Рішення

від 31.07.2019 по справі 826/11650/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2019 року № 826/11650/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Дизайн-Принт Україна

до Державної податкової інспекції у Печерському районі

Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000581506 від 06 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дизайн-Принт Україна (далі - позивач, Товариство, ТОВ Дизайн-Принт Україна ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року №000581506, посилаючись на те, що за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем складено Акт №477/26-55-06, за висновками якого Товариством порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим надалі складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 8 511,62 грн.

Позивач вважає, що ним сплачено суму грошового зобов`язання вчасно, проте при сплаті допущено помилку у зазначенні рахунку, у зв`язку з чим подано відповідачу заяву з проханням перерахувати помилково отриману суму податку на прибуток за належністю - у відповідний орган Державного казначейства, вказавши належний рахунок отримувача.

Однак, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач оскаржує у даній адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду, відповідачу запропоновано подати письмові заперечення проти позову та усі наявні докази.

Судові засідання 31 жовтня та 15 листопада 2017 року не відбулися з технічних причин.

Відповідачем 15 листопада 2017 року подано письмові заперечення на позовну заяву з посиланням на законність та обґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення з тих підстав, що штрафні санкції розраховуються автоматично на підставі отриманих даних, тому підстави для задоволення позову, на його думку, відсутні.

В судовому засіданні 30 листопада 2017 року представниками сторін надано пояснення по суті спору, подано заяви та клопотання, з урахуванням згоди учасників процесу суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Водночас, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Оцінивши пояснення уповноважених представників сторін, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 06 лютого 2015 року ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами камеральної перевірки складено Акт №477/26-55-06, за висновками якого платник - ТОВ Дизайн-Принт Україна порушує терміни сплати самостійно визначеного зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 8 511,62 грн.

На підставі висновків Акту винесено податкове повідомлення-рішення №0005851506 від 06 лютого 2015 року, згідно з яким ТОВ Дизайн-Принт Україна зобов`язано сплатити штраф на суму 8 511,62 грн.

Водночас, позивач надав копію платіжного доручення №8426 від 06 березня 2014 року на суму самостійно визначеного зобов`язання з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 64 908,00 грн. (граничний строк сплати податку - 11 березня 2014 року) та стверджує, що ним помилково здійснено перерахування грошового зобов`язання на рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - розрахунковий рахунок 31117165700007, код платежу 11024000, а не на рахунок для сплати податку на прибуток приватних підприємств.

Листом від 28 березня 2014 року № 13 позивач звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва з проханням зарахувати суму 64908,00 грн. в оплату на належний рахунок, проте жодної відповіді не отримав.

Отримавши податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року №0005851506, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою, за результатами розгляду якої винесено рішення від 15 квітня 2015 року №6413/10/26-15-10-06 про її часткове задоволення та зменшення розміру штрафних санкцій на 2 530,02 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року, оскільки вважає, що ним вчасно виконано грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 ПК України платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 ПК України).

Відповідно до статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Стаття 57 ПК України визначає строки сплати податкового зобов`язання.

Так, відповідно до пункту 57.1 зазначеної статті, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснення також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом (пункт 131.2 статті 131 ПК України).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним окремим видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом, відповідно до доданого до скарги платіжного доручення ТОВ Дизайн-Принт України від 06 лютого 2014 року №8426 кошти в сумі 64908,00 грн. перераховано на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 УДКСУ у Печерському районі м. Києва, призначений для сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств. На підставі виписок з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 УДКСУ у Печерському районі м. Києва на КОР ТОВ Дизайн-Принт Україна з платежу 11024000 зазначені кошти в сумі 64 908,00 грн. зараховані 06 березня 2014 року.

Згідно з даними КОР з платежу 11021000 ТОВ Дизайн-Принт Україна на підставі:

- податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартал 2011 року нараховано 19 лютого 2012 року суму 53 592,00 грн., яку погашено 19 лютого 2012 року у сумі 40 941,88 грн. за рахунок переплати, 19 квітня 2012 року у сумі 12 650,12 грн. платіжним дорученням від 19 квітня 2012 року №3683;

- податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік нараховано 11 березня 2014 року суму 64 908,00 грн., яку погашено 11 березня 2014 року у сумі 10,35 грн. за рахунок переплати, 08 вересня 2014 року в сумі 29 908,00 грн. платіжним дорученням від 08 вересня 2014 року №7812-20 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасність сплати позивачем податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року у сумі 2 530,02 грн. застосовано податковим органом без урахування пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, внаслідок чого штрафні санкції, застосовані до позивача податковим повідомленням-рішенням зменшено на суму 2 530,02 грн.

З наведеного суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, зокрема, щодо помилкового перерахування грошових коштів в сумі 64 908,00 грн. на інший рахунок, були враховані Головним управлінням ДФС у м. Києві шляхом зменшення суми штрафних санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Також, за висновками Верховного Суду здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 у справі №813/1008/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16).

Зокрема, у зазначених постановах вказано, що допущені підприємствами помилки не свідчать про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинили настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом такі помилки самостійно виявлялися платниками, які вживали відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що в іншій частині податкове повідомлення рішення №0005851506 від 06 лютого 2015 року правомірно залишено відповідачем без змін, оскільки обсяг застосованих штрафних санкцій стосувався не тільки самостійно визначеного зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період 2013 року, у сумі 64 908,00 грн., а й іншого періоду, а саме: ІІ-ІV квартал 2011 року, щодо якого жодних питань у позові позивач не ставить.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень лише при задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн-Принт Україна до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000581506 від 06 лютого 2015 року - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дизайн-Принт Україна (адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 17, к. 6, код ЄДРПОУ 36589758, тел. 0443511293).

Відповідач: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2, код ЄДРПОУ 38748591).

Суддя Н.М. Клименчук