Постанова

від 18.12.2019 по справі 747/287/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 грудня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/287/19

Головуючий у першій інстанції - Косенко Ю. Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1541/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Іванової Г.П.,

суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

секретар: Позняк О.М.,

сторони:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря",

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство"Логвиненка М.М.",

відповідач - Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області у складі судді Косенко Ю.Л. від 21 серпня 2019 року (повний текст рішення складений 29 серпня 2019 року) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Логвиненка М.М.", Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року та визнання укладеними додаткових угод від 18 березня 2019 року до договорів оренди від 15 січня 2014 року,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року СТОВ Агрофірма Зоря звернулося до суду з цим позовом, посилаючись на таке.

15.01.2014 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради, а саме: договір оренди землі б/н від 15.01.2014, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 загальною площею 3,48 га, та договір оренди землі б/н від 15.01.2014, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 загальною площею 3,00 га, строком на 5 років, які зареєстровані 18.02.2014 та діють до 18.02.2019. Під час дії договорів оренди землі позивачем належним чином виконувались умови договорів, в тому числі своєчасно сплачувалася орендна плата.

Позивач зазначав, що орендар має переважне право на поновлення договорів оренди землі на новий строк, що передбачене ст. 33 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 777 ЦК України та п. 3.1 договорів оренди.

09.01.2019 року з метою використання свого переважного права щодо поновлення договорів оренди він направив орендодавцеві листи - повідомлення щодо поновлення договорів оренди з проектами додаткових угод до них. Листи-повідомлення ОСОБА_1 вручено 12.01.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Упродовж місяця з дня отримання листів-повідомлень та після спливу місячного строку з дня припинення дії договорів оренди землі ОСОБА_1 не направив заперечень проти поновлення дії договорів та вимоги про повернення земельних ділянок. Тому позивач вважає, що договори оренди є поновленими на новий строк. 18.03.2019 він направив ОСОБА_1 листи та додаткові угоди для підписання, проте відповіді на листи він не надав, додаткові угоди не підписав.

24 квітня 2019 року позивачу стало відомо, що 19.02.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. укладено договори оренди земельних ділянок зі строком дії 10 років та з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що менше ніж виплачував за первинними договорами, що значно погіршує майновий стан орендодавця.

Позивач також зазначав, що після закінчення дії договорів оренди землі він продовжив користуватись земельними ділянками, тому відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі відбулося автоматичне поновлення договорів оренди землі на новий строк.

Уточнивши позовні вимоги у заяві від 25.06.2019, позивач просив оспорювані договори оренди земельних ділянок від 19.02.2019 визнати недійсними, скасувати державну реєстрацію права оренди від 22.02.2019 року, індексні номери 45665868 та 45661596, визнати поновленими договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та визнати укладеними додаткові угоди від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено переважного права на поновлення договорів оренди та використання земельних ділянок після закінчення строку їх дії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

СТОВ АФ Зоря зазначає, що оскільки земельні ділянки перебували у його користуванні і Товариством було дотримано встановлену ст..33 Закону України Про оренду землі процедуру і строки щодо реалізації переважного права на поновлення договорів оренди на новий строк, позивач обґрунтовано вважав, що договори оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року є поновленими на новий строк.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Оскільки відповідач ОСОБА_1 завчасно повідомив позивача, що він не бажає і заперечує поновлювати договори оренди землі, повідомляє про їх припинення з 18 лютого 2019 року та вимагав повернути земельні ділянки після припинення дії договорів оренди, позивач втратив переважне право на поновлення дії договорів оренди на новий строк. ОСОБА_1 уклав договори оренди земельних ділянок з ФН Логвиненка М.М. на більш вигідних для нього умовах, ніж були запропоновані позивачем.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року задоволено клопотання СТОВ Агрофірма "Зоря" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року, та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ Агрофірма "Зоря".

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року справу призначено до розгляду Чернігівським апеляційним судом у відкритому судовому засіданні на 02 грудня 2019 року.

02 грудня 2019 року до Чернігівського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Логвиненка М.М ." адвоката Чередніченка О.М. про відкладення розгляду справи у зв`язку з врученням копії апеляційної скарги а судової повістки 30 листопада 2019 року ( в суботу), що позбавило права надати відзив на апеляційну скаргу у визначений судом термін - до 28.11.2019 року та належно підготуватись до розгляду справи. У заяві звертається увага на необхідність забезпечення принципу рівності сторін, який вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною; забезпечення кожній стороні ознайомитись із зауваженням або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі і з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2019 року клопотання задоволено, справу відкладено на 18 грудня 2019 року.

В засідання апеляційного суду 18.12.2019 з`явились представник позивача СТОВ Агрофірма Зоря Мань В.В., представник відповідачів ОСОБА_1 і Фермерського господарства Логвиненка М.М. адвокат Чередніченко О.М.; відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку повідомлені.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області:

- кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 загальною площею 3,48 га,

- кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 загальною площею 3,00 га,

що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.24-25).

15 січня 2014 року ОСОБА_1 уклав із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 5%, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про реєстрацію іншого речового права за № 4714536 від 18.02.2014 та за № 4712953 від 18.02.2014 (а.с.10-20).

Листом-повідомленням від 18.05.2018 року ОСОБА_4 повідомив СТОВ Агрофірму Зоря про те, що він не бажає поновлювати договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014, вважає їх припиненими з 18.02.2019 та вимагає повернути земельні ділянки (а.с.75). Направлення позивачу цього листа - повідомлення підтверджується копією опису про вкладення з фіскальним чеком (а.с.76, 143).

10.01.2019 року СТОВ Агрофірма Зоря направила ОСОБА_4 листи-повідомлення від 09.01.2019 щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок, додатком до яких вказано проекти додаткових угод до них (а.с.29-32). Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, листи-повідомлення вручено адресату 12.01.2019 (а.с.37-38). Відповідь або письмові заперечення проти поновлення дії договорів від ОСОБА_1 не надходили. Додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 між СТОВ Агрофірма Зоря і ОСОБА_4 укладені не були. Відповіді на цей лист ОСОБА_1 не надав.

18.03.2019 року СТОВ Агрофірма Зоря знову направила ОСОБА_1 листи-повідомлення щодо поновлення договорів оренди, додатком до яких вказані додаткові угоди для підписання (а.с.33-36), які вручені 25.03.2019 (а.с.39-40), проте ОСОБА_1 відповіді на листи не надав, додаткові угоди не підписав.

19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 і Фермерським господарством Логвиненка М.М. укладено два договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425384500:05:001:0631, загальною площею 3,48 га та 7425384500:05:001:1581, загальною площею 3,00 га, зі строком дії 7 років та з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена у розмірі 95 767,92 грн. для земельної ділянки площею 3, 48 га, та 83 368,92 грн для земельної ділянки 3,00 га (а.с.86-87, 90-91). Право оренди за вказаними договорами зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено відповідні записи за № 45665868 від 22.02.2019 та за № 45661596 від 22.02.2019 (а.с.88-89,92-93,106-108). У зв`язку з технічною помилкою, допущеною у тексті договорів оренди від 19.02.2019 щодо розміру орендної плати (3% замість 13%), ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. 13 травня 2019 року уклали додаткові угоди, відповідно до яких вносяться зміни до п. 9 договору - орендна плата вноситься у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті складає на момент укладення договору 10707, 95 грн та 12449, 82 грн відповідно; до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.05.2019 внесено відповідний запис ( а.с.94-96).

20 лютого 2019 року проведено виділ земельних ділянок ОСОБА_1 в натурі на місцевості, із закріпленням їх межовими знаками (а.с.78-85).

До 20.04.2019 року Фермерським господарством Логвиненка М.М. здійснювалась підготовка вказаних земельних ділянок до посівних робіт, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У період з 20.04.2019 по 25.04.2019 позивач знищив межові знаки та засіяв належні ОСОБА_1 земельні ділянки, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

За заявою ОСОБА_2 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок зареєстроване кримінальне провадження про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 197-1 КК України, що підтверджується даними витягу із ЄРДР від 25.04.2019 (а.с.98).

14.05.2019 ОСОБА_2 як представник власника земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся до СТОВ Агрофірма Зоря з письмовою вимогою щодо негайного припинення використання земельних ділянок (а.с.99).

Перебування даних земельних ділянок у обробітку СТОВ Агрофірма Зоря з 25 квітня 2019 року визнається позивачем, що підтвердила у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

Договорами оренди земельної ділянки, укладеними між ОСОБА_1 і СТОВ АФ Зоря 15 січня 2014 р., встановлено права та обов`язки орендодавця і орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі (а.с.10-13,16-19).

Частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Суд дійшов вірного висновку, що договори оренди земельних ділянок, укладені 15.01.2014 р. між ОСОБА_1 і СТОВ АФ Зоря , в силу положень ст. 6 Закону України Про оренду землі та умов договорів діють до 18.02.2019, оскільки вони були зареєстровані 18.02.2014 р.

Договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 і ФГ Логвіненка М.М. були укладені 19.02.2019, тобто вже після припинення дії договорів, укладених із СТОВ АФ Зоря , що відповідає вимогам Закону України Про оренду землі . Вказані договори укладені на кращих для ОСОБА_1 умовах, ніж ті, що запропоновані СТОВ АФ Зоря : строк дії договору - 7 років (а не 12 років, як запропонував позивач), розмір орендної плати -13% (а не 11%, як запропонував позивач).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено переважного права на поновлення договорів оренди та використання земельних ділянок після закінчення строку їх дії.

Доводи касаційної скарги про те, що СТОВ АФ Зоря належним чином виконувало умови договорів про оренду земельної ділянки від 15 січня 2014 року та повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити їх дію на новий строк, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Як встановлено судами, листом від 18.05.2018 року ОСОБА_4 повідомив СТОВ Агрофірму Зоря про те, що він не бажає поновлювати договори оренди земельних ділянок від 15.01.2014, вважає їх припиненими з 18.02.2019 та вимагає повернути земельні ділянки (а.с.75). Направлення позивачу цього листа - повідомлення підтверджується копією опису про вкладення з фіскальним чеком (а.с.76, 143). В засіданні апеляційного суду представник позивача підтвердила отримання Товариством вказаного листа.

Подальше направлення СТОВ АФ Зоря пропозиції про продовження оренди, так само й продовження користування землею після закінчення терміну оренди за наведених вище обставин - отримання орендарем волевиявлення орендодавця про небажання продовження договорів оренди та вимоги про повернення землі, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.

20 лютого 2019 року за ініціативи ОСОБА_1 був проведений виділ належних йому на праві власності земельних ділянок та закріплення їх межовими знаками, що підтверджується технічною документацією щодо виділу (а.с.78-85).

Посилання у касаційній скарзі на те, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ними передбачені, а тому сторони повинні у місячний термін укласти додаткову угоду, також не можна визнати обґрунтованим.

За змістом частини третьої статті 33 Закону України Про оренду землі договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На той самий строк договір оренди земельної ділянки продовжений бути не може, оскільки відповідно до частини третьої статті 19 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Договори оренди земельних ділянок були укладені між ОСОБА_1 і СТОВ АФ Зоря строком на 5 років.

У додатковій угоді, яку направляв ОСОБА_1 позивач, ним були змінені істотні умови договору - термін його дії збільшено з 5 до 12 років, а розмір орендної плати збільшено з 5% до 11%.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, СТОВ АФ Зоря втратила своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок.

З огляду на встановлені судами обставини, рішення суду першої інстанції відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 594/376/17 провадження № 14-65цс18, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/16-ц провадження № 61-8479сво18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2018 року у справі № 379/324/16-ц провадження № 61-5633св18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 693/14/18 провадження № 61-46848св18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного від 27 червня 2019 року у справі № 312/275/17 провадження № 61-7443св19, які згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Апеляційний суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 19.12.2019.

Головуючий: Судді: