Постанова

від 28.08.2019 по справі 278/3166/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3166/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/3166/17 за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03 березня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Березівка Житомирського району Житомирської області. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оспорюваним рішенням сільської ради ОСОБА_2 надано земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок та господарській споруди, які належать їй на праві приватної власності.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. ОСОБА_3 лається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору. Доводи апеляційної скарги в сукупності аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві та зводяться до незгоди із оспорюваним рішенням сільської ради.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 46 років помер ОСОБА_4 . Спадкову масу у вигляді двох житлових будинків після смерті ОСОБА_4 прийняла його дочка та позивач у даній справі ОСОБА_1 , в тому числі і житловий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.12.2014 року (а.с. 22 Том № 1).

Вказані обставини встановлені в ході розгляду справи № 278/570/15-а за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання рішень протиправними (а.с. 32-33, 26-28 Том № 1), та сторонами не оспорюються.

Відповідно до рішення 29 сесії 5 скликання Березівської сільської ради від 23.10.2008 року ОСОБА_5 (бабі позивача та матері ОСОБА_4 ) надано в користування земельні ділянки для обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га в с. Березівка (а.с. 31 Том № 1).

При цьому, відповідно до уточнених даних, що містяться у погосподарській книзі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 5 за 2011-2015 роки за ОСОБА_5 рахувався житловий будинок та земельні ділянки загальною площею 0,60 га, з яких:

0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ;

0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

та земельна ділянка площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29 Том № 2).

Листом від 21.10.2015 №485 Березівська сільська рада повідомила, що 0,15 га земельної ділянки рахувалось за ОСОБА_5 біля будинку по АДРЕСА_2 , 0,20 га - біля будинку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства розташована в с. Березівка (а.с.30 Том №2).

Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки не видавались.

Спору щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 немає, про що свідчать матеріали справи та не заперечується стороною позивача.

В суді апеляційної інстанції представник Березівської сільської ради пояснила, що біля будинку в АДРЕСА_1 ,4 рахується 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Земельні ділянки площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства розташовані не біля будинку по АДРЕСА_1 а в інших місцях в межах села Березівка. Зазначені обставини визнані стороною позивача.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, прийнятою за результатами розгляду справи № 278/570/15-а, яка набрала законної сили, також встановлено, що вказані земельні ділянки перебували у землекористуванні покійної - ОСОБА_5 .

При цьому, після смерті вказаної особи, рішення про надання в користування спірних земельних ділянок батьку позивачки та іншим особам Березівською сільською радою не приймалось. Відтак, зі смертю землекористувача - ОСОБА_5 , землекористування вказаної особи на спірні земельні ділянки є припиненим.

А оскільки батько позивачки не набув ні права власності, ні права користування на спірні земельні ділянки, то його заява про вилучення із землекористування 0,30 га не має ніякого правового значення. А тому доводи позивачки в цій частині є безпідставними.

Разом з тим, на час набуття позивачкою права на спадщину, перехід права на земельну ділянку було урегульовано таким чином.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно частин першої, четвертої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відтак, ОСОБА_1 як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 , в розумінні ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, набула право лише на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,20 га (земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 не є предметом спору та розгляду даної справи).

03 березня 2017 року рішенням 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Березівка Житомирського району Житомирської області (Том № 1 а.с. 21).

02 лютого 2017 року на підставі вказаного рішення була здійснена державна реєстрація зазначеної земельної ділянки (Том № 1 а.с. 38-40).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що вказане рішення сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» , та як наслідок державна реєстрація ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га, порушує її права як власника житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивачки на те, що на виділеній відповідачу земельній ділянці знаходиться належний їй житловий будинок, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами.

А тому, зважаючи, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження порушення її прав чи інтересів, як власника або користувача земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду з мотивів наведених вище, про відмову у задоволенні її позовних вимог.

Оскільки, апеляційним судом, підстав для скасування чи зміни рішення суду, визначених ст. 376 ЦПК України, під час перегляду справи не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368 , 374, 375 , 381-384 , 389, 390, 391 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.08.2019.

Головуючий Судді