Постанова

від 05.11.2019 по справі 620/1185/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1185/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Падій В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, що прийняте о 11 год. 03 хв. у місті Чернігові (повний текст складений 29 серпня 2019 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рид-Торг ЛТД" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000011400 форми Р щодо збільшення ТОВ Рид-Торг ЛТД суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 254 310 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000021400 форми В4 щодо застосування до ТОВ Рид-Торг ЛТД штрафних санкцій у сумі 9 464 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Рид-Торг ЛТД з 26.03.1998 зареєстроване в якості юридичної особи, основний вид економічної діяльності - 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

На підставі наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.11.2018 №2221 та направлення ГУ ДФС у Чернігівській області на перевірку від 29.11.2018 №2655, посадовими особами відповідача у період з 29.11.2018 по 05.12.2018 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Рид-Торг ЛТД щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2016 року та квітень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ Сівер Інвест , ТОВ Тавріс Плюс , ТОВ Захід Контракт Менеджмент та ТОВ Прімула-Плюс .

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2018 №847/14/25571525, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 203448,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року на суму 22193,00грн., березень 2016 року на суму 17542,00 грн., квітень 2016 року на суму 20841,00 грн., за травень 2016 року на суму 17761,00 грн., за червень 2016 року на суму 40842,00 грн., за серпень 2016 року на суму 18118,00 грн., за вересень 2016 року на суму 1025,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 16117,00 грн., за листопад 2016 року на суму 25964,00 грн. та за квітень 2017 року на суму 23045,00 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 9464,00 грн., у тому числі за травень 2016 року на суму 2255,00 грн., серпень 2016 року на суму 3429,00 грн., вересень 2016 року на суму 2404,00 грн. та жовтень 2016 року на суму 1376,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області 02.01.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000011400, яким ТОВ Рид-Торг ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 254310,00 грн., з них за податковим зобов`язанням - 203448,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50862,00 грн;

- №00000021400, яким до ТОВ Рид-Торг ЛТД застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 9464,00 грн., з них за травень 2016 року - 2255,00 грн., серпень 2016 року - 3429,00 грн., вересень 2016 року - 2404,00 грн., жовтень 2016 року - 1376,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проте, не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем правомірно сформовано спірні суми податкової звітності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Сівер Інвест , ТОВ Тавріс Плюс , ТОВ Захід Контракт Менеджмент та ТОВ Прімула-Плюс .

Так, як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2016 між ТОВ Сівер Інвест (продавець) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (покупець) укладено договір №1/26/02 купівлі-продажу продукції, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та вартість якої підтверджується накладною. Поставка продукції здійснюється за рахунок продавця. Розрахунок за отриману продукцію проводиться за умови передплати.

Також, 13.05.2016 між ТОВ Тавріс Плюс (постачальник) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (покупець) укладено договір поставки №13-05, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у накладних, що є невід`ємною частиною даного договору. Постачання товару здійснюється транспортом по домовленості у терміни, погоджені сторонами. Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня фактичного одержання товару.

Також, 17.04.2017 між ТОВ Прімула-Плюс (продавець) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (покупець) укладено договір №10/17-2017 купівлі-продажу продукції, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та вартість якої підтверджується накладною. Поставка продукції здійснюється за рахунок продавця. Розрахунок за отриману продукцію проводиться за умови передплати.

Також позивачем надано докази реалізації придбаних товарів іншим контрагентам у ході здійснення власної господарської діяльності: видаткові накладні, банківські виписки по рахункам,

Водночас окремі недоліки у первинних та, зокрема, транспортних документах, не можуть самі по собі безумовно свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару, якщо з інших документів вбачається, що така операція реально відбулася.

Відсутність у податкового органу інформації про достатні матеріальні та трудові ресурси, складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту та/або устаткування контрагентів позивача також не свідчить про фактичну неможливість здійснення ними поставки спірної продукції чи неможливість її отримання позивачем.

Посилання в апеляційній скарзі на відомості інформаційних систем контролюючого органу (у тому числі щодо відсутності інформації про ланцюг постачання товарів) не є належним та допустимим доказом існування будь-яких обставин, а сама лише наявність таких інформаційних відомостей не звільняє відповідача від встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обов`язку доказування правомірності оскаржуваних рішень належними та допустимими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на обставини діяльності ТОВ М.А.В. суд апеляційної інстанції вважає недоречним та відхиляє, оскільки із цим підприємством позивач не мав господарських відносин та не формував спірні суми податкової звітності, які є предметом дослідження даної справи.

Сам лише факт здійснення досудового розслідування щодо окремих контрагентів позивача, не свідчить ні про фіктивність останніх, ні про нереальність спірних господарських операцій чи про фактичну неможливість їх здійснення. Зібраним у ході досудового розслідування доказам має надати кримінальний суд, рішення (ухвала, вирок ) якого щодо того, чи мали місце спірні операції, у відповідності до частини шостої статті 78 КАС є обов`язковим для адміністративного суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду відповідача про неправомірність формування позивачем спірних сум податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ Сівер Інвест , ТОВ Тавріс Плюс та ТОВ Прімула-Плюс .

Водночас, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Захід Контракт Менеджмент , колегія суддів наголошує на такому.

Між ТОВ Захід Контракт Менеджмент (постачальник) та ТОВ Рид-Торг ЛТД (покупець) 25.11.2016 укладено договір поставки №1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти товари покупцю, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість у порядку та на умовах, визначених даним договором.

На підтвердження реальності виконання наведених договорів, позивачем надано суду видаткові та податкові накладні. У якості доказів оплати придбаного товару, позивач надав банківські виписки по рахункам. На підтвердження транспортування придбаного товару надано подорожні листи та відповідне свідоцтво про реєстрацію за позивачем транспортного засобу.

Не зважаючи на те, що формально наведені документи не мають суттєвих недоліків, суд апеляційної інстанції все ж не може прийняти ці документи як такі, що свідчать про реальність спірних операцій та такі, що є підставою для податкового обліку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, документи від імені ТОВ Захід Контракт Менеджмент підписані директором ОСОБА_1 .

У свою чергу, вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 листопада 2018 року по справі № 750/10451/18 засновника та керівника ТОВ Захід Контракт Менеджмент ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Згідно вказаного вироку встановленим є факт того, що ТОВ Захід Контракт Менеджмент створено ОСОБА_1 . за грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну господарську діяльність, пов`язану з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг) та з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб.

Як зазначалося, згідно частини шостої статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлені у вироку Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 листопада 2018 року по справі № 750/10451/18 обставини того, що ТОВ Захід Контракт Менеджмент не мало мети здійснення підприємницької діяльності, у тому числі з реалізації товарів, а також щодо його створення з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, є обов`язковими при розгляді даної справи.

Отже, згідно встановлених у вироку обставин, документи, складені від імені директора ТОВ Захід Контракт Менеджмент ОСОБА_1 , дали невстановленим особам можливість перераховувати кошти без фактичного проведення господарських операцій та відображати у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів такі операції. На необхідності врахування таких обставин, наголошував також і Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2017 року по справі № 826/24815/15.

Щодо посилань на те, що у вказаному вироку не встановлено фіктивності саме спірних операцій з позивачем, то колегія суддів наголошує на тому, що наведений вирок є доказом фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Захід Контракт Менеджмент в цілому, а не лише з окремими його контрагентами.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

У постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили вирок суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами (також постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637).

Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а, від 24 вересня 2019 року по справі №810/3551/18 та ін.).

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, з огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду України, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, помилковими є мотиви суду першої інстанції про те, що вирок щодо фіктивності ТОВ Захід Контракт Менеджмент не є безумовним доказом при розгляді даного спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок відповідача щодо неправомірності формування позивачем сум податкової звітності в частині операцій з ТОВ Захід Контракт Менеджмент на суму 24 588 грн зобов`язання з ПДВ та 6 147 грн штрафних санкцій.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині, що стосується операцій позивача з ТОВ Захід Контракт Менеджмент .

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за основним платежем на суму 24 588 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 147 грн, а позов в цій частині залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000011400 форми Р в частині збільшення ТОВ Рид-Торг ЛТД суми грошового зобов`язання за основним платежем на суму 24 588 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 147 грн.

У скасованій частині прийняти нове рішення, яким частково відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.01.2019 № 00000011400 форми Р в частині збільшення ТОВ Рид-Торг ЛТД суми грошового зобов`язання за основним платежем на суму 24 588 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 147 грн.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 06.11.2019.