Постанова

від 28.08.2019 по справі 825/2146/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2019 року

Київ

справа №825/2146/18

адміністративне провадження №К/9901/64428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року (суддя Тихоненко О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Літвіна Н.М., Чаку Є.В.) у справі № 825/2146/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТС-ГРУП про накладення арешту на кошти та інші цінності,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТС-ГРУП (далі - відповідач, ТОВ ВТС-ГРУП ) про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача на суму 1 509 618,44 грн, що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ВТС-ГРУП не сплачується до бюджету суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 1 509 618,44 грн, а правомірність визначення податкових зобов`язань підтверджується постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі № 825/1101/17.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом; контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутність у ТОВ ВТС-ГРУП майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ ВТС-ГРУП має податковий борг у розмірі 1 509 618,44 грн, що виник внаслідок несплати в установлені строки самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання з ПДВ, а також у зв`язку із невиконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі 825/1101/17.

Контролюючим органом направлено на адресу ТОВ ВТС-ГРУП податкову вимогу від 22 лютого 2017 року № 1108-17, однак рекомендована кореспонденція повернулась на адресу відправника. Податковий борг відповідачем сплачений не був

На підтвердження відсутності майна відповідача, контролюючим органом було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 травня 2018 року, згідно якої відносно відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстру Іпотек відомості відсутні; лист Територіального сервісного центру № 7441 від 4 травня 2018 року № 31/25/13-1362, згідно якого за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані; лист Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 5 травня 2018 року № 01-13-24/3040, згідно якого за відповідачем техніка не зареєстрована.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що контролюючим органом були надані належні докази на підтвердження відсутності відповідного майна у ТОВ ВТС-ГРУП , що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право:

Звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

10.2. Пункти 94.1, 94.2, 94.4, підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

11. Цивільний кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина перша статті 179.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

11.2. Стаття 181.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

11.3. Частина перша статті 190.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, а винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами судам першої та апеляційної інстанції відсутністі у ТОВ ВТС-ГРУП майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зокрема, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, контролюючим органом не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № 825/2146/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду