Рішення

від 21.08.2019 по справі 747/287/19

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/287/19

Провадження № 2/747/136/19

РІШЕННЯ

іменем України

21.08.2019 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Косенко Ю.Л.,

за участі секретаря Божко Л.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_4 , Фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року та визнання укладеними додаткових угод від 18 березня 2019 року до договорів оренди від 15 січня 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря звернулося з позовною заявою до ОСОБА_4 , ФГ Логвиненка М.М. , Талалаївської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19.02.2019, скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та визнання укладеними додаткових угод від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 15.01.2014 між ним та ОСОБА_4 (далі -відповідач 1) укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради, а саме: договір оренди землі б/н від 15.01.2014 з кадастровим номером: НОМЕР_1 , загальною площею 3,48 га та договір оренди землі б/н від 15.01.2014, кадастровий номер: НОМЕР_2 , загальною площею 3,00 га. (далі по тексту - договори оренди ), строком на 5 років, які зареєстровані 18.02.2014 та діють до 18.02.2019. Під час дії договорів оренди землі позивачем належним чином виконувались умови договорів, в тому числі своєчасно сплачувалася орендна плата.

Посилаючись на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі та ч. 1 ст. 777 ЦК України, п. 3.1 договорів оренди, позивач стверджує, що у нього виникло переважне право щодо поновлення договорів оренди землі на новий строк, оскільки 09.01.2019 з метою використання свого переважного права щодо поновлення договорів оренди він направив відповідачу 1 листи -повідомлення щодо поновлення договорів оренди з проектами додаткових угод до них. Листи-повідомлення відповідачем 1 отримано 12.01.2019, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Упродовж місяця з дня отримання листів-повідомлень та після спливу місячного строку з дня припинення дії договорів оренди землі відповідач 1 не направив заперечень проти поновлення дії договорів та вимоги про повернення земельних ділянок. Позивач вважає, що договори оренди є поновленими на новий строк, а тому 18.03.2019 направив відповідачеві 1 листи та додаткові угоди для підписання, проте відповідач 1 відповіді на листи не надав, додаткові угоди не підписав. 24 квітня 2019 року позивачу стало відомо, що між відповідачем 1 та ФГ ОСОБА_5 . ОСОБА_6 . - відповідачем 2 укладено договори оренди від 19.02.2019 року, зі строком дії 10 років та з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що менше ніж виплачував за первинними договорами позивач та значно погіршує майновий стан відповідача 1. Позивач стверджує, що оскільки він продовжив користуватись земельними ділянками після закінчення дії договорів оренди землі, то відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі відбулося автоматичне поновлення договорів оренди землі на новий строк.

На підставі вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), уточнивши позовні вимоги у заяві від 25.06.2019, просить оспорювані договори оренди земельних ділянки від 19.02.2019 визнати недійсними, скасувати державну реєстрацію права оренди від 22.02.2019 індексні номери 45665868 та 45661596, визнати поновленими договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та укладеними додаткові угоди від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014.

Ухвалою судді від 20.05.2019 у справі відкрито провадження у справі.

Адвокат Чередніченко О.М. - представник відповідачів ОСОБА_4 та ФГ Логвиненка М.М. , 07.06.2019 подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідач 1, реалізовуючи свої права власника земельних ділянок у відповідності до положень Закону України Про оренду землі завчасно, листом від 18.05.2019 повідомив позивача, що не бажає поновлювати договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014, поінформував про їх припинення з 18.02.2019 та вимагав повернути земельні ділянки. Позивач діючи всупереч волі відповідача 1 як власника земельних ділянок, 09.01.2019 року направив лист-повідомлення та проекти додаткових угод про поновлення дії вказаних договорів. Після закінчення строку дії договорів 18.02.2019, позивач, порушуючи як умови п. 7.1, 12.2 договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014, так і положення ст. 31, 34 Закону України Про оренду землі земельні ділянки не повернув, тобто діяв недобросовісно. Також після припинення дії договорів оренди земельних ділянок позивач не продовжив використання земельних ділянок та не укладав у місячний строк з відповідачем 1 додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач 1, як власник земельних ділянок до виключних прав якого відноситься розпорядження земельними ділянками, після припинення дії договорів оренди від 15.01.2019 уклав 19.02.2019 договори оренди земельних ділянок з відповідачем 2, а 20.02.2019 провів виділ земельних ділянок в натурі на місцевості та закріпив їх межовими знаками. Відповідач 2 до 20.04.2019 провів дискування земельних ділянок, двічі здійснив внесення добрив, здійснив оранку та культивацію земельних ділянок. 25 квітня 2019 року відповідач 2 мав намір здійснити посів сільськогосподарських культур на земельних ділянках, проте виявив, що позивач знищив межові знаки та засіяв земельні ділянки, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів. Розмір орендної плати визначений у договорах оренди, укладених між відповідачами 1 та 2, у розмірі 3% є технічною помилкою, оскільки сторонами було узгоджено розмір орендної плати у розмірі 13%. Дана помилка, після її виявлення у травні 2019 року була відразу була виправлена шляхом укладення додаткових угод.

СТОВ АФ Зоря надало 27.06.2019 відповідь на відзив, у якому вказано, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено. Також зазначає, що відповідачем 1 було порушено вимоги Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками а саме: не повідомлено позивача, як законного користувача суміжної земельної ділянки, у встановлений строк про час та проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач заперечує твердження представника відповідача 1 та відповідача 2, що після припинення дії договору оренди землі він не продовжував використання земельної ділянки, оскільки згідно структури посівних площ по господарству СТОВ Агрофірма Зоря спірні земельні ділянки у 2018-2019 роках були засіяні кукурудзою, посів даної культури проводиться у квітні, а збір в листопаді-грудні поточного року, тому в лютому 2019 року спірні земельні ділянки тимчасово не використовувалися.

Крім цього, звертає увагу на неспроможність пояснення представника відповідачів щодо помилки комп`ютерної програми при складанні тексту договорів від 19.02.2019 в частині визначення розміру орендної плати.

Представником відповідачів адвокатом Чередніченком О.М. 08.07.2019 подано заперечення на відповідь на відзив, у якому вказано, що відповідач 1 заперечує факт отримання від позивача листів-повідомлень та проектів додаткових угод, як від 09.01.2019, так і від 18.03.2019. У рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення від 10.01.2019 та від 22.03.2019 підписи відповідача 1 про отримання даних поштових відправлень зроблені не ОСОБА_4 , а сторонньою особою. Крім цього листи-повідомлення, на які посилається позивач, ним направлені після повідомлення відповідачем 1 про припинення дії договору оренди земельних ділянок від 18.05.2018, про що було відомо позивачу, що є зловживанням правом, оскільки відповідач 1 чітко висловив свою позицію про відмову від подальшої дії договорів оренди землі, їх поновлення та повернення йому земельних ділянок.

Зазначає, що суміжні землевласники були повідомлені про проведення виділу земельних ділянок, а незначні порушення при проведенні їх виділу не дають права позивачу на знищення межових знаків та протиправне використання ділянок. Окрім цього зазначає, що посилаючись у п. 1 додаткових угод на узгоджену сторонами грошову оцінку земельної ділянки позивач свідомо не визначає таку оцінку, а тому керуючись п. 2.2 договорів оренди землі від 15.01.2014 та п. 2 умов додаткових угод, є чинними та обов`язковими для виконання сторонами умови первісних договорів оренди землі щодо грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 76 055, 30 грн., орендна плата 11 % від якої складає 8 366, 08 грн. При цьому згідно із п. 5 укладених між відповідачами 1 та 2 договорів оренди земельної ділянки від 19.02.2019 нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 82 368,92 грн. та 95 767, 92 грн., 13 % від яких складає відповідно 10 707, 96 грн. та 12 449, 83 грн. Отже запропоновані позивачем умови додаткових угод є значно гіршими, аніж умови, запропоновані відповідачем 2 в оспорюваних договорах оренди землі.

Представник відповідача 3 Талалаївської РДА у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника РДА.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 . позовні вимоги позивача підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, указаних в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів адвокат Чередніченко О.М просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав зазначених у відповіді на відзив та запереченні.

Допитаний у судовому засідання як свідок голова ФГ Логвиненка М.М. - ОСОБА_2 суду показав, що до нього особисто звернувся ОСОБА_4 , з яким домовилися щодо укладення договорів оренди належних йому земельних ділянок із виплатою 13% орендної плати. Після укладення договорів, 20 лютого 2019 року було проведено виділ земельних ділянок ОСОБА_4 у натурі, встановлено межові знаки. ФГ ОСОБА_2 приступило до обробітку даних земельних ділянок, внесли добрива, дискували, культивували їх. СТОВ Зоря обробляло суміжні земельні ділянки по межах, встановлених землевпорядником. 24.04.2019 виявили, що СТОВ Зоря було пошкоджено межові знаки та засіяно земельні ділянки ОСОБА_4 . У травні 2019 року він виявив, що у договорах оренди землі, укладених із ОСОБА_4 допущена технічна помилка у розмірі орендної плати, а саме вказано 3% замість обумовленої 13%, яка виникла через комп`ютерну програму. Про це був невідкладно повідомлений ОСОБА_4 , та укладено додаткову угоду, якою встановлено розмір орендної плати 13%.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що був присутній під час виділу земельних ділянок, належних ОСОБА_4 Це було в кінці лютого 2019 року. Він за вказівкою землевпорядника вкопував стовпчики.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працює у ФГ ОСОБА_2 Після виділення в натурі земельних ділянок ОСОБА_4 , він вносив міндобрива на дані земельні ділянки, дискував. В той самий час суміжні земельні ділянки обробляло СТОВ АФ Зоря , а земельні ділянки ОСОБА_4 не чіпали. Потім, коли приїхали засівати земельні ділянки, то виявили, що вночі їх засіяло СТОВ АФ Зоря .

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працює трактористом у ФГ ОСОБА_2 , протягом березня - квітня 2019 року обробляв земельні ділянки ОСОБА_4 , вносили добрива, дискували, повторно вносили добрива. Межі земельних ділянок були визначені стовпчиками. Суміжні земельні ділянки обробляла техніка СТОВ АФ Зоря , проводили рихлення землі, а земельні ділянки Діденка вони не обробляли. Коли працівники ФГ ОСОБА_2 все підготували для посіву, то вночі СТОВ АФ Зоря засіяло земельні ділянки ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2014 між позивачем СТОВ Агрофірма Зоря та відповідачем - 1 ОСОБА_4 укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради, а саме: договір оренди землі б/н від 15.01.2014 з кадастровим номером: НОМЕР_1 , загальною площею 3,48 га та договір оренди землі б/н від 15.01.2014, кадастровий номер: НОМЕР_2 , загальною площею 3,00 га, строком на 5 років, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про реєстрацію іншого речового права за № 4714536 від 18.02.2014 за № 4712953 від 18.02.2014 відповідно (а.с.10-20). Оскільки договори були зареєстровані 18.02.2014, то, в силу положень ст. 6 Закону України Про оренду землі та умов договорів, вони діють до 18.02.2019.

Відповідач 1 не маючи наміру продовжувати правовідносини із позивачем після закінчення дії договорів, листом-повідомленням від 18.05.2018 (а.с.75) повідомив позивача, що не бажає поновлювати договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014, вважає їх припиненими з 18.02.2019 та вимагав повернути земельні ділянки. Направлення позивачу та отримання ним листа - повідомлення підтверджується копією опису про вкладення з фіскальним чеком (а.с.76, 143).

У свою чергу позивач, з метою використання, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі та ст. 777 ЦК України, переважного права щодо поновлення договорів оренди 09.01.2019, направив відповідачу 1 листи-повідомлення щодо поновлення договорів оренди , додатком до яких вказано проекти додаткових угод до них (а.с.29-32), відповіді на які не отримав. Листи-повідомлення отримано 12.01.2019, про що свідчить підпис від імені відповідача 1 на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.39). Письмові заперечення проти поновлення дії договорів у період після отримання відповідачем 1 листів-повідомлень від нього не надходили. Додаткові угоди між позивачем та відповідачем 1 до договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 не укладалися.

Позивач 18.03.2019 повторно направив відповідачеві 1 листи-повідомлення щодо поновлення договорів оренди, додатком до яких вказані додаткові угоди для підписання (а.с.33-36), проте відповідач 1 відповіді на листи не надав, додаткові угоди не підписав.

19 лютого 2019 року між відповідачами 1 та 2 укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1 , загальною площею 3,48 га та НОМЕР_2 , загальною площею 3,00 га, зі строком дії 7 років та з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена у розмірі 95 767,92 грн. для земельної ділянки площею 3, 48 га, та 83 368,92 грн для земельної ділянки 3,00 га (а.с.86-87, 90-91). Право оренди за вказаними договорами зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45665868 від 22.02.2019 та за № 45661596 від 22.02.2019, про що вчинено відповідні записи (а.с.107-108).

20 лютого 2019 року відповідач 1 провів виділ земельних ділянок в натурі на місцевості та закріпив їх межовими знаками (а.с.78-85). Відповідач 2 до 20.04.2019 здійснив підготовку земельних ділянок до посівних робіт, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . У період з 20.04.2019 по 25.04.2019 позивач знищив межові знаки та засіяв належні відповідачу 1 земельні ділянки, що підтверджується показаннями вищевказаних свідків, даними витягу із ЄРДР від 25.04.2019 щодо реєстрації кримінального провадження про кримінальне правопорушення за ч 1 ст. 197-1 КК України за заявою ОСОБА_2 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок (а.с.98), вимогою до СТОВ Агрофірма Зоря щодо негайного припинення використання земельної ділянки, підписаної ОСОБА_2 , як представником власника земельних ділянок ОСОБА_4 (а.с.99). Перебування даних земельних ділянок у обробітку СТОВ Агрофірма Зоря після 25 квітня 2019 року визнається позивачем, даний факт підтвердила у судовому засіданні і представник позивача.

13 травня 2019 року між ОСОБА_4 та ФГ ОСОБА_2 . укладено додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки від 19.02.2019, відповідно до яких у зв`язку із допущенням помилки, вносяться зміни до п. 9 договору, визначено, що орендна плата вноситься у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті складає на момент укладення договору 10707, 95 грн та 12449, 82 грн відповідно, внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.05.2019 ( а.с.94-96).

До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні норми законодавства.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачають, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частина 1 ст. 777 ЦК України передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором,- в розумний строк. Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень ст. 777 ЦК України, визначаються також ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1-5 ст. 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (ч. 6 ст. 33).

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору з застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ), або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

У своїй позовній заяві, запереченні на відзив та поясненнях, наданих суду, позивач чітко не виокремив підставу позову, а саме: укладання договору на новий строк із застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 2-5 ст. 33 Про оренду землі ) чи продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Про оренду землі ), пославшись на усі вищезазначені норми закону.

При цьому у прохальній частині позивач просить визнати укладеною додаткову угоду від 18.03.2019, тобто складену після закінчення дії договору від 15.01.2014, що регламентується положеннями ч. 6 ст. 33 Закону, тоді як у змісті додаткової угоди містяться інші умови, ніж передбачені договором від 15.01.2014, що можливо лише при застосуванні ч. 2-5 ст. 33 Закону.

З огляду на це, суд аналізує докази та встановлені фактичні обставини у справі з урахуванням обох правових підстав заявлених позовних вимог.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з ч. 2 - 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом ст. 626, 777 ЦК України та ч. 2-6 ст. 33 Закону України Про оренду землі для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (ч. 6 ст. 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абз. 2 ч.1 ст. 777 Цивільного Кодексу України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Отже, основними відмінностями у застосуванні положень ч. 2-5 та положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (ч. 2 - 5 ст. 33 цього Закону) або ті самі (ч. 6 ст. 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (ч. 2 - 5 ст. 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 цього Закону)).

Із змісту вищезазначених норм законодавства можна зробити висновок, що зміна умов договору у будь-якій частині виключає продовження договору з підстав ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

За умовами договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 строк їх дії становив 5 років, розмір орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки землі -76055, 30 грн.

Додаткові угоди від 18.03.2019 пропонується укласти строком на 12 років, а щорічна орендна плата визначена у розмірі 11% від узгодженої сторонами грошової оцінки земельних ділянок, проіндексованих на коефіцієнт індексації, визначений законодавством для індексації нормативної грошової оцінки землі.

Ураховуючи, що умови договорів від 15.01.2014 та від 18.03.2019 суттєво відрізняються, суд відхиляє посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки вона передбачає поновлення договору оренди на тих самих умовах, що і первісний договір.

Згідно з положеннями, викладеними у абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.п. 12.2 п. 2 договорів оренди земельної ділянки від 15.01.2014 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено після збору врожаю. Згідно із п.п. 7.1 п. 7 зазначених договорів в разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Суд встановив, що строк дії договорів оренди закінчився 18.02.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру укладати договір на певних запропонованих іншою стороною умовах, не досягнення згоди при зміні умов договору виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права. У цьому випадку переважне право припиняється, а отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

Зазначені вище правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 у справі №313/435/17. Про обов`язковість волі орендодавця на укладення договору на нових умовах ідеться також і в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 №923/925/18 та від 19.06.2019 №925/803/18.

Обґрунтовувати свою відмову в поновленні договору орендодавець не зобов`язаний (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 №709/1899/17). Відповідно до Закону України Про оренду землі укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст. 6, 627 ЦК щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 №312/275/17).

Натомість повідомлення орендодавця із запереченням щодо поновлення дії договору може мати місце в будь-який час (як в будь-який момент до закінчення дії договору, так і впродовж місяця після закінчення його дії), і таке заперечення виключає можливість його поновлення (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 №693/14/18, від 17.10.2018 №379/338/16-ц).

У справі, що розглядається позивач та відповідач 1 не досягли домовленості щодо істотних умов договору, про що свідчать дії відповідача 1 щодо повідомлення 18.05.2018 позивача про припинення дії договорів оренди земельних ділянок, не підписання додаткових угод, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, їх передачу в оренду іншому орендарю -ФГ ОСОБА_2 , який приступив після 20.02.2019 до обробітку земельних ділянок і проводив сільськогосподарські роботи до 20.04.2019.

Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на нових, запропонованих у проектах додаткових угод, умовах, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог з обґрунтуванням за ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Крім цього, аналізуючи зміст ч. 1 та ч. 3 ,4, 5, 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у взаємозв`язку, суд доходить висновку, що у розумінні зазначених норм Закону проект додаткової угоди передбачає викладення нового тексту договору із зазначенням усіх його істотних умов, у тому числі змінених.

Позивач суду не надав примірники додаткових угод чи їх копії, які направлялися відповідачу 1. Натомість за змістом додаткових угод, які наведені у прохальній частині позову, вказані угоди не викладалися у новій редакції, а лише вносилися зміни до певних пунктів первинних договорів від 15.01.2014.

Доказів складення та надсилання позивачу саме такого проекту, саме у такому вигляді, як зазначено у позовній заяві суду не надано.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 77-80 ЦПК України докази на підтвердження фактичних обставин на які посилається сторона повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - взаємозв`язку та достатності.

Суд доходить висновку, що позивачем СТОВ АФ Зоря не надано належних та допустимих доказів щодо порушення своїх прав при укладенні ОСОБА_4 та ФГ Логвиненка М.М ОСОБА_10 договорів оренди земельних ділянок.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками в частині не повідомлення позивача, як законного користувача суміжної земельної ділянки, у встановлений строк про час та проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки, оскільки обставини встановлення межових знаків безпосередньо не стосуються предмету позову. Крім того позивач не вказав яким чином недотримання Інструкції порушило його права, як суміжного землекористувача чи як попереднього орендаря.

Також, суд вважає пояснення відповідача 2 щодо технічної помилки (описки) у договорах оренди від 19.02.2019 в частині розміру орендної плати -3% від нормативної грошової оцінки землі такими, що заслуговують на увагу, керуючись презумцією розумності поведінки сторін договору, їх обопільною зацікавленістю у подальшому виконанні умов договору, а також внесенням змін до договору одразу після виявлення помилки.

З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19.02.2019, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та визнання укладеними додаткових угод від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014 необхідно відмовити повністю.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права оренди на підставі оспорюваних договорів оренди є похідними від основних вимог, а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову належить відмовити, сума судового збору сплаченого позивачем відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 79-81, 211, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_4 , Фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про визнання недійсним Договору оренди від 19 лютого 2019 року, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 3,00 га, розміщеної на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Логвиненка М.М та скасування державної реєстрації іншого речового права, права оренди (індексний номер 45665868 від 22.02.2019 ) - відмовити повністю.

В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_4 , Фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про визнання недійсним Договору оренди від 19 лютого 2019 року земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 3,48 га, розміщеної на території Української ради Талалаївського району Чернігівської області, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Логвиненка М.М. та скасування державної реєстрації іншого речового права, права оренди (індексний номер 45661596 від 22.02.2019 ) - відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря про визнання поновленими Договорів від 15 січня 2014 року оренди земельних ділянок площею 3,00 га та 3,48 га, укладених між ОСОБА_4 та СТОВ Агрофірма Зоря та про визнання укладеними Додаткових угод від 18 березня 2019 року про поновлення Договорів оренди земельної ділянки від 15 січня 2014 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря , юридична адреса: с. Займище, вул. Діденка, 8, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30866217 .

Відповідач 1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 2: Фермерське господарство Логвиненка М.М. , юридична адреса: с. Українське, вул. Братів Вишнівських, буд 44, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 41836221.

Представник відповідачів 1та 2: адвокат Чередніченко Олександр Миколайович, АДРЕСА_2 Прилуки АДРЕСА_3 буд 46, оф.1, Чернігівської АДРЕСА_4 , ордер серія ЧН № 032942, ордер серія ЧН № 032943.

Відповідач 3: Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області, юридична адреса: смт. Талалаївка, вул. Центральна, 3, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061719.

Повний текст рішення складено 29.08.2019.

Суддя Ю.Л. Косенко