Рішення

від 28.08.2019 по справі 916/2031/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2031/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши матеріали справи № 916/2031/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ» (код - 40168768, вул. Садова, 61, м. Кропивницький, 25009)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА» (код - 30747538, вул. Поштова, 2/4, м. Одеса, 65031)

про стягнення 151342,82 грн.

з підстав порушення умов договору

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: 16.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА» (далі - Відповідач) про стягнення 151342,82 грн., з яких: 134429,02 грн. - боргу; 4664,11 грн. - сплати 3% річних та 12249,69 грн. інфляційних.

17.07.2019 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247 - 252 ГПК України та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі отримана Відповідачем за адресою місцезнаходження юридичної особи 26.07.2019 року. На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19.08.2019 року через канцелярію суд отримав клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представника за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

30.03.2018 року між Позивачем (Охорона) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір № 56 про надання охоронних послуг, за умовами якого Позивач зобов`язався надати Відповідачеві охоронні послуги, а останній - зобов`язався прийняти надані послуги та вчасно провести розрахунки за надані послуги в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 4.1. Договору, вартість послуг склала 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

Згідно п. 4.2. Договору, оплата Замовником вартості Послуг повинна здійснюватися до 28 числа поточного (звітного) місяця.

Позивач умови Договору щодо надання послуг виконав в повному обсязі, а Відповідач - прийняв їх, що підтверджено актом надання послуг № 224 від 30.04.2018 року на суму 10 000,00 грн., актом надання послуг № 283 від 31.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., та актом надання послуг № 394 від 19.07.2018 року на суму 6129,02 грн., які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін.

Позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 26129,02 грн. ґрунтується на тому, що в порушення вимог Договору, Відповідач оплату за надані послуги, не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість на вказану суму.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої об`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежним виконанням).

Отже, суд вважає наявність не погашеного з боку Відповідача боргу по Договору від 30.03.2018 року № 56, у розмірі 26129,02 грн. доведеною належним чином, тому позов в цій частині слід задовольнити.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З огляду на викладене, Позивач правомірно розрахував суму 3% річних та інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача за порушення грошового зобов`язання по Договору від 30.03.2018 року між № 56. Ці суми, відповідно, дорівнюють: 756,41 грн. та 2481,03 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 26129,02 грн. боргу, 756,41 грн. сплати 3% річних та 2481,03 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 108300,00 грн. боргу, 3907,70грн. сплати 3% річних та 9768,66 грн. інфляційних по Договору уступки права вимоги, посилаючись на те, що 30.03.2018 року між ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП» (Первісний кредитор), ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ» (Позивач по справі, Новий кредитор) та ТОВ „ВІДБУДОВА» (Відповідач по справі, Боржник) укладено Договір уступки права вимоги, згідно якого Первісний кредитор переводить на Нового кредитора борг у розмірі 108300,00 грн., що виник при виконанні умов Основного договору, а Новий кредитор має право вимагати виконання зазначеного грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 Договору уступки права вимоги цим Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною сторони (Первісного кредитора) у зобов`язанні, що виникає із Договору про надання охоронних послуг № 30 від 01 січня 2015 р., укладеного між Первісним Кредитором та Боржником (надалі іменується ''Основний договір").

А відповідно п. 4 та п. 5 - Договору уступки права вимоги Новий кредитор має право вимагати від Боржника погашення заборгованості, що грунтуются на відносинах між Боржником та Первісним кредитором за Основним договором. Новий Боржник, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно п. ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 517 ЦК України Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права , що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тобто, при вирішенні спірних питань, які виникають внаслідок заміни боржника у зобов`язанні, суду слід встановити існування основного зобов`язання з підтвердженням його відповідними доказами.

Суд звертає увагу, що Позивач не надав суду доказів існування боргу Відповідача (Боржника) перед ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП» (Первісний кредитор) за Договором про надання охоронних послуг № 30 від 01 січня 2015 р., оскільки до матеріалів справи вказаного договору позивачем не було надано.

Крім того, позивачем не надано первісних бухгалтерських документів (актів виконаних робіт, актів надання послуг, видаткових накладних тощо), якими було б підтверджено існування боргу відповідача, який ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП» відступило позивачу по справі.

Крім того, суду слід встановити, що форма Договору уступки права вимоги від 30.03.2018 року відповідає формі договору по основному зобов`язанню, оскільки, наприклад - в разі, якщо договір за яким існує (можливо) основне зобов`язання, було нотаріально посвідчено (за домовленістю сторін на підставі ст. 209 ЦК України) - то недотримання нотаріальної форми вищевказаного Договору уступки права вимоги буде прямо суперечити вимогам ч. 1 ст. 513 ЦК України щодо форми правочину.

Отже, Позивач не надав суду належних доказів існування боргу Відповідача перед ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП» за Договором про надання охоронних послуг N 30 від 01 січня 2015 р. на суму 108300,00 грн.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 108300,00 грн. боргу по Договору уступки права вимоги від 30.03.2018 року - задоволенню не підлягають, а оскільки вимоги про стягнення 3907,70 грн. - 3% річних та 9768,66 грн. - інфляційних по Договору уступки права вимоги є похідними в їх задоволені також слід відмовити.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА» (код - 30747538, вул. Поштова, 2/4, м. Одеса, 65031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ» (код - 40168768, вул. Садова, 61, м. Кропивницький, 25009): 26129 гривень 02коп. боргу; 756 гривні 41 коп. сплати 3% річних; 2481 гривню 03 коп. інфляційних та 440 гривень 41 коп. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 серпня 2019 р.

Суддя О.А. Демешин