Постанова

від 27.08.2019 по справі 910/9052/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2019 р. Справа№ 910/9052/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.09.2018 (повний текст рішення складено 14.11.2018)

у справі № 910/9052/18 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліот Груп

про зобов`язання визнати та включити кредиторські вимоги до

проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк , Банк, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліот Груп (далі - ТОВ Аліот Груп , Товариство, відповідач) про зобов`язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про ухилення відповідача від визнання вимог позивача кредиторськими та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №910/9052/18 в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліот Груп про зобов`язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн. відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Доводи апелянта зводяться до того, що звернення кредитора з грошовими вимогами до відповідача у ліквідаційній процедурі після спливу процесуального строку, встановленого для пред`явлення вимог кредиторів й визначеного ч. 5 ст. 105 ЦК України, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог позивача, а лише має наслідком визначення черговості задоволення таких вимог відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України. При цьому, апелянт стверджував, що судом першої інстанції не було належним чином проаналізовано норми ст. ст. 105, 111, 112 ЦК України, що мало наслідком неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та необґрунтовану відмову у задоволенні позову.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 27.08.2019 представники сторін повторно не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали,апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , яке змінило свою організаційно-правову форму на АТ КБ Приватбанк (позивач, банк за договором) та ТОВ Аліот Груп (відповідач, клієнт за договором) укладено Договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № WWGMBX шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк (далі - Умови) та Заява на банківське обслуговування належним чином заповнена і підписана Клієнтом в сукупності є укладеним між клієнтом суб`єктом господарювання та банком Договором банківського обслуговування суб`єктів господарювання (далі - Договір).

За змістом п.п. 3.1.3.4 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом СП- 2015-6566063 від 26.02.2015 Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг , комплексне обслуговування клієнта здійснюється відповідно до законодавства України, банківських правил, договору й тарифів Банку.

Відповідно п. 3.1.3.5 Умов банк здійснює комплексне банківське обслуговування клієнта-суб`єкта господарювання з урахуванням його специфіки роботи і видів діяльності з наданням таких видів послуг: відкриття рахунку; розрахунково-касове обслуговування; дистанційне управління рахунком; користування рахунком за допомогою мобільного зв`язку; корпоративні платіжні картки (банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає корпоративні платіжні картки (далі - КІІК) однієї з платіжних систем: Visa International або MasterCard Inc для оплати товарів і послуг у торговельно-сервісній мережі, отримання готівки у пунктах видачі готівки та у банкоматах); розміщення коштів на депозитному рахунку.

Картковий рахунок - банківський рахунок, за яким здійснюються операції по пластиковим картам. Корпоративна платіжна карта - платіжна карта, яка дозволяє її держателеві здійснювати операції за рахунок коштів, що знаходяться на картковому рахунку юридичної особи або підприємця. Платіжний ліміт карти - сума у валюті карткового рахунку, в межах якого допускається здійснення платежів держателем карти. Платіжний ліміт карти включає власні кошти Клієнта, зменшені на суму незнижувального залишку, і кредитний ліміт за картою.

Положеннями п. 3.5.1.15 Умов визначено, що власники корпоративних платіжних карток можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) і отримувати готівку у таких випадках: отримання готівки у гривнях для здійснення розрахунків, пов`язаних з виробничими (господарськими) потребами, у тому числі для оплати витрат на відрядження у межах України з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку з питань регулювання готівкового обігу, а також чистого доходу фізичними особами - підприємцями; здійснення розрахунків у безготівковій формі у гривнях, пов`язаних зі статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження у межах України; отримання готівки в іноземній валюті за межами України та у встановленому порядку на території України для оплати витрат на відрядження; здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, які пов`язані з витратами на відрядження і витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням і перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України. Повітряного кодексу України. Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародну конвенцію про дорожній рух у розмірах, встановлених для вивозу готівкової іноземної валюти нормативно-правовими актами Національного банку, які регулюють переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України.

Кошти, списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи - підприємця за операції, які здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт власнику платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані винятково за цільовим призначенням (п. 3.5.1.19 Умов).

Як встановлено матеріалами справи, за період з 14.07.2015 по 14.10.2015 відповідач за допомогою корпоративної карти № НОМЕР_1 здійснив оплату товарів, перевів кошти на карту Приватбанку в загальному розмірі 4 052,00 грн., проте на рахунку юридичної особи були відсутні кошти у вказаній сумі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 , з зв`язку з чим по рахунку відповідача № НОМЕР_2 у вказаний період виникло грошове зобов`язання - овердрафт.

При отримані коштів за допомогою корпоративної карти з відповідача була стягнута комісія за використання кредитних коштів в сумі 9,35 грн. понад залишок коштів на поточному рахунку юридичної особи.

Таким чином, в результаті вказаних дій відповідача по Договору виник несанкційований овердрафт в загальній сумі 4 061,35 грн., який відповідач зобов`язаний погасити не пізніше наступного дня з моменту виникнення вказаного овердрафту.

Крім цього, 31.01.2017 відповідач за допомогою корпоративної карти № НОМЕР_1 розплатився за товари та послуги в загальному розмірі 46,00 грн., проте на рахунку юридичної особи були відсутні кошти у вказаній сумі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 , у зв`язку з чим 01.02.2017 по рахунку відповідача № НОМЕР_4 виник несанкціонований овердрафт.

У результаті вказаних дій представника відповідача по Договору виник несанкційований овердрафт в сумі 46,00 грн., який відповідач зобов`язаний погасити не пізніше наступного дня з моменту виникнення вказаного овердрафту.

За приписами п. 3.5.1.51 Умов та Правил надання банківських послуг, чинних на момент виникнення несанкціонованого овердрафту (з 14.07.2015 по 14.10.2015, 31.01.2017), у разі виникнення по картрахунку несанкціонованого овердрафту клієнт зобов`язується повернути його в наступний банківський день з моменту його виникнення і сплатити банку штраф за його користування в розмірі, встановленими тарифами. Сплата штрафу здійснюється в останній день користування несанкціонованим овердрафтом, але не пізніше терміну його повернення. Заборгованість клієнта по поверненню несанкціонованого овердрафту та штрафу за його користування починаючи з наступного дня за датою вимоги банку, вважається простроченою.

Відповідно Тарифів, що діяли в Банку в період з 14.07.2015 по 14.10.2015, процентна ставка за овердрафтовим кредитом встановлювалась:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо за період з 1-3 дня використовується процентна ставка 31% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 4-7 днів - 32% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 7-ми днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 8-15 днів - 33% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 15-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів - 34% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-дня встановлюється подвоєна процентна ставка річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно Тарифів, що діяли в банку 31.01.2017 процентна ставка за овердрафтовим кредитом встановлювалась:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо за період з 1 -3 дня використовується процентна ставка 25% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 4-7 днів - 26% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 7-ми днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 8-15 днів - 26,5% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 15-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів - 27% річних;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 - дня встановлюється подвоєна процентна ставка річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості.

Положеннями п. 3.5.1.52 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов`язань по погашенню несанкціонованого овердрафту, клієнт сплачує банку штраф у розмірі 200% від діючої процентної ставки за овердрафтами. Сплата штрафу здійснюється клієнтом за кожний день такого порушення.

Відповідно до п. 3.5.1.53 Умов та Правил надання банківських послуг у разі несвоєчасного погашення заборгованості по несанкціонованому овердрафту, включаючи заборгованість, що виникла на підставі п. 3.5.1.52 цих Умов клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості по несанкціонованому овердрафту, але не вище подвоєною % ставки НБУ за кожний день прострочення, в тому числі заборгованості, передбаченої п. 3.5.1.52 Умов за кожний день прострочення.

Таким чином, в зв`язку з непогашенням несанкціонованого овердрафту за Договором на наступний день з моменту його виникнення - до 07.09.2017 банком нараховано проценти та пеню за виникнення та користування несанкційованим овердрафтом, з огляду на що станом на 05.06.2018 за відповідачем рахується заборгованість перед банком за Договором WWGMBX в сумі 18 026,77 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 4 061,35 грн, заборгованості за відсотками - 7 506,80 грн. та заборгованості по пені в сумі 6 458,62 грн

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів за Договором WWGMBX позивачем була надано банківську виписку про рух грошових коштів на рахунку товариства: по тілу кредиту - виписки по рахункам НОМЕР_2 ; НОМЕР_5 з моменту отримання відповідачем кредиту і до дати звернення з кредиторськими вимогами до відповідача.

Крім цього, в зв`язку з непогашенням несанкціонованого овердрафту по Договору на наступний день з моменту його виникнення - до 01.02.2017 банком нараховано проценти та пеню за виникнення та користування несанкційованим овердрафтом, отже станом на 05.06.2018 у Товариства існує заборгованість перед Банком за Договору WWGMBX в сумі 103,03 грн., що складається з: 46.00 грн. - заборгованості за кредитом, 33,81 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованих за період з 01.02.2017 по 05.06.2018 згідно п. 3.5.1.51 Договору; 23,22 грн - заборгованості по пені, нарахованої на підставі п. 3.5.1.52 Договору (Умов та Правил надання банківських послуг) за період з 01.02.2017 по 05.06.2018 включно.

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів за Договором VWGMBX надано виписки по рахунках позичальника, на яких обліковується кредит: по тілу кредиту - виписки по рахункам НОМЕР_3 ; НОМЕР_6 з моменту отримання відповідачем кредиту і до дати звернення з кредиторськими вимогами до відповідача.

З огляду на наведене, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 129,80 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 4 107,35 грн., заборгованості за відсотками - 7540,61 грн. та заборгованості по пені в сумі 6 481,84 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ Аліот Груп (код ЄДРПОУ 39738249) перебуває в стані припинення з 27.04.2016, у зв`язку з чим 05.06.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами разом з розрахунком заборгованості, Договором банківського обслуговування з додатками, виписками про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення.

Однак, зазначена заява з кредиторськими вимогами не була отримана відповідачем, а повернулась за зворотною адресою за закінченням строку зберігання, й отримана позивачем 26.06.2018, що підтверджується інформацією з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта ( http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx7icN4902714593186 )що, на думку позивача, свідчать про ухилення від визнання грошових вимог та стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

За кредитним договором (ч. 1 ст. 1054 ЦК України) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Положеннями ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачі відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 1072 ЦК України) та п. 22.9 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо за договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними Договору банківського обслуговування № WWGMBX. Відповідно, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги банку до відповідача в розмірі 18 129,80 грн.,які складаються із заборгованості за кредитом - 4 107,35 грн., заборгованості за відсотками - 7 540,61 грн. та заборгованості по пені в сумі 6 481,84 грн., є правомірними та обґрунтованими.

Як вище згадувалось, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ Аліот Груп (код ЄДРПОУ 39738249) перебуває в стані припинення з 27.04.2016.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади (ст. 110 ЦК України).

Положеннями ст. 105 ЦК України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

В силу приписів ст. 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 цього кодексу. У разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

З наведених положень чинного законодавства випливає, що в процесі ліквідації юридичної особи лише грошові вимоги, пред`явлені кредитором до закінчення встановленого строку для пред`явлення вимог кредиторами, підлягають обов`язковому розгляду ліквідаційною комісією, з прийняттям відповідного рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено матеріалами справи, строк заявлення кредиторами своїх вимог був визначений до 10.07.2016, а позивач зі своєю заявою звернувся до відповідача лише 05.06.2018, тобто з пропуском визначеного строку, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання відповідача визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому, місцевий суд правомірно зазначив, що за змістом ч. 4 ст. 112 ЦК України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Тобто, норми цієї статті наділяють позивача (банк) правом звернутись до відповідача із заявою про задоволення своїх вимог за правилами цієї статті.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/9052/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/9052/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.08.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко