Рішення

від 20.08.2019 по справі 620/1185/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1185/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача Барила О.М., Пилипенка В.І.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД (далі - ТОВ Рид-Торг ЛТД ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000011400 форми Р щодо збільшення ТОВ Рид-Торг ЛТД суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 254310,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000021400 форми В4 щодо застосування до ТОВ Рид-Торг ЛТД штрафних санкцій у сумі 9464,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що наведені ГУ ДФС у Чернігівській області в акті перевірки висновки про виявлені порушення не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Разом з тим надані відповідачу під час проведення перевірки первинні документи у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та мають усі обов`язкові реквізити, у зв`язку з чим відсутні підстави для зменшення товариству податкового кредиту та витрат, донарахування штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 06.05.2019 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства, а доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків акту перевірки.

Ухвалою суду від 29.05.2019 задоволено заяву представника ТОВ Рид-Торг ЛТД та строк підготовки справи №620/1185/19 до розгляду по суті продовжено до 14:00 год. 18 липня 2019 року.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ТОВ Рид-Торг ЛТД з 26.03.1998 зареєстроване в якості юридичної особи, основний вид економічної діяльності - 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2019, статутами від 23.08.2017 та від 23.05.2019 (т.1 а.с.25-41,240-260).

На підставі наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.11.2018 №2221 та направлення ГУ ДФС у Чернігівській області на перевірку від 29.11.2018 №2655, відповідачем з 29.11.2018 по 05.12.2018 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Рид-Торг ЛТД щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2016 року та квітень 2017 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Інвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Тавріс Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Контракт Менеджмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Прімула-Плюс (т.1 а.с.228).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 12.12.2018 №847/14/25571525 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовані порушення позивачем пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Рид-Торг ЛТД :

- занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 203448,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року на суму 22193,00грн., березень 2016 року на суму 17542,00 грн., квітень 2016 року на суму 20841,00 грн., за травень 2016 року на суму 17761,00 грн., за червень 2016 року на суму 40842,00 грн., за серпень 2016 року на суму 18118,00 грн., за вересень 2016 року на суму 1025,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 16117,00 грн., за листопад 2016 року на суму 25964,00 грн. та за квітень 2017 року на суму 23045,00 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 9464,00 грн., у тому числі за травень 2016 року на суму 2255,00 грн., серпень 2016 року на суму 3429,00 грн., вересень 2016 року на суму 2404,00 грн. та жовтень 2016 року на суму 1376,00 грн. (т.1 а.с.47-61).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019:

- №00000011400, яким ТОВ Рид-Торг ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 254310,00 грн., з них за податковим зобов`язанням - 203448,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50862,00 грн. (т.1 а.с.43,44);

- №00000021400, яким до ТОВ Рид-Торг ЛТД застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 9464,00 грн., з них за травень 2016 року - 2255,00 грн., серпень 2016 року - 3429,00 грн., вересень 2016 року - 2404,00 грн., жовтень 2016 року - 1376,00 грн. (т.1 а.с.45,46).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятим за результатами перевірки, ТОВ Рид-Торг ЛТД звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою, в якій останнє просило скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України 19.03.2019 прийнято рішення №12673/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, яким скарга ТОВ Рид-Торг ЛТД залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору - без змін (т.1 а.с.62-70).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 185.1. статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1. статті 187 ПК України).

У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду , зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

За приписами пункту 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу, у відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічні положення відображені у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення №88).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996-XIV і Положенням №88.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справах, пов`язаних з визначенням податкових зобов`язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд звертає увагу на необхідність з`ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Так, судом встановлено, що 26.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Інвест (Продавець) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (Покупець) укладено договір №1/26/02 купівлі-продажу продукції (т.1 а.с.71), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та вартість якої підтверджується накладною. Поставка продукції здійснюється за рахунок продавця. Розрахунок за отриману продукцію проводиться за умови передплати.

13.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тавріс Плюс (Постачальник) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (Покупець) укладено договір поставки №13-05 (т.1 а.с.88-89), за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Постачання товару здійснюється транспортом по домовленості у терміни, погоджені сторонами. Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня фактичного одержання товару.

25.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Контракт Менеджмент (Постачальник) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (Покупець) укладено договір поставки №1 (т.1 а.с.113-115), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти товари покупцю, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість у порядку та на умовах, визначених даним договором. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, арештом, не відчужений і не відчужується третім особам, не є предметом застави чи іншого способу забезпечення виконання зобов`язань, не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. Приймання товару відбувається на складі покупця, чи у іншому спеціально узгодженому місці, уповноваженою особою покупця. Про факт прийняття товару свідчить підписання товарної накладної уповноваженими особами сторін. Якість товарів повинна бути підтверджена сертифікатом якості або іншими документами, які передбачені чинним законодавством України. Покупець перераховує кошти на рахунок постачальника на умовах попередньої оплати.

17.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прімула-Плюс (Продавець) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (Покупець) укладено договір №10/17-2017 купівлі-продажу продукції (т.1 а.с.124-125), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та вартість якої підтверджується накладною. Поставка продукції здійснюється за рахунок продавця. Розрахунок за отриману продукцію проводиться за умови передплати.

У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій за укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Інвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Тавріс Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Контракт Менеджмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Прімула-Плюс договорами, а також реалізації придбаних товарів іншим контрагентам у ході здійснення власної господарської діяльності, позивачем надано до суду: видаткові накладні; подорожні листи; виписки по рахунку, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; податкові накладні, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.72-87,90-112,116-123,126-198).

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону №996-XIV та пункту 2.4. Положення №88.

Відтак фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Отже висновки відповідача, викладені у акті перевірки, ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, у свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Крім того, посилання відповідача на зібрану інформацію по ланцюгу контрагентів позивача, як підставу не підтвердження реальності господарських правовідносин, судом відхиляється, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами (по ланцюгу) своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів щодо нереальності господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагентів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Отже суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2016 року та квітень 2017 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Інвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Тавріс Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Контракт Менеджмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Прімула-Плюс .

При цьому суд відхиляє посилання відповідача у акті перевірки на факти відсутності документів та пояснень щодо того, чим керувалось підприємство при виборі саме цього контрагента з-поміж інших виконаців (постачальників), яким чином здійснювався добір та перевірка виконавця (поста чальника), хто саме здійснював вибір даних контрагентів, з яких джерел отримувалась інформація про даних контрагентів, чи проводилась з ними зустріч (перемовини), чи ная вне з ними листування, чи здійснювались перевірки доброчесності та репутації даних ко нтрагентів на ринку, а також відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки вищевказані факти не можуть слугувати безспірним та об`єктивним доказом того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбувались.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №814/937/15 відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержан ня необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є мож ливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також необґрунтованим є і посилання відповідача у акті перевірки на той факт, що податкові та видаткові накладні ТОВ Захід Контракт Менеджмент складені всупереч чинного законодавства України, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ Рид-Торг ЛТД господарських операцій з придбання запчастин, враховуючи протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 29.09.2018 та вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.11.2018 у справі №750/10451/18 стосовно нього ж, як засновника та директора Захід Контракт Менеджмент , яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості) (т.1 а.с.229-232), оскільки наявність обвинувальних вироків щодо посадо вих осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсу тність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених пози вачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бу ти і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можли во і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 (справа №2340/4021/18).

Також суд звертає увагу, що протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 29.09.2018 та вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.11.2018 у справі №750/10451/18 не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом ТОВ Захід Контракт Менеджмент своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТОВ Рид-Торг ЛТД або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Посилання ГУ ДФС у Чернігівській області у акті перевірки на відсутність сертифікатів якості виробника запасних частин є безпідставним, оскільки відсутність відповідних сертифікатів якості на товари не впливає на реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 (справа №820/4648/13-а К/9901/873/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 6 пункту 1 та пунктом 3 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.05.2015 №451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №546/26991 (чинного на момент здійснення господарських операцій), з 01.01.2016 із Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні виключено розділ 9 Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя , а також скасовано чинність Правил обов`язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача товаро-транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Предметом судового розгляду у даній адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання товару, отже до предмета доказування відносяться обставини, які доводять факт отримання саме товару, а не транспортно-експедиційних послуг.

Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання відповідача на той факт, що товарно-транспортні накладні не містять підписів, відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій у товарно-транспортних накладних не заповнені, оскільки факт отримання позивачем товару встановлений судом та підтверджений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.

Таким чином у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у акті обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство України не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, норми податкового законодавства не ставлять у залежність до стовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дис ципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу пос тачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (поку пець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигля ді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправо мірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свід чать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодже ність дій між ними.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №818/1106/17 зазначено, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`я зань.

Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не вста новлені та відповідачем не доведені належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Рид-Торг ЛТД у повному обсязі.

Оскільки позов ТОВ Рид-Торг ЛТД підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ Рид-Торг ЛТД судовий збір у сумі 3956,62 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 №00000011400 форми Р щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 254310 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста десять) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 №00000021400 форми В4 щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 9464 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД судовий збір у сумі 3956 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 62 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 29.08.2019.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Рид-Торг ЛТД , провул. Гомельський, 17, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ - 25571525.

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183.

Суддя В.В. Падій