Постанова

від 04.03.2020 по справі 278/3166/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 278/3166/17-ц

провадження № 61-17592св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,,

відповідачі: Березівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року у складі судді Зубчик І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Березівська сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2014 року після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 28,7 кв. м, який позначено на платі літерою А . Також до будинку належать: сарай Б , сарай В , сарай Д , сарай Е , літня кухня Ж , уборна У , ворота № 1, огорожа № 2, колодязь № 3.

Згідно погосподарської книги за 2011-2015 роки № 5 до 2014 року вищевказаний житловий будинок на земельній ділянці площею 0,60 га рахувався за її батьком, а з 2014 року цей будинок на земельній ділянці вже площею 0,30 га рахується за нею.

Вказувала, що згідно рішення 29 сесії 5 скликання Березівської сільської ради від 23 жовтня 2008 року її покійній бабусі - ОСОБА_4 було надано одну цілісну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га. ОСОБА_4 до своєї смерті користувалась вказаною земельною ділянкою.

Вказувала, що з відповіді Березівської сільської ради від 07 квітня 2017 року їй стало відомо, що рішенням 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради від 03 березня 2017 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1832 га, в тому числі 0,1832 га - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Березівка Житомирського району Житомирської області.

Зазначала, що підставою для подачі вказаного позову було те, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку, на якій знаходяться житловий будинок та господарські споруди, які належать їй на праві приватної власності.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради від 03 березня 2017 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Березівка Житомирського району Житомирської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 всупереч положенням статті 81 ЦПК України не довела того, що на виділеній ОСОБА_2 земельній ділянці знаходяться житловий будинок та господарські споруди, які належать їй на праві приватної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2014 року після смерті її батька - ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно погосподарської книги за 2011-2015 роки до 2014 року вищевказаний житловий будинок на земельній ділянці площею 0,60 га рахувався за її батьком, а з 2014 року вказаний будинок на земельній ділянці площею 0,30 га рахується за нею.

Вказує, що безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій про те, що згідно уточнених даних, що містяться в погосподарській книзі, земельна ділянка площею 0,40 га розташована не за адресою: АДРЕСА_1 . Наведені висновки судів спростовуються довідками Березівської сільської ради від 07 квітня 2017 року № 914, від 04 листопада 2016 року № 1910, у яких чітко вказано, що саме за адресою: АДРЕСА_1 рахується житловий будинок та земельна ділянка площею 0,60 га.

Вказує, що рішення 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради від 03 березня 2017 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства прийняте з порушенням процедури його прийняття, з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилається на те, що земельна ділянка у користуванні ОСОБА_2 не перебувала, її межі в натурі (на місцевості) не визначалися, довгостроковими межовими знаками не закріплювалися. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 не зверталась до органу місцевого самоврядування із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки з обґрунтуванням необхідності її відведення.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 46 років помер ОСОБА_3 . Спадкову масу у вигляді двох житлових будинків після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_1 , в тому числі і житловий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 грудня 2014 року.

Вказані обставини встановлені в ході розгляду справи № 278/570/15-а за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про визнання рішень протиправними (а. с. 32-33, 26-28, т. № 1), та сторонами не оспорюються.

Відповідно до рішення 29 сесії 5 скликання Березівської сільської ради від 23 жовтня 2008 року ОСОБА_4 (бабі позивача та матері ОСОБА_3 ) надано в користування земельні ділянки для обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га в с. Березівка.

При цьому відповідно до уточнених даних, що містяться у погосподарській книзі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 5 за 2011-2015 роки, за ОСОБА_4 рахувався житловий будинок та земельні ділянки:

- 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

- 0,40 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 29, т. № 2).

Листом від 21 жовтня 2015 року № 485 Березівська сільська рада повідомила, що 0,15 га земельної ділянки рахувалось за ОСОБА_4 біля будинку по АДРЕСА_2 ; 0,20 га - біля будинку по АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства розташована в с. Березівка.

Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки не видавались.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що оскаржуване рішення сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність та, як наслідок. державна реєстрація за ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га порушує її права як власника житлового будинку.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Судами встановлено, що спадкову масу у вигляді двох житлових будинків після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_1 , в тому числі і житловий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 грудня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

З наведеного вбачається, що особи, які набули право власності на будівлю чи споруду. стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відповідно до рішення 29 сесії 5 скликання Березівської сільської ради від 23 жовтня 2008 року ОСОБА_4 (бабі позивача та матері ОСОБА_3 ) надано в користування земельні ділянки для обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га в с. Березівка (а. с. 31, т. 1).

При цьому відповідно до уточнених даних, що містяться у погосподарській книзі Березівської сільської ради № 5 за 2011-2015 роки, за ОСОБА_4 рахувався житловий будинок та земельні ділянки:

- 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

- 0,40 га для ведення особистого селянського господарства.

Державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Листом від 21 жовтня 2015 року № 485 Березівська сільська рада підтвердила, що 0,15 га земельної ділянки рахувалось за ОСОБА_4 біля будинку по АДРЕСА_2 , 0,20 га - біля будинку по АДРЕСА_1 . Цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Земельна ділянка площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства розташована в с. Березівка (а. с. 30, т. № 2).

У вказаному листі також зазначено, що приватизацію даних земельних ділянок на громадянку ОСОБА_4 не було проведено . У зв 'язку зі смертю матері ОСОБА_3 прийняв у спадщину два житлових будинки, що розташовані в АДРЕСА_3 , але заяви про надання дозволу на приватизацію даних земельних ділянок від нього не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, прийнятою за результатами розгляду справи № 278/570/15-а, яка набрала законної сили, також встановлено, що вказані земельні ділянки перебували у землекористуванні покійної - ОСОБА_4 .

Крім того, вказаним судовим рішення встановлено, що 27 грудня 2013 року Березівською сільською радою прийнято на сесії 6 скликання рішення № 39, відповідно до якого: взято до відома заяву ОСОБА_3 про вилучення земельних ділянок площею 0,30 га, розташованих в с. Березівка для ведення особистого селянського господарства, які знаходились у користуванні його покійної матері - ОСОБА_5 та внесено зміни до погосподарської книги ; надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих у межах с. Березівка.

Після смерті ОСОБА_4 рішення про надання в користування спірних земельних ділянок батьку позивача та іншим особам Березівською сільською радою не приймалось. Відтак, зі смертю землекористувача - ОСОБА_4 , землекористування вказаної особи на спірні земельні ділянки є припиненим.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 , успадкувавши житлові будинки, набула право лише на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,20 га та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 площею 0,15 га.

03 березня 2017 року рішенням 11 сесії 7 скликання Березівської сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Березівка Житомирського району Житомирської області.

02 лютого 2017 року була здійснена державна реєстрація зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не було надано доказів того, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства у с. Березівка знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,20 га, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення Березівської сільської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, не можуть бути прийняті судом, оскільки такі твердження не були доведеними позивачем під час розгляду справи, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович