Рішення

від 28.08.2019 по справі 480/2211/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 р. Справа № 480/2211/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання відмови протиправною та стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області та, з урахування заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 65), просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70, у наданні довідки для реалізації молока, та бездіяльність щодо не проведення протиепізоотичних заходів у її господарстві, які призвели до матеріальної втрати;

- стягнути з відповідача матеріальну втрату у зв`язку з неможливістю реалізації молока протягом 89 днів у розмірі 60 075 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 та утримує з ним велику рогату худобу за одною адресою, але в різних господарствах. 22.03.2019 позивач звернулась до Лебединської державної районної ветеринарної лікарні із заявою про отримання довідки для реалізації молока на ринку м.Суми. Однак відповідач відмовив у видачі такої довідки, посилаючись на п. 6 постанови КМУ від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 ЗУ "Про ветеринарну медицину". Позивач вважає, що норми постанови КМУ від 21.11.2013 № 857 на неї не розповсюджується, а тому відмова є протиправною та необґрунтованою. Крім того, зазначила, що у 2018 році їй було відмовлено у проведенні епізоотичних заходів у зв`язку з відмовою від оплати. Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю та незаконними поборами за планові державні протиепізоотичні заходи, які повинні виконуватися за рахунок державного бюджету України, призводить до того, що не все поголів`я великої рогатої худоби проходить планову диспансеризацію.

Ухвалою від 08.07.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.07.2019 представник відповідача надіслав до суду відзив на позов (а.с. 38-41), у якому зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 32 ЗУ "Про ветеринарну медицину" підставою для відмови у видачі довідки є неможливість безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Враховуючи недопуск спеціалістів до проведення епізоотичного обстеження та огляду корів, листом від 17.04.2019 № 01-09-02/70 ОСОБА_1 надано обґрунтовану відмову. Вважає вимогу щодо відшкодування шкоди недоведеною та необґрунтованою у зв`язку з відсутністю підстав для реалізації молока, відсутністю належних та допустимих доказів наявності теличок, які фактично його надають.

Позивач надала до суду відповідь на відзив (а.с. 56-58), у якій зазначила, що наказ відповідача від 27.03.2019 № 15 про епізоотичне обстеження господарства позивача необґрунтований та акт про епізоотичне обстеження є підроблений та не відповідає оригіналу. Крім того, відповідач не вказав в оскаржуваній відмові на підставі яких законодавчих актів господарство чоловіка позивача впливає на господарство ОСОБА_1 . Вважає, що відповідач не обґрунтував свою відмову у видачі довідки та посилається на різні накази та інструкції, які не регулюють порядок видачі або відмови у видачі довідки Ф2 для можливості реалізації молока фізичною особою. Також зазначає, що її худоба відповідає всім вимогам пункту 4.8 наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 21.03.2002 № 17 "Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств - виробників сирого товарного молока".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 , які проживають за однією адресою ( АДРЕСА_1 ) займаються утриманням та розведенням великої рогатої худоби, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру тварин (а.с. 15) та паспортами великої рогатої худоби (а.с. 22-27).

22.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини із заявою про отримання ветеринарного свідоцтва Ф-2 для вивезення молока з господарства фізичної особи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та реалізації молока на Сумському центральному ринку в кількості до 160 л на тиждень (а.с. 19).

На підставі зазначеної заяви наказом Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 27.03.2019 № 15 (а.с. 42) створена комісія, якій було доручено провести епізоотичне обстеження господарства фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно доповідної записки про недопуск громадянки ОСОБА_1 для проведення епізоотичного обстеження господарства, ОСОБА_1 не допустила комісію до проведення епізоотичного обстеження (а.с. 51-52).

Однак, як вбачається з акта епізоотичного обстеження від 05.06.2018 (а.с. 47-48) та звіту про результати досліджень патологічного (біологічного) матеріалу (а.с. 43-45) при перевірці було виявлено захворювання корів чоловіка позивачки - ОСОБА_2 на лейкоз. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_2 був виданий рекомендаційний лист від 04.06.2018 (а.с. 46), відповідно до якого йому було заборонено реалізовувати молоко з господарства, а використовувати лише після знезараження в межах свого господарства. Із копії доповідної записки про недопуск громадянки ОСОБА_1 для проведення епізоотичного обстеження господарства (а.с. 51-52) також вбачається, що худоба, яка зареєстрована на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , утримуються в одному приміщенні.

Листом від 17.04.2019 № 01-09-02/70 (а.с. 18, 49) відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі ветеринарного свідоцтва Ф-2 на молоко на підставі п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 32 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринарну медицину" одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами: 1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми № 1, № 2 та № 3) - при переміщенні за межі України; 2) ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми № 1, № 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною); 3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.

Право видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санітарних паспортів на тварин надається відповідним державним ветеринарним інспекторам та офіційним ветеринарним лікарям: 1) управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах; 2) державних закладів ветеринарної медицини; 3) регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин також можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.

Видача відповідних ветеринарних документів здійснюється на платній основі відповідно до статті 99 цього Закону.

Рішення про видачу або відмову у видачі ветеринарних документів приймається не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд.

Підставою для відмови у видачі та анулювання ветеринарних документів є: 1) недотримання ветеринарно-санітарних заходів, передбачених законодавством; ускладнення епізоотичної ситуації на відповідній території, потужності (об`єкті); 2) неможливість безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; 3) відсутність документального підтвердження епізоотичного благополуччя місцевості походження та ветеринарно-санітарного стану об`єктів; відсутність необхідної ветеринарної обробки тварин, їх карантинування, відповідних досліджень та/або експертного висновку.

Порядок видачі ветеринарних документів установлюється Департаментом за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначено, що продукти тваринного походження для споживання людиною - це м`ясо, м`ясні продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочні продукти, риба, рибні та морепродукти, мед та інші продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною; об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - це товари, потужності (об`єкти), засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутні об`єкти;

Відповідно до п. 6 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, рішення про видачу ветеринарного документа приймається суб`єктами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, за результатами безпосереднього огляду товару (клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів, кормів та інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду), який проводиться після звернення заявника.

Рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (крім переміщення живих тварин у межах України) приймається на підставі експертних висновків державних лабораторій ветеринарної медицини (далі - експертні висновки).

Заявник повинен забезпечити створення можливості для безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ветеринарні документи видаються за умови дотримання встановлених вимог до перевезення відповідних вантажів.

Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, враховують епізоотичну ситуацію на відповідній території, потужності (на об`єкті) та ветеринарно-санітарний стан об`єкта.

Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення тварин суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, перевіряють наявність необхідних ветеринарних обробок, умови карантинування тварин, наявність результатів відповідних досліджень (у разі переміщення у межах України) або експертних висновків (у разі експорту).

Пунктами 7, 8 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, встановлено, що в разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Підстави для відмови у видачі та анулювання ветеринарних документів визначені у статті 32 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Як вбачається з оскаржуваного листа-відмови, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі ветеринарного документа на підставі п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину". Однак, стаття 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" містить перелік підстав для відмови у видачі ветеринарних документів. Із оскаржуваного листа відповідача незрозумілим є, на якій саме підставі позивачеві відмовлено у видачі ветеринарного документа.

Посилання відповідача в письмовому відзиві на позовну заяву на те, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі ветеринарного документа у зв`язку з недопуском спеціалістів до проведення епізоотичного обстеження та огляду корів, суд не бере до уваги, оскільки жодних підстав для відмови у видачі ветеринарного документа, а також обґрунтувань такої відмови в оскаржуваному листі не зазначено, що суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав обґрунтовану та мотивовану відмову позивачеві у видачі ветеринарного документа.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у видачі ветеринарного документа, не дотримався вимог пункту 6 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70, у наданні довідки для реалізації молока є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Приймаючи до уваги норми ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 про видачу ветеринарного документа для реалізації молока, прийнявши рішення у відповідності до норм законодавства з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення протиепізоотичних заходів у господарстві позивача, які призвели до матеріальної втрати, суд зазначає наступне.

Згідно з копією наказу Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 27.03.2019 № 15 (а.с. 42), була створена комісія, якій доручено провести епізоотичне обстеження господарства позивачки. Однак, ОСОБА_1 не допустила комісію до проведення епізоотичного обстеження, що підтверджується копією доповідної записки про недопуск громадянки ОСОБА_1 для проведення епізоотичного обстеження господарства (а.с. 51-52). Вказані дії відповідача не можна вважати бездіяльністю, оскільки бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки доказів на підтвердження того, що порушені права, свободи або законні інтереси ОСОБА_1 бездіяльністю відповідача до суду не надані та в матеріалах справи не містяться.

Посилання позивача на те, що акт про епізоотичне обстеження є підроблений та не відповідає оригіналу, суд, керуючись положеннями ч.4 ст.73 КАС України, не бере до розгляду, оскільки вказаний доказ не стосується предмета доказування. Крім того, доказів підроблення вказаного акта позивачем суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальної втрати в зв`язку з неможливістю реалізації молока протягом 89 днів у розмірі 60 075 грн, то суд зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки відповідач ще не прийняв рішення за результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.03.2019 про видачу ветеринарного документа для реалізації молока.

На підставі ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, в сумі 768,40 грн згідно з квитанцією від 19.06.2019 № 1 (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання відмови протиправною та стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, викладене в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70 про відмову ОСОБА_1 у видачі ветеринарного документа для реалізації молока.

Зобов`язати Лебединську районну державну лікарню ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 про видачу ветеринарного документа для реалізації молока, прийнявши рішення у відповідності до норм законодавства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (вул. Першогвардійська, 74, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 00704014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька