Рішення

від 28.08.2019 по справі 0840/3149/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2019 року Справа № 0840/3149/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дельта ІІІ (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113; код ЄДРПОУ 34789456)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дельта ІІІ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 № 0005771408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 179098,00 грн. та штрафними санкціями 43079,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 № 0005781408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 191386,00 грн. та штрафними санкціями 47846,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0005791408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 80,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 06.04.2018 №217/08-01-14-08/34789456 (далі - акт перевірки) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005771408, №0005781408 та №0005791408. Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

28.09.2018 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог по податковому повідомленню-рішенню від 26.04.2018 №0005771408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в частині 179098 грн. та штрафними санкціями в частині 43079,75 - на суму за основним платежем 6779,01 грн. та за штрафними санкціями на суму 1694,75 грн. по операціям з ТОВ ІНОВЕСТ БУД в січні 2015 року, відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005771408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в частині 172319 грн. та штрафними санкціями в частині 41385 грн.;

визнати протиправним а скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005781408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 191386 грн. та штрафними санкціями 47846,50 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0005791408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 80,00 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 0840/3149/18 та призначено підготовче судове засідання на 20.08.2018 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою від 20.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 02.10.2018 о 11 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 02.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче судове засідання на 06.11.2018 о 10 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою від 06.11.2018 відкладено розгляд справи до 19.11.2018.

Ухвалою суду від 19.11.2018 доручено виконання судового доручення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 про допит свідка - засновника ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП ОСОБА_1 Дніпропетровському окружному адміністративному суду та зупинено провадження в адміністративній справі №0840/3149/18 до надходження відповіді на судове доручення.

Ухвалою суду від 23.04.2019 поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням відповіді на судове доручення та відкладено підготовче судове засідання на 21.05.2019.

Ухвалою суду від 21.05.2019 відкладено підготовче судове засідання на 02.07.2019.

Ухвалою суду від 02.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2019.

Протокольною ухвалою від 01.08.2019 постановлено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 26586 від 27 серпня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ БК Дельта III з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202) за 2015 рік, ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223), ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за 2016 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за грудень 2016 року, ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за серпень 2016 року. Контролюючим органом було встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179098 грн., у тому числі 2015 рік - 6779 грн., 2016 рік - 172319 грн; п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191466 грн., у тому числі серпень 2016 - 51823 грн.; грудень 2016 - 139643 грн. Враховуючи те, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ТОВ БК ДЕЛЬТА III по взаємовідносинам з ризиковими постачальниками ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за грудень 2016р, ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за серпень 2016р. складені з порушенням вимог ст.З Закон №996, вимог Положення, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових, показників з ПДВ. Право на податковий кредит у ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.3 ст.198 Податковогокодексу Українги. Просить у задоволенні позову відмовити.

За таких обставин та керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ДЕЛЬТА ІІІ зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.12.2006, код ЄДРПОУ 34789456.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 23.03.2018 №659, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.03.2018 №914, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ БК Дельта III з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202) за 2015 рік, ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223), ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за 2016 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за грудень 2016 року, ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за серпень 2016 року. Копію наказу ГУ ДФС у Запорізькій області вручено під розписку 26.03.2018 директору ТОВ БК ДЕЛЬТА III ОСОБА_2 . З направленням №659 від 23.03.2018 на проведення перевірки ознайомлено під підпис 26.03.2018 директора ТОВ БК ДЕЛЬТА III ОСОБА_2 .

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 06.04.2018 №217/08-01-14-08/34789456.

За результатами перевірки, згідно розділу IV Висновки Акту контролюючим органом було встановлено порушеня:

п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179098 грн., у тому числі 2015рік - 6779 грн., 2016 рік - 172 319 грн;

п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191466 грн., у тому числі серпень 2016 - 51823 грн.; грудень 2016 - 139643 грн.

12.04.2018 ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ надано на адресу ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на Акт від 06.04.2018. 23.04.2018 за вих.. №11397/10\08-01-14-08-11 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області надано відповідь на заперечення до Акту перевірки від 06.04.2018, відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, 29.05.2018 директор ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ власноручно отримав супровідний лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.05.2018 за вих.. №15009/10/08-01-14-08-11 про надання копій документів з додатками, зокрема: податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005781408, від 26.04.2018 №0005771408, від 26.04.2018 №0005791408 та розрахунків штрафних санкцій до них. Крім того, надано лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.04.2018 за вих. №11932/10/08-01-14-08-11 про внесення змін до акту позапланової перевірки від 06.04.2018 №217/08-01-14-08/34789456.

Відповідно до вказаного Листа від 26.04.2018 за вих.. №11932\10/08-01-14-08-11 про внесення змін до акту позапланової перевірки від 06.04.2018 №217/08-01-14-08/34789456 розділ IV Висновок на стор. 34 викласти в наступній редакції: п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено суму ПДВ, що сплачується до державного бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191386 грн., у тому числі серпень 2016 - 51743 грн., грудень 2016 - 139643 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 80 грн., у тому числі серпень 2016 - 80 грн. .

Не погоджуючись з нарахованими зобов`язаннями та штрафними санкціями, що були встановлені податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2018, ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ в порядку адміністративного оскарження, 06.06.2018 подала скаргу до Державної фіскальної служби України на прийняті рішення.

За результатами розгляду скарги, Державна фіскальна служба винесла рішення про результати розгляду скарги від 18.07.2018 №23823/6\99-99-11-01-01-25, відповідно до якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2018 №0005781408, №0005771408, №0005791408, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали, судом встановлено, що у період який перевірявся, підприємство ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ мало фінансово-господарські відносини з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223), ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (код ЄДРПОУ 40536927), ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202). Відносини ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202) за 2015 рік судом не досліджуються у зв`язку зі зменшенням позивачем позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час перевірки контролюючим органом зроблено наступні висновки.

Між ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ БК ДЕЛЬТА III укладено договір поставки №12 від 01.12.2016.

До перевірки надано товарно-транспортна накладна: №1/1 від 01.12.2016, відповідно до якої заповнено наступні реквізити: автомобіль ГАЗ 33021 держ. номер НОМЕР_1 , автомобільний перевізник ТОВ БК Дельта IIІ , водій - ОСОБА_3 №408035 ЯТА, замовник ТОВ Будівельна компанія Дельта III , вантажовідправник ТОВ Ліагро сервіс груп , вантажоодержувач ТОВ Будівельна компанія Дельта III , пункт навантаження: м.Київ, провул. Новоперечський, буд. 19/3, корп.2, оф.5, пункт розвантаження м.Запоріжжя вул. Північне шосе, буд. 113.

При цьому, контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП перебуває на податковому обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя), дата реєстрації підприємства - 10.03.2016. Основний вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; стан 0-платник податків за основним місцем обліку. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (1-ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП не надано. Звітність щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2016 року до контролюючого органу не надавалась.

Тобто, ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП не використовувалась праця фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік не надавалась. Останній звіт з податку на додану вартість подано 13.12.2016 за листопад 2016 рік.

Відповідно до зібраної Головним управлінням ДФС у м. Києві податкової інформації від 12.04.2017 № 89/26-15-14-04-05, щодо ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код за ЄДРПОУ 40331223) з питань проведення фінансово - господарських операцій з постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2016, встановлено (витяг): Проведеним аналізом встановлено, що у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності або реалізації на адресу покупців, ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювалось.

Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП згідно оформлених документів з контрагентами-постачальниками та покупцями.

Фактично ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами .

Також, за даними реєстру судових рішень наявні кримінальні провадження, де фігурантом справ є ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП :

Враховуючи викладене, задекларована господарська операція із придбання у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП будівельних матеріалів не відбулася у дійсності. Рух активів від ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП до ТОВ БК ДЕЛЬТА III в дійсності не відбувався. Надані ТОВ БК ДЕЛЬТА III документи, не опосередковувалися реальним рухом між ТОВ БК ДЕЛЬТА III і ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП

Щодо здійснення господарської діяльності з ТОВ Прайм-Груп контролюючим органом встановлено наступне.

Між ТОВ ПРАЙМ-ГРУП та ТОВ БК ДЕЛЬТА III , укладено договір поставки №01/08-16 від 01.08.2016.

Згідно зібраної Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкової інформації від 30.08.2017 № 32/08-01-14-06/40536927 щодо ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (код за ЄДРПОУ 40536927) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 10.03.2017, згідно якої встановлено (витяг): отримано службовий лист від 22.08.2017 №194/7/08-01-21-03 від оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідно до якого встановлено, що ТОВ Прайм-груп (код за ЄДРПОУ 40536927) зареєстровано на підставну (підконтрольну) особу - громадянку ОСОБА_4 (іпн.: НОМЕР_2 ), яка фактично не має відношення до діяльності підприємства. Згідно пояснень ОСОБА_4 , остання не має відношення до діяльності підприємства ТОВ Прайм-груп .

Враховуючи викладене, задекларована господарська операція із придбання у ТОВ ПРАЙМ-ГРУП будівельних матеріалів не відбулася у дійсності. Рух активів від ТОВ ПРАЙМ-ГРУП до ТОВ БК ДЕЛЬТА III в дійсності не відбувався. Надані ТОВ БК ДЕЛЬТА III документи, не опосередковувалися реальним рухом між ТОВ БК ДЕЛЬТА III і ТОВ ПРАЙМ-ГРУП .

