Рішення

від 27.08.2019 по справі 200/9519/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 р. Справа№200/9519/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ворошиловського районного відділу Державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: 85322, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 18, ЄДРПОУ 35035849) про визнання незаконним рішення, скасування постанови, зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ворошиловського районного відділу Державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконним рішення виконуючого обов`язки начальника Ворошиловського РВДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Іванової Т.Г. від 09.07.2019 року з вих. №15.48-11, скасування постанови №1377ЗАБ.171 від 24.03.2003 р. ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецьк, зняття арешту з 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №1-600 від 03.06.2002 року виданого Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

На виконання зазначеної ухвали суду, позивачем усунені недоліки в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27 серпня 2019 року.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

/Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.06.2019 року позивачу стало відомо про те, що 09.09.2005 року було зареєстровано обтяження (арешт) за об`єктом №2372574 Першою донецькою нотаріальною конторою на підставі постанови №1377ЗАБ.171 від 24.03.2003 ВДВС Ворошиловського райуправління юстиції в м. Донецьк. Об`єктом обтяження є 1/5 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належить позивачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №1-600 від 03.06.2002 виданого Шостою донецькою державною нотаріальною конторою.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.07.2019 року про винесення постанови про зняття арешту з 1/5 частини квартири та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про зареєстроване обтяження за №2372574.

Відповіддю на заяву від 09.07.2019 року виконуючого обов`язки начальника Ворошиловського РВДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Івановою Т.Г. позивача повідомлено про те, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП) та АСВП виконавчих проваджень за ОСОБА_1 не виявлено, однак арешт знятий не був, повідомлено, що арешт може бути знятий тільки за рішенням суду.

Рішення відповідача вважає незаконним.

У строк, встановлений судом, відповідач надав відзив на позовну заяву, яким повідомив про те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за позивачем зареєстровано обтяження №2372574 на підставі постанови 1377 ЗАБ.171 від 24.03.2003 року винесеною ВДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецька. Згідно даних з Єдиного державного реєстру виконавчого провадження та Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчих проваджень за ОСОБА_1 не виявлено. Додатково повідомлено, що жодних документів в паперовому вигляді до переміщеного відділу в місто Мирноград не передавались. Просив розглянути справу без участі представника відділу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд вставлено.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , відповідно до Довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру зареєстрована за адресою : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна за № 172049869, дата формування якого 29.06.2019 р. зазначено : тип обтяження - арешт (архівний запис), зареєстровано 09.09.2005 року за № 2372574 реєстратором Перша донецька державна нотаріальна контора, підстава обтяження : постанова 1377 ЗАБ.171 від 24.03.2003 року ВДВС Ворошиловського райуправління юстиції м. Донецька; об`єкт обтяження: 1/5 частини квартири, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , власник ОСОБА_2 , дата виникнення 24.03.2003 р.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників записів щодо ОСОБА_2 не знайдено.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з майна та виключення запису про зареєстрованого обтяження.

Листом від 09.07.2019 року за вих.№15.48-11 позивачу повідомлено, що за результатами виконаного пошуку у Автоматизованій системі виконавчого провадження, в межах виконання якого накладений вищезазначений арешт, виконавчих проваджень за ОСОБА_2 не виявлено. На підставі вищевикладеного, у зв`язку з тим, що інформація про виконавче провадження, в межах виконання якого накладений арешт на майно боржника, у системі відсутня та відповідно матеріали виконавчого провадження також, у відповідача відсутні підстави для зняття арешту згідно положень ст.59 ЗУ Про виконавче провадження . Роз`яснено про право звернутись до суду з позовною заявою про скасування спірної постанови про арешт майна. Додатково повідомлено, що жодних документів в паперовому вигляді до переміщеного відділу в місто Мирноград не передавались. Надати будь-яку іншу інформацію Ворошиловський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не має можливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 вищевказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Зважаючи на інформацію яка міститься в листі-відповіді відповідача від 15.08.2018 року суд дійшов висновку, що відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б свідчили, що позивач є учасником виконавчого провадження - боржником, але при цьому питання про зняття арешту з майна не було вирішено, що зумовлює необхідність зобов`язати відповідача вжити заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на вільне володіння та розпорядженням майно.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_2 , попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї, а наявність обтяження перешкоджає позивачу на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Крім того, суд зазначає,що відповідач не надав належних доказів наявності виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та відповідно самої постанови від 24.03.2003 р. 1377 ЗАБ.171.

Також суду зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчого провадження та Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчих проваджень за ОСОБА_2 не виявлено.

Враховуючи зазначене, в даній справі арешт з майна може бути знятий лише за рішенням суду, а тому позов належить задовольнити.

Щодо визнання незаконним рішення виконуючого обов`язки начальника Ворошиловського РВДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Іванової Т.Г. від 09.07.2019 р. за вих. № 15.48-11 суд зазначає, що надана відповідь носить інформаційно - роз`яснювальний характер для позивача та не містить в собі ознаки рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідач разом з відзивом на позов не надав жодного доказу, який спростував би доводи позивача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт з майна боржника, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника).

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ворошиловського районного відділу Державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: 85322, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 18, ЄДРПОУ 35035849) про визнання незаконним рішення, скасування постанови, зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити частково.

Скасувати постанову №1377 ЗАБ.171 від 24.03.2003 року відділу державної виконавчої служби Ворошиловського райуправління юстиції м. Донецька.

Зобов`язати Ворошиловський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити дії щодо зняття арешту з 1/5 частини квартири АДРЕСА_5 , накладеного на ОСОБА_1 на підставі постанови №1377 ЗАБ.171 від 24.03.2003 року відділом державної виконавчої служби Ворошиловського райуправління юстиції м. Донецька.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 512,27 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Ворошиловського районного відділу Державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: 85322, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 18, ЄДРПОУ 35035849).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) 27 серпня 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 27 серпня 2019 року.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення (проголошення) судового рішення.

Суддя О.В. Троянова