Рішення

від 20.08.2019 по справі 465/3185/17

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2019 рокуСправа №465/3185/17 Провадження № 2/451/493/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

з участю: секретаря судового засідання Загайської І.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №465/3185/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики.

В заяві зазначає, що 30.06.2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір процентної позики, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 позичив у нього 205000 доларів США та 60 000 Євро із зобов`язанням виплачувати 12 відсотків річних від позиченої суми. Факт укладання договору позики підтверджується розпискою від 30.06.2010 року, яка власноручно складена ОСОБА_2 . Невиконання зобов`язань ОСОБА_2 стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення суми позики з урахуванням відсотків. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2013 року його позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості з урахуванням 12% річних 244350 доларів США та 71400 Євро, а також інфляційні втрати 29185 гривень, 3% річних від простроченої суми - 62540 гривень. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист №465/2229/13-ц від 23.04.2013 року, який ним пред`явлено до примусового виконання та 13.05.2013 року відкрито виконавче провадження. Оскільки ОСОБА_2 не виконав рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку, за його заявами 20.06.2014 року Франкський районний суд м.Львова, а 17.06.2015 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалили рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь проценти за договором позики у розмірі 24 600 доларів США, 7200 Євро та понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 251 гривня за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року, а також 24 600 доларів США, 7200 Євро та понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 251 гривень за період з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року. Із довідки відділу ПВР Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Львівській області від 11.10.20І6 року видно, що ОСОБА_2 в строк для самостійного виконання рішення судів не виконав, заборгованість є не погашеною. Вважає, що є усі підстави для стягнення з ОСОБА_2 на його користь проценти в розмірі 49 200 (сорок дев`ять тисяч двісті) доларів США та 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) Євро за період з квітня 2015 року по березень 2017 року.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, оскільки справа з незалежних від нього причин на протязі двох років не знайшла свого вирішення, тому просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 проценти за договором позики від 30 червня 2010 року за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2019 року в розмірі 98 400 (дев`яносто вісім тисяч чотириста) доларів США та 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот ) Євро.

У відзиві на позовну заяву представник відповідач просить застосувати строк позовної давсності. Важливим є, що лише добровільне визнання боргу перериває строк давності. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником та за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не може вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів рахунків боржника без волевиявлення останнього,або без його схвалення. Часткове погашення заборгованості позичальником не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності, якщо платежі у рахунок погашення заборгованості здійснені під час примусового виконання судового рішення, що не може свідчити про добровільне визнання позичальником свого боргу. Переривання перебігу позовної давності можливе лише добровільними діями позичальника. Крім того, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі №161/20278/14-ц (а.с.122-126).

Сторони в судове засідання не з`явились, позивач у підготовчому судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та заявив, що у зв`язку з недовірою такому складу суду всі наступні судові засідання проводити у його відсутності (а.с.194-195, 200).

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи по останньому відомому місцю проживання, про що свідчить оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с.4 том ІІ). При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною, провівши розгляд справи у його відсутності.

За правилами ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Суд встановив, що 30.06.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір процентної позики, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 позичив у нього 205000 доларів США та 60 000 Євро із зобов`язанням виплачувати 12 відсотків річних від позиченої суми. Факт укладання договору позики підтверджується розпискою від 30.06.2010 року, яка власноручно складена ОСОБА_2 (а.с.166-167).

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в порушення умов вказаного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка становить в період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2019 року в розмірі 98400 (дев`яносто вісім тисяч чотириста) доларів США та 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) Євро (а.с.162-164).

Згідно ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення позики та сплата комісії за користування коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.

За правилами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов`язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів за користування грошовими коштами у договорі позики (борговій розписці) від 30.06.2010 року сторонами був визначений в розмірі 12 відсотків річних, тому суд погоджується із розміром процентів, визначеним у розрахунку позивача процентів за договором позики (борговій розписці) від 30.06.2010 року, який становить за період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2019 року в розмірі 98400 (дев`яносто вісім тисяч чотириста) доларів США та 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) Євро.

Розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 205 000 (двохсот п`яти тисяч) доларів США є з 1 квітня 2015 року - 31 березня 2019 року = 48 місяців = 4 роки ( 205 000 доларів США х 12% річних : 100 % х 4 роки )= 98 400 доларів США та розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 60 000 (шістдесяти тисяч) євро є з 01 квітня 2015 року - 31 березня 2019 року = 48 місяців = 4 роки ( 60 000 Євро х 12% річних :100% х 4 роки) = 28 800 Євро.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як необхідно розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,141, 258-259,263-265,280,282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 проценти за договором позики від 30 червня 2010 року за період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2019 року в розмірі 98400 (дев`яносто вісім тисяч чотириста) доларів США та 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) Євро.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.08.2019 року.