Постанова

від 28.08.2019 по справі 826/7653/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7653/16 Головуючий у 1 інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Кучми А.Ю. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0002311402 від 06 травня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що порушень з боку ТОВ М-ЕНД-С щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не було, бо зараховувались вимоги про передачу речей одного роду, зокрема, грошей. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів), тощо.

23 серпня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ТОВ "М-ЕНД-С" надійшли пояснення, які приєднано до матеріалів справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 26 лютого 2016 року по 08 квітня 2016 року, відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "М-ЕНД-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2016 року №159/26-15-14-02-03/32305728 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем загального доходу, що, в свою чергу, стало наслідком недотримання державним бюджетом суми податку на прибуток у сумі 559.168,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №002311402 від 06.05.2016 р., з вимогою сплатити до державного бюджету суму податкового зобов`язання у розмірі 559.168,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят вісім гривень) за основним платежем з податку на прибуток підприємства та 139.792, 00 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні) за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновками Акту перевірки, податковим органом встановлено заниження позивачем доходу в 2014 році на 1.437.566 грн.

Також, з акту перевірки вбачається, що до перевірки надано акт № 2 від 30.04.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений між ТОВ Менд С формавардінг Ко (Кредитор), та ТОВ Менд С Логістік постачальник) про наступне:

1) Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобовязання в розмірі 1437566,61 гривень, яке виникло на підставі:

- договору перевезення вантажів по території України № BU7-66 від 01.03.2010 року на суму 458 860,27 грн.;

- видаткових накладних (купівля - продаж);

- договору про зберігання майна на надання складських послуг № 10-04/084-09 від 01.04.2009 року на суму 942214,79 грн.;

2) Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання в розмірі 2977977,88 гривень, яке виникло на підставі;

- договір безвідсоткової цільової позики № 10*04/113-09 від 28.04.2009 року на суму 2 634 600,00 грн.;

- договір перевезення вантажів по території України №16 від 26.02.2009 року на суму 343377,88 грн.

3. Строк виконання зобов`язань по договорах, зазначених у п.1 та п.2 цього Акта, настав.

4. сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п. 1 та п.2 цього Акта.

5. Керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні дні вимоги за грошовими зобов`язаннями, зазначеними у п.1 тап.2 цього Акту, в сумі 1 437 566,61 грн., і таким чином з моменту підписання цього Акта вважатимуть:

-зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 такими, що припинено у повному обсязі, а заборгованість відсутня; зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 такими, що припинено частково, а залишкова заборваність становить 1 540 411,27 грн.

ТОВ "М-ЕНД-С" вважає, що припинення фінансових зобов`язань між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" (код ЄДРПОУ 36136321) відбулось із дотримання вимог ст. 601 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) та ч.3 ст. 203 ГК України, зокрема, Товариства дійшли згоди припинити взаємні основні фінансові зобов`язання шляхом проведення їх взаємозаліку. Даний акт зарахування однорідних вимог по бухгалтерському обліку проведений у 2013 році, на підставі бухгалтерської довідки від 01.03.2013 року.

Так, згідно зі ст. 193 Господарського Кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав , а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведенного слідує, що для проведення заліку зустрічних однорідних вимог необхідно дотримання наступних умов, а саме: вимоги є зустрічними, однорідними, строк виконання цих вимог настав, або якщо строк виконання не визначений або визначний моментом витребовування.

Так, апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема, на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року по справі № 910/21683/17.

Згідно вказаного рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що: … З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припиненно одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам .

Отже, з наведеного вбачається, зокрема, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути однорідними (допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо) та строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив взаємозалік зобов`язань по договорам про надання послуг та договору безвідсоткової фінансової допомоги.

Однак, необхідною умовою для здійснення зарахування є настання строку виконання за обома вимогами, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Так, згідно умов договору про зберігання майна та надання складських послуг від 01.04.2009 р. № 10-04/084-09, договір вступає в дію 01.04.2009 р. і діє до 10.10.2011 р. (Т. 1 а.с. 106).

У відповідності до приписівст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав.

Отже, залік однорідних вимог допускається у випадку, коли за цими вимогами строк виконання настав, а також якщо він не встановлений або визначений моментом вимоги.

Строк повинен настати як за однією, так і за другою вимогами.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що зарахувати можна тільки те зобов`язання, яке не було виконано в строк і перетворилося на заборгованість.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що договір від 01.04.2009 р. діє до 10.10.2011 р., тому, в порушення норм ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України зарахування вимог, згідно акту від 30.04.2011 р., є неможливим, внаслідок ненастання терміну виконання.

Доводи апелянта про те, що, відповідно до умов Договору про зберігання Майна та надання складських Послуг № 10-04/084-09 від 01 квітня 2009 року, на момент зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання вимог по цьому договору настав, і цей строк ні в якому разі не пов`язаний зі строком дії цього договору є необґрунтованими, оскільки умовами вказаного договору визначено строк його дії до 10 жовтня 2011 року.

Також, вірними є висновки суду про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "М ЕНД С ЛОГИСТИКС" в сумі 1.437.566 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, відповідно до п.п. 11 п. 1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією.

З акту перевірки вбачається, що позивачем був наданий договір від 28.04.2009 р. № 10-04/113-09 безвідсоткової цільової позики, згідно з яким, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов`язується використовувати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений договором строк (Т.1 а.с.145,146).

В силу п.п.14.1.257 ПК України, фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості.

Отже, кредиторська заборгованість перед ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" в сумі 1.437.566 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно п.п. 4 п. 5 ст. 135 ПК України, інші доходи включать суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадки, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, позивач повинен був включити до складу доходів за 2014 рік суми безнадійної заборгованості у сумі 1.437.566 грн. Однак, ТОВ "М-ЕНД-С", на порушення п.п.4 п.5 ст.135 ПК України, у 2014 році не включено до складу доходів ми безнадійної заборгованості у розмірі 1 437 566 гривен.

Також, з акту перевірки вбачається, що позивач за період, що перевірявся, мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, відповідно до договору про надання послуг від 14.07.2008 №1/07.

Разом з цим, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 (ШН НОМЕР_1 ) є працівником митно-брокерського департаменту на посаді агента митного оформлення вантажів та товарів 1 категорії митно-брокерського апартаменту ТОВ М-ЕНД Є Форвардінг Ко

В посадовій Інструкції агента митного оформлення вантажів та товарів, яка була надана до перевірки, агент може здійснювати оформлення ВМД.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 фактично надавала послуги з оформлення МВД, а як співробітник, згідно посадової Інструкції, мала змогу виконувати роботу з митного оформлення ВМД, проте, цього не виконувала, а лише контролювала правильність оформлення митних декларацій.

Зазначені факти вказують на ідентичність послуг, які можуть бути виконані однією особою - співробітником підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надано послуги із складання вантажно-митних та інший декларацій на загальну суму 811.740 грн. Крім того, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку, ОСОБА_2 отримувала заробітну плату за основним місцем роботи в сумі, як і інші працівники, які працювали на підприємстві повний робочий день.

В акті перевірки відповідачем не вказується про неможливість сумісництва основної роботи та виконання умов договору про надання послуг, а зазначається про те, що функціональні обов`язки працівника ТОВ "М ЕНД С Форвардінг Ко" фактично дублюють послуги, надані ФОП ОСОБА_2 , а тому, віднесення до складу витрат вартості затрат за оформлення вантажно-митних декларацій на суму 811.740 грн. є неправомірним, у зв`язку із чим, порушені вимоги п.п. 14.1.27, п. 138.2, п.п. 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.

А тому, неможливо визначити зв`язок з господарською діяльністю підприємства отриманих послуг та їх використання у господарській діяльності.

Також, позивач зазначає, що проведеною перевіркою не були встановлені факти використання позивачем кредитних коштів поза господарською діяльністю, а отже, підстави стверджувати про наявність податкового правопорушення відсутні.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 28.04.2011р. між ПАТ "ОТП Банк" (далі-Банк) та ТОВ "М-ЕНД-С" (Клієнт) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, Банк надає на вимогу клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, встановлені в договорі відносно такої Банківської послуги, в тому, числі, своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Станом на 31.12.2014 р. у позивача на рахунку обліковувалась кредиторська заборгованість перед банком за отримані кредитні кошти у розмірі 3.080.000,00 грн.

Підприємством протягом 2013-2014 років нараховано та сплачено відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 833.524 грн.

При цьому, станом на 31.12.2014 р. встановлено дебіторську заборгованість у сумі 1540411,27 грн. по контрагенту ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" по договору безвідсоткової цільової позики.

Так, згідно умов договору позики, ТОВ "МЕНД С формавардінг Ко" (Кредитор) зобов`язується надати Позичальнику (ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС") безвідсоткову цільову позику, а останній зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений даним договором строк. Сума позики складає 5.000.000 грн.. Остаточною датою повернення наданої позичальнику фінансової допомоги визначається 27.04.2011. Строк, на який надається фінансова допомога може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до договору.

Станом на 31.12.2011 р. сума позики не повернута. Крім того, в матеріалах наданих до перевірки , відсутня додаткова угода про продовження строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не застосовувались заходи із метою повернення наданої позики.

В силу п.п. 14.1.36 п.1.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.258. 14 ПК України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно п.141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на час правовідносин), до складу витрат включаться будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів, відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадження господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в порушення вказаних вище норм, позивач неправомірно відніс до складу витрат відсотки за отримані кредитні кошти на загальну суму 833.542 грн., оскільки фактично вони не були задіяні в господарській діяльності підприємства.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2016 р. №002311402 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірного рішення виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Кучма А.Ю. Повний текст постанови виготовлено 30.08.2019 року.