Вказані висновки призвели до встановлення контролюючим органом порушень п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України та п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) .

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну первинний документ наведено у ст. 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Застосовуючи наведені норми, суд зазначає, що зауважень до вказаних вище первинних документів по взаємовідносинах позивача із переліченими контрагентами у податкового органу під час проведення перевірки не виникало. Відповідачем не надано до суду доказів дефектності первинних документів по укладених позивачем із контрагентами правочинах.

Суд, дослідивши первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди, дійшов висновку, що вони оформлені згідно з положеннями України. А отже вищезазначені первинні документи, відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх реальне вчинення.

Досліджуючи реальність господарських відносин ТОВ БК ДЕЛЬТА III з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП на загальну суму 698215,00 грн. та правомірність встановлення податку на додану вартість в розмірі 139642,64 грн. та до податкових витрат суми 125 678,70 грн., судом під час судового розгляду справи досліджено наступні первинніи документами, що описані в Акті перевірки: акти прийому виконаних будівельних робіт - с. 17, 19-20 Акту перевірки; видаткова накладна - с.4 Акту перевірки; платіжні доручення - є. 4, 20 Акту перевірки; договори - є. 4, 17 Акту перевірки; товарно-транспортна накладна - с.5 Акту перевірки.

01.12.2016 була здійснена операція за покупки товарів згідно видаткової накладної №ЛГ-120117, які було взято на облік частково на рахунок 205, та на рахунок 281, про що свідчить карта рахунку 631 з ПЗ для бухгалтерського обліку. Надалі ці матеріали були використані у виробництві та списані на 23 рахунок.

26.12.2016 були здійснені операції з отримання послуг згідно актів №ЛГ-122665 та №ЛГ-122664, які були віднесені на загальновиробничі витрати, тобто рахунок бухгалтерського обліку 91, про що свідчить картка рахунку 631, роздрукована з ПЗ для бухгалтерського обліку. Сума 698215,00 грн. включена ТОВ БК ДЕЛЬТА III до складу витрат за 2016 рік.

Сума ПДВ за податковими накладними відображена Товариством у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене, висновок перевіряючих про безтоварність відносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 139642,64 грн. та зняття з податкових витрат суми 125 678,70 грн. є неправомірним.

Досліджуючи реальність господарських відносин ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ з ТОВ ПРАЙМ-ГРУП та правомірність віднесення до податкового кредиту суми 51823,00 грн. та податкових витрат у сумі 46640,70 грн. Судом під час судового розгляду справи досліджено наступниі первинні документи, що описані в Акті перевірки: видаткові накладні - с. 8 Акту перевірки; платіжне доручення - с. 8 Акту перевірки; договір - с. 8 акту перевірки; товарно-транспортна накладна - с.9 Акту перевірки.

03.08.2016 були здійснені операції з покупки товарів згідно видаткових накладних № РН-0000038, та РН-0000039 які було взято на облік частково на рахунок 205, та на рахунок 281, про що свідчить карта рахунку 631 з ПЗ для бухгалтерського обліку. Надалі ці матеріали були використані у виробництві та списані на 23 рахунок.

Сума 259115,00 грн. включена ТОВ БК ДЕЛЬТА III до складу витрат за 2016 рік.

Сума ПДВ за податковими накладними відображена Товариством у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене, висновок контролюючого органу про безтоварність відносин з ТОВ ПРАЙМ-ГРУП є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту суми 51823,00 грн. та зняття з податкових витрат суми 46640,70 грн. є неправомірним.

Зазначені підприємства на підставі укладених Договорів виконували роботи, які були отримані ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ . За результатами виконаних робіт були оформлені первинні бухгалтерські документи. Дані господарські операції були враховані в бухгалтерському обліку ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ ., а також між підприємствами проведені розрахунки у безготівковій формі, про що свідчать рух коштів по рахунку підприємства та банківські виписки. Всі первинні документи з господарських операцій між ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223), ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) були надані до перевірки і вони зазначені в акті перевірки.

Відповідач безпідставно дійшов висновку, що начебто між підприємствами господарські операції фактично не відбувались, у зв`язку з чим, документи, надані до перевірки, (видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні) не мають юридичної сили первинних документів. Зі змісту податкової інформації , на яку є посилання в акті перевірки, вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств-контрагентів, під час отримання цієї інформації не досліджувалися, а тому твердження ревізорів щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків суд не бере до уваги.

Будь яких доказів на підтвердження того, що зазначені підприємства-контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки ревізорами не наведено. Висновки про безтоварність, що покладені в основу акту перевірки, ґрунтуються виключно на висновках результатів аналізу діяльності підприємств-контрагентів згідно баз даних.

Крім того, позивачем, відповідно до клопотання про приєднання документів до матеріалів адміністративної справи, додано документи, що підтверджують подальше використання придбаних у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ ПРАЙМ-ГРУП матеріалів у своїй господарській діяльності - будівництві та реконструкції на об`єктах замовників за договорами, укладеними, між ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ та Департаментом по управлінню житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, ТОВ Запорізький хлібзавод №2 , КП Управління капітального будівництва .

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Це означає, що платник податку (покупець товару (робіт, послуг)), який дотримався вимог закону щодо формування витрат/доходу та податкового кредиту, у разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу постачання допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, не повинен зазнавати негативних наслідків, у той час як відповідальність застосовуються саме щодо цих контрагентів-правопорушників, адже законодавством іншого не передбачено. Тобто, платник податків не несе і не може нести відповідальність за іншого платника податків, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

На підтвердження виконання господарських взаєморозрахунків з контрагентами позивач надав суду належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

При цьому, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на кримінальні провадження не можливо визнати обґрунтованим, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на викладене, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України.

Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку.

Згідно додаткових пояснень відповідача суду стало відомо, що згідно протоколу допиту свідка від 13.09.2018 року, по кримінальному провадженню від 31.10.2017 №42017080000000563 за ч.3 ст.212 КК України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПП ВКФ Еліт - дизайн при проведенні безтоварних операцій з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , засновник ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП ОСОБА_1 повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки Акту перевірки від 06.04.2018 №217/08-01-14-08/34789456, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта ІІІ вимог чинного податкового законодавства України, зокрема контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за 2016 рік.

За таких обставин, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи суд вирішив з`ясувати чи підтверджуються висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами, у зв`язку з чим ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 доручив виконання судового доручення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року про допит свідка - засновника ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП Лукаш ОСОБА_5 Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Але, 25.02.2019 матеріали судового доручення повернулися до суду без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 в судові засідання.

В той же час, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не заявлено для виклику та допиту свідка ОСОБА_1 у судове засідання, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Щодо наявності ухвали у кримінальному провадженні від 22.12.2018, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності суд зазначає наступне.

Зі змісту ухвали, вбачається, що під час розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засідання було задоволено клопотання захисника та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.

При цьому, ОСОБА_1 у судовому засіданні не допитувався, а лише в ході опитування зазначив суду, що він підтримує клопотання захисника, при цьому підтвердив встановлені органом досудового розслідування обставини, за яких він вчинив дане кримінальне правопорушення .

Жодних відомостей щодо підписання чи не підписання ОСОБА_1 бухгалтерських документів від імені ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , у тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ БК ДЕЛЬТА ІІІ , а також надання довіреностей будь-яким особам, діяти від імені підприємства ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , надавати документи, організовувати роботи, ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не повідомляв.

Частина 6 ст. 78 КАС України передбачає, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що правова оцінка, надана судом певного факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або ухвалі чи постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Необхідно також враховувати приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених положень вбачається, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Висновки податкового органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У п. 38 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 Суд вказує на те, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, на переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а, від 17.01.2018 у справі № 826/1244/13-а.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`ілдіз проти Туреччини", "Megadat.com проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`ілдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16, (ЄДРСРУ № 59136855) передбачає наступне: При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, стаття 62 Конституції України передбачає, що лише вирок суду є належним актом, який підтверджує вину особи у вчиненні злочину, а не ухвала про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду адміністративної справи платника податку з фіскальним органом, обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних провадженнях чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як преюдицівні (обов`язкові) для суду відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України.

Відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Натомість позивачем надані всі необхідні первинні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчинених правочинів.

Судова практика вирішення податкових спорів безумовно виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки, відповідно до якої дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків - достовірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети їх вчинення підтверджується належними доказами, а тому правомірним є включення позивачем сум податку на додану вартість за цими правочинами до складу свого податкового кредиту відповідних періодів, рівно як і визначення ним доходів та витрат.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дельта ІІІ (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113; код ЄДРПОУ 34789456) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.04.2018 №0005771408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в частині 172319 грн. та штрафними санкціями в частині 41385 грн.

Визнати протиправним а скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.04.2018 №0005781408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 191386 грн. та штрафними санкціями 47846,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.04.2018 року №0005791408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 80,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дельта ІІІ (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113; код ЄДРПОУ 34789456) судовий збір в розмірі 6922,36 грн. (шість тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 36 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 28.08.2019.

Суддя М.С. Лазаренко