Рішення

від 22.08.2019 по справі 916/1734/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1734/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1734/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" (65044, м. Одеса, Приморський р-н., Французький бульвар, буд. 35)

про стягнення 8 747,87грн.

за участю представників:

від позивача : Пронюк В.Я., за довіреністю;

від відповідача : не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" 8 747,87 грн., де 5 248,42 грн. - пеня, 926,90 грн. - 3% річних, 2 572,55 грн. - інфляційні.

Позивач вказує, що 21.12.2015 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" укладено договір №3174/16-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 185 196,05грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Так, позивач з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 5 248,42грн.

Також, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 926,90грн. та інфляційні втрати в сумі 2 572,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№1780/19) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1734/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року вирішено розглядати справу № 916/1734/19 в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 08.08.2019р.

30.07.2019р. відповідачем надано до суду відзив на позов (вх.№15215/19) в якому останній відзначає, що відповідач не заперечує факт несвоєчасного виконання умов договору, однак, наголошує, що воно відбулось через низку поважних причин, що не залежали від волі відповідача, а саме через складну ситуацію у державі та негативне економічне становище загалом, тяжке фінансове становище боржника та значну кількість зобов`язань перед третіми особами та неприбутковість організації боржника.

Водночас, відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього 8747,87грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі, з врахуванням наступних підстав. Так, за зобов`язаннями січня 2016р. відповідачем було здійснено остаточну оплату 15.04.2016р., за зобов`язаннями лютого 2016р. - 13.05.2016р., за зобов`язаннями березня 2016р. - 10.06.2016р., за зобов`язаннями квітня 2016р. - 24.06.2016р., за зобов`язаннями травня 2016р. - 29.07.2016р., за зобов`язаннями червня 2016р. - 09.09.2016р., за зобов`язаннями липня 2016р. - 17.10.2016р., таким чином оскільки заборгованість була погашена відповідачем до набрання чинності ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються та підлягають списанню за зобов`язаннями січня 2016р. - липня 2016р. відповідно до вимог ст.7 відзначеного Закону.

Стосовно позовних вимог за зобов`язаннями серпня - вересня 2016р. щодо сплати пені у розмірі 1 133,22грн., інфляційних втрат у розмірі 2 119,70грн., 3% річних у розмірі 566,04грн., відповідач звертається до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1грн., з огляду на наступні норми, а саме ст.549, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України, п.7 оглядового листа ВГСУ №01-06/767/2013 від 29.04.2013р., п.2.4. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р., рішення КСУ №7-РП/2013 від 11.07.2013р., постанова ВС від 20.06.2019р. у справі №916/2283/18, від 04.11.2015р. у справі №6-1120цс15, постанову Великої Палати ВС від 12.12.2018р. у справі №703/1181/16-ц, від 20.03..2019р. у справі №761/26293/16-ц, ВГСУ від 16.03.2016р. у справі №906/1599/15, від 23.02.2016р. у справі №903/861/15, від 22.11.2016р. у справі №920/458/16, від 21.10.2015р. у справі №906/575/15.

Також, відповідач стверджує, що позивачем не обґрунтовано та не надано належних допустимих доказів щодо наявності збитків, які були спричинені відповідачем несвоєчасним розрахунком за договором, а також доказів погіршення фінансового стану чи ускладнень господарської діяльності, а тому просить клопотання про зменшення пені задовольнити.

06.08.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№15617/19), в якій останній із застосуванням ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до за зобов`язань січня 2016р. - липня 2016р. не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Однак відповідно до ст.2 названого закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як вже вказано вище, відповідач, вважаючи, що він має право на списання пені, 3% річних та інфляційних втрат, ототожнює себе з теплогенеруючою організацією.

