Рішення

від 19.08.2019 по справі 260/242/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2019 рокум. Ужгород№ 260/242/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: Ковач О.Й ОСОБА_2 ,

представники третьої особи: Бочко І.І., Савицький Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Ужгородське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач, управління СЗН Перечинської РДА), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації щодо виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами.

2. Зобов`язати Управління Соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року в розмірі 33251,40 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Ужгородське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Закарпатській області (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 13.03.2018 року призначена на посаду головного спеціаліста по контролю за призначенням та виплатою пенсій - юрисконсульта Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації. Відповідно до наказу № 58 від 01.08.2018 року мені останній надана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року. Позивачу було нараховано і виплачено 28.08.2018 року суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року у розмірі 15411,06 грн. Отриману суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами вважає заниженою, а розрахунок такої допомоги проведений з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами до розрахункового періоду для визначення суми такої допомоги включено 122 календарні дні зайнятості, хоча 68 календарних днів з них вона була відсутня на роботі, ці дні нею не відпрацьовані з поважної причини, заробітна плата за цей період їй не нараховувалась та не виплачувалась, а відтак зазначені календарні дні не підлягали врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що грубо та очевидно порушує надані їй соціальні гарантії, що призвело до нарахування та виплати грошової допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у заниженому розмірі.

01 квітня 2019 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, відповідно до змісту яких, останній заперечує проти задоволенні позовних вимог як таких, що заявлені безпідставно, за відсутності відповідних доказів у підтвердження позовних вимог. Відповідач зазначає, що п.3 Порядку № 1266 передбачено вичерпний перелік поважних причин, тому виключати з розрахункового періоду оскаржуваний період з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року не можна, адже жодним Законом і законодавчим актом це непередбачено. Звертає увагу суду, що позивач обґрунтовуючи свою позицію, посилається також на лист № 958/0/248-18/637-15 Міністерства соціальної політики України від 14.09.2018 року де зазначена думка Міністерства про виключення періоду з 26.03.2018 року по 26.03.2018 року проходження спеціальної підготовки, та примушував в письмовій заяві до Управління врахувати його та здійснити донарахування та виплату допомоги. В свою чергу зазначає, що оскільки, лист наданий міністерством є одним з видів службової кореспонденції, не є нормативно правовим актом, а може носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлює нових правових норм, то вважає, що відповідач діяв відповідно до ст.19 Конституції України.

07 травня 2019 року до суду від третьої особи надійшов відзив на адміністративний позов. У такому зазначено, що Право на допомогу по вагітності та пологах у ОСОБА_1 настало з 01.08.2018 року, отже розрахунковим періодом для розрахунку розміру допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 буде період з 01.04.2018 року по 31.07.2018 року. Період проходження навчання в м. Львів виключати з розрахункового періоду не потрібно, оскільки це не передбачено Порядком №1266. За розрахунковий період їй нараховано заробітну плату в сумі 14676,35 грн. Розмір середньоденної допомоги буде - 14676,35/122 = 120,30 грн. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 26 Закону № 1105 розмір допомоги по вагітності та пологах не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, -3723/30,44 = 122,31 грн. Загальна сума допомоги складає 122,31 * 126 = 15411,06 грн. Виходячи з наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити такі повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Представники третьої особи в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 27-к від 12.03.2018 року ОСОБА_1 призначена з 13.03.2018 року на посаду головного спеціаліста по контролю за призначенням та виплатою пенсій - юрисконсульта Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації (а.с.11).

Відповідно до наказу № 2 від 04.01.2019 року позивач перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею дворічного віку з 08.01.2019 року по 11.10.2020 року (а.с.14).

Наказом № 2 від 22.03.2018 року (а.с.18) на підставі наказу Національної школи суддів України від 20.03.2018 року за № 3-сп, позивача було направлено з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року в м. Львів до Національної школи суддів України для проходження спеціальної підготовки для кандидатів на посаду судді.

Згідно з наказом № 58 від 01.08.2018 року позивачу була надана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року (а.с.15).

Відповідно до поданого позивачем для оплати листка непрацездатності серії НОМЕР_1 № 682593 від 01.08.2018 року (а.с.17), згідно протоколу № 17 від 15.08.2018 року засідання комісії із соціального страхування Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації та проведеного розрахунку листка непрацездатності, оформленого за підписами головного бухгалтера та головного спеціаліста - бухгалтера Управління, позивачу було нараховано і виплачено 28.08.2018 року суму допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року в сумі 15411,06 грн. (а.с.16).

Позивач звернулась 16.08.2018 року з електронним зверненням до Міністерства соціальної політики України з проханням про надання роз`яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням щодо особливостей обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, в тому числі, щодо віднесення періоду проходження спеціальної підготовки кандидатом на посаду судді до періоду не відпрацьованого з поважних причин та порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах у даному випадку (а.с.28-29).

У листі-відповіді від 14.09.2018 року за № 958/0/248-18 Міністерство соціальної політики України зазначило, зокрема, що період з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року - період проходження спеціальної підготовки для кандидатів на посаду судді, є періодом не відпрацьованим з поважних причин, який слід виключити з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах (а.с.23).

27 вересня 2018 року позивач звернулася до начальника Управління СЗН Перечинської РДА із заявою про проведення перерахунку допомоги по вагітності та пологах відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики (а.с.24).

Відповідач, листом від 02.10.2018 року за № 3-8/02-15 (а.с.25-26), повідомив позивача про відмову в перерахунку допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, додатково надавши копію протоколу № 20 від 01.10.2018 року засідання комісії із соціального страхування Управління соціального захисту населення про відмову у перерахунку допомоги (а.с.27).

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, такою, що грубо та очевидно порушує надані їй соціальні гарантії, у зв`язку з чим звернулася за захистом свої прав до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі також - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV, у Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема: види соціального страхування, - у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; страхові випадки - за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Соціальне страхування здійснюється за принципами, окрім іншого: державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом (пункти 3, 10 частини першої статті 3 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 1105-XIV, кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати, зокрема, виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

У свою чергу, застраховані особи мають право, окрім іншого: на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг; (пункт 2, 8 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV).

За приписами статті 18 Закону № 1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною першою, четвертою статтею 19 Закону № 1105-XIV, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, окрім іншого, як допомога по вагітності та пологах (пункт 2 частини першої статті 20 Закону № 1105-XIV).

Згідно ст. 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Так, у відповідності до ст. 26 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі також - Закон № 2464-VI), основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до частина першої статті 32 Закону № 1105-XIV, документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1105-XIV при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 439) (далі також - Порядок).

Згідно з пунктами 2,3 Порядку, сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

При цьому, за приписами статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 25 Порядку визначено, що розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Суд зазначає, що відповідно до розрахунку листка непрацездатності по вагітності та пологах ОСОБА_1 (а.с.17) при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами до розрахункового періоду для визначення суми такої допомоги включено 122 календарні дні зайнятості, з них 61 календарних днів сума доходу у позивача 0. Отже, 61 календарних днів позивач була відсутня на роботі.

Так, згідно наказу № 2 від 22.03.2018 на підставі наказу Національної школи суддів України від 20.03.2018 року за № 3-сп, ОСОБА_1 було направлено з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року в м. Львів до Національної школи суддів України для проходження спеціальної підготовки для кандидатів на посаду судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 Закону України Про судоустрій і статус суддів на період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи, виплачується стипендія в розмірі посадового окладу помічника судді місцевого суду.

За період проходження підготовки кандидатом на посаду судді зберігається лише місце роботи, а виплату заробітної плати чи її збереження за цим місцем роботи у період навчання законодавством не передбачено.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 надано право Міністерству соціальної політики давати роз`яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Так, Міністерством соціальної політики України, листом №959/0/248-18 від 14.09.2018 року на запит ОСОБА_1 надано роз`яснення, відповідно до якого на думку Департаменту, у випадку, наведеному у листі ОСОБА_3 , розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для призначення допомоги по вагітності та пологах, слід вважати серпень 2017 року - липень 2018 року, а обчислення середньої заробітної плати здійснювати на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС, без урахування календарних днів з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року, як період не відпрацьованого з поважних причин.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Суд переконаний, що відсутність прямих норм Закону №1105 щодо включення чи не включення періоду проходження спеціальної підготовки для кандидатів на посаду судді, як наслідок - відсутність механізму захисту прав позивача - не може позбавляти позивача на отримання належної їй суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами.

Період з 26.03.2018 року по 23.06.2018 року, тобто період проходження позивачем спеціальної підготовки в Національній школі суддів України слід віднести до періоду, не відпрацьованого з поважної причини. Слід вважати вказаний період не відпрацьований нею з підстав, передбачених ст. 77 Закону України Про судоустрій і статус суддів , так як саме нормами вказаного Закону передбачена особливість проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, зокрема, визначена обов`язковість відсутності особи на роботі у зв`язку з проходженням навчання в Національній школі суддів України, а тому вказаний період є не відпрацьованим з поважної причини, оскільки поважність такої причини визначена нормами Закону.

Відтак, період проходження спеціальної підготовки слід виключити з розрахункового періоду, а розрахунок середньої заробітної плати здійснити за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду, в порядку вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001, відповідно до якого місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Щодо здійснення перерахунку та сплати ОСОБА_1 недоплаченої суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року саме в розмірі 33251,40 грн. суд зазначає наступне.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Слід вказати, що розрахунок розміру суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами відноситься до виключних повноважень відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийняття ним рішення, вчинення дії, допущенні бездіяльності, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Ужгородське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Закарпатській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково .

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації щодо виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами.

3. Зобов`язати Управління Соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 серпня 2019 року.

СуддяЯ.М. Калинич