Рішення

від 20.08.2019 по справі 910/8116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2019Справа № 910/8116/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''С.К.С'' (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 38591109)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''АСТЕК-СЕРВІС'' (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 7, код ЄДРПОУ 22968334)

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 197,63 грн.

Представники: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''С.К.С'' (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ''АСТЕК-СЕРВІС'' (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 197,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором поставки № 000000295 від 29.01.2018 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено засідання на 16.07.2019.

12.07.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечував проти позовних вимог та вказує на закінчення строку дії договору, накладні не містять прив`язки до договору, підписи осіб, які отримали товар, відрізняються від підписів на довіреності, сума боргу за товар завищена та не відповідає дійсній сумі боргу.

Ухвалою від 16.07.2019 відкладено судове засідання на 08.08.2019.

26.07.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив та заяву про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 43 017,42 грн заборгованості, 5 658,56 грн пені, 1261,66 грн інфляційних, 475,92 грн 3% річних.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Враховуючи наведене, подана заява про відмову від частини позовних вимог, відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим суд приймає її до розгляду.

02.08.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 08.08.2019 оголошено перерву до 20.08.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.

У судовому засіданні 20.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 між ТОВ "С.К.С." (далі - Позивач, постачальник) та ТОВ "Астек-сервіс" (далі - Відповідач, покупець) був укладений договір поставки №9506 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.

Згідно з п. 2.2 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 50 645,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №KS000038301 від 09.01.2019, №KS000002505 від 09.01.2019, №KS000002506 від 09.01.2019, №KS000002517 від 09.01.2019, №KS000004914 від 15.01.2019, №KS000035965 від 21.01.2019, №KS000036882 від 24.01.2019, №KS000038262 від 29.01.2019, №KS000038265 від 29.01.2019, №KS000063579 від 01.04.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 7 628,28 грн., а саме: 22.03.2019 - 2 154,96 грн., 21.05.2019 - два плптежі на суму 4 473,32 грн, 24.06.2019 - 1000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару на суму 43 017,42 грн.(з урахуванням заяви про відмову від позову в частині).

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме: товарно-транспортними накладними №KS000038301 від 09.01.2019, №KS000002505 від 09.01.2019, №KS000002506 від 09.01.2019, №KS000002517 від 09.01.2019, №KS000004914 від 15.01.2019, №KS000035965 від 21.01.2019, №KS000036882 від 24.01.2019, №KS000038262 від 29.01.2019, №KS000038265 від 29.01.2019, №KS000063579 від 01.04.2019 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 50 645,70 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 43 017,42 грн. з уразуванням часткової оплати, а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 43 017,42 грн. на підставі Договору за поставлений товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "С.К.С." про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 017,42 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 658,56 грн., інфляційних у розмірі 1 261,66 грн., 3% річних у розмірі 475,92 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у період з 31.01.2019 по 05.06.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1 цього договору, покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов`язаний оплатити партію товару.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 658,56 грн., інфляційних у розмірі 1 261,66 грн., 3% річних у розмірі 475,92 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що договір поставки було укладено на строк від 29 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, а тому на момент здійснення поставок строк договору поставки закінчив свою дію. Крім того, Відповідач зазначає, що Позивач обгрунтовує чинність договору поставки укладеною сторонами додатковою угодою до договору поставки. Проте, такі твердження суд не приймає до уваги, оскільки посилання на додаткову угоду є безпідставні. Так, відповідно до п. 9.1.договору, договір поставки діє до 31 грудня 2018 року. Але цим же пунктом передбачена умова щодо автоматичного продовження дії договору після цього терміну на наступний календарний рік і на тих же умовах - якщо (1) за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або (2) між сторонами не буде укладений новий договір. За тридцять календарних днів до 31 грудня 2018 року жодна із сторін не повідомляла про бажання розірвати договір поставки. Сторони також не укладали іншого договору. Навпаки, Позивач здійснював поставки товарів, а Відповідач приймав такі товари з посиланням у супроводжуючих документах саме на договір поставки. Таким чином, з огляду на пункт 9.1 договору поставки строк дії цього договору було продовжено; на момент здійснення поставок товарів, про які Позивач вказує у цій справі, договір поставки був чинним, а тому ці поставки регулювалися, у тому числі, умовами договору поставки. Твердження відповідача на відсутність посилань на договір в товаро-транспортних накладних є безпідставні та не відповідають дійсності, оскільки в накладних міститься посилання на договір № 000000295. Також не приймаються твердження відповідача про невідповідність підписів на товаро-транспортних накладних, оскільки, останнім було здійснено часткову оплату товару за накладними та ним не заперечується сам факт поставки товару.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу будуть розглянуті судом в засіданні суду в порядку ст. 221 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''АСТЕК-СЕРВІС'' (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 7, код ЄДРПОУ 22968334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''С.К.С'' (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 38591109)

50 645 (п`ятдесят тисяч шістсот сорок п`ять) заборгованості, 5 886 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість)грн. 30 коп. пені, 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 35 коп. інфляційних, 495 (чотириста дев`яносто п`ять) грн. 28 коп. 3% річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28.08.2019

Суддя Н.І. Ягічева