Постанова

від 28.08.2019 по справі 910/15714/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р. Справа№ 910/15714/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Ротен

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019

у справі №910/15714/18 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного підприємства Ротен

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 307 518,54 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ротен (далі - ПП Ротен , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп (далі - ТОВ АМГ , відповідач) з позовом про стягнення 307 518,54, з яких 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відступлення права вимоги №15 від 14.02.2017 щодо своєчасного перерахування грошових коштів за передане право вимоги до боржника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що шляхом направлення відповідачем листом № 27-04/17 від 27.04.2017 пропозиції щодо внесення змін до договору та отримання від позивача погодження такої пропозиції листом від 11.05.2017, сторони відповідно до вимог ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 641, 642,651 Цивільного кодексу України змінили умови договору в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене право вимоги; з урахуванням внесених змін до договору обов`язок сплатити кошти за відступлене право вимоги був виконаний відповідачем у встановлений строк; враховуючи, що протягом заявленого позивачем періоду прострочення за спірним договором не існувало, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання відповідно до вимог ст.ст. 16, 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПП Ротен звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги позивач наголошував на тому, що ним не підписувалось та не направлялось жодних листів такого змісту, який надано відповідачем суду першої інстанції, а також не погоджувалось внесення змін до договору стосовно граничного строку виконання за договором про відступлення права вимоги та не укладалось жодних додаткових угод до вказаного договору; судом не було надано наведеним поясненням позивача належної оцінки та не враховано, що лист від 11.05.2017, на який посилається відповідач, підписаний невідомою особою від імені директора ПП Ротен , не засвідчений печаткою позивача та не містить вихідного номеру.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Ротен на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18, призначено до розгляду на 12.06.2019, встановлено ТОВ АМГ строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на необґрунтованість тверджень апелянта щодо сумнівності наданих відповідачем суду першої інстанції доказів, оскільки їх оригінали були оглянуті судом у судовому засіданні, а позивачем не було надано заяв та клопотань щодо їх спростування; зміна умов правочину може відбуватися шляхом обміну листами, так як правовий механізм укладення та зміни договору є тотожним, а стаття 188 Господарського кодексу України не встановлює обмежень щодо погодження змін до договору, укладеного у формі єдиного документа, шляхом обміну листами, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду; відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат, оскільки таке нарахування можливе лише за умови, коли договірний курс за 1 дол. США буде меншим від офіційного курсу НБУ за 1 дол. США, водночас, відповідач здійснив оплату за курсом, погодженим сторонами у договорі, що є більшим за курс НБУ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи №910/15714/18 оголошено перерву на 28.08.2019.

25.07.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 28.08.2019 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

28.08.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.02.2017 між ТОВ АМГ (у тексті договору - новий кредитор), ПП Ротен (у тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сингента (далі - ТОВ Сингента , у тексті договору - боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги №15 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги боргу в сумі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США, яке він має згідно з договором №257/К від 01.12.2016, укладеним між первісним кредитором та боржником (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги частини боргу, належне первісному кредитору за основним договором. Загальна сума заборгованості за основним договором боржника перед первісним кредитором на дату підписання цього договору становить 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США (погоджений курс 27,211 грн/1 дол. США).

У пункті 2.2 договору сторони погодили, що новий кредитор зобов`язується протягом 30-ти банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1 цього договору. Допускається проведення розрахунків в інший спосіб, передбачений законодавством.

Згідно з п. 5.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 6.1 договору).

За твердженням позивача, у відповідності до п. 2.2 договору відповідач був зобов`язаний оплатити за відступлене право вимоги не пізніше 29.03.2017.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував позивачеві грошові кошти за відступлене право вимоги у розмірі 11 516 366,69 грн лише 24.05.2017, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Посилаючись на порушення відповідачем строку оплати за відступлене йому право вимоги у розмірі 11 516 366,69 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення нарахованих на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами у справі та ТОВ Сингента правочин за своїм змістом та правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується їх оплатити.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладення ПП Ротен , ТОВ Сингента та ТОВ АМГ вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім права вимоги до боржника та обов`язку здійснити його оплату позивачу у встановлений договором строк.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як було зазначено вище, у п. 2.2. договору сторони погодили, що новий кредитор зобов`язується протягом 30-ти банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1 цього договору.

Тобто, як правильно зазначає позивач, за умовами договору відповідач повинен був перерахувати позивачеві грошові кошти за відступлене право вимоги у сумі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США, у строк до 29.03.2017.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що сторонами були внесені зміни до умов договору в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене право вимоги, та вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з такими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як правильно зазначає відповідач, вказана норма не встановлює обмежень щодо погодження змін до договору, укладеного у формі єдиного документа, шляхом обміну листами.

Разом з тим, статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, на переконання колегії суддів, норма ст. 654 ЦК України є спеціальною нормою, що встановлює вимоги до форми правочину, яким мають бути, зокрема, внесені зміни до договору, а статтею 188 ГК України визначено порядок внесення таких змін.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 10.4 договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до договору є його невід`ємною частиною та мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані всіма уповноваженими представниками сторін та завірені мокрими печатками, якщо інше не обумовлено договором.

Враховуючи умови договору, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 181 ГК України, якою визначено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, та з огляду на приписи ст. 654 ЦК України, яка встановлює, що зміна договору має бути вчинена в такій самій формі, що й договір, до якого вносяться такі зміни, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що зміни до договору про відступлення права вимоги №15 від 14.02.2017, який викладено у письмовій формі та, крім того, саме у формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа.

Разом з цим, лист ТОВ АМГ вих. №27-04/17 від 27.04.2017, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до договору щодо строку виконання зобов`язання за ним, встановивши граничний строк оплати до 01.06.2017, та лист ПП Ротен від 11.05.2017, яким позивач погодив таку пропозицію, на переконання колегії суддів, не є належними та допустимими доказами у справі на підтвердження факту зміни сторонами умов договору, оскільки, всупереч п. 10.4 договору, такі листи не підписані всіма уповноваженими представниками сторін, а саме, первісним кредитором, новим кредитором та боржником, а також не завірені їх печатками.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на дату укладення договору та створення вказаних листів, за приписами абз. 3 ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла до 19.07.2017, обов`язковість скріплення правочину печаткою могла бути визначена за письмовою згодою сторін, а норма ст. 58 ГК України в редакції, що діяла до 19.07.2017, не містила положень про те, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Крім того, колегія суддів враховує заперечення позивача щодо отримання ним листа ТОВ АМГ вих. №27-04/17 від 27.04.2017, а також підписання директором ПП Ротен та направлення відповідачеві листа від 11.05.2017, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів здійснення поштового пересилання вказаної кореспонденції чи отримання таких листів особисто уповноваженими особами сторін.

Водночас, доводи апелянта про те, що лист від 11.05.2017 підписаний невідомою особою від імені директора ПП Ротен , колегія суддів відхиляє, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної обставини, зокрема, висновка експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи щодо належності даного підпису керівнику позивача, а суд позбавлений можливості самостійно встановити таку обставину. Відповідних клопотань про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи позивачем не заявлялось.

Жодних інших доказів на підтвердження внесення сторонами змін до умов договору, у тому числі в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене право вимоги до боржника, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зміну договору сторонами в частині строку виконання зобов`язання з оплати за відступлене відповідачеві право вимоги зроблений без урахування умов договору щодо порядку його зміни, не відповідає вищенаведеним нормам законодавства, згідно з якими зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, а також, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється її печаткою.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вищенаведених обставин, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк, а саме, до 29.03.2017 не перерахував позивачеві грошові кошти у сумі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США, за передане право вимоги до боржника за основним договором, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем свого грошового зобов`язання перед позивачем за договором про відступлення права вимоги №15 від 14.02.2017.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлені вимоги про стягнення 53 006,84 грн 3% річних, нарахованих за період з 30.03.2017 по 24.05.2017, та 254 511,70 грн інфляційних втрат, нарахованих за період квітень-травень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% за заявлений позивачем період, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 53 006,84 грн 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість зі сплати позивачеві грошових коштів у сумі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 доларів США, колегія суддів вважає неправомірним, виходячи з наступного.

За приписами ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Водночас, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, а також у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18, які, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, мають бути враховані при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача про те, що відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат можливе лише за умови, якщо договірний курс за 1 дол. США буде меншим від офіційного курсу НБУ за 1 дол. США.

Так, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №15 від 14.02.2017 сторони визначили суму грошового зобов`язання виходячи з погодженого курсу, що становить 27,211 грн за 1 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017 TOB AMГ здійснило оплату 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224 дол. США за курсом, визначеним умовами договору.

При цьому, станом на дату підписання договору (14.02.2017) та станом на дату здійснення оплати (24.05.2017) курс НБУ за 1 дол. США був меншим за погоджений у договорі курс (27,211 грн за 1 дол. США), а саме, станом на 14.02.2017 становив 27,165 грн за 1 дол. США, а станом на 24.05.2017 - 26,304 грн за 1 дол. США.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 254 511,70 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, а саме, стягнення з ТОВ АМГ на користь ПП Ротен 53 006,54 грн 3% річних. В іншій частині позову, а саме, у стягненні 254 511,70 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про те, що доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, оскільки оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП Ротен підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 - частковому скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Ротен на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/15714/18 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного підприємства Ротен до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4, кабінет 302; ідентифікаційний код 39435221) на користь Приватного підприємства Ротен (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, буд. 359; ідентифікаційний код 36874438) 53 006 (п`ятдесят три тисячі шість) грн 54 коп. 3% річних, 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн 10 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 192 (одну тисячу сто дев`яносто дві) грн 65 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/15714/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук