Постанова

від 30.08.2019 по справі 914/970/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 (судді: Кравчук Н. М., Галушко Н. А., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 (суддя Фартушок Т. Б.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім" у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських"

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодім" (далі - ТОВ "Новодім") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських" (далі - ТОВ "Бачинських") про витребування із чужого незаконного володіння майна, а саме: будівель і споруд паливного складу загальною площею 310,5 м 2 , розташованих за адресою: Львівська обл., м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, і визнання за ТОВ "Новодім" права власності на зазначені об`єкти на підставі статей 319, 330, 387, 388, 656 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову ТОВ "Новодім" наголосило, що спірне майно вибуло із володіння Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо" (далі - ВАТ "Облпаливо") поза його волею, згідно з незаконним судовим рішенням, яке у подальшому було скасовано, а саме у зв`язку зі скасуванням постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 6/175 (2010) ухвали Господарського суду Львівської області від 29.07.2011 у справі № 6/175 (2010) про затвердження мирової угоди від 19.07.2011, укладеної між ВАТ "Облпаливо" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ СР" (далі - ТОВ "Світ СР"), за змістом якої ВАТ "Облпаливо" у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "Світ СР" передало цьому товариству будівлі та споруди паливного складу, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Старий Самбір , вул . Садова, 2а, у ВАТ "Облпаливо" виникло майнове право (право вимоги) на витребування такого майна та визнання права власності, яке у подальшому набуло ТОВ "Новодім" на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2016.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Бачинських" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, наголошуючи, зокрема, що позивач у наведеному випадку не наділений правом витребувати спірне нерухоме майно; ТОВ "Новодім" не надало доказів на підтвердження наявності у нього будь-якого речового права на таке майно; це майно вибуло від ВАТ "Облпаливо" з його волі та у подальшому відчужено особою - ТОВ "Світ СР", яка мала право на його продаж; ТОВ "Бачинських" вважає, що це майно не може бути витребувано у відповідача як добросовісного набувача.

1.3. Від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 (суддя Фартушок Т. Б.) у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив, що належних, достатніх і допустимих доказів наявності права власності на спірний об`єкт нерухомості позивач суду не надав, у матеріалах справи таких доказів немає, тому суд дійшов висновку, що позивач у наведеному випадку не є особою, наділеною правом витребувати нерухоме майно із чужого незаконного володіння, відповідно, законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірні будівлі та споруди паливного складу немає. Водночас місцевий господарський суд за необґрунтованості позовних вимог визнав, що правових підстав для застосування позовної давності немає.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 (судді: Кравчук Н. М., Галушко Н. А., Плотніцький Б. Д.) рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів, ТОВ "Новодім" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування оскаржених у справі рішення та постанови ТОВ "Новодім" вважає неправильне застосування норм матеріального права (статті 388 Цивільного кодексу України) і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що волевиявлення власника (ВАТ "Облпаливо") на вибуття спірного майна не було в силу скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди; позивач набув право власності на майнове право витребування майна із чужого незаконного володіння за укладеним правочином; наголошує, що позивач не пропустив позовну давність, звертаючись із цим позовом.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Бачинських" просить залишити оскаржені судові рішення без змін як такі, що прийняті із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану. Зокрема, відповідач зазначає, що є добросовісним набувачем спірного майна; нерухомість була набута відповідачем від ОСОБА_1 відплатно - в обмін на отримання цією особою корпоративних прав. ТОВ "Бачинських" також акцентує, що витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності не є окремою правомочністю власника, що може відчужуватися в порядку, передбаченому статтею 656 Цивільного кодексу України, на користь інших осіб, а є виключно формою захисту права власника на майно і не може бути відчужено без самого права власності.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 19.07.2011 між ВАТ "Облпаливо" і ТОВ "Світ СР" укладено мирову угоду у справі № 6/175 (2010), яку 29.07.2011 затверджено ухвалою Господарського суду Львівської області. За змістом цієї мирової угоди з метою виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2010 у справі № 6/175 (2010) у рахунок погашення наявної заборгованості ВАТ "Облпаливо" перед ТОВ "Світ СР" ВАТ "Облпаливо" передає, а ТОВ "Світ СР" приймає у власність будівлі та споруди паливного складу, розташовані за адресою: м. Старий Самбір, вул. Садова 2 а, належні ВАТ "Облпаливо" на підставі рішення Старосамбірської міської ради від 26.11.1998 № 149, записаного у реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 318, згідно з реєстраційним посвідченням, виданим начальником Самбірського бюро технічної інвентаризації серії СК № 587329. Договірна вартість майна, яку сторони погодили для цієї мирової угоди, становить 512 437,21 грн.

ТОВ "Світ СР" за договором купівлі-продажу від 29.09.2011 відчужило спірне майно на користь ОСОБА_1 .

У подальшому ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.07.2011 у справі № 6/175 (2010) про затвердження мирової угоди скасовано згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013.

ТОВ "Світ СР" зверталося до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 6/175 (2010), проте згідно з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 у справі № 6/175 (2010) цю заяву залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2013, прийнятою за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Світ СР", ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 залишено без змін.

Згідно з протоколом № 3 аукціону з продажу майна ВАТ "Облпаливо" від 12.03.2014 проведеного організатором аукціону - Товарною біржою "Київська універсальна біржа", 21.03.2014 між ВАТ "Облпаливо" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бойко М. Д. (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальна паливна компанія" (далі - ТОВ "Індустріальна паливна компанія") (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав з аукціону майнове право (право вимоги), що виникає із мирової угоди, укладеної між ВАТ "Облпаливо" і ТОВ "Світ СР" 19.07.2011 у справі № 6/175 (2010), ухвали Господарського суду Львівської області від 29.07.2011, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2013, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013, постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2013.

21.03.2014 сторони підписали акт прийому-передачі майнового права (права вимоги), що є додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 21.03.2014, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право (право вимоги), а саме право витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання та оформлення права власності на нерухоме майно (будівлі та споруди паливного складу), розташованого за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, загальною площею 387,4 м 2 , яке виникає зі скасованої мирової угоди, укладеної між ВАТ "Облпаливо" і ТОВ "Світ СР" 19.07.2011 у справі № 6/175(2010), ухвали Господарського суду Львівської області від 29.07.2011, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2013, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013, постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2013, з усіма правовими наслідками, передбаченими чинним законодавством України для власника майна, без винятків за ТОВ "Індустріальна паливна компанія".

01.03.2016 між ТОВ "Індустріальна паливна компанія" (продавець) і ТОВ "Новодім" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві майнове право (право вимоги), а саме право витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання та оформлення за покупцем права власності на нерухоме майно (будівлі та споруди паливного складу), розташоване за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, загальною площею 387,4 м 2 , яке виникає зі скасованої мирової угоди, укладеної між ВАТ "Облпаливо" і ТОВ "Світ СР" 19.07.2011 у справі № 6/175 (2010), ухвали Господарського суду Львівської області від 29.07.2011, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2013, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2013, постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2013, з усіма правовими наслідками, передбаченими чинним законодавством України для власника майна, без винятків і зобов`язується сплатити за нього ціну, визначену умовами договору.

У цей же день, 01.03.2016 сторони підписали акт прийому-передачі майнового права (права вимоги).

Попередні судові інстанції зазначили, що як стверджував позивач, ухвала Господарського суду Львівської області від 29.07.2011 у справі № 6/175 (2010) про затвердження мирової угоди, укладеної 19.07.2011 між ВАТ "Облпаливо" і ТОВ "Світ СР", хоча і була у подальшому скасована, однак сторони виконали умови мирової угоди; ТОВ "Світ СР" продало спірне майно ОСОБА_1 . згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2011. При цьому відповідно до пункту 3 мирової угоди з моменту її затвердження ТОВ "Світ СР" стало власником будівель і споруд паливного складу, розташованих за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.05.2018 будівлі та споруди паливного складу, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Бачинських" 11.09.2018. Крім того, за даними цих реєстрів, будівля літ. Б-1 загальною площею 60,5 м 2 і будівля літ. В-1 загальною площею 16,4 м 2 демонтовані; у результаті загальна площа будівель і споруд паливного складу, розташованих у м. Старому Самборі на вул. Садовій, 2 а, наразі становить 310,5 м 2 .

4.3. Як убачається із матеріалів справи, предметом позову у ній є вимоги ТОВ "Новодім", заявлені до ТОВ "Бачинських", про витребування із чужого незаконного володіння майна, а саме будівель і споруд паливного складу загальною площею 310,5 м 2 , розташованих за адресою: Львівська область, Старосамбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, та визнання за позивачем права власності на ці об`єкти.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.2. За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

5.3. Разом із тим колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

У розумінні наведених положень позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 334 цього Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.4. Як уже зазначалося, позивач просив витребувати із чужого незаконного володіння відповідача спірне нерухоме майно та водночас визнати за ним право власності на таке майно. При цьому позивач вважав, що він набув право власності на майнове право витребування із чужого незаконного володіння спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2016.

Господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не встановили обставин, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому спірного майна із чужого незаконного володіння, зокрема фактів, які доводять право власності на витребуване майно. Як з`ясували господарські суди, позивач не надав, і відповідно, у матеріалах справи немає належних, достатніх і допустимих доказів наявності (у тому числі переходу від ВАТ "Облпаливо" як від власника спірного майна) права власності на спірні об`єкти нерухомості станом на час розгляду справи по суті. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій наголосили, що витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 Цивільного кодексу України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку положень статті 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, зважаючи, що речові права безпосередньо пов`язані із конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом зазначених об`єктів; на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, чого, як уже зазначалося, ним зроблено не було.

Попередні судові інстанції також зазначили, що предметом договору купівлі-продажу від 01.03.2016, як і договору від 21.03.2014, є майнове право (право вимоги) витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання та оформлення права власності за ТОВ "Новодім" на нерухоме майно (будівлі та споруди паливного складу) загальною площею 387,4 м 2 , розташоване за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р-н, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2 а, яке за своїм змістом є цивільно-правовим способом захисту права власності та нерозривне з ним, не може бути здійснено окремо від права власності, тому не може здійснюватися іншою особою та не в інтересах власника, яким позивач не є. Крім цього, суди визнали недоведеним факт обізнаності відповідача щодо неправомірності вибуття майна із володіння власника.

Ураховуючи наведені обставини, суди відхилили заяву відповідача про застосування позовної давності з підстав відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, а отже не може бути взято до уваги відповідні доводи скаржника щодо позовної давності, викладені у касаційній скарзі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони не спростовують викладеного та фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів і встановлених обставин, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведені положення законодавства, зважаючи на предмет і підстави позову, ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 у справі № 914/970/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак