Рішення

від 22.08.2019 по справі 747/245/19

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/245/19

Провадження № 2/747/121/19

РІШЕННЯ

іменем України

22.08.2019 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Косенко Ю.Л.,

за участі секретаря Божко Л.М.

представника позивача Мань В.В.

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів Чередніченка О.М .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_4 , Фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.10.2018, скасування державної реєстрації речового права, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та визнання укладеною додаткової угоди від 08.10.2018 до договору оренди від 10.09.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до ОСОБА_4 (далі - відповідач 1), ФГ Логвиненка М.М. (далі - відповідач 2), Талалаївської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.10.2018, кадастровий номер: 7425384500:05:001:1087 площею 4,7975 га, яка знаходиться на території Української сільської ради, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 та скасування державної реєстрації іншого речового права, права оренди (індексний номер 28371073 від 10.10.2018), визнання поновленим договору оренди цієї ж земельної ділянки від 10.09.2013, укладеного між позивачем та відповідачем 1, визнання укладеною додаткової угоди від 08.10.2018 про поновлення договору оренди від 10.09.2013 в редакції, згідно прохальної частини позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.09.2013 між ним та відповідачем 1 укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту - договір оренди ) сільськогосподарського призначення площею 4, 7975 га, на території Української сільської ради, строком на 5 років. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його обтяжень вчинено запис за № 2783978 від 09.10.2013 про реєстрацію іншого речового права. З цього часу договір набрав чинності та діяв до 09.10.2018. Під час дії договору оренди землі позивачем належним чином виконувались його умови, в тому числі своєчасно сплачувалася орендна плата.

Посилаючись на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі та ч. 1 ст. 777 ЦК України, п. 3.1 договору оренди, позивач стверджує, що у нього виникло переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки 06.09.2018 він направив відповідачу 1 лист - повідомлення щодо поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди до нього. Протягом місяця з дня направлення документів, відповіді із запереченнями проти поновлення договору відповідач 1 не надав. У подальшому, 08.10.2018, з метою використання свого переважного права щодо поновлення договорів оренди в порядку ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач повторно направив відповідачу 1 лист - повідомлення щодо поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди до нього, проте відповіді не отримав, додаткову угоду не підписано. 18 березня 2019 року позивачу стало відомо, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки від 10.10.2018, зі строком дії 10 років та з розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що менше ніж виплачував за первинним договором позивач, та пропонував у додатковій угоді (11%). Державну реєстрацію речового права здійснила державний реєстратор Талалаївської РДА Чернігівської області Мізай Т.Г. Позивач стверджує, що оскільки він до та після закінчення строку дії договору від 10.09.2013 двічі повідомляв відповідача 1 про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, надсилав йому для підписання проект додаткової угоди, не отримав заперечень від відповідача 1, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди землі, договір оренди є поновленими на новий строк. На підставі вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10.10.2018 визнати недійсним, скасувати державну реєстрацію речового права, визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та укладеною додаткову угоду від 08.10.2018.

Ухвалою судді від 07.05.2019 у справі відкрито провадження.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 адвокат Чередніченко О.М. подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач 1, реалізовуючи свої права власника земельної ділянки у відповідності до положень Закону України Про оренду землі повідомила позивача, що не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки від 10.09.2013, поінформувала про його припинення з 09.10.2018 та вимагала повернути земельну ділянку, що підтверджується листом-повідомленням відповідного змісту від 31.08.2018, який був направлений позивачу та ним отриманий. Отже відповідач 1 скористалася своїм виключним правом щодо розпорядження землею. Після закінчення строку дії договору, 09.10.2018, позивач, порушуючи умови п. 7.1, 12.2 договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та положення ст. 31, 34 Закону України Про оренду землі , земельну ділянку не повернув, тобто діяв недобросовісно. Всупереч ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач не повідомив у місячний термін до закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки. Лист - повідомлення позивача з проектом додаткової угоди, направлений 06.09.2018, відповідач 1 не отримувала, доказів зворотного позивач не надав. Представник вважає, що у позивача не було підстав для направлення 08.10.2018 листа-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди, ураховуючи, що 31.08.2018 відповідач 1 повідомила позивача про не бажання продовжувати дію договору оренди. Також вказує, що після закінчення дії договору, позивач земельною ділянкою не користувався.

Відповідач 1, як власник земельної ділянки до виключних прав якого відноситься розпорядження нею, після припинення дії договору оренди від 10.09.2013 уклала з відповідачем 2 договір оренди земельної ділянки від 10.10.2018. 20 лютого 2019 року відповідач 1, яка була впевнена, що її лист - повідомлення про припинення дії договору оренди від 31.08.2018 був задоволений позивачем, провела виділ земельної ділянки в натурі на місцевості, встановивши межові знаки. Відповідач 2 до 20.04.2019 провів дискування земельної ділянки, здійснив внесення добрив, оранку та культивацію земельної ділянки. 25 квітня 2019 року відповідач 2 мав намір здійснити посів сільськогосподарських культур на земельній ділянці, проте виявив, що позивач знищив межові знаки та засіяв земельну ділянку, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів.

Також представник позивача 1 та позивача 2 вказує, що укладаючи договір оренди землі від 10.10.2018, сторони узгодили розмір орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки землі, що є вищим ніж запропоновано позивачем. Вказівка у тексті договору, що розмір орендної плати складає 3% є технічною помилкою комп`ютерної програми, яка була усунута одразу після її виявлення шляхом укладення 02.05.2018 додаткової угоди, про що 14.05.2019 внесено відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому навів обґрунтування підстав та порядку реалізації свого переважного права на продовження договору оренди, визначені у ст. 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 33 Закону України Про оренду землі . Також зазначив, що відповідачем 1 проведено виділ земельної ділянки з порушенням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, без повідомлення позивача. Вказує, що направлення відповідачу 1 листа - повідомлення з проектом додаткової угоди 06.09.2018 підтверджується описом поштового вкладення та поштовою квитанцією, обов`язку направлення такої кореспонденції рекомендованим листом законодавство не передбачає.

Позивач заперечив твердження представника відповідача 1 та відповідача 2, що після припинення дії договору оренди землі він не продовжував використання земельної ділянки, оскільки ділянка була засіяна кукурудзою, збір урожаю якої позивач закінчив 04.12.2018.

Крім цього, позивач звертає увагу на неспроможність пояснення представника щодо помилки комп`ютерної програми при складанні тексту договору від 10.10.2018 в частині визначення розміру орендної плати, так як всі істотні умови вносилися особою, що здійснювала табір тексту, а не формувалися програмою.

Представником відповідачів 1 та 2 адвокатом Чередніченком О.М. подано заперечення на відповідь на відзив, у якому він вказує, що згідно повідомлення Філії Чернігівської дирекції АТ Укрпошта , рекомендований лист відповідача 1 від 31.08.2019 отримано позивачем 08.09.2018, тоді як відповідач 1 листи - повідомлення з проектами додаткових угод від 06.09.2018 та від 08.10.2018 не отримувала, підпис від її імені в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08.10.2018 підроблений, а повідомлення про вручення відправлення від 06.09.2018 позивачем суду взагалі не надано. Зазначає, що суміжні землевласники були повідомлені про проведення виділу земельної ділянки, а незначні порушення при проведенні її виділу не дають права позивачу на знищення межових знаків та протиправне використання ділянки. Окрім цього зазначає, що посилаючись у п. 1 додаткової угоди на узгоджену сторонами грошову оцінку земельної ділянки, позивач свідомо не визначає таку оцінку, а тому керуючись п. 2.2 договорів оренди землі від 10.09.2013 та п. 2 умов додаткової угоди, є чинними та обов`язковими для виконання сторонами умови первісного договору оренди щодо грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 87 362, 32 грн., 11 % від якої складає 9 609, 86 грн. При цьому згідно із п. 5 укладеного між відповідачами 1 та 2 договору від 10.10.2018 її нормативна грошова оцінка становить 130 938,90 грн., 12 % від яких складає відповідно 15 712, 67 грн. Отже запропоновані позивачем умови додаткової угоди є значно гіршими, аніж умови, запропоновані відповідачем 2 в оспорюваному договорі оренди.

Представник відповідача 3 Талалаївської РДА у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника РДА.

В судовому засіданні представник позивача Мань В.В . позовні вимоги позивача підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, указаних в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів 1 та 2 адвокат Чередніченко О.М просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав зазначених у відповіді на відзив та запереченні.

Допитаний у судовому засідання як свідок голова ФГ Логвиненка М.М. - ОСОБА_2 суду показав, що до нього особисто 10.10.2018 звернулася ОСОБА_4 , з якою домовилися щодо укладення договору оренди належної їй земельної ділянки із виплатою 12% орендної плати. 20 лютого 2019 року було проведено виділ земельної ділянки ОСОБА_4 у натурі, встановлено межові знаки. У березні 2019 року ФГ Логвиненка М.М. було внесено добрива, виорано, закультивовано дану земельну ділянку, залишалося тільки посіяти. До березня ніяких інших робіт на земельній ділянці не проводилось. СТОВ АФ Зоря обробляло суміжні ділянки, здійснювали рихлення, директор товариства ніяких претензій ФГ Логвиненка М. М . щодо обробітку ділянки ОСОБА_4 не повідомляв. В ніч із 24 на 25 квітня 2019 року СТОВ АФ Зоря засіяло дану земельну. У травні 2019 року він виявив, що у договорі оренди землі, укладеного із ОСОБА_4 допущена технічна помилка у розмірі орендної плати, а саме вказано 3% замість обумовленого розміру - 12%. Було укладено додаткову угоду з ОСОБА_4 , внесено зміни щодо розміру орендної плати - 12%.

Свідок ОСОБА_8 . пояснив, що був присутній під час виділу земельної ділянки належної ОСОБА_4 Межі визначав землевпорядник, він за його вказівкою ставив стовпчики. Ніяких сільгоспробіт на ділянці не проводилося, місцями лежав сніг.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працює у ФГ Логвиненка М.М . . З березня 2019 року обробляв земельну ділянку ОСОБА_4 , вносив міндобрива, орав, потім повторно вносив добриво. Земельна ділянка була оборана, межі визначені стовпчиками. Земельну ділянку підготовили до посіву, а потім її засіяло СТОВ АФ Зоря , що обробляло суміжні землі.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює трактористом у ФГ Логвиненка М.М. , з 15 по 20 березня 2019 року дискував земельну ділянку ОСОБА_4 , потім добрива вносили, орали. Земельна ділянка була оборана, стовпи стояли. Суміжні земельні ділянки обробляла техніка СТОВ АФ Зоря , проводили рихлення землі, але по межі ОСОБА_4 , на її земельній ділянці рихлення не проводили. Потім СТОВ АФ Зоря засіяло дану земельну ділянку.

Суд, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 10.09.2013 між позивачем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря та відповідачем 1- ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - ріллі, кадастровий номер: 7425384500:05:001:1087 , площею 4, 7975 га на території Української сільської ради, строком на 5 років (а.с.13-17), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 2783978 від 09.10.2013 про реєстрацію іншого речового права (а.с. 18-19). Договір набрав чинності згідно із ст. 6 Закону України Про оренду землі та умов договору з моменту реєстрації та діяв до 09.10.2018.

Відповідно до п.п. 12.2 п. 2 договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено після збору врожаю. Згідно із п. п. 7.1 п. 7 договору в разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідач 1 не маючи наміру продовжувати правовідносини із позивачем після закінчення дії договору, листом-повідомленням від 31.08.2018 (а.с.76) повідомила позивача, що відмовляється поновлювати договір оренди від 10.09.2013, вважає його припиненим з 09.10.2018 та вимагала повернути земельну ділянку. Направлення позивачу та отримання ним листа - повідомлення підтверджується копією опису про вкладення з фіскальним чеком, накладною та листом Філії Чернігівської дирекції АТ Укрпошта (а.с.77, 118).

У свою чергу позивач, з метою використання, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі та ст. 777 ЦК України, переважного права щодо поновлення договору оренди 06.09.2018 та 08.10.2018 направив відповідачу 1 листи - повідомлення, додатком до яких вказано проект додаткової угоди (а.с.22-26), відповіді на які не отримав. Додаткова угода між позивачем та відповідачем 1 до договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 не укладалася.

10 жовтня 2018 року ОСОБА_4 уклала з відповідачем 2 -ФГ Логвиненка М . М . договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 7425384500:05:001:1087 площею 4, 7975 га на території Української сільської ради, строком дії на 10 років. У тексті договору, у п. 9 зазначено розмір орендної плати -3 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с.82-83). Право користування земельною ділянкою на умовах оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 43493032 від 16.10.2018 (а.с.59б).

20 лютого 2019 року відповідач 1 провела виділ земельної ділянки на місцевості та закріплення її межовими знаками. (а.с.78-81). Відповідач 2 до 20.04.2019 здійснив підготовку земельної ділянки до посівних робіт. У період з 20.04.2019 по 25.04.2019 позивач знищив межові знаки та засіяв належну відповідачу 1 земельну ділянку, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , даними витягу із ЄРДР від 25.04.2019 щодо реєстрації кримінального провадження про кримінальне правопорушення за ч 1 ст. 197-1 КК України за заявою ОСОБА_2 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок (а.с.87), вимогою ОСОБА_4 до СТОВ Агрофірма Зоря щодо негайного припинення використання її земельної ділянки, викладеною у листі від 14.05.2019 (а.с.88-89). Перебування даної земельної ділянки у обробітку СТОВ Агрофірма Зоря з 25 квітня 2019 року визнається позивачем, даний факт підтвердила у судовому засіданні і представник позивача.

02 травня 2018 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено додаткову угоду, якою, у зв`язку із допущеною помилкою, внесено зміни до п. 9 Договору та визначено розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки землі (а.с.85), про що 14.05.2019 внесено відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.86).

До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні норми законодавства.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачають, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частина 1 ст. 777 ЦК України передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором,- в розумний строк. Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень ст. 777 ЦК України, визначаються також ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1-5 ст. 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (ч. 6 ст. 33).

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору з застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ), або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

У своїй позовній заяві, запереченні на відзив та поясненнях, наданих суду, позивач чітко не виокремив підставу позову, а саме: укладання договору на новий строк із застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 2-5 ст. 33 Про оренду землі ) чи продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Про оренду землі ), пославшись на усі вищезазначені норми закону.

З огляду на це, суд аналізує докази та встановлені фактичні обставини у справі з урахуванням обох правових підстав заявлених позовних вимог.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з ч. 2 - 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом ст. 626, 777 ЦК України та ч. 2-6 ст. 33 Закону України Про оренду землі для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (ч. 6 ст. 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі ); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абз. 2 ч.1 ст. 777 Цивільного Кодексу України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Отже, основними відмінностями у застосуванні положень ч. 2-5 та положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (ч. 2 - 5 ст. 33 цього Закону) або ті самі (ч. 6 ст. 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (ч. 2 - 5 ст. 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 цього Закону)).

Із змісту вищезазначених норм законодавства можна зробити висновок, що зміна умов договору у будь-якій частині виключає продовження договору з підстав ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

За умовами договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 строк його дії становив 5 років, розмір орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до умов додаткової угоди складеної СТОВ АФ Зоря пропонується укласти договір строком на 12 років, а щорічна орендна плата визначена у розмірі 11% від узгодженої сторонами грошової оцінки земельних ділянок.

Ураховуючи, що умови договору оренди від 10.09.2013 та умови додаткової угоди суттєво відрізняються, суд відхиляє посилання позивача в обгрунґрування позовних вимог на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки вона передбачає поновлення договору оренди на тих самих умовах, що передбачені у первісному договорі.

Крім того, у прохальній частині позову позивач просить визнати укладеною додаткову угоду від 08.10.2018, тобто складену до закінчення дії договору від 10.09.2013, право оренди за яким зареєстровано 09.10.13, що також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки вказана норма Закону регламентує питання продовження дії договору за умови відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, тобто передбачає складення та направлення відповідачу проекту додаткової угоди вже після закінчення цього строку.

За змістом абз. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру укладати договір на певних запропонованих іншою стороною умовах, не досягнення згоди при зміні умов договору виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права. У цьому випадку переважне право припиняється, а отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

Зазначені вище правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 у справі №313/435/17.

Про обов`язковість волі орендодавця на укладення договору на нових умовах ідеться також і в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 №923/925/18 та від 19.06.2019 №925/803/18.

Обґрунтовувати свою відмову в поновленні договору орендодавець не зобов`язаний (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 №709/1899/17). Відповідно до Закону України Про оренду землі укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст. 6, 627 ЦК щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 №312/275/17).

Натомість повідомлення орендодавця із запереченням щодо поновлення дії договору може мати місце в будь-який час (як в будь-який момент до закінчення дії договору, так і впродовж місяця після закінчення його дії), і таке заперечення виключає можливість його поновлення (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 №693/14/18, від 17.10.2018 №379/338/16-ц).

У справі, що розглядається позивач та відповідач 1 не досягли домовленості щодо істотних умов договору, про що свідчать дії відповідача 1 щодо повідомлення 31.08.2018 позивача про припинення дії договору оренди земельної ділянки, не підписання додаткової угоди, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, її передачу в оренду іншому орендарю, ФГ Логвиненка М .М. , який приступив після 20.02.2019 до обробітку земельної ділянки і проводив сільськогосподарські роботи до 20.04.2019.

Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на нових, запропонованих у проекті додаткової угоди, умовах, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог з обґрунтуванням за ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Крім цього, аналізуючи зміст ч. 1 та ч. 3 ,4, 5, 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у взаємозв`язку, суд доходить висновку, що у розумінні зазначених норм Закону проект додаткової угоди передбачає викладення нового тексту договору із зазначенням усіх його істотних умов, у тому числі змінених.

Позивач суду не надав примірники додаткової угоди чи її копії, яка направлялася відповідачу 1, натомість за змістом додаткової угоди, яка наведена у прохальній частині позову, договір від 10.09.2013 не викладався у новій редакції, а лише вносилися зміни до окремих його пунктів.

Також суд звертає увагу, що у прохальній частині позову позивач просить визнати укладеною додаткову угоду від 08.10.2018, а у самому тексті додаткової угоди вказана її дата 08 жовтня 2019 року, тобто просять затвердити текст угоди укладеної на майбутнє.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 77-80 ЦПК України докази на підтвердження фактичних обставин на які посилається сторона повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - взаємозв`язку та достатності.

Суд доходить висновку, що позивачем СТОВ АФ Зоря не надано належних та допустимих доказів щодо порушення своїх прав при укладенні 10.10.2018 ОСОБА_4 та ФГ Логвиненка М. М. договору оренди земельної ділянки.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її закріплення межовими знаками в частині не повідомлення позивача, як законного користувача суміжної земельної ділянки, у встановлений строк про час та проведення робіт, оскільки обставини встановлення межових знаків безпосередньо не стосуються предмету позову. Крім того позивач не вказав яким чином недотримання Інструкції порушило його права, як суміжного землекористувача чи як попереднього орендаря.

Також, суд вважає пояснення представника відповідача 2 щодо технічної помилки (описки) у договорі оренди від 10.10.2018, укладеного із ОСОБА_4 , в частині розміру орендної плати -3% від нормативної грошової оцінки землі такими, що заслуговують на увагу, керуючись презумцією розумності поведінки сторін договору, їх обопільною зацікавленістю у подальшому виконанні умов договору, а також фактом внесення змін до договору одразу після виявлення помилки, шляхом укладення додаткової угоди, що підтверджується письмовими доказами - копією додаткової угоди від 02.05.2019, відповідно до якої 14.05.2019 внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.85-86) та показаннями свідка ОСОБА_2 .

З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.10.2018, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.09.2013 та визнання укладеною додаткової угоди необхідно відмовити повністю.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди є похідними від основних вимог, а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову належить відмовити, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 79-81, 211, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_4 , фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2018 року, земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:1087 , площею 4.7975 га, розміщеної на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Логвиненка М.М та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря про визнання поновленим Договору від 10 вересня 2013 року оренди земельної ділянки площею 4.7975 га, укладеного між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря про визнання укладеною Додаткової угоди від 08 жовтня 2018 року про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2013 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря , юридична адреса: с. Займище, вул. Діденка, 8, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30866217 .

Відповідач 1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач 2: Фермерське господарство Логвиненка М.М. , юридична адреса: с. Українське, вул. Братів Вишнівських, буд 44, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 41836221.

Представник відповідачів 1 та 2: адвокат Чередніченко Олександр Миколайович, м. Прилуки , вул. Соборна, буд 46, оф.1, Чернігівської області , ордер серія ЧН № 032935, ордер серія ЧН № 032936.

Відповідач 3: Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області, юридична адреса: смт. Талалаївка, вул. Центральна, 3, Талалаївського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061719.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2019 року.

Суддя Ю.Л. Косенко