Постанова

від 20.08.2019 по справі 196/615/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3198/19 Справа № 196/615/18 Суддя у 1-й інстанції - Зубій А. В. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство «Компанія Приват-Лекс» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 серпня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Компанія Приват-Лекс» було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності з лімітом кредитування у сумі 3 000 000,00 грн., у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, ліміт кредитування збільшується до суми 4 500 000, 00 грн. В подальшому між сторонами укладалося ряд додаткових договорів про зміну Кредитного договору, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов`язань. Однак, позичальник не виконав свої грошові зобов`язання перед банком, внаслідок чого станом на 01 грудня 2017 року його заборгованість становить 9 973 158,91 грн.

21 серпня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 210809-І. Предметом даного договору є земельні ділянки загальною площею 10,000 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, відповідачу неодноразово надсилались вимоги банку щодо повернення отриманого кредиту з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, вказані вимоги не були задоволені.

З метою погашення заборгованості ПП «Компанія Приват-Лекс» , яка станом на 01 грудня 2017 року становить 9 973 158,91 грн., у тому числі: - заборгованість за наданим кредитом - 3 619 929,45 грн; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 6 353 229,46 грн., а тому Банк просив звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки №210809-I від 21.08.2009 року, а саме на:

- земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 ;

- земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_3 ;

- земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_4 ;

- земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_5 ,

шляхом продажу цього майна з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни реалізації предмета іпотеки у розмірі 1348730 грн. без ПДВ. З метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням, передати предмет іпотеки в управління «Банк Кредит Дніпро» на період до моменту його продажу, для чого передати «Банк Кредит Дніпро» земельні ділянки загальною площею 10 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Надати ПАТ «Банк Кредит Дніпро» право на укладення у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, з правом позивача діяти без довіреності, підписання документів на умовах, які будуть визначені на його розсуд, реалізацію інших прав, необхідних для управління майном.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, оскільки боржником та іпотекодавцем порушуються умови основного договору щодо сплати кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки №210809-I від 21.08.2009 року. При цьому, суд першої інстанції вказав, що Банк, пред`явивши в січні 2018 року позов до Боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.08.2009 року, вчинив дії, що призвели до переривання позовної давності, яка з моменту пред`явлення позову почала перебіг заново. Із цим позовом до ОСОБА_1 банк звернувся до суду 03 травня 2018 року, тобто в межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування правових наслідків у виді відмови у позові до іпотекодавця за заявою відповідача у зв`язку із застосуванням позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 02 вересня 2012 року і закінчується 01 вересня 2015 року, тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2018 року. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року, оскільки його копія належним чином не завірена та не має відомостей про набрання ним законної сили. Також апелянт вказує, що задовольняючи позовні вимоги фактично подвоїв відповідальність та заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафту від 21 серпня 2009 року, яка вже стягнута рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не може погодитись з розміром стягнутої суми заборгованості по відсоткам за Договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О від 21 серпня 2009 року.

Змінюючи рішення в частині визначення загальної суми заборгованості за Договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О від 21 серпня 2009 року з 9 973 158, 91 грн. до 4 374 493,65 грн. і зменшуючи суму заборгованості за відсотками за користування кредитом з 6 353 229, 46 грн. до 754 565, 20 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Компанія Приват-Лекс» було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О, відповідно до якого банк надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності з лімітом кредитування у сумі 3000000,00 грн., у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, ліміт кредитування збільшується до суми 4500000, 00 грн. В подальшому між сторонами укладалося ряд додаткових договорів про зміну Кредитного договору, якими було збільшено суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов`язань.

У відповідності до Договору № 010911 від 01 вересня 2011 року про зміну Кредитного договору сторонами погоджено строк повернення кредитів не пізніше 01 вересня 2012 року.

Банк виконав свої зобов`язання та надав грошові кошти у загальному розмірі 3 620 000,00 грн. відповідно до умов договору.

При цьому, в порушення умов Кредитного договору, ПП «Компанія Приват-Лекс» свої зобов`язання належним чином не виконало, внаслідок чого його заборгованість, згідно розрахунку Банку, станом на 01 грудня 2017 року становить 9 973 158,91 грн., яка складається з суми кредиту в розмірі 3 619 929,45 грн. та суми відсотків за користування кредитом в розмірі 6 353 229, 46 грн..

21 серпня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки № 210809-І.

В подальшому до Договору іпотеки внесено зміни шляхом укладання додаткових договорів, договорів про зміну до Іпотечного договору.

Відповідно до п.1.2 абз.2 даного Договору предмет іпотеки за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо повного та своєчасного виконання кожного і всіх зобов`язань Боржника за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього Договору та можуть бути укладені після його укладення.

Відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань позичальника, є земельні ділянки загальною площею 10,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі права власності згідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим Договором, воно не буде виконане (п.6.2 Договору).

Крім того, сторони Договору вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі ст.36 ЗУ «Про іпотеку» : відповідного застереження в цьому Договорі; Договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем про задоволення вимог іпотекодержателя (п.8.1).

