Рішення

від 15.08.2019 по справі 760/776/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/28/19

Справа №760/776/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Жигуна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 про стягнення заробітної плати, інфляційних збитків та річних,суд

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати за період з 2006 року по 2011 рік.

Посилався в позові на те, що з 2003 року працював у ТОВ Транспроект-1 та був учасником товариства з 50% часткою в статутному капіталі.

Іншим учасником товариства був директор товариства ОСОБА_4 .

Відповідно до наказу № 17/07К від 29 грудня 2007 року він займав посаду заступника генерального директора.

Починаючи з 12 січня 2015 року тривали його судові спори з товариством, у зв`язку з чим він звернувся до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва для отримання довідок про доходи, з яких йому стало відомо про дійсний розмір його заробітної плати, яку йому було нараховано, але не виплачено.

З урахуванням наданих довідок загальна сума нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати становить 935 961, 00 гр.,а саме: за 2006 рік - 108 145, 00 гр., 2007 рік - 165 435, 68 гр., 2008 рік - 106 323, 57 гр., 2009 рік - 67 168, 08 гр., 2010 рік - 44 863, 83 гр., 2011 рік - 34 904, 94 гр.

Проте заробітна плата за 2006-2011 роки відповідачем йому не перераховувалася, у зв`язку з чим борг по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 526 841, 00 гр.

11 листопада 2016 року він звернувся до відповідача з інформаційним запитом про надання копій первинних документів, які б підтверджували отримання ним заробітної плати за вказаний ним період часу, а саме: відомостей на видачу заробітної плати або видаткових касових ордерів, однак йому в цьому було відмовлено.

Виходячи з цього, просив задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Скориставшись своїм правом, надав до суду письмові заперечення.

Зазначив, що позивач був звільнений з роботи 27 жовтня 2015 року.

З дня прийняття на роботу по день звільнення позивачу регулярно нараховувалася та виплачувалась заробітна плата, а при звільненні були нараховані компенсаційні виплати.

Нарахована заробітна плата з 2006 по 2015 роки була виплачена, а за січень-жовтень 2015 року депонована, оскільки позивач не з`явився за її отриманням.

Зазначена позивачем заробітна плата в розмірі 526 841, 10 гр., як невиплачена, насправді була виплачена позивачу за вирахування податків і становила 403 188, 31 гр.

Виходячи з того, що бухгалтерські документи були вилучені слідчим під час обшуку, вони не могли бути надані позивачу.

Виходячи з цього, просить відмовити в позові.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2017 року провадження в справі зупинено у зв`язку зі смертю позивача та залучення правонаступників.

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року провадження в справі відновлено, а протокольною ухвалою суду від 02 жовтня 2018 року до участі в справі як правонаступник позивача була залучена ОСОБА_2

02 листопада 2018 року на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, а в травні 2019 року про збільшення, якою позивачка остаточно просить стягнути з відповідача:

- 84 492, 56 гр. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати , яка складається з невиплачених сум: по прибутковому касовому ордеру від 22 червня 2006 року розмірі 3 750, 00 гр. 2006 року,від 08 серпня 2006 року в розмірі 4 286, 00 гр., 11 410, 00 гр., 9 333,00 гр., 5 000, 00 гр., а також заробітної плати за січень 2007 року в розмірі 8 380, 40 гр.; грудень 2007 року - 16 004, 90 гр.; січень 2008 року - 340, 00 гр.; лютий 2008 року - 8 744, 02 гр.; березень 2008 року - 4 925, 46 гр.; січень 2009 року - 4 327, 76 гр.; вересень 2009 року - 3 439 84 гр.

Крім того, не підтверджено отримання померлим: 420, 00 гр. в червні 2008 року, 3391, 18 гр. у березні 2010 року, 1 500, 00 гр. у червні 2011 року, оскільки в відомостях на виплату заробітної плати відсутній його підпис, а також 1 300, 00 гр. у вересні 2011 року та 1540, 00 гр. у грудні 2011 року, де в відомостях на їх виплату стоїть підпис невідомої особи.

Виходячи з невиплати даних сум, окрім їх стягнення, просить стягнути з відповідача 136 720, 50 гр. інфляційних втрат та 18 368, 45 гр. річних відповідно до приведеного в заяві розрахунку.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на те, що заборгованості перед позивачкою, як правонаступником померлого позивача, немає, оскільки з заробітної плати ОСОБА_3 здійснювалось відрахування в рахунок погашення боргу за угодою безвідсоткової позики № 12 від 08 серпня 2006 року, яка була погашена впродовж 2006-2009 років, що підтверджується бухгалтерськими довідками про відрахування частини заробітку на погашення заборгованості.

Відповідно до п. 5.1 вказаної угоди сторони домовилися, що повернення позики відбувається рівними частинами щомісячно шляхом утримання коштів на поточний рахунок позичальника або внесення готівки в касу позичальника.

Свою позицію підтверджує бухгалтерськими довідками за період з серпня 2006 року по травень 2009 року.

Враховуючи викладене, просить відмовити в позові.

Заперечуючи проти викладених представником відповідача обставин, представник позивачки посилається на те, що факт виплати заробітної плати має підтверджуватися підписом отримувача.

Додані до заперечень відповідача документи не свідчать про факт виплати заробітної плати, зокрема, за березень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, грудень 2011 року в відомостях на виплату заробітної плати підпис померлого не відповідає його підпису, або відсутній взагалі.

З урахування цього вважає, що відсутність підписів померлого, як працівника, у відомостях на отримання заробітної плати, або їх відсутність не свідчить про виконання підприємством свого обов`язку щодо працівника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був зарахований до штату підприємства - ТОВ Транспроект-1 10 червня 2003 року наказом № 1/К.

Наказом ТОВ Транспроект-1 № 17/07К від 29 грудня 2007 року ОСОБА_3 був призначений на посаду заступника генерального директора з посадовим окладом 1 050, 00 гр.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_5 був звільнений з займаної посади.

/ т. 1, а.с.3, 43 - 48, 122 - 124 /

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08 червня 2015 року № 1866/К/26-58-11-01-22 та довідки Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 жовтня 2016 року № 5668/К/26-58-08-02-09, сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_3 за період з 2006 року по 2011 рік складає 935 961, 00 гр., а саме: 2006 рік - 108 145, 00 гр., 2007 рік - 165 435, 68 гр., 2008 рік - 106 323, 57 гр., 2009 рік - 67 168, 08 гр., 2010 рік - 44 863, 83 гр., 2011 рік - 34 904, 94 гр.

/ т. 1, а.с. 6 - 9 /

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

З наданих представником відповідача та витребуваних судом за клопотанням сторін бухгалтерських документів на виплату заробітної плати працівникам підприємства, вилучених слідчим СВ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві на підставі ухвали слідчого судді від 15 жовтня 2015 року, вбачається наступне.

/ т.1, а.с.49 - 177 /

Так, в наданих документах відсутня інформація про виплату померлому заробітної плати за: січень 2007 року в розмірі 8 007, 40 гр.; грудень 2007 року - 16 004, 90 гр.; січень 2008 року - 340, 00 гр.; лютий 2008 року - 8 744, 02 гр.; березень 2008 року - 4 925, 46 гр.; січень 2009 року - 4 327, 76 гр.; вересень 2009 року - 3 439 84 гр.

Дані обставини представник відповідача в судовому засіданні визнав.

Крім того, з відомостей на виплату заробітної плати за січень 2008 року в розмірі 340, 00 гр. та березень 2010 року в розмірі 3 391, 18 гр. відсутній підпис померлого.

Таким чином, представником відповідача не підтверджено виплату заробітної плати в розмірі 49 180, 56 гр . / 8 007, 40 гр. + 16 004, 90 гр. + 340, 00 гр. + 8 744, 02 гр. + 4 925, 46 гр. + 4 327, 76 гр. + 3 439, 84 гр. + 340,00 + 3 391,18 /.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в цій частині.

Що стосується невиплати заробітної плати в сумі 420, 00 гр. за червень 2008 року, 1 500, 00 гр. за червень 2011 року, 1 300, 00 гр. за вересень 2011 року та 1 540, 00 гр. за грудень 2011 року, суд виходить з наступного.

Обгрунтовуючи невиплату заробітної плати в цій частині представник позивача посилався на те, що в відомостях на її виплату замість підпису ОСОБА_3 стоїть підпис невідомої особи.

З відомостей на виплату заробітної плати за вказані місяці вбачається, що в них наявні підписи отримувача навпроти прізвища ОСОБА_3

/ т.1, а.с. 103; 160; 166; 172 /

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Будь-яких доказів, які б відповідали вказаним принципам доказування, представник позивача суду не надав, з клопотаннями до суду про призначення експертизи не звертався.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України та п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи з цих обставин, приведені представник позивача припущення, не підтверджені визначеними законом доказами, судом не можуть прийматися до уваги, а тому підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Суд не знаходить підстав для задоволення решти вимог позивачки, виходячи з наступного.

Подаючи заяву про зменшення позовних вимог 02 листопада 2018 року представник позивача зазначив, що відповідачем не виплачено позивачу, окрім приведених вище сум, грошові кошти, зазначені зазначені в прибутковому касовому ордері від 22 червня 2006 року в розмірі 3 750, 00 гр; від 08 серпня 2006 року в розмірі 4 286, 00 гр., 11 410, 00гр., 9 333, 00 гр. та 5 000, 00 гр., а всього на 33 779, 00 гр.

З матеріалів справи вбачаться, що в червні 2004 року та серпні 2006 роу ОСОБА_3 підприємством двічі надавалися безвідсоткові позики в розмірі 15 000, 00 гр. та 30 000, 00 гр.

Отримання коштів підтверджено підписом ОСОБА_3 в видаткових касових ордераз від 22 червня 2004 року та 10 серпня 2006 року.

/ т.1, а.с 174 -177 /

Представник позивачки отримання даних коштів ОСОБА_3.не заперечував.

Представник відповідача зазначив і це підтверджується фінансовими довідками відповідача в 2006 році з заробітної плати ОСОБА_3 утримувалися кошти у погашення отриманої ним безвідсоткової позики.

Так, відповідно до видаткового кассового ордеру №141 від 22 червня 2006 року було утримано 3 750, 00 гр., в серпні 206 року - 4 286, 00 гр., 11 410, 00гр., 9 333, 00 гр. та 5 000, 00 гр.

/ т.1. а.с. 43 - 46 /

Даних обставин представник позивачки не спростовував.

Відповідно до п.5.1 Угоди безвідсоткоовї позики сторонни домовилися, що повернення позики вдбувається рівними частинами щлмісячно шляхом утримання коштів із заробітної плати отримувача позики.

Представник позивача не спростовував, що дана Угода ОСОБА_3 не оскаржувалася, договір був діючим і виконувався сторонами.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки в частині стягнення даних сумм.

Суд також не знаходить підстав в частинні стягнення інфляційних втрат та річних, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України Про оплату праці , Про індексацію грошових доходів населення , Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою даної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, з даної норми закону випливає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання, встановлена статтею 625 ЦК України, наступає лише за наявності договірних правовідносин.

Та обставина, що вимоги позивачки ґрунтуються на умовах трудового договору, не дає підстав для застосування ч.5 ст.11 ЦК України та висновку про виникнення у позивачки права на отримання відшкодування, зазначеного в ч.2 ст.625 ЦК України.

Така позиція щодо застосування ст. 625 ЦК України у трудових правовідносинах викладена і в постановах Верховного Суду України № 6-144цс13, 6 -43 цс14 та інших, які, згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України мають враховуватися судом.

Спірні правовідносини, які виникли між. сторонами, є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства, а не нормами ЦК України, а тому підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, а також розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 491, 81 гр. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 19, 21,23, 24, 94, 97, 115, 116 Законом України Про оплату праці , ст. 9, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 / 03058 м. Київ вул. Леваневського, 6 кв.10, ЄДРПОУ 32523447 /на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 56 гр. заробітної плати.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 / 03058 м. Київ вул. Леваневського, 6 кв.10, ЄДРПОУ 32523447 / 491, 81 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва