Постанова

від 22.08.2019 по справі 528/386/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/386/18 Номер провадження 22-ц/814/2255/19Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю СГ Олексіївське - адвоката Рябеки Руслана Миколайовича на рішення Гребінськівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СГ Олексіївське про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) СГ Олексіївське про визнання договору оренди землі недійсним.

Свій позов обґрунтовувала тим, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 2002 року Гребінківською районною державною адміністрацією, вона є власником земельної ділянки площею 2,000 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 ), призначеної для ведення товарного особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Їй нещодавно стало відомо про те, що між нею та ТОВ СГ Олексіївське (орендарем) було укладено договір оренди землі строком на 7 років. Вказаний договір був укладений 10 січня 2016 року та зареєстрований у реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області 27 січня 2016 року за № 13030899, після державної реєстрації договір набрав чинності.

Проте, вона на укладення договору оренди землі згоди не давала, договір не підписувала і взагалі не знала про його існування.

Вважає, що оскільки спірний договір оренди землі між нею та ТОВ СГ Олексіївське не був заснований на вільному волевиявленні орендодавця, не спрямованиq на реальне настання правових наслідків, є наявні підстави для визнання його недійсним.

У позовній заяві просила: визнати недійсним договір оренди землі та зобов`язати ТОВ СГ Олексіївське повернути їй земельну ділянку площею 2,000 га, з кадастровим номером: НОМЕР_2 , призначену для ведення товарного особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ СГ Олексіївське про визнання договору оренди землі недійсним задоволені.

Визнано недійсним договір оренди землі від 10 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СГ Олексіївське та скасована державна реєстрація, внесена до державного реєстру 27 січня 2016 року за №13030899, що здійснена державним реєстратором реєстраційної служби Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області.

Зобов`язано ТОВ СГ Олексіївське (код ЄДРПОУ39378950) повернути ОСОБА_1 , як власнику, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з ТОВ СГ Олексіївське (код ЄДРПОУ39378950, місцезнаходження юридичної особи: вул. Клубна, 5, м. Яготин, Київської області, 07700) на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати, які складаються із суми судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрат, понесених за проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 2 250 грн. 24 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи № 341 від 22 березня 2019 року встановлено, що підписи у договорі оренди від 10 січня 2016 року виконані не ОСОБА_1 , а тому, відсутнє волевиявлення власника, що є підставою для визнання договору недійсним та повернення позивачу безпідставно отриманої відповідачем у користування його земельної ділянки.

Із рішенням суду не погодився представник ТОВ СГ Олексіївське - адвокат Рябека Р.М., який його оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційні скарзі вказує, що судом неповно з`ясовано обставини справи, не зазначено, які права та інтереси позивача були порушені, при цьому вказує на правову позицію висловлену у висновку Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2018 року (справа 405/20/15-ц).

Також, представник відповідач зазначає, що відсутність підпису позивача не свідчить про порушення його прав.

Крім того, зазначає, що позивач отримуючи орендну плату ухвалила дії свого представника (ст. 241 ЦК України).

Представник відповідача в апеляційній скарзі, крім іншого, посилається на судову практику: постанови Верховного Суду України по справі № 6-94цс13 та по справі № 6-78цс13.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи.

Зокрема, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача повідомлений завчасно про час та місце розгляду справи, а відповідач вважається повідомлений в силу ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Клопотання про відкладення справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи наявність достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх преставників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що згідно Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 2002 року Гребінківською районною державною адміністрацією, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,000 га, з кадастровим номером: НОМЕР_2 , призначеної для ведення товарного особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Наталівської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області (а.с.12).

При цьому, суд першої інстанції правильно взяв до уваги, висновок експерта № 341 від 22 березня 2019 року, із якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі: Орендодавець Договору оренди землі від 10 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СГ Олексіївське , виконанні не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 116-121).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності в Україні є непорушним, а за ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і такого обов`язку власника у даній справі не встановлено.

Згідно ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як вбачається із ст.ст. 13 , 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями ч. 1 ст. 16 вищевказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За правилами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що витікають із умов договору.

Зважаючи на неведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, оскільки укладений від імені позивача невідомою особою без повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення позивача на його укладення.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не зазначено, які його права та інтереси порушені не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки із змісту позовної заяви та обставин встановлених судом першої інстанції вбачається, що порушено право позивача на вільне волевиявлення при укладенні договору оренди землі (ч. 3 ст. 203, ст. 627 ЦК України , ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі ) та, відповідно, право на вільне розпорядження своїм майном (ст. 41 Конституції України , ч. 7 ст. 319 ЦК України ).

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду, який викладений в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 405/20/15-ц, не можна вважати правильним тому, що вказаний висновок Верховного Суду стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги між двома юридичними особами, який ними не оспорюється, а оспорювали його особи, які не були сторонами цього договору та не було доведено, на відміну від даної справи, порушення їх прав.

Інших обставин стосуються постанови Верховного Суду України справа № 6-94цс13 та справа № 6-78цс13 , на які також посилається представник відповідача.

Так, в справах № 6-94цс13 та № 6-78цс13 ставилися вимоги про визнання договорів оренди землі у зв`язку з відсутністю в договорах оренди істотних умов, і позиція Верховного Суду України полягала тому, що суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Але у даній справі, як уже зазначалося, встановлено, що порушено право позивача на вільне волевиявлення при укладенні договору оренди землі (ст. 627 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі ) та, відповідно, право на вільне розпорядження своїм майном (ст. 41 Конституції України, ч. 7 ст. 319 ЦК України).

Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що позивач отримувала орендну плату, а тому в силу ст. 241 ЦК України схвалила правочин є безпідставними виходячи із наступного.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч 1 ст. 241 ЦК України ).

Тобто, вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

Відтак, до оспорюваних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.1 ст. 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину тому, що відсутні будь-які дані про те, що невідома особа, яка підписала договір від імені ОСОБА_1 мала повноваження щодо представництва її інтересів.

Схожа правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 664/998/17) та висловлювалася у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (справа № 2612-цс16).

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю СГ Олексіївське - адвоката Рябеки Руслана Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Гребінськівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 22 серпня 2019 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

Т.В. Одринська