Рішення

від 19.08.2019 по справі 240/6600/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року м.Житомир справа № 240/6600/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представників позивача Керечанина Є.В. , Кучерука П.В.,

представника відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Слобідської сільської ради до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Слобідська сільська рада звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС, якою на Слобідську сільську раду накладено штраф у розмірі 125190 грн за порушення ч.3 ст.24 КЗпІІ України.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування, за результатами якого встановлено факт допуску позивачем працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. На підставі виявленого порушення контролюючий орган виніс постанову про накладення штрафу. Позивач вважає, постанову такою, що винесена із порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви Слобідської сільської ради про забезпечення позову.

Представники позивача в судових засіданнях позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.06.2019 (а.с.42-43).

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, проведення заходу державного контролю Слобідської сільської ради призначено наказом Управління Держпраці у Житомирській області від 24.01.2019 №182 (а.с.44-45).

Згідно направлення на проведення заходу державного контролю від 24.01.2019 №164/04 інспекційне відвідування проводилось з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці та оформлення трудових відносин (а.с.46-47).

Зі змісту акту інспекційного відвідування від 28.01.2019 встановлено, що інспектором праці Севруком О.А. проведено інспекційне відвідування відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, за відома голови Слобідської сільської ради Кучерука Петра Васильовича . Під час здійснення у межах повноважень інспекційного відвідування встановлено зокрема порушення ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення працівника до роботи без укладення трудової договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Так, сторож кладовища ОСОБА_4 , працює без належного оформлення трудових відносин. Заява на прийняття на роботу ОСОБА_4 , відповідне розпорядження на прийняття на роботу, повідомлення органів ДФС - відсутні (письмові пояснення сільського голови головного бухгалтера та відомості нарахування заробітної плат ОСОБА_4 , додаються) (а.с.77-90).

Голова сільської ради від підпису в акті інспекційного відвідування від 28.01.2019 відмовився (а.с.89).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019 начальник Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф у розмірі 125190 грн на Слобідську сільську раду (а.с.25).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1. Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вже встановлено судом, на підставі наказу Управління Держпраці у Житомирській області від 24.01.2019 №182 та направлення від 24.01.2019 №164/04 проведено захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с.44-47).

За результатами проведеного інспекційного відвідування було складено акт, яким зафіксовано порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу (а.с.77-90).

За результатами встановлених порушень відповідачем було призначено розгляд справи на 15.02.2019 о 11:00. Про призначення такого розгляду та про право управління у разі неявки розглянути таку справу без участі сторони завчасно було повідомлено позивача (а.с.91-92).

Постановою начальника Управління Держпраці у Житомирській області 22.02.2019 розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування та прийнято рішення про накладення на Слобідську сільську раду штрафу у розмірі 125190,00 грн (а.с.25).

В ході проведення інспекційного відвідування було отримано пояснення від головного бухгалтера сільської ради ОСОБА_6 , яка повідомила, що документи з приводу роботи ОСОБА_4 на даний момент відсутні та будуть надані інспекторам в найближчий час. Порушення законодавства в частині відсутності повідомлення податкових органів про прийняття особи на роботу також будуть усунені найближчим часом (а.с.49).

З метою встановлення всіх обставин справи, в судовому засіданні 05.08.2019 в якості свідка було допитано головного бухгалтера Слобідської сільської ради - ОСОБА_6 , яка показала, що 25.01.2019 приїхав інспектор і попросив надати документи, зокрема по ОСОБА_4 , який працював по цивільно-правовому договору. Документи 25.01.2019 інспектору не надала у зв`язку з тим, що вони знаходились дома. На робочому місці було холодно і не працював комп`ютер, тому доводилось брати деяку роботу додому. З висновками в акті інспекційного відвідування не згодна, документи надані 28.01.2019 інспектор не прийняв, а тому бухгалтер відмовилась від підпису.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що працював у позивача по цивільно-правовій угоді. Проживає поряд з кладовищем, має коня та інколи вивозить сміття. Інші роботи на кладовищі виконував у свій вільний час. Винагороду за виконану роботу отримував по факту на банківську карту. Робочого графіку не дотримувався, з правилами внутрішнього трудового розпорядку не ознайомлювався.

На підтвердження цивільно-правового характеру відносин між Слобідською сільською радою та громадянином ОСОБА_4 до матеріалів справи надано договори цивільно-правового характеру та акти приймання-передачі робіт за договорами.

