Постанова

від 02.09.2019 по справі 925/1182/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа№ 925/1182/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019, повний текст якого складено 10.05.2019

у справі № 925/1182/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че

про стягнення 62 613,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 07/07/17 від 07.07.2017 у загальній сумі 62 613,57 грн., яка складається з заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 27 610,00 грн., вартості комунальних послуг за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 9 923,61 грн., штрафу в сумі 18 615,00 грн., пені в сумі 4 611,24 грн., інфляційних втрат в сумі 1 287,96 грн. та 3% річних в сумі 566,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019, повний текст якого складено 10.05.2019, у справі № 925/1182/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 27 610,00 грн. основного боргу, 4 611, 24 грн. пені, 1 287,96 грн. інфляційних втрат, 566,00 грн. 3% річних, в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати а також пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на суму вказаної орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати за спірним договором за заявлений до стягнення період, в той час як заперечення відповідача про безпідставність вимог про стягнення орендної плати з посиланням на відсутність доказів вручення йому рахунків на таку оплату є безпідставними, оскільки умовами спірного договору (п.п.2.2. 2.3) сторони погодили розмір, спосіб та строк сплати орендної плати, а відтак, сама лише відсутність доказів вручення орендарю рахунків на оплату не може бути підставою для його тверджень про відсутність у нього обов`язку своєчасного внесення орендної плати у визначених договором розмірі та спосіб.

Визнавши правомірність вимоги про стягнення пені за порушення строків оплати (п. 2.2 спірного договору) і задовольнивши вказані вимоги, суд першої інстанції відмовив у вимогах про стягнення штрафу на підставі п. 7.7 спірного договору виходячи з неможливості застосування подвійної відповідальності за те ж саме порушення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відшкодувань витрат за комунальні послуги, суд першої інстанції послався на те, що умовами спірного договору сторони не визначили конкретний розмір відшкодувань витрат за комунальні послуги, передбачивши лише його порядок - на підставі рахунків, проте позивач не подав суду доказів вручення таких рахунків не додавши їх і до позову, а відтак, у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Лерош звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че відшкодування комунальних витрат та штрафу, позов в цій частині задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че грошові кошти в сумі 9 923,61 грн. в рахунок відшкодування комунальних витрат та штраф в сумі 18 615,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що:

- висновки суду першої інстанції про відсутність доказів виставлення рахунків на оплату відшкодування комунальних послуг є безпідставними, оскільки факт їх виставлення та вручення підтверджується наданою позивачем заявою свідка ОСОБА_1 (директора позивача), а вказані рахунки долучені позивачем до матеріалів справи;

- позивачем в позові наведено конкретні розрахунки комунальних витрат, правильність яких відповідачем не спростована;

- судом першої інстанції не враховано, що штраф і пеня є різними видами майнової відповідальності боржника - неустойки; штраф застосовується один раз за порушення зобов`язання, а пеня - до моменту виконання порушеного зобов`язання боржником, принцип закріплений в ст. 61 Конституції України міг бути застосований судом виключно в тому випадку, якби позивач просив би двічі стягнути з відповідача штраф;

- на думку позивача штраф слід застосовувати за порушення п. 5.4.6 спірного договору, а саме повернення майна не в порядку, встановленому договором, оскільки відповідач мовчки з`їхав з орендованого приміщення та не підписав акт прийому-здачі приміщення з оренди, як це передбачено договором, чим порушив його умови.

Крім того, позивачем в апеляційній скарзі наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, сума яких становить 12 294,40 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 справа № 925/1182/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Ухвалою від 18.06.2019 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Буравльов С.І.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Лерош поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.06.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18;

- учасникам процесу роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Че звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оспорюване рішення поновлено судом при неправильному застосування норм матеріального права, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що:

- за умовами спірного договору (п. 3.2) процедура приймання-передавання об`єкту оренди передбачає укладення двох окремих додатків, які повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме актом прийому-передачі (додаток № 1) та фото звітами (додаток № 2), проте позивачем суду надано лише додаток № 1, а відтак, є підстави стверджувати до спірний договору не є укладеним, оскільки не дотримана визначена договором процедура його укладення;

- за умовами спірного договору (п. 2.4) визначена сторонами процедура виникнення зобов`язання по оплаті орендної плати може мати місце за умови надання відповідачу рахунку на оплату послуг оренди, проте доказів вручення відповідачу рахунків на оплату орендної плати, яка заявлена до стягнення, матеріали справи не містять, а відтак, у відповідача не виник обов`язок по їх оплаті;

- відповідачем до матеріалів справи було долучено податкову звітність за вказаний період часу, яка підтверджує факт відсутності будь-яких господарських взаємовідносин між сторонами.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.06.2019 справа № 925/1182/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019:

- поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Че строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18;

- об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че в одне апеляційне провадження для спільного розгляду;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.06.2019;

- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

29.07.2019 до суду від позивача надійшла заява про приєднання доказів щодо понесених витрат на правову допомогу, до якої додані копії договору про надання прозової (правничої) допомоги № 18/18 від 02.11.2018, додаткової угоди № 3 від 05.06.2019 до вказаного договору та платіжного доручення № 492 від 19.07.2019 на суму 6 147,20 грн.

Розпорядженням № 09.1-08/3294/19 від 29.08.2019, у зв`язку перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1182/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 справа № 925/1182/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 02.09.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 прийнято до свого провадження.

Станом на 02.09.2018 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 925/1182/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 відкрито 18.06.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 03.07.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 19.08.2019 включно, водночас, враховуючи перебування головуючого судді Калатай Н.Ф. у відпустці з 08.07.2019 по 23.08.2019, розглянути справу в встановлені ГПК України строки не виявилось за можливе.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

07.07.2017 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди № 07/07/17 (а.с. 13-15) (далі Договорі), за яким позивач зобов`язався передати відповідачу у строкове платне користування приміщення площею 49,73 кв.м. - частину приміщення загальною площею 210,4 кв.м., розташованого в будівлі за адресою: вул . Смілянська, буд. 2, в м. Черкаси.

В розділі 3 Договору сторони погодили порядок передачі майна в оренду.

Так, згідно з п. 3.2 Договору передача в оренду та повернення майна здійснюється за актами прийому-передачі (Додаток № 1), які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. В актах прийому-передачі сторони фіксують стан майна та зазначають інші необхідні відомості про майно. Обов`язковим додатком до актів прийому-передачі є фото звіти (Додаток № 2) які засвідчують якісний стан майна на момент прийому-передачі.

07.07.2017 сторонами були підписані акт прийому-передачі до Договору (Додаток № 1) та план приймання-передачі до Договору (Додаток № 2) (а.с. 15 зворот, 16), якими сторони підтвердили передачу позивачем відповідачу приміщення в орендне користування.

При цьому посилання відповідача на те, що відсутність фото звітів свідчить про те, що спірний договір не є укладеним, оскільки не дотримана визначена договором процедура його укладення, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, зі змісту п. 3.2 Договору слідує, що фото звіти є документами, які засвідчують не факт передачі майна в оренду, а лише якісний стан майна на момент прийому-передачі, а по-друге, фото звіти є Додатком № 2, проте замість вказаних звітів сторонами було підписано інший Додаток № 2 - план приймання-передачі до Договору, що свідчить про згоду сторін щодо зміни порядку передачі майна в оренду.

В розділі 2 Договору Орендна плата та порядку розрахунків сторонами погоджено, що:

- загальна сума щомісячної орендної плати складає 2 510,00 грн. без ПДВ (п. 2.3);

- відповідач сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, на підставі рахунків, визначених позивачем на ім`я відповідача (п. 2.4);

- до складу орендної плати окрім суми передбаченої п. 2.3 Договору, входить вартість комунальних послуг та інші витрати по утриманню, розмір яких визначається на момент щомісячної плати в рахунку (п. 2.6);

- відповідач має право самостійно сплачувати комунальні послуги та здійснює інші витрати по утриманню майна з моменту укладення відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами та організаціями, а саме: водопостачання, каналізація, теплова енергія, електропостачання та вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання, при цьому позивач не включає вартість даних послуг до складу орендної плати відповідно до п. 2.6 Договору (п. 2.7).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач в період з 01.09.2017 до 31.07.2018 свої обов`язки за Договором в частині сплати орендної плати та вартості комунальних послуг не виконав, з огляду на що заборгованість по сплаті орендної плати за вказаний період становить 27 610,00 грн. (2 510,00*11), а по сплаті комунальних платежів 9 923,61 грн.

Суд першої інстанції вказані вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за вказаний період у сумі 27 610,00 грн., що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір оренди, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 27 610,00 грн. (2 510,00*11) в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що за умовами Договору (п. 2.4) визначена сторонами процедура виникнення зобов`язання по оплаті орендної плати може мати місце за умови надання відповідачу рахунку на оплату послуг оренди, проте доказів вручення відповідачу рахунків на оплату орендної плати, яка заявлена до стягнення, матеріали справи не містять, а відтак, у відповідача не виник обов`язок по їх оплаті, колегія суддів зазначає таке.

Право відстрочення виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг оренди через прострочення позивачем його зобов`язання виписати рахунок-фактури на його оплату передбачене ч. 2 ст. 613 ЦК України, відповідно до якої, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте частина перша вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, треба встановити, чи виникли у відповідача труднощі в виконанні ним свого зобов`язання з оплати орендної плати внаслідок ненадання йому позивачем обумовленого Договором рахунку-фактури на її оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг щомісячної орендної плати (без врахування вартості комунальних платежів) та строки її внесення погоджена сторонами у Договорі, а оплатити вказані послуги відповідач має за реквізитами, зазначеними в розділі 12 Договору Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін в якому вказаний рахунок позивача № НОМЕР_1 у Черкаському ГРУ ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 324347.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу за послуги щомісячної орендної плати (без врахування вартості комунальних платежів) реквізити і відсутність рахунка-фактури не заважала йому це зробити в строки, встановлені Договором.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, відсутні правові підстави вважати, що мале місце таке прострочення позивача як кредитора в розумінні норм ст. 613 ЦК України, до виконання якого відповідач в порядку ч. 2 ст. 613 ЦК України мав право відстрочити своє зобов`язання з внесення орендної плати.

Правову позицію, що невиставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а також що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, висловив Верховний суд України в постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405. З вказаною правовою позицією погодився Верховний Суд в постановах від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17, від 07.02.2018 у справі № 910/49/17 та від 13.11.2018 у справі № 906/282/16.

Отже, наявність у позивача договірного зобов`язання виписати рахунок-фактуру відповідачу як умови оплати останнім наданих позивачем послуг щомісячної орендної плати (без врахування вартості комунальних платежів) не може братися судом до уваги при вирішенні спору про стягнення з нього на користь позивача суми основного боргу, оскільки факт відсутності такого документу в цьому конкретному випадку не заважав відповідачу виконати договірне зобов`язання з оплати послуг щомісячної орендної плати (без врахування вартості комунальних платежів).

Щодо послання відповідача на те, що ним до матеріалів справи було долучено податкову звітність за вказаний період часу, яка підтверджує факт відсутності будь-яких господарських взаємовідносин між сторонами колегія суддів зазначає про те, що сам лише факт не відображення сторонами в податковій звітності спірних взаємовідносин не свідчить про їх відсутність.

Щодо вимог про стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 9 923,61 грн. колегія суддів зазначає таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами Договору сторони не визначили конкретний розмір таких відшкодувань, передбачивши лише його порядок - на підставі рахунків.

При цьому відповідач, в порядку, встановленому п. 2.7 Договору, мав право самостійно укласти відповідні договори на надання вказаних послуг з їх виконавцями та оплачувати їх вартість не позивачу, а безпосереднім виконавцям таких послуг.

Водночас, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення таких договорів та їх виконання, відповідач має обов`язок оплачувати такі послуги позивачу.

Зі змісту позову слідує, що позивач визначає загальну вартість таких послуг за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 9 923,61 грн.

Щодо оплати вказаних послуг позивачем до позовної заяви долучені рахунки № 43 від 31.07.2017, № 53 від 31.08.2017, № 62 від 30.09.2017, № 71 від 31.10.2017, № 80 від 30.11.2017, № 89 від 31.12.2017, № 11 від 31.01.2018, № 20 від 01.02.2018, № 29 від 31.03.2018, № 38 від 30.04.2018, № 47 від 31.05.2018, № 56 від 30.06.2018, № 62 від 31.07.2018, загальна сума яких становить 9 923,61 грн.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що в позові він просить стягнути з відповідача вартість комунальних послуг, наданих в період з 01.09.2017 по 31.07.2018, проте, виходячи з наданих позивачем рахунків, загальна вартість таких послуг становить 9 577,48 грн., а решта, в сумі 346,13 грн. - вартість послуг, наданих не у спірний період (рахунки № 43 від 31.07.2017, № 53 від 31.08.2017).

У призначенні платежу у вказаних рахунках позивачем вказано орендна плата / оренда приміщення , що, враховуючи те, що за умовами договору (п. 2.6) комунальні платежі входять до складу орендної плати, не є помилкою.

Однак слід зазначити, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу як на підтвердження факту надання відповідачу комунальних послуг (водопостачання, каналізація, теплова енергія, електропостачання та вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання, утримання будинку та прибудинкової території тощо) за спірний період, так і на підтвердження вартості таких послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами надання споживачу комунальних послуг можуть бути: акти приймання-передачі робіт/послуг, складені з постачальниками/виробниками відповідних послуг, та/або договори, укладені з постачальниками/виробниками відповідних послуг які б надали суду змогу встановити як обсяги таких послуг, так і їх вартість.

Єдиним доказом, наданим позивачем, є відповідні рахунки на оплату комунальних послуг, виставлені відповідачу, які, за умови відсутності доказів будь-яких доказів надання таких послуг, з урахуванням норм ГПК України, самі по собі не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження викладених позивачем обставин.

При цьому відсутність письмових заперечень відповідача щодо обсягів та вартості таких послуг не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту їх надання та вартості, оскільки, виходячи з приписів ГПК України, саме не позивача покладений обов`язок довести вказані обставини.

З огляду на вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за період з 01.09.2017 до 31.07.2018 в сумі 9 923,61 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4 611,24 грн., інфляційних втрат в сумі 1 287,96 грн. та 3% річних в сумі 566,00 грн., нарахованих на суми несплаченої орендної плати (без врахування вартості комунальних платежів), слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку оплатити орендну плату (без врахування вартості комунальних платежів), позивач відповідно до умов Договору та приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4 611,24 грн., інфляційних втрат в сумі 1 287,96 грн. та 3% річних в сумі 566,00 грн. за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 18 615,00 грн. колегія суддів зазначає таке.

В п. 7.5 Договору встановлено, що у разі використання відповідачем майна не у відповідності до п. 1.3 Договору, невиконання п. 5.4 Договору або перевищення прав, передбачених п. 5.3 Договору, з відповідача стягується на користь позивача штраф у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожен випадок таких порушень.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що заявлений до стягнення штраф ним нарахований за невиконання відповідачем п. 5.4 Договору.

Пункт 5.4 Договору передбачає обов`язки відповідача, а саме:

- сплачувати орендну плату за користування майном в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, згідно п. 2.2.; перевірити стан майна при прийнятті його в оренду відповідно до цього договору (п. 5.4.1);

- розмістити про себе інформацію у вигляді рекламного напису або оголошення на фасаді майна (п. 5.4.2);

- утримувати майно у належному стані (п. 5.4.3);

- дотримуватись правил пожежної безпеки, нести повну матеріальну відповідальність перед орендодавцем за можливі збитки, що можуть бути спричинені пожежею, в разі виникнення пожежі. За рахунок власних коштів проводити капітальний та поточний ремонт майна і обладнання (в тому числі дах, зовнішні стіни) відповідно до цього договору (п. 5.4.4);

- не проводити перепланування майна, що орендується, без письмової згоди позивача (п. 5.4.4);

- повернути майно позивачу по закінченні строку оренди в строк та порядку, визначеному цим договором, згідно Розділу 3 (п. 5.4.6);

- здійснювати інші обов`язки, які випливають із суті цього договору чи встановлені чинним законодавством України (п. 5.4.7);

- відшкодовувати позивачу збитки в разі погіршення стану майна з вини відповідача (п. 5.4.8);

- в разі зміни юридичною адреси або розрахункового рахунку, в триденний строк повідомити про це письмово позивача (п. 5.4.9);

- забезпечити доступ співробітників позивача в приміщення на його вимогу, а при необхідності і працівників аварійних і спеціальних служб (п. 5.4.10);

- утримувати прилеглу територію відповідно до Правил утримання території в м. Черкаси затверджених рішенням міськвиконкому від 20.03.03 №3-181 (п. 5.4.11).

Отже, позивач має право нарахувати штраф за невиконання відповідачем будь-якого обв`язку, встановленого п. 5.4 Договору.

В позовній заяві позивачем не зазначено про будь-яке інше порушення відповідачем умов спірного Договору окрім несвоєчасного виконання обов`язку по сплаті орендної плати, зокрема щодо порушення відповідачем порядку повернення майна, встановленого Договором (п. 5.4.6), про що позивач зазначає в апеляційній скарзі, в той час як суд позбавлений права змінювати або самостійно формулювати заявлені позивачем вимоги.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, за порушення строків оплати (п.2.2 Договору) позивач просить застосувати передбачену Договором пеню, вимоги про стягнення якої задоволені, а відтак, стягнення штрафу суперечить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 18 615,00 грн.

При цьому, враховуючи, що про стягнення штрафу з підстав порушення відповідачем п. 5.4.6 спірного Договору в частині повернення майна не в порядку, встановленому Договором (оскільки відповідач мовчки з`їхав з орендованого приміщення та не підписав акт прийому-здачі приміщення з оренди, як це передбачено Договором) позивач фактично заявив лише в апеляційній скарзі, тобто про вказане порушення в суді першої інстанції ним не заявлялось, ці вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційних скарг, в тому числі витрати позивача на правову допомогу за подачц своїх апеляційної скарги, покладаються на їх заявників, а судові витрати позивача за подачу позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лерош на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Че на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2019 у справі № 925/1182/18.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1182/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк