Рішення

від 13.08.2019 по справі 910/2789/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019 р.Справа № 910/2789/18

За позовом Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камдор"

про стягнення 162 267,64 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Коростишівський завод "Реммашторф" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камдор" (далі - відповідач) про стягнення 94 267,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором № б/н від 01.01.2015 р.

Ухвалою суду від 25.07.2018р. зупинено провадження у справі до вирішення Господарським судом Житомирської області справи №906/552/18 за позовом Виконувача обов`язки керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Камдор" про визнання договору № б/н від 01.01.2015 р. недійсним та зобов`язання повернути займані приміщення.

До господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому останній зазначив, що рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/552/18 набрало законної сили.

27.02.2019 р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.03.2019 р. поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.03.2019 р.

27.03.2019 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 27.03.2019р. прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, викликано учасників справи у засідання на 16.04.2019р.

04.04.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

16.04.2019р. засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. викликано учасників справи у засідання на 14.05.2019р.

14.05.2019р. від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У засіданні 14.05.2019 р. оголошувалась перерва до 22.05.2019р.

Ухвалою від 22.05.2019 р. задоволено клопотання відповідача від 04.04.2019р. про витребування доказів, витребувано від позивача оригінал Додаткової угоди до договору № б/н від 01.01.2015р., оригінал Акту передачі-приймання матеріальних цінностей від 15.03.2017 р., статут позивача, що діяв на 01.01.2015 р., витяг з ЄДРПОУ станом на 01.01.2015 р. з даними щодо дозволених видів діяльності, Акт про користування землею; та відкладено підготовче засідання на 25.06.2019 р.

24.05.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

21.06.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 25.06.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2019 р.

24.07.2019 р. від відповідача надійшло повідомлення по справі.

30.07.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 31.07.2019 р. судове засідання відкладено на 13.08.2019 р.

13.08.2019 р. від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 13.08.2019 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте від відповідача 13.08.2019 р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 13.08.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.01.2015 між ДП Коростишівський завод "Реммашторф" (Завод) та ТОВ "Камдор" (Споживач) укладено договір №б/н (далі-Договір) (т.1, а.с.25), згідно з п.1.1 якого Завод надає Споживачу послуги по розміщенню на території заводу виробів та сировини з каменю в кількості 500 тонн.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Споживач зобов`язується вчасно сплачувати заводу за надані послуги в розмірі 6500 грн (включаючи ПДВ 20%) на кожний місяць до 7-го числа після звітного місяця.

При невиконанні п.1.2. Договору, завод має право на одностороннє розірвання даного договору, заборону допуску працівників, сировини та виробів з каменю споживача на територію підприємства (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 Договору після закінчення терміну дії або розірвання даного договору згідно п.1.3. та п.2.1, споживач зобов`язується повністю звільнити та прибрати з території заводу вироби та сировину з каменю на протязі одного місяця.

Пунктом 2.1. договору визначено термін дії договору з 01.01.2015 по 30.09.2016. За згодою сторін договір може бути пролонгований.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Протоколом про внесення змін до договору від 01.01.2016 р. (а.с.26 т.1) сторони пункт 1.2. виклали в новій редакції: "Споживач зобов`язується вчасно сплачувати Заводу за надані послуги в розмірі 7500 грн.(включаючи ПДВ 20%) за кожний місяць до 7-го числа після звітного місяця". Даний протокол є невід`ємною частиною Договору № б/н та вступає в силу 31березня 2017 року.

22.01.2018 між ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" (зберігач) та ТОВ "Камдор" (споживач) укладено Додаткову угоду до договору №б/н від 01.01.2015 (далі-Додаткова угода) (т.1, а.с.30), згідно п.1 якої внесено зміни до п.2.1 Договору №б/н від 01.01.2015 та викладено його в наступній редакції: Термін дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2018.

Пунктом 2 Додаткової угоди внесено зміни до п.1.2 Договору оренди №б/н від 01.01.2015 та викладено його в наступній редакції: Споживач зобов`язується вчасно сплачувати Заводу за надані послуги в розмірі 7500грн (включаючи ПДВ 20%) за кожен місяць до 7-го числа звітного місяця.

Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що інші умови договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Додаткова угода вступає в силу з 22.01.2018 та є невід`ємною частиною договору №б/н від 01.01.2015 (п. 5 додаткової угоди).

Відповідно до довідки за результатами дослідження ефективності діяльності ДП "КЗ "Реммашторф" щодо виробництва інших машин і устаткування спеціального призначення, максимального використання внутрішніх резервів за період з 01.01.2013 по 01.09.2017 за результатами аудиту, здійсненого Міненерговугілля (а.с.100-144, т.1), встановлено, зокрема, що договори відповідального зберігання, носять ознаки удаваного правочину, оскільки предметом договорів визначено зберігання у приміщеннях заводу сировини та виробів з каменю, при цьому в обліку заводу до оплати поклажодавцю нараховувалася як плата за зберігання, так і плата за використану електроенергію, яка сплачувалася ним, що по суті господарських операцій свідчить не про зберігання майна у приміщеннях заводу, а про здійснення поклажодавцями своєї господарської (виробничої) діяльності з використанням приміщень заводу та власної сировини чи обладнання (сторінка 33 Довідки). Комісією також зазначено, що візуальним оглядом підтверджено розміщення матеріальних цінностей за договором б/н від 01.01.2015 у приміщенні ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" у частині гаражу на 4 бокси площею 40 кв.м. та частині штампувального цеху площею 145 кв.м.; згідно даних обліку в період із 01.01.2017 по 31.08.2017 нараховувалася ТОВ "Камдор" плата за послуги в розмірі 6500грн з ПДВ (за період з 01.01.2017 по 28.02.2017) та 7500грн з ПДВ (за період із 01.03.2017 по 31.08.2017) кожен місяць, та плата за використання електроенергії за окремим договором протягом 8 місяців 2017 в загальній сумі 81919,84грн ТОВ "Камдор" сплачено 50674грн заборгованості, заборгованість перед ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" 31245,84 грн (за 2017 рік).

Як вказує позивач, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання з оплати за надані послуги з розміщення та зберігання належного йому майна, в результаті чого утворилася заборгованість, розмір якої за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018р. складає 162 267,64 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позовна заява ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" базується на Договорі №б/н від 01.01.2015 р., який аудиторською перевіркою Міністерства енергетики і вугільної промисловості України визнаний удаваним в грудні 2017 р. Відповідно, всі додатки до нього, зроблені після зазначеного терміну, є недійсними; протокол про внесення змін до договору є нікчемним, оскільки немає і ніколи не було договору від 01.01.2016 р., цей документ має ознаки підробки.

Спірними, на думку відповідача, є і всі інші цифри у вимогах позивача, як то: розрахунки за електроенергію за майже вдвічі завищеним тарифом (ДП "Реммашторф" не має ліцензії на продаж електроенергії), привласнення "Реммашторфом" ПДВ у всіх платежах відповідача, оскільки з середини 2015 року "Реммашторф" не зареєстрував жодної податкової накладної, фактично змусивши відповідача додатково сплачувати в бюджет 20 % всіх платежів, що за три роки склало біля 80 тис. грн.

Відповідач зазначає, що позов ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" є таким, що порушує норми Цивільного та Господарського кодексів України, спирається на незаконні документи і не може підлягати задоволенню.

Відповідач також вказує, що протягом останніх років він багато разів намагався домовитись з директором "Реммашторфу" та керівником державного концерну "Укрторф", до складу якого входить "Реммашторф", про легалізацію статусу "Камдора" і законні орендні відносини, але отримував тільки обіцянки, які ніколи не виконувались. Переконавшись в небажанні керівництва концерну і заводу працювати в правовому полі, директор відповідача звернувся до Міністерства енергетики і вугільної промисловості України. На особистому прийомі 08.02.2018 р. керівник відповідача дізнався про кримінальні справи відносно ОСОБА_1 і його персональну участь в блокуванні оформлення договору оренди. Начальник відділу електромеханічного забезпечення підприємств Д.П.Цехмістер (куратор "Реммашторфу" в міністерстві) попередив директора відповідача про кримінальну відповідальність за участь в удаваному договорі, після чого останній припинив здійснювати платежі по договору. Відповідач зазначав також, що він розуміє необхідність оплати перебування на території держпідприємства і готовий платити, але підстава для платежів повинна бути законною.

Дослідивши зібрані учасниками справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у спірний період (з 01.03.2018 р. по 31.12.2018р.) майно відповідача (вироби та сировина з каменю), зберігання яких є предметом договору №б/н від 01.01.2015 р., перебувало на території позивача на підставі вказаного Договору. Вказані обставини відповідачем не спростовані. За зберігання зазначеного майна позивач нарахував відповідачу 162 267,64 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо удаваності Договору, його недійсності та, відповідно, відсутності підстав для його виконання, судом встановлено наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що питання дійсності Договору було предметом судового розгляду у справі № 906/552/18 Господарського суду Житомирської області за позовом Виконувача обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Камдор" про визнання недійсним договору №б/н від 01.01.2015 щодо надання послуги по розміщенню на території заводу виробів та сировини з каменю в кількості 500 тонн, зобов`язання ТОВ "Камдор" повернути ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" 3-й бокс площею 40 кв.м. та частину штампувального цеху площею 154 кв.м. займаних приміщень.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що договір б/н від 01.01.2015 між ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" та ТОВ "Камдор" є удаваним, оскільки за своїм правовим змістом фактично даний договір є довгостроковим договором оренди нерухомого майна, у зв`язку з чим просить визнати його недійсним та зобов`язати повернути Державному підприємству Коростишівський завод "Реммашторф" 3-й бокс площею 40 кв.м. та частину штампувального цеху площею 154 кв.м.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.01.2019 р. у справі № 906/552/18 (т.2, а.с.4-8), яке набрало законної сили, встановлено наступне: "…Однак, судом встановлено, що спірним договором не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов`язковими для договорів оренди, а саме в договорі відсутня вказівка на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (будівлю, споруду, нежитлове приміщення), яке можна вважати об`єктом оренди в розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; також матеріали справи не містять доказів того, що будь-яке нерухоме індивідуально визначене майно за спірним договором було передано відповідачем 1 відповідачу 2 за плату у володіння і користування на певний строк зі складанням будь-яких актів приймання-передачі та із визначенням обєкту нерухомого майна в натурі.

Таким чином, суд зазначає, що прокурором не доведено фактичного переходу прав на обєкти нерухомого майна заводу за оспорюваним договором в момент його укладення до відповідача 2…".

Господарський суд Житомирської області у вказаному рішенні також зазначив, що "…Вимога прокурора про визнання недійсним договору №б/н від 01.01.2015 обґрунтована недотриманням сторонами приписів ст.287 ГК України та ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо передачі в оренду нерухомого майна державної власності, яке мали на меті сторони укладеного договору, приховуючи це укладенням договору про надання послуг по розміщенню на території заводу виробів та сировини із каменю.

Однак, судом не встановлено умов договору, які б свідчили про намір сторін укласти саме договір оренди обєкту нерухомого майна державної власності, що вказувало б на удаваність укладеного договору. За таких обставин суд не може застосовувати до правовідносин відповідачів норми права, які регулюють відносини оренди державного майна.

Тому, суд вважає, що вимога прокурора про визнання недійсним договору б/н від 01.01.2015 не підлягає задоволенню…".

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено дійсність Договору №б/н від 01.01.2015 р., та було досліджено обставини щодо удаваності даного правочину, суд відхиляє відповідні заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що на даний Договір поширюється презумпція його правомірності (ст. 204 ЦК України), яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності спірного договору, усі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд відхиляє також інші заперечення відповідача, зокрема, щодо відсутності у осіб, які його підписали, відповідних повноважень на таке підписання, як недоведені та такі, що мають бути вирішені судом в окремому провадженню і не підлягають дослідженню при вирішенні даного спору.

Також, суд відхиляє як необґрунтовані і недоведені твердження відповідача про відсутність підстав для сплати коштів за Договором у зв`язку з незгодою з іншими нарахуваннями (розрахунки за електроенергію, привласнення "Реммашторфом" ПДВ у платежах відповідача тощо), оскільки встановлення таких обставин не віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва при розгляді даної справи, та не відноситься до предмета доказування у цьому спорі.

Заперечення відповідача про неможливість врахування змін до Договору, внесених Протоколом про внесення змін до договору від 01.01.2016 р. (а.с.26 т.1), яким пункт 1.2. викладено в новій редакції, оскільки немає і ніколи не було договору від 01.01.2016 р. і цей документ має ознаки підробки, судом не приймаються до уваги, так як із цього протоколу вбачається наявність описки у даті договору, про що свідчить відсутність інших договорів, укладених між сторонами. Щодо тверджень про наявність ознак підробки цього документа суд зазначає, що такі доводи не підтверджені жодними доказами та не можуть прийматися до уваги.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що заборгованість за Договором ним сплачена у повному обсязі, з огляду на відсутність відповідних доказів у матеріалах справи.

Інші доводи і твердження відповідача відхиляються судом як такі, що не мають значення для вирішення даного спору та не впливають на результат розгляду даної справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камдор" (04050, м. Київ, вул. Артема, 68, кв. 15; код ЄДРПОУ 33501651) на користь Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (12500, Житомирська обл., м. Коростишів, 19-а буд дільниця; код ЄДРПОУ 02968160) 162 267 (сто шістдесят дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 64 коп. заборгованості та 2 434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 01 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.08.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна