Рішення

від 07.08.2019 по справі 910/1547/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2019 р.Справа № 910/1547/19

За позовом Дочірнього підприємства "ВМС-ВОТЕР КУІН УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця Чопей Олександра Михайловича

про стягнення 88 194,36 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "ВМС-ВОТЕР КУІН УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Чопей Олександра Михайловича (ділі - відповідач) про стягнення 88 194,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 11.02.2019р. позовну заяву Дочірнього підприємства "ВМС-ВОТЕР КУІН УКРАЇНА" залишено без руху, зобов`язано останнього усунути недоліки позовної заяви.

20.02.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи та відповідь на відзив.

Від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.04.2019 р. суд вирішив здійснювати розгляд справи № 910/1547/19 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 22.05.2019 р.

21.05.2019 р. від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, заперечення на клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 22.05.2019 р. суд розглянув клопотання відповідача від 24.04.2019 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, за результатом розгляду якого суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар.

При цьому, відповідач заперечує отримання товару від позивача за видатковими накладними №1230 від 06.10.2016 року на суму 60479,02 грн., №1378 від 08.11.2016 року на суму 397404 грн., №1532 від 31.12.2016 року на суму 88511,12 грн., № 326 від 06.04.2017 року на загальну суму 84902,24 грн., №682 від 19.06.2017 року на суму 24772,40 грн., №699 від 21.06.2017 року на суму 29740,77 грн., №1178 від 31.08.2017 року на суму 48222,47 грн.

Так, відповідач зазначає, що підписи на вказаних накладних виконані не відповідачем особисто.

Проте, на думку суду, призначення у даній справі судової-почеркознавчої експертизи не є інструментом для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а встановлення обставин поставки і прийняття товару має здійснюватись за результатом дослідження всіх доказів, наданих сторонами до матеріалів справи, в їх сукупності.

За таких обставин, протокольною ухвалою від 22.05.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 24.04.2019 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 22.05.2019 р. також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.06.2019 р.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 р. представник відповідача подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

Протокольною ухвалою від 25.06.2019 р. відкладено підготовче засідання на 16.07.2019 р.

Протокольною ухвалою від 16.07.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2019 р.

У судовому засіданні 07.08.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 07.08.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "ВМС-ВОТЕР КУІН УКРАЇНА" поставляло відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Чопею Олександру Михайловичу товари риболовного походження, починаючи з 30 вересня 2016 року, по 06 вересня 2017 року.

За видатковими накладними №1178 від 31.08.2017 р. на суму 48 222,47 грн. та №1207 від 06.09.2017 р. на суму 72 675,00 грн., поставлено товар на загальну суму 120 897,47 грн. (з ПДВ).

Як зазначає позивач, видаткова накладна №1178 від 31.08.2017 р. на суму 48 222,47 грн. була оплачена відповідачем частково в сумі 41 423,96 грн., у зв`язку з чим несплаченою за цією накладною являється сума у розмірі 6 798,51 грн.; а видаткова накладна №1207 від 06.09.2017 р. на суму 72 675,00 грн. оплачена не була.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар по вказаним накладним у сумі 79 473,51 грн.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами було укладено договори купівлі-продажу (поставки) товару у спрощений спосіб.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за період співпраці з позивачем останній поставив відповідачу товар на загальну суму 1 590 674,32 грн., а відповідач сплатив позивачу 1 665 400,00 грн., тобто, у відповідача наявна переплата за поставлений товар у розмірі 74 725,68 грн.

При цьому, відповідач заперечує факт підписання ним особисто видаткових накладних, зокрема, №1178 від 31.08.2019 р. та №1207 від 06.09.2017 р., та отримання товару за такими накладними.

На підтвердження вказаного відповідачем надано, зокрема, висновок №9321 від 24.06.2019 р. за результатами проведення почеркознавчої експертизи, яким підтверджується, що підписи на видаткових накладних №1178 від 31.08.2019 р. та №1207 від 06.09.2017 р. виконані іншою особою з наслідуванням підпису Чопея О.М .

Позивач вказує, що відповідачем на рахунок позивача було сплачено грошові кошти за поставлений товар у загальній сумі 1 863 093,00 грн., проте загальна вартість поставленого товару складає 1 942 566,51 грн.

Також, позивач не заперечує імовірність проставляння підписів на спірних накладних не Чопеєм О.М. особисто, а іншою особою, проте зазначає, що це не спростовує отримання товару за такими накладними відповідачем.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином довів наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 79 473,51 грн. Вказане підтверджується, зокрема, запитами на підтвердження заборгованості від 04.07.2017 р. та від 10.10.2017 р., які підписані відповідачем та надавались у зв`язку з проведенням аудиторської перевірки фінансової звітності позивача, рахунками на оплату товару, які виставлялись позивачем, банківською випискою по розрахунках між сторонами за період з 30.09.2016 р. по 18.09.2018 р.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем, що ґрунтуються на факті непідписання видаткових накладних №1178 від 31.08.2019 р. та №1207 від 06.09.2017 р., як такі, що суперечать встановленим обставинам справи та не спростовують отримання товару від позивача.

Крім суми заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 240,00 грн. 3% річних та 6 480,85 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснюється з 26.02.2018 р., після отримання поштового відправлення №0730109283183, яким, як вказує позивач, відповідачу направлялась вимога про сплату боргу від 01.02.2018 р.

Проте, оскільки у матеріалах справи відсутній опис вкладення у поштове відправлення №0730109283183, який підтверджує надсилання саме зазначеної позивачем вимоги, суд дійшов висновку про недоведеність моменту прострочення саме з 26.02.2018 р.

Таким чином, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 2 240,00 грн. 3% річних та 6 480,85 грн. інфляційних втрат недоведеними, з огляду на обставини даної справи та надані докази на підтвердження моменту виникнення прострочення.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 79 473,51 грн. заборгованості доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. В задоволенні вимог про стягнення 2 240,00 грн. 3% річних та 6 480,85 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю моменту виникнення прострочення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 40 000,00 грн. втрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст.10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Частинами 5-8 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно:

встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено);

вартість економних транспортних послуг;

час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;

вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;

наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;

тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд, може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що прямо впливають на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням результату розгляду даної судової справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає співмірним, обґрунтованим, розумним та таким, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у сумі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чопея Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "ВМС-ВОТЕР КУІН УКРАЇНА" (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 76; код ЄДРПОУ 20074578) 79 473 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 51 коп. заборгованості, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.08.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна