Рішення

від 02.08.2019 по справі 903/357/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2019Справа №903/357/19

За позовом Заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради доПриватного підприємства "ПС Компані" про стягнення 28 535,86 грн.

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи:

прокурор: Боса І.В.

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради (надалі - Відділ) звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ПС Компані" (надалі - Підприємство) про стягнення 28 535,86 грн., з яких пеня у розмірі 24 267,82 грн. та штраф у розмірі 4 268,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору №7 від 17.07.2018 про закупівлю товарів за державні кошти зобов`язань щодо поставки торф`яного паливного брикету.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.05.2019 позовну заяву Заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №903/357/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору, підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

25.06.2019 від Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог прокурора.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2019 відкладено підготовче засідання на 11.07.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2019.

В судове засідання 02.08.2019 з`явився прокурор, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Позивач та відповідач своїх повноважних представників в судове засідання не направили. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 03.06.2019 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21). Вказана ухвала суду не була вручена відповідачу та була повернута до суду 10.06.2019, у зв`язку з тим, що адресат вибув, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 07.06.2019 на конверті.

Поштові відправлення (ухвали суду від 25.06.2019 та 12.07.2019 про повідомлення дати, час і місця судового засідання) направлялись відповідачу на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на іншу адресу, яка міститься в матеріалах справи: 80102, Львівська область, м. Червоноград, 44. Проте, поштові відправлення направлені на адресу: 04053, м. Київ, вул . Січових Стрільців, буд. 21 не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 16.07.2019 та 18.07.2019, у зв`язку з тим, що адресат вибув, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку від 01.07.2019 та 16.07.2019 на конвертах.

Крім того, поштові відправлення (ухвали суду від 25.06.2019 та 12.07.2019 про повідомлення дати, час і місця судового засідання), направлені на адресу: 80102, Львівська область, м. Червоноград, 44, відповідно до інформації з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в мережі Інтернет не вручені під час доставки 20.07.2019 - інші причини.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то у відповідності до приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судові засідання 25.06.2019, 11.07.2019 та 02.08.2019, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи за відсутності його представника, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 02.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У підготовчих та судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 між Відділом гуманітарної політики Велицької сільської ради (покупець) та Приватним підприємством "ПС Компані" (продавець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №7 (надалі - "Договір"), згідно умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю торф`яний паливний брикет (ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо) за кількостями та адресами вказаними у Додатку 2 до Договору, а покупець - прийняти і оплатити даний товар (п. 1.1 Договору).

Специфікацією (додаток №1 до Договору) сторони погодили асортимент, кількість та ціни на товар, відповідно до якої загальна кількість товару складає 220 т вартістю 264 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 Договору сума цього Договору становить 264 000,00 грн. з ПДВ. В ціну товару включаються витрати на транспортування, сплату податків і зборів (обов`язкових платежів), витрати на здійснення вантажно-розвантажувальних послуг при поставці товару, зважування товару та інші витрати.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки товару - по 01.09.2018.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.4 Договору визначено, що нарахування штрафних санкцій сторонам за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Як зазначає прокурор, Підприємством було поставлено товар позивачу відповідно до договору на загальну суму 203 028,00 грн.

24.09.2018 Відділом гуманітарної політики Велицької сільської ради було направлено Приватному підприємству "ПС Компані" претензію вих. №299/4/2-18, в якій повідомлено, що перша поставка палива була здійснена лише 13.09.2018 (без будь-яких супровідних документів, що підтверджують обсяг палива, походження, якість та відповідність державним стандартам), хоча відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити товар до 01.09.2018, а отже, позивач просив вжити невідкладних заходів щодо поставки палива.

09.01.2019 позивачем було направлено Підприємству претензію вих. №05/4/2-19, в якій просив вжити невідкладних заходів щодо поставки палива та сплатити штрафні санкції в сумі 28 535,86 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Підприємством зобов`язань за Договором, Заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради, у якому просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 вказаного Договору пеню у розмірі 24 267,82 грн. та штраф у розмірі 4 268,04 грн.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки товару - по 01.09.2018.

Отже за умовами Договору відповідач був зобов`язаний поставити 220 т твердого палива (торф`яний паливний брикет) вартістю 264 00,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємством поставлено 169,19 т торф`яного паливного брикету на суму 203 028,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладною №ВЛ-000005 від 27.09.2018 поставлено 31,2 т товару на суму 37 440,00 грн.;

- згідно видаткової накладною №ВЛ-000002 від 28.09.2018 поставлено 31,93 т товару на суму 38 316,00 грн.

- згідно видаткової накладною №ВЛ-000003 від 01.10.2018 поставлено 36,1 т товару на суму 43 320,00 грн.

- згідно видаткової накладною №ВЛ-000004 від 01.10.2018 поставлено 34,96 т товару на суму 41 952,00 грн.

- згідно видаткової накладною №ВЛ-000001 від 27.09.2018 поставлено 35 т товару на суму 42 000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач з простроченням виконав частину свого зобов`язання, а в іншій частині ( поставка 50,81 т твердого палива) - матеріали справи доказів поставки не містять.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний поставити товар до 01.09.2018.

Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Прокурор стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Підприємство не виконало своїх зобов`язань з поставки товару у встановлений договором строк.

Відповідач належними та допустимими доказами факту неналежного виконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Підприємство не виконано своїх зобов`язань за Договором з поставки товару у визначений строк, тобто до 01.09.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємство не надало суду доказів та не навело обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем було прострочено виконання свого зобов`язання, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 24 267,82 грн. та штрафу розмірі 4 268,04 грн. за прострочення виконання Приватним підприємством "ПС Компані" зобов`язання за спірним Договором є правомірними.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором поставки, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

Сторони в умовах договору передбачили застосування у разі порушення строку поставки палива (не грошового зобов`язання) пені у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день затримки; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов`язання відповідача.

Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-35гс13 від 03.12.2013.

Отже, здійснивши перерахунок пені та 7% від вказаної вартості, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 24 267,82 грн. та штрафу розмірі 4 268,04 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірними.

За таких обставин, позовні вимоги Заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПС Компані" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; ідентифікаційний код 36518451) на користь Відділу гуманітарної політики Велицької сільської ради (45081, Волинська область, Ковельський район, с. Велицьк, вул. Перемоги, буд. 88; ідентифікаційний код 41420722) пеню у розмірі 24 267 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 00 коп. та штраф у розмірі 4 268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 82 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ПС Компані" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; ідентифікаційний код 36518451) на користь прокуратури Волинської області (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15; ідентифікаційний код 02909915) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 28.08.2019.

Суддя Р.В.Бойко