Рішення

від 23.08.2019 по справі 206/1224/19

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/1224/19

Провадження № 2/206/575/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Саліна С.В ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ про стягнення заробітної плати , -

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював на ТОВ ІБФІ з 18.06.2018 по 10.12.2018 на посаді Інспектор технічний , з посадовим окладом 4500,00 грн. Відповідач здійснював виплату заробітної плати, проте з 01 жовтня 2018 року та до часу звільнення 10 грудня 2018 року припинив виплачувати заробітну плату. У зв`язку із вищевикладеним позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6331 гривень 75 коп., заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 724 гривень 50 коп., середній заробіток за час затримки у розмірі 11525 гривень 50 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 92 гривень 68 коп.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

03.04.2019 відкрито провадження у справі.

В судові засідання призначені 25.04.2019, 20.05.2019, 08.07.2019, 22.07.2019 та 23.08.2019 відповідач, повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явився, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом заслухано вступне слово позивача та представника позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

23.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Наказом № 07-к/2018 від 15.06.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду Технічного інспектора у ТОВ ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ в порядку переведення. Наказом № 41-2018-П від 18.09.2018 назву посади ОСОБА_1 змінено на інспектор технічний, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 - НОМЕР_2 (а.с. 11-18).

10 грудня 2018 року позивача звільнено з роботи на підставі наказу № 82-к/2018 від 10.12.2018 згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП, що копією трудової книжки НОМЕР_1 - НОМЕР_2 та довідки вих. № 79/18 від 10.12.2018 (а.с. 11-18, 19).

Згідно з довідкою від 10 грудня 2018 року вих. № 79/18, заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем станом на 10 грудня 2018 року становить 6331,75 гривень 99 коп., заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки за 6 календарних днів становить 724 гривні 50 коп., а загальна заборгованість складає 7056 гривні 49 коп. (а.с. 19).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем та представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ч. ч. 4, 5 ст. 97 КЗпП України, ч. 3 ст. 15 Закону України Про оплату праці передбачено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Ч. 1 ст. 74 КЗпП України, ч. ч. 1, 3 ст. 2 Закону України Про відпустки передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КЗпП України, ч. 1 ст. 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Спір про розмір сум заборгованості по заробітній платі в сумі 6331 грн. 75 коп. та заборгованості за невикористанні дні щорічної відпустки 724 грн. 50 коп., що належать виплаті позивачу від відповідача при його звільненні між сторонами відсутній, оскільки відповідач не заперечує стосовно цих сум, що підтверджується довідкою № 79/18 від 10.12.2018 року виданою позивачу, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Всупереч даним вимогам закону України відповідач у день звільнення позивача не здійснив з останнім всіх розрахунків: не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2018 року по 10 грудня 2018 року та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. На теперішній час відповідач так остаточно і не розрахувався з позивачем, і відповідно не перерахував йому заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2018 року по 10 грудня 2018 року та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 6-39 цс 11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60 цс 11, від 03.07.2013 р. у справі № 6-60 цс 13, від 20.11.2013 р. у справі № 6-114 цс 13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405 цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем був проведений розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якого станом на 26.02.2019 р. розмір середнього заробітку становить 11 525 грн. 50 коп.

Суд вважає проведений розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вірним, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно із частиною шостою статті 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оплату праці у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення ).

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078).

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України Про оплату праці ).

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім цього, згідно із положеннями Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону).

За правилами статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, правильність якого перевірена судом, розмір компенсації за порушення строків виплати заробітної плати становить 92 грн. 68 коп., яка підлягає стягненню із відповідача (а.с. 37-41)

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач та його представник, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 18674 гривень 43 коп. 1% ціни позову становить 186 гривень 75 коп. (18674 гривень 43 коп. / 100% = 186 гривні 75 коп.), що є менше від визначеного ЗУ Про судовий збір мінімального розміру судового збору, тому підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 24, 34 Закону України Про оплату праці ст. 2, 6 ЗУ Про відпустки , ст. ст. 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ про стягнення заробітної плати задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ (місцезнаходження: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 8б, ЄДРПОУ 34563125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2018 по 10.12.2018 в розмірі 6331,75 грн., заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 724,50 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на день подання позову в розмірі 11525,50 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 92, 68 грн., що в загальній сумі складає 18674,43 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ на користь держави судовий збір у розмірі 768,4 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак