Рішення

від 29.08.2019 по справі 913/355/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Справа № 913/355/19

Провадження №7/913/355/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №913/355/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегастройпроект (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, код ЄДРПОУ 35239648)

до фізичної особи-підприємця Вєрємєєнко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення заборгованості за договором №03/16 поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року в розмірі 150000,00 грн.,

Учасники справи у судове засідання не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегастройпроект звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Вєрємєєнко Сергія Олександровича про стягнення заборгованості за договором №03/16 поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року в розмірі 150000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.08.2016 року між ним та фізичною особою-підприємцем Вєрємєєнко Сергієм Олександровичем було укладено договір №03/16 поворотної фінансової допомоги, за яким останній належним чином свої зобов`язання не виконав, суму позики у встановлений п. 4.1 договору строк не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 150000,00 грн.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначити розгляд справи в судовому засіданні на 06.08.2019 року о 10 годині 10 хвилин, в яке викликано учасників справи та їх представників.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.08.2019 року ухвалено відкласти розгляд справи у судовому засіданні у справі № 913/355/19 на 29.08.2019 року о 10 годині 10 хвилин, в викликано учасників справи та їх представників.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 06.08.2019 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які повернулися до суду з відмітками про вручення. Однак, явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили та клопотань про розгляд справи за їх відсутності суду не заявили.

При цьому, до суду повернувся поштовий конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі від 12.07.2019 року, який направлявся за адресою відповідачів у справі, на якому зазначена причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 3 ст. ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали суду від 12.07.2019 року була направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, з долученого до матеріалів справи листа вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 року N 270 повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2019 року та повернення її до суду з поміткою за закінченням встановленого строку зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Так, 16.08.2019 року представник позивача звернувся через канцелярію суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, в якій просить здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами, у зв`язку з тим, що всі докази та пояснення вже були надані.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом, не скористався, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України господарський суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2016 року між ТОВ Мегасп , надалі позикодавець, з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем Вєрємєєнко С.О. , надалі позичальник, з другої сторони укладено договір №03/16 поворотної фінансової допомоги, за яким позикодавець зобов`язався надати позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором (згідно п. 2.2 договору, сума позики становить 150000,00 грн.), а позичальник зобов`язався повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору).

Цільове призначення позики - позика надається позичальнику для його власних потреб (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, валюта по всім розрахункам по цьому договору - виключно гривні, або інша національна валюта України, діюча згідно законодавства на момент поточного розрахунку. Усі розрахунки між сторонами цього договору здійснюються виключно в безготівковій формі.

В п.п. 2.3, 3.1 та 3.2 договору, сторони погодили, що у разі надання позикодавцем позики:

- позика надається позикодавцем тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, згідно умов цього договору;

- за цим договором відсотки (комісії) не нараховуються і не сплачуються.

Строк надання позики становить 365 календарних днів з моменту підписання цього договору обома сторонами.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

За п. 5.1 договору, позикодавець, виконуючи умови цього договору, зобов`язаний надати як у готівковій формі так і в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму позики на поворотній основі на поточний рахунок позичальника, відкритий у банківській установі.

Так, як було встановлено вище договір між сторонами було підписано 03.08.2016 року, про що свідчить наявність підписів сторін договору на ньому та відбитку печатки позичальника.

У свою чергу у встановлений п. 3.1 договору строк позикодавець на виконання своїх зобов`язань за договором перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 150000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №338 від 03.07.2016 року.

При цьому, за умовами п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

У випадку коли, не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявила про його припинення, цей договір вважається продовженим на другий термін (п. 8.3 договору).

Разом з тим, суд відзначає, що строк та порядок повернення суми позики за договором визначений сторонами у розділі №4 договору.

Відповідно до умов цього розділу, строк повного повернення позики становить 365 календарних днів з моменту надання суми позики, але не пізніше, ніж 03.08.2017 року. Сума позики підлягає поверненню як в готівковій формі, так і шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору

За п. 6.1. цього договору, позичальник, виконуючи умови цього договору, зобов`язаний повернути кошти позики позикодавцю в строки зазначені в договорі.

Однак, як вказує у змісті позовної заяви позивач, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики у встановлений договором строк не повернув, у зв`язку з чим він звернувся з вказаними позовними вимогами до господарського суду.

При цьому, позивач надав суду копію листа-претензії за вих. №24 від 01.04.2019 року, в якій висловлено прохання повернути суму позики у розмірі 150000,00 грн. на поточний рахунок товариства, проте, вона не може бути беззаперечно взята судом до уваги як підтвердження факту звернення з нею до відповідача, оскільки матеріали справи не місять доказів направлення її на адресу останнього.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, так, згідно приписів ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, факт перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів в сумі 150000,00 грн. підтверджений наявними у матеріалах справи доказами, а саме копією платіжного доручення №338 від 03.07.2016 року.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.1 Договору сторони передбачили, що строк повного повернення позики становить 365 календарних днів з моменту надання суми позики, але не пізніше, ніж 03.08.2017 року.

Проте, як було встановлено вище, відповідач суму позики у встановлений договором строк не повернув.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з повернення суми позики, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу за договором є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача суми позики у розмірі 150000,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд відзначає, що доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надав суду наступні докази:

- копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3160/10 від 30.11.2006 року, видане на ім`я Новобранець Т.В. та ордер серії КС №461384 від 20.06.2019 року на здійснення представництва ТОВ Мегастройпроект в Господарському суді Луганської області АО Новобранець та партнери , а саме: адвокатом Новобранець Т.В.;

- копії договору про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №2-АО/19 від 05.06.2019 року, укладеного між АО Новобранець та партнери та ТОВ Мегастройпроект , згідно якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, зокрема, здійснювати представництво клієнта в судових інстанціях на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі; і додаткової угоди №1 до нього, відповідно до якої АО Новобранець та партнери зобов`язалося надати ТОВ Мегастройпроект правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі про стягнення суми боргу за договором №03/16 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року з фізичної-особи підприємця Вєрємєєнка С.О. (п. 1 додаткової угоди).

При цьому, умовами додаткової угоди встановлено, що за надання послуг, вказаних в п. 1 угоди, вивчення документів по предмету угоди, підготовку та подання позову до господарського суду, підготовку та подання інших процесуальних документів до суду першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню 10 000,00 грн.

- копію платіжного доручення №958 від 11.06.2019 року про сплату послуг за додатковою угодою №1 від 10.06.2019 року до договору про надання правової допомоги №2-АО/19 на суму 10 000,00 грн;

- акт №6/2019-АО здачі-прийому робіт (послуг) від 22.07.2019 року згідно договору про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №1-АО/19 від 05.06.2019 року, укладений між ТОВ Мегастройпроект та АО Новобранець та партнери , який складений про те, що клієнту (замовнику) було надано виконавцем правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі про стягнення суми боргу за договором №03/16 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року з фізичної особи-підприємця Вєрємєєнка Сергія Олександровича на користь клієнта. Сторони засвідчили, що роботи виконані повністю та в строк, узгоджений сторонами. Замовник претензій до виконаних робіт не має. Договірна ціна робіт (послуг) згідно додаткової угоди №1 від 10.06.2019 року до договору №2-АО від 05.06.2019 року про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг становить 10 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, як зазначено вище, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг).

Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Невід`ємною складовою процесу вирішення питання про відшкодування інших судових витрат є наявність доказів на підтвердження обсягу, вартості відповідних послуг та здійснення судом оцінки поданих доказів, зокрема, на предмет їх дійсності.

Тому, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не було надано суду всіх необхідних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детального опису вчинених дій (наданих послуг), оскільки наданий суду акт здачі-прийому робіт (послуг) не надає детального опису вчинених дій, оскільки не відображає реального обсягу виконаних робіт та фактично витраченого на їх виконання часу, то вказані судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мегастройпроект до фізичної особи-підприємця Вєрємєєнко Сергія Олександровича про стягнення заборгованості за договором №03/16 поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року в розмірі 150000,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Вєрємєєнко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегастройпроект (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, ідентифікаційний код 35239648) заборгованість за договором №03/16 поворотної фінансової допомоги від 03.08.2016 року в розмірі 150000,00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 250,00 грн.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Мегастройпроект про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.08.2019 року.

Суддя О.В. Тацій