляційних втрат за період вересень 2016р. - жовтень 2018р.

При перевірці в апеляційному провадженні здійсненого позивачем розрахунку та здійсненого судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим є розрахунок суду, відповідно до якого підлягають задоволенню 4344,94 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.09.2016р. по 20.11.2018р., 14145,42 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період вересень 2016р. - жовтень 2018р. З огляду на зазначене, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 1238,06 грн. 3% річних та 5568,45 грн. інфляційних втрат відмовлено правомірно.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд Хмельницької області дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині стягнення з відповідача 98670,59 грн. основного боргу, 3774,74 грн. пені, 4344,94 грн. 3% річних, 14145,42 грн. інфляційних втрат. З огляду на що, вірно відмовлено в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 102376,41 грн. основного боргу, 1238,06 грн. 3% річних та 5568,45 грн. інфляційних втрат.

Щодо твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом прийняття до уваги та долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву від ПП Подільські інтелектуальні системи , який був поданий із порушенням процесуальних строків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.4 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відповідності з ч.ч.8, 10 ст.80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як підтверджується в матеріалах справи копії ухвал суду першої інстанції поверталися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

При цьому відповідач подав відзив на позов з доданими доказами, які можуть мати значення для справи для встановлення строку дії договору, за яким позивач звернувся до суду щодо стягнення заборгованості,

Тому, з огляду на необхідність встановлення всіх обставин справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність долучення відзиву відповідача та доданих до нього доказів до матеріалів справи. При цьому, таке долучення не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Пронін проти України» , «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії» ).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків господарського суду Хмельницької області не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.19р. у справі №924/1149/18 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.08.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.