В ст.1 Закону України ,,Про теплопостачання" надано визначення теплогенеруючої організації, під якою слід розуміти суб`єкта господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Згідно ст.23 цього ж закону господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов`язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Позивач, вважає, що ОСББ ,,Французький 35" відповідає лише першому з перелічених критеріїв, маючи у користуванні обладнання дахової котельні будинку за адресою: м . Одеса, Французький бульвар, 35 , про що свідчить наявний у справі акт приймання-передачі.

Що стосується віднесення відповідача до виробників теплової енергії, то в цій частині позивач зауважує, що:

- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору (ст.1 чинної з 2011 р. редакції Закону України ,,Про теплопостачання");

- господарська діяльність - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів (ч.ч.1 та 3 ст. 3 ГК України);

-основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання; об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.4,5,7 чинного Закону України ,,Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Враховуючи наведене та те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, позивач вважає, що ОСББ ,,Французький 35" не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України „Про теплопостачання". Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб`єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Стосовно зменшення неустойки, позивач зазначає наступне.

Так, сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, чим порушив умови договору позивач правомірно нарахувала пеню.

Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було створене з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, повнішого задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах Указом Президента України № 151/98 від 25.02.1998р.

Так, позивач відзначає, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018р. торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 42 663 тис. грн., торгова кредиторська заборгованість за 9 місяців 2018 року становила 4 636 тис.грн. (за аналогічний період 2017 року - 8 137 тис.грн.), відстрочені податкові зобов`язання складають 69 423 тис. грн., розмір короткострокових позик складає 44 380 тис. грн., довгострокових - 8 784 тис. грн.

Наведені дані за твердженнями позивача свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, а тому, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.08.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх.

В судове засідання, призначене на 22.08.2019р. відповідач не з`явився, оскільки в клопотанні (вх.№15214/19 від 30.07.2019р.) просив суд розглядати справу без участі представника останнього.

В судовому засіданні 22.08.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд встановив:

21.12.2015р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Французький 35" (споживач) було укладено договір №3174/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016р. природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ, обсягом до 65тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.5.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1 806,15грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23грн., всього з ПДВ - 2 167,38грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016р.).

Згідно п.10.3. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. в редакції додаткової угоди №4від 30.04.2016р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. по 30.09.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку "Французький 35 ОСББ" за період з 01.01.2016р. по 31.08.2018р.

Факт наявності дахової котельні відповідач підтверджує актом прийому газообладнання для проведення комплексного випробування (пуско-налагоджувальних робіт) дахової котельні житлового будинку в„–35 по Французькому бульвару .

Відповідно до довідки ОСББ "Французький 35" від 29.07.2019р., відповідач підтверджує той факт, що кошти ОСББ складаються виключно з двох складових, передбачених ч.1 ст.21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"; внесків і платежів співвласників; коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що в період з січня по вересень 2016р. включно позивач за договором №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 185 196,05грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, та не спростовано відповідачем.

Так, заборгованість за січень 2016р. погашена відповідачем остаточно 15.04.2016р., за лютий 2016р. - 13.05.2016р., за березень 2016р. - 10.06.2016р., за квітень 2016р. - 24.06.2016р., за травень 2016р. - 29.07.2016р., за червень 2016р. - 09.09.2016р., липень 2016р. - 17.10.2016р., серпень 2016р. - 29.08.2018р., вересень 2016р. - 29.08.2019р.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5 248,42грн, три проценти річних в розмірі 926,90грн. та 2 572,55грн. втрат від інфляції.

Стосовно зобов`язань, які виникли в період з січня 2016р. по липень 2016р., розрахунок за які відповідач здійснив до 30.11.2016р., суд зазначає наступне.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Закон України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016р.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Пунктом 1.2. договору постачання природного газу №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2016р. передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 21.06.2019р. основним видом економічної діяльності відповідача є: Комплексне обслуговування об`єктів, що відповідає положенням Статуту ОСББ "Французький 35".

Як визначено ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.1, 2, 4, 7 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання": теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ч.1 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, споживачем природного газу визначено фізичну особу, фізичну особу-підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Водночас ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки встановлено те, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, за зобов`язаннями в період з січня 2016р. по липень 2016р., була погашена до набрання законної сили Законом України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то є помилковими доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних, суми втрат від інфляції у відповідності до умов п.6.1. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2016р., оскільки в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, три проценти річних, втрати від інфляції не підлягають нарахуванню та є списаними.

При цьому, суд бере до уваги те, що ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка встановлює порядок нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, є нормою прямої дії, при цьому, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції). Даних висновків суд дійшов з врахуванням судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі 916/3054/16.

Так, вищевикладене спростовує викладені позивачем твердження у відповіді на відзив (вх.№1561/19 від 06.08.2019р.) стосовно застосування Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до ОСББ „Французький 35".

Стосовно зобов`язань, які виникли в період з серпень 2016р. по вересень 2016р., розрахунок за які відповідач здійснив після 30.11.2016р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за поставлений природний газ у серпні 2016р. - вересні 2016р. відповідачем погашена після 30.11.2016р., а саме заборгованість за серпень 2016р. - 29.08.2018р., вересень 2016р. - 29.08.2019р., тому у позивача наявні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. Адже ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Так, з підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача:

-пеню за зобов`язаннями серпня 2016р. у розмірі 146,84грн., за зобов`язаннями вересня 2016р. у розмірі 986,38грн.;

-три проценти річних за зобов`язаннями серпня 2016р. у розмірі 45,37грн., за зобов`язаннями вересня 2016р. у розмірі 520,67грн.;

-втрати від інфляції за зобов`язаннями серпня 2016р. у розмірі 139,20грн., за зобов`язаннями вересня 2016р. у розмірі 1 980,50рн.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016р.).

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у період з серпня 2016 року по вересень 2016р. відповідно до п. 8.2 договору в загальному розмірі 1 133,22грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.

Між тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) до 1грн.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Отже, з урахуванням заявленого розміру заборгованості, того що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на нерадиво боржника, засобом спонукання боржника до виконання свої обов`язків щодо сплати боргу, а також враховуючи те, що пеня на думку суду не може бути засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов`язання, а правова мета пені не є засобом для додаткового отримання прибутку, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 500,00грн.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у серпня 2016р., вересні 2016р. у розмірі 566,04грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 566,04грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума , яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є компенсацією кредитору його втрат, пов`язаних із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 2 119,70 грн.

Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов`язаннями серпня 2016 року за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016р. нараховано 15,98 грн. на суму боргу 586,64грн., за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р. нараховано 123,22грн. на суму боргу 709,86грн.

- за зобов`язаннями вересня 2016 року за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р. нараховано 1 980,50грн. на суму боргу 11 409,84грн.

Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв`язку з чим суд доходить до висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат, а саме за зобов`язаннями серпня 2016р. за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р., оскільки сума боргу на яку йдуть нарахування інфляційних втрат є сума у розмірі 570,66грн., а не 709,86грн., як то здійснено позивачем.

За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме: за зобов`язаннями серпня 2016р. за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р. сума інфляційних нарахувань складає 119,86грн., а не 123,22грн., як то обраховано позивачем.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за зобов`язаннями серпня 2016р. за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016р., за зобов`язаннями вересня 2016р. за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р., здійснено належним чином.

Тому, за розрахунком суду загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. по зобов`язанням за серпня 2016р. - вересня 2016р. складають 2 116,34грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку інфляційних втрат та відмову суду в частині заявлених позивачем вимог.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 837,89грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити - частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" (65044, м. Одеса, Приморський р-н., Французький бульвар, буд. 35, код ЄДРПОУ 33509219) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 500 (п`ятсот) грн. 00коп., інфляційні втрати в сумі 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять)грн. 34коп., 3% річних в сумі 566 (п`ятсот шістдесят шість) грн. 04коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 89коп.

3. В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.08.2019р.

Суддя О.В. Цісельський