Цивільно-правові угоди були укладені 03.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 03.12.2018, 02.01.2019, (а.с.28-32).

По змісту угод сторони домовились про охорону території кладовища, прибирання проїздів, доріжок та вивезення сміття, обрубування кущів та зрізання дерев, в зимовий період домовлено про розчистку снігу.

Аналіз змісту вказаних угод дозволяє зробити висновок про наявність договірного характеру у відносинах між громадянином та Слобідською сільською радою. Доказів того, що ОСОБА_4 підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, та мав графік роботи не має. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі робіт.

Зі змісту актів приймання-передачі встановлено факт виконання робіт та отримання особою винагороди (а.с.28-32 звороти).

Суд звертає увагу, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим договором або цивільно-правовою угодою. Основною відмінністю угод цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються ЦК України, а трудові КЗпП України. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, законодавством не встановлено.

Слід зауважити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності суб`єкта господарювання. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що вказані договори містять ознаки трудових відносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 заяву про прийняття на роботу не подавав, наміру працевлаштовуватись за трудовою угодою не мав.

Таким чином, відповідачем не доведено факту наявності між позивачем та ОСОБА_4 трудових відносин, що мали постійний характер за певною кваліфікацією. Доказів дотримання ним внутрішнього трудового розпорядку до матеріалів справи не надано.

З приводу виплати ОСОБА_4 винагороди суд зазначає наступне.

Позивачем не заперечується факт виплати особі винагороди за рахунок коштів Державного бюджету, зокрема фонду оплати праці, статей видатків передбачених на заробітну плату.

Так, в судовому засіданні головним бухгалтером пояснено, що у 2018 році коштів місцевого бюджету, які повинні були отримуватись за рахунок сплати місцевих податків і зборів не вистачало на покриття видатків Слобідської сільської ради, а тому розрахунок з ОСОБА_4 було проведено зі статтей видатків передбачених на виплату заробітної плати.

Таким чином, позивачем з метою виконання обов`язку щодо виплати ОСОБА_4 винагороди було проведено розрахунок з фонду заробітної плати та сплачено єдиний соціальний внесок на вказану особу без фактичного прийняття її на роботу. Наведені обставини свідчать про неможливість позивачем провести розрахунок з особою за рахунок відповідної статті видатків, що призвело б до порушення прав особи щодо отримання винагороди за виконану роботу.

Як вже встановлено судом, громадянин ОСОБА_4 при виконанні робіт відповідно до трудових договорів не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, тобто самостійно організовував виконання робіт у зручний для нього час, оскільки саме результат виконаних робіт є предметом зазначених цивільно-правових договорів.

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що наміру працевлаштовуватись за трудовою угодою не мав, оскільки виконувати певні роботи може лише у зручний для нього час, підпорядковуватись трудовому розпорядку не має змоги.

В свою чергу, відповідачем не доведено, факту прийняття вказаного громадянина на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення на нього правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин між ним та позивачем, тобто що зазначені цивільно-правові договори містять ознаки трудових договорів.

З огляду на наведене, з урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначені цивільно-правові договори не містять ознак трудових відносин, а тому постанова №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019 про накладення штрафу на Слобідську сільську раду винесена протиправно.

Суд зауважує, що номер постанови про накладення штрафу, що зазначений позивачем по тексту позову, в прохальній частині позову та встановлено з долучених доказів відрізняється, зокрема в прохальній частині позову вказано постанову № ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС, тоді як копія постанови, що долучена позивачем до матеріалів справи має №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС.

Таким чином, зі змісту долучених позивачем доказів, зокрема самої постанови, що оскаржується, встановлено, що предметом спору є накладення штрафу на Слобідську сільську раду на підставі постанови №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що по змісту позовної заяви позивачем допущено технічну описку, яка не впливає на суть вирішення даного спору.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019 та не обґрунтовано наявність певних порушень трудового законодавства Слобідською сільською радою у відносинах з громадянином ОСОБА_4 .

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність порушень позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019 винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, про, що свідчить квитанція №69 від 23.04.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань сплаченого судового збору у сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ47/ЖТ0226/90/АВ/П/2ПТ/ТД-ФС від 22.02.2019 про накладення штрафу на Слобідську сільську раду (вул. Центральна, 1, Слобідка, Коростишівський район, Житомирська область, 12512, ЄДРПОУ 04348668) у розмірі 125 190,0 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Слобідської сільської ради понесені судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 28 серпня 2019 року