Рішення від 15.08.2019 по справі 369/15358/18

Справа № 369/15358/18

Провадження № 2/369/691/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Мазурик Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 04.08.2001 між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.02.2016 (справа № 370/1473/15-ц) шлюб між сторонами було розірвано.

За час подружнього життя сторонами набуто спільне майно, а саме: 1-кімнатна квартира на 4 поверсі загальною площею 38,8 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 457856032224, на підставі Договору купівлі-продажу деривативу № 16/1/4/1/П, УФНР/29/01/14/Д/1 від 29.01.2014, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Лемако Ессет Менеджмент та ОСОБА_3 .

Позивач зазначила, що їх спільні з ОСОБА_3 діти, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають та знаходяться на її повному утриманні та вихованні. Всі витрати, пов`язані з утриманням, навчанням, лікуванням, оздоровленням, розвитком, вихованням дітей несе ОСОБА_1 .

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів (згідно останньої за датою довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вих. № 11888 - 49 120,55 грн.), не цікавиться життям дітей, не відвідує їх, та не регулярно і не в повному обсязі виплачує аліменти.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що їх син ОСОБА_7 навчається на контрактній формі на денному відділенні Київського коледжу транспортної інфраструктури. Вартість навчання в рік становить 11 225,00 грн., а вартість проживання в гуртожитку за місяць становить 392,00 грн., які позивач одноосібно сплачує, що підтверджується копіями квитанцій про оплату.

Оскільки, на думку позивача, ОСОБА_3 ухиляється від участі в утриманні дітей, діти проживають із ОСОБА_1 та перебувають на її повному утриманні та вихованні, розмір аліментів, які одержують діти недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку, забезпечення навчальних та розвивальних потреб, остання просила суд визнати за нею право власності на 3/4 частки у спільному сумісному майні, а саме в 1-кімнатній квартирі, загальною площею 38,8 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

14.09.2019 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

08.04.2019 підготовче судове засідання було відкладено у зв`язку із витребування доказів за клопотанням представника позивача.

23.04.2019 відповідач подав до суду відзив проти позову за вх. № 15669, відповідно до якого зазначив про неодноразову добровільну сплату коштів на утримання дітей та повне погашення заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення суду про стягнення аліментів, що підтверджується розрахунками із сплати аліментів, виданих старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС Куйбідою О.І. та наявністю спілкування між ним та дітьми.

Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, які йому в грудні 2004 року позичила рідна сестра - ОСОБА_8 у сумі 6 503,64 доларів США.

Просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку за його безпідставністю та необґрунтованістю.

02.05.2019 представник позивача подав до суду відповідь на відзив за вх. № 16611, відповідно до якого зазначив, що доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості станом на травень 2018 року не спростовують факту наявності такої заборгованості за попередні періоди. Крім того, ОСОБА_3 не надав належних, достатніх та достовірних доказів того, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти.

Просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

15.05.2019 ОСОБА_3 подав до суду заперечення на відповідь на відзив за вх. 18557, відповідно до якого зазначив, що під час шлюбу ОСОБА_1 не працювала, не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї та перебувала на його утриманні.

Вказав, що спірна квартира придбана за йог особисті кошти, у зв`язку з чим не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

31.05.2019 підготовче судове засідання було відкладено у зв`язку із приєднанням відповідних документів.

19.06.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 04.08.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.02.2016 (справа № 370/1473/15-ц) шлюб між сторонами було розірвано.

Як встановлено в судовому засіданні, за час подружнього життя сторонами набуто нерухоме майно, а саме: 1-кімнатна квартира на 4 поверсі, загальною площею 38,8 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 457856032224, на підставі Договору купівлі-продажу деривативу № 16/1/4/1/П, УФНР/29/01/14/Д/1 від 29.01.2014, укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Лемако Ессет Менеджмент та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 за № 11, передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Оскільки вищезазначена квартира набута сторонами в період шлюбу, тому дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що спірна квартира є його особистою приватною власністю, оскільки ця обставина не підтверджена належними та допустимими доказами, а матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира набувалася сторонами спільно за кошти, які були ними набуті під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Так, копія довідки начальника Центрального Калуського відділення акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від 18.04.2019 за вих. № Д5-В73/46-42 про переказ Peter ОСОБА_9 ОСОБА_10 грошових коштів у грудні 2004 року у загальному розмірі 6 503,64 доларів США, не може безальтернативно стверджувати, що отримані кошти були надіслані саме ОСОБА_3 і не були передані третій особі, враховуючи твердження відповідача, що кошти з Німеччини переказувала йому рідна сестра - ОСОБА_11 , проте як вбачається із довідки кошти переказував Peter . Крім того, не доведено,що вищезазначені кошти були витрачені на купівлю квартири, враховуючи суттєву різницю у розмірі отриманих коштів та розміру виплати за квартиру, та пройдений значний час з моменту отримання грошового переказу до укладання договору купівлі-продажу деривативу.

Надані до суду копії договорів депозиту та банківського вкладу з акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Фінансова ініціатива відповідно, також не можуть підтвердити внесення ОСОБА_3 саме особистих коштів, а не спільних коштів подружжя і витрату їх саме на купівлю нерухомого майна

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 роботи на час перебування її у шлюбі з відповідачем, оскільки останнє спростовується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 з наявними записами про працевлаштування.

Крім того, необхідно зазначити, що за ч.2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 27 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних неповнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім`ї, але й випадки, коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони мають спільних дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.12.2014, було стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04.11.2014 року.

Згідно останньої за часом формування копії розрахунку із сплати аліментів, виконаного страшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС, станом на 01.05.2019 заборгованість по сплаті вищезазначених аліментів у ОСОБА_3 відсутня.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019, було стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2018 року і до повноліття дітей та стягнено додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_12 в сумі 9 907,50 грн. у зв`язку із навчанням останнього у Київському коледжі транспортної інфраструктури на контрактній основі та його проживанню у гуртожитку.

Як вбачається із поштового переказу від 29.07.2019 за номером 13, ОСОБА_3 переказав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 907,50 грн. згідно вищезазначеного рішення.

Суд не знаходить підстав для збільшення на користь позивача частки нерухомого майна, оскільки останньою не надано належних та допустимих доказів про ненадання відповідачем матеріального забезпечення дітям, та що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В судовому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, а передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток позивачем не доведені, оскільки на підтвердження недостатності аліментів, які сплачує відповідач, позивачем доказів не надано.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд зобов`язує ОСОБА_3 сплатити на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 902,50 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 61, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 за № 11, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частки 1-кімнатної квартири, загальною площею 38,8 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 45785603224).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки 1-кімнатної квартири, загальною площею 38,8 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 45785603224).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 902,50 грн. (дев`ятсот дві гривні п`ятдесят копійок).

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України 21 вересня 2001 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 11 вересня 1998 року, РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення виготовлений 28.08.2019 року.

Суддя: Дубас Т.В.