Рішення

від 30.08.2019 по справі 420/2452/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2452/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «ОБЛПАЛИВО» (вул..Академічна,5-А, міське поштове відділення зв`язку №9, а/с №56, м.Одеса, 65009) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул..Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0015601401 від 10.04.2019 року, яким ПрАТ «ВО «Облпаливо» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1956733,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 489183,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «ОБЛПАЛИВО» (вул..Академічна,5-А, міське поштове відділення зв`язку №9, а/с №56, м.Одеса, 65009) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул..Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0015601401 від 10.04.2019 року, яким ПрАТ «ВО «Облпаливо» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1956733,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 489183,00 грн.

В судовому засіданні 20.08.2019 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що при проведенні невиїзної документальної перевірки та складання акту ГУ ДФС в Одеській області не були враховані документи первинного податкового та бухгалтерського обліку позивача, а це є безумовною підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача Головного управління ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що перевірка була призначена та проведена у відповідності до положень ПК України, а оскільки платником податків не було подано усіх необхідних документів, перевіркою зроблений ґрунтовний висновок про не підтвердження платником даних податкової звітності відповідних податкових періодів з податку на прибуток підприємств..

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України Про державну податкову службу , є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо призначення податкових перевірок, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків за 4 квартал 2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) від 07.11.2018 року №8662 проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Виробниче Об`єднання Облпаливо (далі - ПрАТ ВО Облпаливо ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.02.2016 року по 30.09.2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по 30.09.2018 року.

08.01.2019 року ПрАТ ВО Облпаливо засобами поштового зв`язку отримало від ГУ ДФС в Одеській області Акт від 22.12.2018 року № 2880/15-32-14-04/30514975 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ВО Облпаливо код ЄДРПОУ 30514975 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016р. по 30.09.2018р., валютного - за період з 01.07.2016р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016р. по 30.09.2018р. (далі - Акт перевірки).

Згідно ст.86.7 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

18.01.2019 року ПрАТ ВО Облпаливо було подано до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ВО Облпаливо від 22.12.2018 року № 2880/15-32-14-04/30514975.

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ВО Облпаливо на підставі акту Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ВО Облпаливо від 22.12.2018р. № 2880/15-32-14-04/30514975 ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004341401, 0004311401 від 30.01.2019 року, на підставі яких ПрАТ ВО Облпаливо збільшено суму грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств на суму 2040873 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 510220 грн.; із податку на додану вартість у розмірі 141 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 35 грн.

Не погоджуючись із встановленими правопорушеннями та правовими підставами для збільшення суми грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств та застосування до ПрАТ ВО Облпаливо штрафних санкцій, ПрАТ ВО Облпаливо звернулось до ДФС України із скаргою на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0004341401, 0004311401 від 30.01.2019 року.

Рішенням ДФС України від 04.04.2019 року за вих. № 15795/6/99-99-11-04-01-25 вищезазначену скаргу ПрАТ ВО Облпаливо було задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0004341401, 0004311401 від 30.01.2019 року в частині встановлених порушень по взаємовідносинам скаржника з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ СЕРВІС-СІСТЕМ 2012 , ТОВ ХСК СТЕНДРО та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області - залишено без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області №2880/15-32-14- 04/30514975 від 22.12.2018 року та рішенням ДФС України від 04.04.2019 року за вих. №15795/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ПрАТ ВО Облпаливо , 10.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015601401 від 10.04.2019 року, яким ПрАТ ВО Облпаливо збільшено суму грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 956 733 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 489 183 грн.

Розглянувши оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.1 Розділу 4 (вЂ� "Висновки» ) Акту перевірки перевіркою нібито встановлено порушення ПрАТ ВО Облпаливо вимог діючого законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 280 006 грн.

Зазначений висновок зроблено на підставі хибної логіки перевіряючих щодо відсутності належного підтвердження витрат зроблених ПрАТ ВО Облпаливо по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Ботарс» (код 40539540), ТОВ «Лібра-Трейдінг» (код 40297722), ТОВ «Торговий дім Механік» (код 35293422), ПАТ СК «Кремінь» (код 24559002), ТОВ «Кіровоград-Енергоресурс» (код 37231703), ТОВ «НЕКСО-Україна» (код 26542566), ТОВ «СЕРВІС-СІСТЕМ 2012 (код 38352485), ТОВ «ХСК СТЕНДРО» (код 40945614), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).

Встановлена податковим органом відсутність у контрагента платника податку достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності, а також нерухомого майна не може обмежувати позивача у виборі контрагента, оскільки чинним законодавством для здійснення господарських операцій підприємством не передбачено вимог щодо необхідності володіння ним майном, зокрема виробничими чи складськими приміщеннями на праві приватної власності, а також трудовими ресурсами задля самостійного виконання договірних зобов`язань.

Аналогічної по суті правової позиції, зокрема, дотримується також існуюча судова практика за змістом постанови Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015р. по справі № К/800/22061/15 відповідно до якої колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що « ...відсутність у контрагента виробничих та складських приміщень , а також трудових ресурсів, для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість здійснення поставки товару або надання послуг і не є підставою для виключення із податкового обліку саме за цими підставами витрат на оплату цих товарів та послуг, у тому числі і за податком на додану вартість. ".

Крім цього, за змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015р. у справі №К/800/44756/14 колегія суддів касаційної інстанції висловила думку про те, що недостатність у постачальника трудових ресурсів та основних фондів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов`язань з поставки. Постачальник як самостійний суб`єкт господарювання планує свою діяльність на власний ризик та самостійно вирішує питання, яким чином та за допомогою яких ресурсів він виконуватиме свої договірні зобов`язання перед контрагентами; вказані обставини перебувають поза межами контролю та впливу покупця (замовника)

Дійсно, у відповідності до вимог ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій .

Згідно зі ст.ст.1,3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями), надані ПрАТ ВО Облпаливо під час проведення перевірки документи первинного бухгалтерського обліку по договірним правовідносинам з наведеними вище суб`єктами господарювання і є первинними документами, які у свою чергу фіксують факти здійснення господарських операцій щодо постачання продукції відповідно до законодавчо встановленого мінімуму обов`язкових реквізитів, встановлених ст. 9 зазначеного Закону для первинних та зведених облікових документів, зокрема: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України за змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 року у справі №К/800/25002/16 висловила думку про те, що "незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих послуг. Відповідно, недотримання вимог, що пред`являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути безумовним висновком про безпідставність виникнення податкової вигоди

В свою чергу, стосовно підтвердження факту належного оформлення перевезення придбаних товарів на підставі роздрукованих залізничних накладних, які не містять жодної печатки або штампу, слід зазначити, що згідно абз.4 п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за №863/5084, електронний перевізний документ та паперова версія мають однакову юридичну силу.

Таким чином, перевіряючим на цілком законних підставах були надані: Договір ГЮЦ-028-ЦСК/АС/11 від 01.07.2011 про надання інформаційних послуг електронного цифрового підпису з ДП ГІОЦ Укрзалізниця ; Ліцензійний договір №54/АРМ від 09.07.2014 з ТОВ КПД-УЗ на програмний продукт Автоматизоване робоче місце вантажовідправника з оформленням та обробкою перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом України скорочено - АРМ Вантажевіжправника .

Ці документи свідчать про законність врахування електронних перевізних документів в своєму бухгалтерському обліку з боку ПрАТ ВО Облпаливо .

За таких обставин, на думку суду, у податкового органу не було законодавчо встановлених підстав для припущення за змістом Акту перевірки щодо фіктивності (нереальності, нікчемності) укладених договорів ПрАТ ВО Облпаливо з постачальниками вугілля: ТОВ «Ботарс» (код 40539540), ТОВ «Лібра-Трейдінг» (код 40297722), ТОВ «Торговий дім Механік» (код 35293422).

Крім того, в акті перевірки не міститься посилань на встановлені податковим органом обставини, які вказують на навмисне порушення платником податку публічного порядку (ст. 228 ЦК України).

Як встановлено чинним законодавством України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що містяться чисельні натяки в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України).

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Однак, судові рішення про визнання фіктивними договорів, які були об`єктом дослідження за змістом Акту перевірки, відсутні.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

На час здійснення господарської операції між ПрАТ ВО Облпаливо та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного підприємств та організацій України, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності платник податку не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Коли державні органи володіють будь якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ. що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань, такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, у справі ІНТЕРСПЛАВ проти України (заява № 803/02).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат`до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Так. за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання . Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у справі БУЛВЕС`АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Припущення, висновки податкового органу в Акті перевірки, не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

ПрАТ ВО Облпаливо виконало усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх податкових зобов`язань.

Саме на податковий орган покладений обов`язок контролю за сплатою податкових зобов`язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов`язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом за змістом Акту перевірки припущення не можуть бути причиною позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, так само і на законне врахування відповідних витрат у своєму бухгалтерському обліку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄСПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-ІУ від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене, приведена вище практика Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини повинна бути врахована податковим органом під час розгляду цієї скарги відповідно до ст.ст.9,19 Конституції України.

Відповідно до покладених на податкові органи функцій та повноважень, передбачених ст.20 ПК України, останнім не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, нереальність правочинів, укладених суб`єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

У відповідності до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст.215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними . Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону

комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Крім того, відповідно до ч.2 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися також і свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що правовідносини за якими були предметом дослідження податковим органом за змістом Акту перевірки, є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду.

Інші докази, зокрема, й Акти перевірки податкового органу, ці обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги під час вирішення питання притягнення платника податку до відповідальності в процесі формування та сплати того або іншого податкового зобов`язання.

З приводу порушень щодо взаємостосунків ПрАТ ВО Облпаливо з ПАТ «СК «Кремінь» , суд погоджується з позицією представника позивача про те, що інформація про наявність ліцензії є на сайті ПАТ «СК «Кремінь» , але в ході перевірки вказаній обставині не надано відповідної оцінки, а навпаки, в акті перевірки зазначено про відсутність ліцензії.

До заперечення на Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ВО Облпаливо від 22.12.2018 року № 2880/15-32-14-04/30514975 ПрАТ ВО Облпаливо надавалась копію ліцензії ПАТ «СК «Кремінь» , наявність якої під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Страхові платежі сплачені ПрАТ ВО Облпаливо в строки згідно з додатковою угодою у 2018 році, що спростовує висновки про відсутність страхових платежів.

З приводу списання дебіторської заборгованості у розмірі - 1328486,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Кировоград-Енергоресерс .

В Акті помилково зазначено, що згідно акту звіряння сума 1 348 756,76 станом на 31.12.2014. оскільки станом на 01.07.2014 року відповідно до Акту звіряння зафіксована сума заборгованості 1 348 756,76 грн. складалась з: Договір №16/05-1 від 16.08.2010- 1 276 180,00грн., Договір №20/08-13 від 20.08.13 - 53 202,76 грн., Договір б/н від 01.08.11 - 19 374,00 грн.

За період з 01.01.15 по 31.06.16 (період з Акту) змін не було. За період з 01.07.14 по відбулись наступні зміни: Договір №16/05-1 від 16.08.2010 - без змін. Сума заборгованості без змін - 1276180,00 грн. Договір №20/08-13 від 20.08.13 - Надано послуг у липні - листопаді 2014. оплата у серпні 2014. Нова сума заборгованості - 53 306,42 грн. Договір б/н від 01.08.11 - у грудні 2015 року списана заборгованість у сумі 19 374,00. Нова заборгованість 0,00. Загальна сума заборгованості станом на 01.07.2016 складала - 1328486,42 грн., яка була списана у встановленому законом порядку після спливу трирічного строку позовної давності. Не зовсім зрозумілим є посилання в п.4 Розділу 4 («Висновки» ) Акту перевірки на незабезпечення платником податків зберігання первинних документів. Якщо тут маються на увазі залізничні накладні, то як йшлося вище згідно абз.4 п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за №863/5084, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Безпідставність посилань на порушення діючого законодавства в п.п.5 та 6 Розділу 4 («Висновки» ) Акту перевірки доводить наявність Заяви про видачу Свідоцтва про статус резидента від 18.12.2018 року.

Отже, наведені обставини та факти переконливо свідчать про необґрунтованість та безпідставність висновків зроблених у Акті перевірки, що відповідно свідчить про відсутність зі сторони ПрАТ ВО Облпаливо порушень вимог податкового законодавства України.

Виходячи з наведеного суд погоджується з правовою позицією представника позивача, що висновки викладені у Акті перевірки від 22.12.2018 року №2880/15-32-14-04/30514975 є помилковими.

Представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв`язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв`язку із чим, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0015601401 від 10.04.2019 року, яким ПрАТ «ВО «Облпаливо» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1956733,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 489183,00 грн.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 30.08.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.