Рішення

від 29.08.2019 по справі 560/1827/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1827/19

РІШЕННЯ

іменем України

29 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Самчинецької сільської ради, в якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Самчинецької сільської ради від 21.02.2019 №2 в частині відмови їй щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

2. Зобов`язати Самчинецьку сільську раду вчинити дії по наданню їй дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва у розмірі до повного задоволення права на земельну частку пай.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно з книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай), відповідно до якого їй належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Чапаєва на території Самчинецької сільської ради, розміром 3.0000 умовних кадастрових гектари. У відповідності до розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 06 грудня 2005 року за № 329/2005-р було затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 1,3073 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Зазначає, що звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва у розмірі до повного задоволення права на земельну частку (пай).

Однак рішенням Самчинецької сільської ради від 21 лютого 2019 року за №2 їй відмовлено у задоволенні клопотання. Підставою відмови слугувало те, що вона вже скористалась правом на отримання земельної ділянки відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) та відсутність генеральних планів населених пунктів Самчинецької сільської ради. Таке рішення порушує її права, оскільки їй не було надано можливості реалізувати своє законне право на реалізацію Сертифікату до повного його задоволення та їй передано у приватну власність земельну ділянку неналежної площі.

Ухвалою від 19.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.07.2019 до суду від відповідача надійшла заява від 05.07.2019, згідно з якою Самчинецька сільська рада позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

З`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) із земельної ділянки колективної власності КСП ім.Чапаєва на території Самчинецької сільської ради, та згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року за № 329/2005-р було затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 1,3073 га.

Землю передано для ведення особистого селянського господарства, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Управлінням Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області 26 листопада 1995 року.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Рішенням Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району від 21 лютого 2019 року за №2 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)", ця громадянка скористалася правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельні частки (паї) , а також відсутні генеральні плани населених пунктів Самчинецької сільської ради.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з п.5-6 указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Отже, після виділення в натурі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на землю право на земельну частку (пай) зникає.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року №899-IV (далі - Закон №899-IV) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно зі ст.2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.3 Закону №899-IV особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст.11 Закону №899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, Закон №899-IV визначає порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, особам, чиє право на землю посвідчено відповідними документами.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Отже, позивач - власник успадкованої земельної ділянки, не може вважатись власником сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки вона не успадкувала таке право. Таким чином, позивач помилково вважає себе власником сертифікату на право на земельну частку (пай).

Як наслідок, сільською радою не може бути надана згода на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для виділення її в натурі, оскільки у позивача немає жодного з документів, визначених Законом №899-IV, що посвідчують право на земельну частку (пай).

Згідно з ч.6 ст.47 КАС України суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради відмовити.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (Смиреньки,Старокостянтинівський АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Самчинецька сільська рада (Самчинці,Старокостянтинівський район, Хмельницька область,31172 , код ЄДРПОУ - 21313453)

Головуючий суддя Г.В. Лабань