Постанова

від 09.12.2019 по справі 916/2031/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2031/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019

у справі №916/2031/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА"

про стягнення 151342,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ" (далі - ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА" (далі - ТОВ „ВІДБУДОВА") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 151342,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг в частині оплати за отримані послуги, а також невиконання відповідачем умов договору уступки права вимоги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26129, 02 грн боргу; 756, 41 грн три проценти річних; 2481, 03 грн інфляційних та 440, 41 грн судового збору, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем належним чином виконано умови укладено між сторонами про надання охоронних послуг, натомість відповідач неналежним чином виконує взяті на себе договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що є підставою для стягнення з останнього заборгованості з орендної плати, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Щодо заборгованості за договором уступки права вимоги судом першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 512-514, 517 ЦК України зазначено, що при вирішенні спірних питань, які виникають внаслідок заміни боржника у зобов`язанні, суду слід встановити існування основного зобов`язання з підтвердженням його відповідними доказами. Проте, позивач не надав суду доказів існування боргу відповідача перед ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП" за договором про надання охоронних послуг №30 від 01 січня 2015 р., оскільки до матеріалів справи вказаного договору позивачем не було надано. Крім того, позивачем не надано первісних бухгалтерських документів (актів виконаних робіт, актів надання послуг, видаткових накладних тощо), якими було б підтверджено існування боргу відповідача, який ТОВ „ІБЕРІЯ ГРУП" відступило позивачу по справі.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019 по справі №916/2031/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги та не повністю з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.

Так посилаючись на умови укладеного між сторонами договору уступки права вимоги апелянт зазначає, що первісний кредитор передав йому документи, які підтверджують борг за наданні охоронні послуги згідно договору №30 від 01 січня 2015 р., а саме сам договір, акти наданих послуг та угоду про припинення зобов`язань за договором. А тому, на думку апелянта, форма договору уступки права вимоги відповідає вимогам ст. 513 ЦК України.

Скаржник також наголошує, що відповідач підписавши договір уступки права вимоги підтвердив, що він належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим кредитором. При цьому, як відзначає апелянт, судом першої інстанції не з`ясовувалося питання щодо наявності у боржника підстав для здійснення розрахунку з новим кредитором, наявність у нього заперечень до первісного або нового кредитора.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/2031/19 за апеляційною скаргою ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на обставини надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" без матеріалів справи, cуд апеляційної інстанції витребував з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2031/19 для забезпечення повноти та своєчасності розгляду апеляційної скарги.

11.10.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано матеріали справи №916/2031/19.

18.11.2019 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ „ВІДБУДОВА" в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивач не надав суду належних доказів снування боргу відповідача за договором про надання охоронних послуг на який міститься посилання у договорі уступки права вимоги. При цьому, на думку відповідача, укладений між сторонами договір уступки права вимоги не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує існування боргу та не може слугувати доказом наявності заборгованості.

Відповідач також вважає, що суд апеляційної інстанції не може прийняти додані скаржником до апеляційної скарги нові докази, оскільки ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" не обґрунтовано неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 30.03.2018 між ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" (охорона) та ТОВ „ВІДБУДОВА" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг у відповідності до п. 1.1. якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону об`єкт, вказаний в Дислокації (додаток №1 до даного Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору замовник бере на себе зобов`язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного Договору.

Охорона надає послуги з першого дня чинності даного договору, здійснюючи функцію нагляду за об`єктом, що охороняється (п.3.1. Договору). Послуги з охорони і відповідальність охорони за них настає після підписання двостороннього Акту приймання-передачі об`єкту під охорону, але не пізніше 5 діб з дня початку надання послуг (п.3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна договору становить 10000 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 1666,67 грн щомісяця. Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 28 числа поточного (звітного) місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого. Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг (п.п. 4.2., 4.3. Договору).

За умовами п.п. 7.1., 7.2. Договору факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю даного договору, щомісяця з 1 по 5 число місяця, що наступив за місяцем в якому наданні охоронні послуги, охороною складається та затверджується Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) і надсилається охороною на адресу замовника. Замовник повинен підписати Акт наданих послуг відповідно до умов даного договору не пізніше 5 числа місяця, що настає за місяцем в якому надані послуги.

У відповідності до п.11.1. Договору він набуває чинності з 01.04.2018 та діє до 31.12.2018.

Додатком №1 до вказаного Договору є Дислокація об`єктів , які передаються-охороняються ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" в якій визначення найменування ділянки об`єкту, адресу, номер постава та час охорони.

Звертаючись із позовом ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" зазначило, що на виконання умов укладеного між сторонами договору надало відповідачеві послуги з охорони об`єкту, що підтверджується Актами надання послуг, які відповідачем підписані, але не сплачені.

Також, 30.03.2018 між ТОВ ІБЕРІЯ ГРУП (первісний кредитор), ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" (новий кредитор) та ТОВ „ВІДБУДОВА" (боржник) було укладено договір уступки права вимоги, п.1 якого визначено, що цим договором регулюються відносини, пов`язані із зміною сторони (первісного кредитора) у зобов`язанні, що виникає із Договору про надання охоронних послуг №30 від 01.01.2015, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Згідно з п. 2 первісний кредитор переводить на нового кредитора борг (грошове зобов`язання) у розмірі 108300 грн, що виник при виконанні умов основного договору, а новий кредитор має право вимагати виконання зазначеного грошового зобов`язання.

У п.3 договору визначено, що боржник не заперечує проти заміни первісного кредитора новим кредитором в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.п. 4, 5 договору новий кредитор має право вимагати від боржника погашення заборгованості, що ґрунтуються на відносинах між боржником та первісним кредитором за основним договором. Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.

За твердженням позивача, в порушення умов договору уступки права вимоги, відповідач оплату за договором не здійснив, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у сумі 108300 грн.

Позивач у квітні 2019 р. звернувся до відповідача з претензією вих.№400 в якій просив негайно сплатити суму заборгованості за надані послуги у сумі 134429,02 грн. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг та визнав необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором уступки права вимоги.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з оскаржуваним рішенням в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання його сторонами.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем у квітні, травні та липні 2018 р. було надано відповідачеві послуги з охорони, що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками обох стороні Актами надання послуг від 30.04.2018 №224, від 31.05.2018 №283, від 19.07.2018 №394 (а.с. 21-23). У відповідності до вказаних Актів замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.

Проте наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" в частині стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг у розмірі 26129,02 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Про таку індивідуалізацію предмету договору можуть свідчити як умови самого договору відступлення права вимоги, так і обставини його укладення, з яких однозначно слідує, що сторони дійшли згоди стосовно предмету останнього. Відсутність у договорі про відступлення права вимоги вказівки на підставу виникнення права (вимоги), що відступається, сама по собі не свідчить про неукладеність такого договору, якщо конкретні обставини його укладання та дії сторін дозволяють дійти висновку, що індивідуалізація предмету договору фактично відбулася.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 30.03.2018, він є чинним і підлягає виконанню сторонами.

Колегія суддів також наголошує, що договір уступки права вимоги від 30.03.2018 є тристороннім, укладений між ТОВ ІБЕРІЯ ГРУП , ТОВ ІНВЕСТ КОМ та ТОВ Відбудова , містить підписи та печатки сторін. За змістом п. 3 даного договору боржник не заперечував проти заміни первісного кредитора новим кредитором і підписавши даний договір дав свою згоду на відповідне переведення права вимоги в порядку та на умовах визначених цим договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Предметом договору про відступлення права вимоги є саме право (вимога), проте не підтверджуючі його документи, які лише доводять наявність такого права, його зміст та виникнення і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія. Передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують саме відступлене право вимоги, означає виконання додаткового юридичного обов`язку, наявного у цедента в силу закону, а не в силу договору цесії.

Поряд з документами, що підтверджують саме право вимоги, існують і документи, що підтверджують перехід цього права до цесіонарія, тобто ті, які пред`являються новим кредитором боржнику для підтвердження свого статусу, наприклад, договір про відступлення права вимоги (аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 № 913/675/17).

Оскільки боржник зобов`язаний перевірити належність особи суб`єкта, на користь якого ним здійснюється виконання зобов`язання, він може вимагати від останнього надання йому саме тих документів, що підтверджують перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що договір уступки права вимоги від 30.03.2018 був укладений також за участю і боржника, а відтак останній був обізнаний з особою нового кредитора, тому перевіряти належність особи суб`єкта, на користь якого ним здійснюється виконання зобов`язання, у нього не було потреби. До того ж, наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження того, що боржник вимагав від нового кредитора надання документів, що підтверджують перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

Щодо ненадання боржнику документів, які підтверджують перехід права вимоги, то останнє тягне за собою настання негативних наслідків для нового кредитора у вигляді затримки боржником виконання обов`язку, однак, не свідчить про те, що до моменту їх пред`явлення новим кредитором у боржника не виник обов`язок перед цесіонарієм, оскільки такі докази мають своїм предметом реально існуючий факт або право, проте самі по собі не є підставою його виникнення, переходу чи припинення. Отже, не право переходить тому, що є відповідні докази такого переходу, а навпаки, докази переходу права наявні в силу переходу права, який реально відбувся.

Колегія суддів відзначає, що сама лише відсутність у матеріалах справи договору про надання охоронних послуг №30 від 01.01.2015 та первісних бухгалтерських документів на підтвердження існування заборгованості за даним договором, не вказує на відсутність факту переходу до ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" права вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним договором на підставі договору уступки права вимоги. Ключовим є укладення договору уступки права вимоги від 30.03.2018, який не визнаний недійсним, та обізнаність відповідача, з огляду на підписання даного договору, з обов`язком сплатити заборгованість у відповідному розмірі.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 у справі №910/14240/18.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що документи, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а відтак їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором.

На підставі вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що заявлені ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором уступки права вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 4664 грн. 11 коп. та інфляційні втрати у розмірі 12249 грн. 69 грн. за період з 29.06.2018 по 11.07.2019, з 29.07.2018 по 11.07.2019, з 29.08.2018 по 11.07.2019 та з 29.04.2018 по 11.07.2019.

Перевіривши означені розрахунки колегія суддів відзначає, що вони є вірними, арифметично правильними та такими, що здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ „ІНВЕСТ-КОМ" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 108300 грн боргу, 3907,70 грн трьох відсотків річних та 9768,66 грн інфляційних втрат і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 108300 грн боргу, 3907,70 грн трьох відсотків річних та 9768,66 грн із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог, розподіл судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви і апеляційної скарги, здійснюється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2270,14 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019 у справі №916/2031/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 108300 грн боргу, 3907,70 грн трьох відсотків річних та 9768,66 грн скасувати. Позов в цій частині задовольнити.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2019 у справі №916/2031/19 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

" Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ" 134 429 грн 02 коп заборгованості, 4664 грн 11 коп три проценти річних, 12 249 грн 69 коп інфляційних втрат та 2270 грн 14 коп судового збору за подання позовної заяви".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІДБУДОВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ-КОМ" 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 09.12.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.