Постанова

від 21.08.2019 по справі 906/711/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа № 906/711/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

третьої особи 1: не з`явився

третьої особи 2: не з`явився

третьої особи 3: Лужних Л.В. дов.в справі

третьої особи 4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18 (суддя Машевська О.П., м.Житомир, повний текст складено 27.03.2019)

за позовом Публічного акціонерного товариства 'Укртелеком' в особі Житомирської філії ПАТ 'Укртелеком'

до Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області (смт. Брусилів)

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Управління Державної казначейської служби України в Брусилівському районі Житомирської області;

2. Брусилівської районної ради Житомирської області (смт. Брусилів, Житомирська область);

3. Брусилівської селищної ради (смт. Брусилів, Житомирська область);

4. Ставищенської сільської ради (с.Ставище, Брусилівський район)

про стягнення 223350,34грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області про відшкодування заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії осіб на суму 223350,34 грн за період січень- грудень 2017 року.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на те, що останній, як оператор зв`язку, визначений Законом України "Про телекомунікації", надає телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, а відповідач зобов`язаний відшкодовувати їх вартість.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18 позов задовольнити частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - 219279,32 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення за 2017 рік та 3289,19грн судового збору. У стягненні 2307,80грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення за 2017 рік відмовлено. Закрито провадження в частині стягнення 1763,22 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення за 2017 рік.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області за 2017 рік в сумі 219279,32 грн. підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, актами звіряння з сумою заборгованості, які були надіслані відповідачу, що підтверджується описами вкладень, відповідач суми боргу належними доказами не заперечив, а тому борг в сумі 219279,32 грн. підлягає до стягнення. Судом встановлено, що позивач надав послуги зв`язку пільговій категорії населення Брусилівського району впродовж 2017 року на загальну суму 219 279, 32 та на суму 2307, 80 грн зняв пільгу абонентам за 2017 рік. Крім того, відповідач провів частково розрахунок на суму 1763, 22 грн, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення за 2017 рік. Оскільки до ухвалення рішення суду у цій справі позивач не скористався процесуальним правом подати заяву про відмову від позовних вимог на суму 2307, 80 грн на підставі ст.ст. 46,191 ГПК України, суд першої інстанції ухвалив відмовити у цих вимогах.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Брусилівська селищна рада звернулась з апеляційної скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18. Просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/711 /18 від 21.03.2019 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ УКРТЕЛЕКОМ в особі Житомирської філії ПАТ УКРТЕЛЕКОМ в задоволенні позовних вимог по справі №906/711/18 в сумі 219279,32 грн. в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Зазначає, що з матеріалів справи, наданих сторонами Брусилівській селищній раді наявні лише акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між Житомирською філією ПАТ Укртелеком та головним розпорядником коштів Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області (форма 3-пільга), які в порушення Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 розроблені особою, яка не має таких повноважень, а саме - Житомирською філією ПАТ Укртелеком і не підписані представниками Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області.

Окрім того, даний акт не відповідає встановленій формі та містить дані щодо відшкодування за рішеннями Господарського суду по справі № 906/1296/16. Звертає увагу суду, що стягнення за рішеннями суду здійснюється у визначеному законом порядку і дія Положення не поширюється на дані правовідносини, тому вказане стягнення не може бути включено до акта.

Також, позивачем, не надано до позовної заяви копії розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Таким чином, було порушено порядок, визначений п. 11 Положення, і реальна сума заборгованості (якщо така є) не встановлена.

А саме, відсутня будь-яка інформація щодо проведення розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці та проведення звірок, відсутній реєстр погашення заборгованості та акти звіряння розрахунків, які формуються виключно уповноваженим органом, а не надавачем послуг.

Також, не надано жодних документів, що підтверджують та обґрунтовують відповідні суми заборгованості перед позивачем з боку Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області.

Окрім того, звертає увагу суду, що правовідносини з оплати пільгових телекомунікаційних послуг, хоч і є по своїй суті господарськими правовідносинами, виникають не на підставі господарсько-правових угод, а на підставі закону. А отже, і порядок визначення розміру сум коштів, що підлягають відшкодуванню підприємствам та організаціям, що надають послуги, встановлюється в нормативно-правовому порядку. Такий порядок визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 та не дотримано позивачем та відповідачем. Всі інші шляхи встановлення розміру відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, є протизаконними та не можуть застосовуватися для обґрунтування позовних вимог та прийняття рішення по суті. Таким чином, Брусилівська селищна рада наполягає на тому, що оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області не дотримано процедуру, визначену п. 11 Положення, реальна сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги залишається не встановленою, а позовні вимоги не обґрунтованими.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Брусилівської селищної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 21 серпня 2019 року.

08.07.2019 на адресу суду надійшов від ПАТ Укртелеком в особі Житомирської філії відзив в якому просить апеляціи?ну скаргу Брусилівськоі? раи?онноі? ради залишити без задоволення , а рішення Господарського суду Житомирськоі? області від 21.03.2019 року без змін.

18.07.2019 на адресу суду від Брусилівської селищної ради надійшли заперечення на відзив ПАТ Укртелеком в яких просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирськоі? області по справі №906/711/18 від 21.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ Укртелеком в особі Житомирськоі? філіі? ПАТ Укртелеком в задоволенні позовних вимог по справі №906/711/18 в повному обсязі заявлених вимог в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

26.07.2019 на адресу суду від Брусилівської районної ради Житомирської області надійшли заперечення на відзив ПАТ Укртелеком в яких просить суд апеляціи?ну скаргу Брусилівськоі? селищноі? ради задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду Житомирськоі? області по справі №906/711/18 від 21.03.2019 року. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ Укртелеком в особі Житомирськоі? філіі? ПАТ Укртелеком в задоволенні позовних вимог по справі №906/711/18 в повному обсязі заявлених вимог в зв`язку з необґрунтованістю позивних вимог. Розгляд справи №906/711/18 здіи?снювати без участі представника Брусилівської районної ради.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-04/736 від 13.08.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 906/711/18 - ОСОБА_1 В. у період з 05 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/711/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Брусилівської селищної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18, яке призначено до розгляду на 21.08.2019 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є.

20.08.2019 засобами електронного зв`язку на адресу суду від представника позивача адвоката Руденко М.В. надійшов лист в якому просить розгляд справи №906/711/18 здійснювати без участі представника позивача. Кріт того, зазначила, що проти апеляціи?ноі? скарги заперечує в повному обсязі та просила рішення від 21.03.2019 року по справі №906/711/18 залишити в силі без змін.

Представник Брусилівської селищної ради в судовому засіданні 21.08.2019 підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Житомирськоі? області по справі №906/711/18 від 21.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ Укртелеком в особі Житомирськоі? філіі? ПАТ Укртелеком в задоволенні позовних вимог по справі №906/711/18 в повному обсязі заявлених вимог в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

В судове засідання 21.08.2019 Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області, Управління Державної казначейської служби України в Брусилівському районі Житомирської області, Брусилівська районна рада Житомирської області, Ставищенська сільська рада своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області, Управління Державної казначейської служби України в Брусилівському районі Житомирської області, Брусилівської районної ради Житомирської області, Ставищенської сільської ради.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Брусилівської селищної ради в судовому засіданні 21.08.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18 залишити без змін, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком являється оператором телекомунікацій та згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації № 384 від 28.09.2006 його включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

За змістом ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Позивач як оператор телекомунікаційних послуг має обов`язок надавати телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія: Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства .

Таким чином, вищенаведені приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, які визначають безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати та, відповідно, кореспондують безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено будь-якого обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі та можливості позивачу як оператору телекомунікаційних послуг відмовитись від надання відповідних послуг пільговим категоріям споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" у період з 01 грудня 2017 по 31 грудня 2017 року було надано послуги зв`язку на пільгових умовах населенню Брусилівського району Житомирської області, які мають право на пільги та на яких поширювались дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII, Закону України Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 №1584-ІІІ, Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.2008 №203/98-ВР, Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001 №2402-ІІІ на загальну суму 223 350 грн. 34 коп.

Позивачем на адресу відповідача надіслано ряд листів з додатками, що підтверджується описами до цінних листів, а саме: за січень 2017 року (а.с. 48 т.1); за лютий 2017 року (а.с.49 т.1); за березень 2017 року (а.с. 50 т.1); за квітень 2017 року (а.с. 51 т.1); за травень 2017 року (а.с. 52 т.1); за червень 2017 року (а.с. 53 т.1); за липень 2017 року (а.с. 55 т.1); за серпень 2017 року (а.с. 56 т.1); за вересень 2017 року (а.с. 57 т.1); за жовтень 2017 року (а.с. 58 т.1); за листопад 2017 року (а.с. 59 т.1); за грудень 2017 року (а.с. 60 т.1) в яких зазначено про надсилання відповідачу розрахунків з відповідним пакетом документів (зведені розрахунки, акти звірок за формою 3-пільга, списки абонентів за формою 2-пільга(а.с. 12-47 т.1) по компенсації за пільгове надання послуг зв`язку за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року.

Відповідно до п. 1 Положення Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Положення) - єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги (п.3 Положення);

Згідно ч.1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання зазначених положень позивач звертався до відповідача з листами, разом з якими надсилалися звіти за формою-2 пільга Розрахунок на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги по Житомирській Філії ПАТ Укртелеком"(а.с.12-35 т.1).

Дані листи надсилались на адресу відповідача, що підтверджується описами до цінних листів позивача в яких зазначається про відправлення поштою на адресу відповідача відповідних розрахунків (а.с. 48-60 т.1).

Так, правовій аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем надавались Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам протягом 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року, згідно з формою "2-пільга". Отже, позивачем дотримано вимоги Положення щодо складення та подання до Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга".

На виконання п.11 Положення, уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення, а саме: за січень 2017 року - 20714,34 грн.; за лютий 2017 року - 20636,61 грн.; за березень 2017 року - 20552,89 грн.; за квітень 2017 року - 20439,72 грн.; за травень 2017 року - 20124,56 грн.; за червень 2017 року - 19980,46 грн.; за липень 2017 року - 16799,00 грн.; за серпень 2017 року - 16720,47 грн.; за вересень 2017 року - 16823,10 грн.; за жовтень 2017 року - 16774,46 грн.; за листопад 2017 року - 17104,98 грн.; за грудень 2017 року - 16679,75 грн., що всього становить 223350,34 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем всупереч приписів чинного законодавства заборгованість за надані послуги зв`язку пільговій категорії населення сплачено не було, Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Житомирської філії ПАТ Укртелеком звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 223350 грн. 34 коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції третя особа Ставишенська сільська рада відшкодувала витрати з надання пільг зв`язку в сумі 1763, 22 грн, про що свідчить копія платіжного доручення №411 від 19.11.2018р (а.с. 163, т.1)

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом статті 19 цього Закону виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів, зокрема, спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Листом від 16.06.2017 № 09010-20-10/16034 Щодо реалізації деяких положень Бюджетного кодексу України з питань нарахування та виплати пільг Міністерство фінансів України повідомило, наступне: Відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) видатки на виконання державних програм соціального захисту, у тому числі на надання пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Джерелами здійснення видатків, які, зокрема, визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності, статтею 83 Кодексу визначено кошти місцевих бюджетів, у тому числі трансферти з Державного бюджету України. В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв`язку , інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів . Пунктом 26 розділу VI Кодексу встановлено, що норми і положення окремих законів України застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Це, зокрема, стосується соціальних норм і нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, розмірів допомог, компенсацій тощо. Разом з тим такі програми відносяться до державних програм соціального захисту населення і є державною гарантією, отже, одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) у межах установлених норм (розмірів). Виходячи з цього згідно з частиною шостою статті 48 Кодексу бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень . У зв`язку з цим фінансування витрат на надання пільг окремим категоріям громадян здійснюється у межах встановлених соціальних норм (нормативів) незалежно від обсягів коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на відповідний рік .

Крім того, листом від 16.03.2017 № 09010-03-16/6857 Міністерство фінансів України повідомило ПАТ Укртелеком та Кабінет Міністрів України про те, що з огляду на те, змінами до Бюджетного кодексу України з 01 січня 2018 року видатки на надання пільг з послуг зв`язку включено до визначених статтею 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином відшкодування витрат на надання пільг з оплати послуг зв`язку окремим категоріям громадян має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на цю мету(а.с. 61 т.1).

Згідно пункту 20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки: пільги з послуг зв`язку , інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Оскільки у статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки місцевих бюджетів на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, застосуванню підлягає стаття 93 цього Кодексу, яка передбачає наступне:

- місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету (ч.1 ст. 93);

- передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому (ч.3 ст. 93).

Так, стаття 89 Бюджетного кодексу України визначає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Стаття 90 Бюджетного кодексу України визначає видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом вирішення цього спору не є питання, яка місцева рада (Брусилівська районна рада Житомирської області, Брусилівська селищна рада, Ставищенська сільська рада чи Житомирська обласна рада) повинна прийняти рішення про передачу (виділення) коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів, про які йдеться у п.20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, на оплату наданих позивачем послуг зв`язку пільговій категорії громадян, що проживають на території Брусилівського району.

Водночас за визначенням статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Частиною 1 статті 6 цього Закону передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно ч. 2 статті 6 цього Закону територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Колегією суддів встановлено, що на території Брусилівського району діє, зокрема, Брусилівська селищна рада та Ставищенська сільська рада.

Разом з тим, спірні відносини виникли між органом зв`язку Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Житомирської філії ПАТ Укртелеком та Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області.

Отже, як вищезазначено в даній постанові до їх вирішення суд апеляційної інстанції застосовує "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29 січня 2003 року, в редакції, чинній станом на 01.01.2017 рік

Таким чином, посилання відповідача на те, що у зв`язку з відсутністю виділення відповідної субвенції з державного бюджету, було відсутнє і неможливе фінансування видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на послуги зв`язку, відхиляються колегією суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов`язком позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг населення Брусилівського району Житомирської області є саме Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області. У відносинах щодо розрахунків з постачальниками телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, отже колегією суддів встановлено, що в даному випадку Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області повинно відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Станом на 01.01.2017 року частина 1 статті 102 Бюджетного кодексу України "Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту" діяла в наступній редакції: видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, до якого відсилає ч.1 статі 102 Кодексу, не передбачено компенсувати видатки місцевих бюджетів на здійснення державних програм соціального захисту щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Окрім того, Законом № 1789-VIII від 20.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017 року , із статті 102 Бюджетного кодексу України виключено частину п`яту.

У зв`язку з цим, доводи сторін спору щодо застосування до спірних відносин Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 з наступними змінами та доповненнями після 01.01.2017року не заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено належне виконання позивачем протягом 2017 року своїх зобов`язань по наданню телекомунікаційних послуг населенню Брусилівського району Житомирської області на території Брусилівської селищної ради та Ставищенської сільської ради, в тому числі пільговим категоріям громадян.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Поряд із цим, ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (п. 3.2).

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом. (Рішення Конституційного Суду України№26-рп/2008 від 27.11.2008)

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

З огляду на викладені положення чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що оскільки зобов`язання відповідача щодо компенсації витрат на телекомунікаційні послуги для пільгових категорій населення виникають безпосередньо на підставі закону, то доводи Брусилівської селищної ради в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд відхиляє твердження скаржника про відсутність обов`язку відповідача у зв`язку з недотриманням "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29 січня 2003 року здійснити розрахунок з позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги у період з січня - грудень 2017 року, оскільки у особи виникає право на отримання пільги, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, що випливає не з норм бюджетного законодавства, а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що позивач надав послуги зв`язку пільговій категорії населення Брусилівського району впродовж 2017 року на загальну суму 219 279, 32 та на суму 2307, 80 грн зняв пільгу абонентам за 2017 рік (а. с. 9-10, т.2).

Крім того, відповідач провів частково розрахунок на суму 1763, 22 грн, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення за 2017 рік(а.с. 162-163 т.1).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до ухвалення рішення суду у цій справі позивач не скористався процесуальним правом подати заяву про відмову від позовних вимог на суму 2307,80 грн, суд відмовляє задоволенні в даній частині на підставі ст.ст. 46,191 ГПК.

Щодо акта звіряння розрахугків за надані послуги пільговій категорії населення між Житомирською філією ПАТ "Укртелеком" та Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області за 2017 рік, то суд апеляційної інстанції не бере його до уваги, осільки даний акт не підписаний іншою стороною, а саме Управлінням праці та соціального захисту населення Брусилівської адміністрації Житомирської області(а.с. 222 т.1, а.с. 11 т.2).

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання в частині компенсації витрат на телекомунікаційні послуги для пільгових категорій населення за період з січня - грудня 2017 в сумі 219279,32 грн., колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18 без змін.

2. Справу №906/711/18 повернути господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

4. Поновити дію рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2019 у справі № 906/711/18.

Повний текст постанови складений "28" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.