Також відповідно до п.7.2 Договору іпотеки у разі порушення Боржником умов Кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або Боржнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30 календарних днів вимога Іпотекодержателя залишиться без задоволення, Іпотекодержатель набуває права розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього Договору та діючого законодавства. Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в порядку позасудового врегулювання на підставі р.8 Договору (п.7.3 Договору).

Встановлено, що у відповідності до звіту про оцінку вартості земельних ділянок від 20 квітня 2018 року, ринкова вартість земельних ділянок становить 1 348 730, 00 грн..

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділу у Царичанському районі від 12.07.2018 року № -4-0.36-183/118-18, земельні ділянки, які є предметом позову із зазначеними кадастровими номерами, не відносяться до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не є та ніколи не були земельною часткою (паєм), та до земель виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) не відносяться.

Відповідно до вимог ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у статті 12 ЗУ «Про іпотеку» .

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» ).

Статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Тобто законом передбачено певні способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього

Відповідно до ст. 34. ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.39 зазначеного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Встановивши вказані обставини справи, зокрема, факт невиконання боржником та іпотекодавцем умов основного договору щодо сплати кредитної заборгованості, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у банку права на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та що передача в управління предмета іпотеки є необхідною складовою рішення суду в даній категорії справ.

При цьому, суд першої інстанції вірно відмовив у застосуванні до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2013 року ПП «Компанія Приват-Лекс» сплатило 100 000,00 грн. на погашення кредиту, що в свою чергу перервало строк позовної давності, а також Банк вперше за захистом свого порушеного права звернувся до суду в червні 2014 року, що свідчить про переривання позовної давності та неможливість застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

Зменшуючи суму заборгованості за відсотками, колегія виходить з наступного.

Згідно п.2.6.2 договору № 310111 від 31 січня 2011 року «Про зміну Договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафту № 210809 від 21.08.2009 року» проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору, але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п.1.1. цього договору.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 25% річних. У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється в розмірі 30% річних (п. 2.5, 2.6.2 договору).

Відповідно до п.1.1, враховуючи внесені зміни 01 вересня 2011 року, позичальник зобов`язується повернути кредити не пізніше 1 вересня 2012 року та сплатити відсотки за користування кредитами на умовах, передбачених цим договором.

Тобто, сторони погодили сплату процентів періодичними (щомісячними) платежами у межах строку кредитування за договором овердрафту, відповідно до умов якого, з урахуванням внесення до нього змін та викладення пунктів договору у новій редакції від 01 вересня 2011 року, позичальник зобов`язувався повернути кредити не пізніше 01 вересня 2012 року.

Встановлено, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року №210809-О станом на 06 травня 2014 року в сумі 4547037.98 грн., яка складається: борг за кредитом в сумі 3619929,45 грн. за процентами в сумі 754565.20 грн., інфляційні втрати за кредитом в сумі 170136.45 та інфляційні втрати за процентами в сумі 2406.65 грн., а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року змінено в цій частині, тобто вказаною постановою вже було визначено розмір відсотків, які підлягають стягненню за користування кредитом в межах визначеного договором строку, та який становить 754 565,20 грн..

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом в межах строку визначеного договором до 01 вересня 2012 року підлягає зменшенню, а саме, з 6353 229,46 грн. до 754 565, 20 грн..

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим допустився помилки при встановленні обставин щодо розміру заборгованості відповідачки перед позивачем по сплаті процентів, в зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 6 353 229,46 грн. до 754 565,20 грн. та в зв`язку із цим, зменшити загальну суму кредитної заборгованості з 9 973 158, 91 грн. до 4 374 493,65 грн..

В іншій частині рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін.

Доводи апелянта в скарзі про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 02 вересня 2012 року і закінчується 01 вересня 2015 року, тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2018 року, - колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються наведеними вище висновками суду.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року, оскільки його копія належним чином не завірена та не має відомостей про набрання ним законної сили, а також те, що задовольняючи позовні вимоги суд фактично подвоїв відповідальність та заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафту від 21 серпня 2009 року, яка вже стягнута рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки наявність вказаного рішення господарського суду та набрання чи не набрання ним законної сили, по суті не є правовою підставою задоволення позовних вимог при розгляді даного спору. Відповідачка як іпотекодавець відповідно до наведених вище норм права та умов Договорів забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо повного та своєчасного виконання кожного і всіх зобов`язань Боржника за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього Договору та можуть бути укладені після його укладення. А тому, вказані твердження апелянта є безпідставними.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та є такими, що не дають правових підстав для скасування рішення та відмови у задоволенні позовних вимог Банку.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року змінити в частині визначення загальної суми заборгованості за Договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О від 21 серпня 2009 року з 9 973 158, 91 грн. до 4 374 493,65 грн. і зменшити суму заборгованості за відсотками за користування кредитом з 6 353 229, 46 грн. до 754 565, 20 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко