Постанова

від 15.10.2019 по справі 916/1734/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1734/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019

по справі №916/1734/19

за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Французький 35"

про стягнення 8 747,87 грн.,

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 22.08.2019, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

В червні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Французький 35" (далі - ОСББ „Французький 35") про стягнення 8 747,87 грн., з яких 5 248,42 грн. - пеня, 926,90 грн. - 3 % річних, 2 572,55 грн. - сума інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 (суддя - Цісельський О.В.) позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до ОСББ „Французький 35" про стягнення 8 747,87 грн. задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 500,00 грн. пені, 3% річних у сумі 566,04 грн., інфляційні витрати в сумі 2 116,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 837,89 грн. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що, у зв`язку з тим, що основна сума боргу за поставлений газ відповідачем за зобов`язаннями, які виникли в період січня по липень 2016 року, розрахунок за якими був здійснений до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то помилковими є доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до умов п.6.1. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2016, оскільки, в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, 3% річних, інфляційні втрати не підлягають нарахуванню та є списаними.

Стосовно зобов`язань, які виникли в період з серпня по вересень 2016 року, розрахунок за які відповідач здійснив після 30.11.2016, суд першої інстанції, зменшивши розмір пені до 500,00 грн., задовольнив частково позовні вимоги та стягнув з відповідача 500,00 грн. пені, 2116,34 інфляційних втрат, 566,04 грн. 3% річних.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 по справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4748,42 грн., 3% річних в розмірі 360,86 грн. та інфляційних витрат в розмірі 456,21 грн. скасувати, та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Заявник апеляційної скарги зазначає, що застосування в даному випадку Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним.

На думку апелянта, теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що ОСББ Французький 35 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання .

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1734/19 за апеляційною скаргою АТ „НАК „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Французький 35" (споживач) було укладено договір №3174/16-ТЕ-23.

Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ, обсягом до 65 тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015).

Згідно з п.5.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2 167,38 грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016).

Згідно з п.10.3. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 по 30.09.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015, укладеною між сторонами договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, викладено п.5.2. договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 401 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2171,74 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2606,09 грн.

Також, сторонами до договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 було підписано додаткову угоду №2 від 29.01.2016, додаткову угоду №3 від 31.03.2016, додаткову угоду №4 від 30.04.2016 та додаткову угоду №5 від 15.08.2016.

На виконання умов договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 позивачем було поставлено відповідачу газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку за особовим рахунком "Французький 35 ОСББ" за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

Невчасне погашення заборгованості за поставлений відповідачу природний газ стала підставою для звернення АТ НАК Нафтогаз до Господарського суду Одеської області про стягнення з ОСББ Французький 35 пені, інфляційниї та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

В силу ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотка від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача борг у загальній сумі 8 747,87 грн., у тому числі: 5 248,42 грн. пені, 926,90 грн. 3 % річних, 2 572,55 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст.ст. 598, 590 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 вищевказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч.1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII).

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що ОСББ Французький 35 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії, у зв`язку з чим на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. договору постачання природного газу №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2016р. передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 основним видом економічної діяльності відповідача є: Комплексне обслуговування об`єктів, що відповідає положенням Статуту ОСББ "Французький 35".

Як визначено ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.1, 2, 4, 7 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання": теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з ч.1 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, споживачем природного газу визначено фізичну особу, фізичну особу-підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства України, судова колегія не приймає доводи апелянта стосовно того, що на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а нараховані штрафні санкції не можуть бути списані відповідно до вказаного Закону України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи погашення відповідачем заборгованості за зобов`язаннями, які виникли в період з січня по липень 2016 року, до 30.11.2016 (набрання чинності Законом), судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду щодо відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму боргу за поставлений газ за вищезазначений період.

Стосовно зобов`язань, які виникли в період з серпня 2016 по вересень 2016, розрахунок за які відповідач здійснив після 30.11.2016, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, заборгованість за поставлений природний газ у серпні - вересні 2016 року відповідачем погашена після 30.11.2016 , а саме заборгованість за серпень 2016 року - 29.08.2018, вересень 2016 року - 29.08.2019, тому у позивача наявні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3174/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016р.).

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у період з серпня по вересень 2016 року відповідно до п. 8.2 договору в загальному розмірі 1 133,22грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення пені до 500 грн., з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кдексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням заявленого розміру заборгованості, того що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на нерадивого боржника, засобом спонукання боржника до виконання свої обов`язків щодо сплати боргу, а також враховуючи те, що пеня, на думку суду, не може бути засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов`язання, а правова мета пені не є засобом для додаткового отримання прибутку, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість зменшення розміру пені до 500,00грн.

Рішення місцевого господарського суду по даній справі в частині стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 566,04 грн. та інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 2 116,34 грн. апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 по справі №916/1734/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 по справі №916/1734/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 по справі №916/1734/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2019 по справі №916/1734/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош